В КаДеБе все у Союзі було під контролем.
Здавалося б, що вже Захід не взнає ніколи
Таємниці і секрети. Та не тут бувало.
Ще щось трапитись в Союзі, навіть не встигало,
А вже «Голоси» відкрито про те говорили.
Десь «кроти» у керівництві, напевно, засіли.
Щоб «кротів» тих упіймати, «пастку» влаштували:
Все партійне керівництво у Кремлі зібрали
На нараду надсекретну. Всі двері закрили,
Перевірили, щоб муха там не пролетіла.
Сидять, радяться, неначе і годину, й третю,
Обговорюють якісь там великі секрети.
А тоді у керівництві були старигані.
Вже і нирки ледь працюють, й міхурі погані.
Приспічило Косигіну, не може тримати,
До дверей, а охорона: - Велять не пускати!
Посидів він іще трохи, вже немає сили.
- Пустіть, - просить охорону. Ті знов не пустили:
- А раптом ви всі секрети йдете видавати?
Велено нікого з зали нам не випускати.
Сів Косигін, ледь не плаче. Вже й час до вечері.
Коли хтось із того боку стукає у двері.
- Хто там? – пита охорона, - і чого припхався?
- Це я – комендант кремлівський, - з-за дверей озвався. –
Бі-Бі-Сі тут передало… Чи правда – не знаю,
Що Косигіна з наради чомусь не пускають.
Він просивсь до туалету. Охорона ж строга
Не пустила. Тож ми горщик принесли для нього.