Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.07.30
14:39
Помилки ще не пробачені,
На вікні рослина сохне.
Я святу приймаю спадщину -
Наш родинний тихий вогник.
У собі ховаю мрійника -
Вже його не повернути.
Від плити до рукомийника
На вікні рослина сохне.
Я святу приймаю спадщину -
Наш родинний тихий вогник.
У собі ховаю мрійника -
Вже його не повернути.
Від плити до рукомийника
2026.07.30
13:20
Наче перший Адам підбираєш назви
Для відкритих речей - гадюк і лілій...
Забагато курного в землі вцілілій,
Щоб одразу скласти з піску всі пазли.
І тому вирушаєш ,куди добачиш –
Шлях до раю то черга з гробів і храмів,
Про яке каяття ти у черзі п
Для відкритих речей - гадюк і лілій...
Забагато курного в землі вцілілій,
Щоб одразу скласти з піску всі пазли.
І тому вирушаєш ,куди добачиш –
Шлях до раю то черга з гробів і храмів,
Про яке каяття ти у черзі п
2026.07.30
12:54
Забрів у юність, у провулок тихий,
Де спів птахів, далекі голоси.
Під жовтим листям причахлось лихо
В обіймах споконвічної краси.
Забрів подалі від кайданів міста
До первісних мелодій і казок.
Не виліплений із глевкого тіста,
Де спів птахів, далекі голоси.
Під жовтим листям причахлось лихо
В обіймах споконвічної краси.
Забрів подалі від кайданів міста
До первісних мелодій і казок.
Не виліплений із глевкого тіста,
2026.07.30
06:50
В. К. Осиповій
За рікою, поза лісом,
Поле, всіяне залізом,
Ще шурхоче сумовито
До цих пір незжатим житом.
За рікою, поза лісом,
Воювати достобіса
За рікою, поза лісом,
Поле, всіяне залізом,
Ще шурхоче сумовито
До цих пір незжатим житом.
За рікою, поза лісом,
Воювати достобіса
2026.07.30
06:41
Фінальний акорд розлуки
Музичний супровід:
Франц Ксавер Моцарт.
Шість полонезів для фортепіано, ор. 17 (Полонез № 3 фа мінор)
«Жозефіна ступала бруківкою Лємберга так, наче кожен її крок відгукувався Adagio в його змученій душі. Баронеса з очима
2026.07.29
21:57
Серед зими, як горобці поснули,
І пітьма по кімнаті залягла,
Балконні двері стиха прочинились,
І на порозі... батько стали...
Оце так стріча!.. Шукаю все життя...
Ми Брамса слухали удвох
І мені закортіло спитати батька:
«Як так сталось, що на від
І пітьма по кімнаті залягла,
Балконні двері стиха прочинились,
І на порозі... батько стали...
Оце так стріча!.. Шукаю все життя...
Ми Брамса слухали удвох
І мені закортіло спитати батька:
«Як так сталось, що на від
2026.07.29
21:05
Вже втрачаю у Тебе віру,
та й не маю вірити чим, —
мов згоріла душа допіру.
Отче, Отче… А чи вітчим?
Що Ти бачиш отам, із неба?
Як усотує поле кров?
Не усім, не всім як потребу,
та й не маю вірити чим, —
мов згоріла душа допіру.
Отче, Отче… А чи вітчим?
Що Ти бачиш отам, із неба?
Як усотує поле кров?
Не усім, не всім як потребу,
2026.07.29
17:03
Соломон Фогельсон (1910-1994)
Під зливу ввечері, ввечері, ввечері,
коли пілоти бити байдики приречені, –
приземлимось ми за столом,
щоб не скучати загалом,
і нашу пісню заспіваємо гуртом:
Під зливу ввечері, ввечері, ввечері,
коли пілоти бити байдики приречені, –
приземлимось ми за столом,
щоб не скучати загалом,
і нашу пісню заспіваємо гуртом:
2026.07.29
14:40
Баба деда присмотрела
много лет тому назад.
С ним творила что хотела,
дед же не был тому рад.
А когда попалась рыбка
в мрежу ловчего сетей
стала править дедом шибко,
много лет тому назад.
С ним творила что хотела,
дед же не был тому рад.
А когда попалась рыбка
в мрежу ловчего сетей
стала править дедом шибко,
2026.07.29
14:05
Не хочеться зранку вставати
І йти у збурунені дні,
Долаючи стіни і ґрати
І буднів задавнені пні.
Просвітлені янгольські чати
Пробудять тебе у вогні.
Не хочеться зранку вставати
І йти у збурунені дні,
Долаючи стіни і ґрати
І буднів задавнені пні.
