ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2026.10.30 06:00
Поблякле світання з холодним дощем
У душу приносить зажуру та щем, -
Краплини малюють на мокрому склі
Лиш згадки про літо, що згасло в імлі.
Ховається в мжичці сплетіння доріг
І ти оминаєш хатинний поріг.
Сьогодні негодою змучений світ
Шукає до сві

хома дідим
2026.10.29 23:32
музика пробивається
через усякі синоніми перепон
зринає і пробирає
у місцях несподіваних
мовби світло що
переливається через тріщини
в оболонках
рухомих і нерухомих

С М
2026.10.29 21:34
У подорожі до L’Америки
Жменя бісеру за пінту злота
У подорожі до L’Америки
Жменя бісеру за пінту злота
L’Америка, L’Америка, L’Америка
L’Америка, L’Америка, L’Америка

Агов, люде, що такі сумні?

Євген Федчук
2026.10.29 20:46
Онук у дідуся спитав,
Що на осонні вигрівався,
Якимсь думкам своїм всміхався,
Прикривши очі, наче спав:
- Дідусю, як же так воно
У нашім краї відбулося,
Що під Литвою довелося
Нам нині бути? Чи ж давно

Борис Костиря
2026.10.29 20:09
Я не хочу писати вже вірші.