Просвітлені янгольські чати
Пробудять тебе у вогні.
Не хочеться зранку вставати
2026.07.29
13:57
Я відчиняю скриню мовчання
Через плече зазирає і блимає
Очима сумними синіми (наче квіти цикорію)
Козлоногий рогатий Пан флейтист,
Що забув яка вона – посмішка,
Бо знає: я ловив зозулю над прірвою:
Не так зозулю, як її крик,
Бачив на вербі зозулині
Через плече зазирає і блимає
Очима сумними синіми (наче квіти цикорію)
Козлоногий рогатий Пан флейтист,
Що забув яка вона – посмішка,
Бо знає: я ловив зозулю над прірвою:
Не так зозулю, як її крик,
Бачив на вербі зозулині
2026.07.29
12:10
Що є загрозою тьюторам* кліру?
Бо на початку ніхто не губився!-
В конях кінця, у потоках ефіру,
Не допускаючи в серце спіритів.
Втім миті меркли … жита колосились…
Потай загорнуті в ковдру яскраву,
Довго дивились на хвилі ковили
Бо на початку ніхто не губився!-
В конях кінця, у потоках ефіру,
Не допускаючи в серце спіритів.
Втім миті меркли … жита колосились…
Потай загорнуті в ковдру яскраву,
Довго дивились на хвилі ковили
2026.07.29
10:14
Вітчизна-мати не усім дається
і наша доля – на її межі
з ворожою армадою у герці
за наші нерушимі рубежі.
Вона живе у зболеному серці
і жевріє у зраненій душі,
не обіцяє золоті покої,
але не має рівної собі
і наша доля – на її межі
з ворожою армадою у герці
за наші нерушимі рубежі.
Вона живе у зболеному серці
і жевріє у зраненій душі,
не обіцяє золоті покої,
але не має рівної собі
2026.07.29
09:47
політ джмеля довкіл граната
у цім солодкім напів сні
свати просили мама й тато
дізнати
а чи світить щось мені
моя любов небесна та пихата
я не подобаюсь її рідні
це все хіба
у цім солодкім напів сні
свати просили мама й тато
дізнати
а чи світить щось мені
моя любов небесна та пихата
я не подобаюсь її рідні
це все хіба
2026.07.29
08:27
Художня мапа сновидінь
В собі тримає білі плями,
А в них небачену глибінь,
На жаль, обмежену краями.
А там якраз небесний плуг.
Це він заорює прогали
Зірок, розкиданих навкруг,
В собі тримає білі плями,
А в них небачену глибінь,
На жаль, обмежену краями.
А там якраз небесний плуг.
Це він заорює прогали
Зірок, розкиданих навкруг,
2026.07.29
05:36
Приснилася жінка безвісна
І щез надокучливий сум,
Бо в тиші почулася пісня
Та запах відчувся парфум.
Помадою змащені губи
Роняли усмішки й слова,
А очі дивились так любо,
Що обертом йшла голова.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...І щез надокучливий сум,
Бо в тиші почулася пісня
Та запах відчувся парфум.
Помадою змащені губи
Роняли усмішки й слова,
А очі дивились так любо,
Що обертом йшла голова.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.22
2026.07.18
2026.07.12
2026.07.12
2026.07.04
2026.07.04
2026.06.20
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Пекун Олексій (1983) /
Вірші
Тисячолітній Київ! Славний друже...
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Тисячолітній Київ! Славний друже...
Тисячолітній Київ! Славний друже
Моїх дитячих проминулих літ!
Чом ти до свого став байдужим?
Чому в серцях завівся лід?
Як сталось що після Майданів
Спокійно можеш ти знести
Убивство скверів, парків і каштанів
Як виправдання цьому віднайти?
Зелене море більш не грає -
Його нещадно трощить міль!
І не одна алея умирає...
Страшний від того старожилам біль,
Але якби вона була одна,
Бо ж в неї ще союзники із влади!
За "зелень" проти зелені - війна!
Яку ведуть "космічні" із міськради
І проростає поміж схилами Дніпра
Нова столиця в котрій страшно жити
За "конурою" "конура"-
Хто міг би це свавілля зупинити?
Куди поділись ГрАК і та Пора?
Вони хоч щось десь намагалися робити
Довкола острови й ліси порозхапали
У якості винагороди за "труди",
А їм все мало, мало, мало!..
Діждуться гніву ще великої води.
А починалось все під ореолом слави
Коли в суспільстві панувала ейфорія
Вітали ми народження держави,
Раділи і падінню тиранії...
Не знали тоді дисиденти
В які держава лиш потрапить сіті
Не бачили цього і ті студенти
Котрі голодували на граніті.
Була ще революція й стояли
І співчував тоді нам білий світ
Та знов зневіри тут зазнали
В ній проминуло п'ять вже літ.
А ті все ходять у начальниках
Ніхто їх спокій не тривожить
Хіба, дівчата у купальниках?*
Чекаєте коли нас знов стриножать?
Трималось трохи "Сяйво книги"
Бо на закон була надія.
Однак! Прийшли ділки - бариги
І довели - ЗАКОН У НАС НЕ ДІЄ!
- Не тратьте ви даремно сили
Бо всьому тому - вже абзац
Хоч "Сяйво книги" погасили
Та замість нього буде вам ерзац.
Мішанка із мультикультури
Естрада безголосих поп-зірок
Повнім-повнісінько гламуру
Й тупих заголених дівок.
Які здавен не знають цноти...
(Щось путнє там - підбитий птах)
Квартальні ржачки щосуботи
Самозабутні танці на кістках.
А серцю темно так від туги
Вже й пам'ятник не витримав ганьби
І розломився навпіл від наруги*
Звалив додолу Хорива та Щека
В передчутті передчутті "прекрасної" доби
У переддень приходу...
(Ну самі знаєте кого!)
Я знаю що не обирали
І нині також ви його
Та вже ж таки часи настали...
Славетний Київ! Наша мати!
Скажу без зайвих я розмов
Як залучає "Нас - не подолати!"
То сонце ти розбудиш знов!
24 лютого 2010.
Моїх дитячих проминулих літ!
Чом ти до свого став байдужим?
Чому в серцях завівся лід?
Як сталось що після Майданів
Спокійно можеш ти знести
Убивство скверів, парків і каштанів
Як виправдання цьому віднайти?
Зелене море більш не грає -
Його нещадно трощить міль!
І не одна алея умирає...
Страшний від того старожилам біль,
Але якби вона була одна,
Бо ж в неї ще союзники із влади!
За "зелень" проти зелені - війна!
Яку ведуть "космічні" із міськради
І проростає поміж схилами Дніпра
Нова столиця в котрій страшно жити
За "конурою" "конура"-
Хто міг би це свавілля зупинити?
Куди поділись ГрАК і та Пора?
Вони хоч щось десь намагалися робити
Довкола острови й ліси порозхапали
У якості винагороди за "труди",
А їм все мало, мало, мало!..
Діждуться гніву ще великої води.
А починалось все під ореолом слави
Коли в суспільстві панувала ейфорія
Вітали ми народження держави,
Раділи і падінню тиранії...
Не знали тоді дисиденти
В які держава лиш потрапить сіті
Не бачили цього і ті студенти
Котрі голодували на граніті.
Була ще революція й стояли
І співчував тоді нам білий світ
Та знов зневіри тут зазнали
В ній проминуло п'ять вже літ.
А ті все ходять у начальниках
Ніхто їх спокій не тривожить
Хіба, дівчата у купальниках?*
Чекаєте коли нас знов стриножать?
Трималось трохи "Сяйво книги"
Бо на закон була надія.
Однак! Прийшли ділки - бариги
І довели - ЗАКОН У НАС НЕ ДІЄ!
- Не тратьте ви даремно сили
Бо всьому тому - вже абзац
Хоч "Сяйво книги" погасили
Та замість нього буде вам ерзац.
Мішанка із мультикультури
Естрада безголосих поп-зірок
Повнім-повнісінько гламуру
Й тупих заголених дівок.
Які здавен не знають цноти...
(Щось путнє там - підбитий птах)
Квартальні ржачки щосуботи
Самозабутні танці на кістках.
А серцю темно так від туги
Вже й пам'ятник не витримав ганьби
І розломився навпіл від наруги*
Звалив додолу Хорива та Щека
В передчутті передчутті "прекрасної" доби
У переддень приходу...
(Ну самі знаєте кого!)
Я знаю що не обирали
І нині також ви його
Та вже ж таки часи настали...
Славетний Київ! Наша мати!
Скажу без зайвих я розмов
Як залучає "Нас - не подолати!"
То сонце ти розбудиш знов!
24 лютого 2010.
*Акції жіночого руху "Фемен" 2008-2013 років.
* 21 лютого 2010 року внаслідок потрапляння вологи в тріщину розколовся пам'ятник засновникам Києва Кию, Хориву і Щеку та їх сестрі Либеді, що пливуть у човні.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"У переддень нового Армагеддону (23 лютого 2010)"
• Перейти на сторінку •
"Я кину лірику до бісу..."
• Перейти на сторінку •
"Я кину лірику до бісу..."
Про публікацію
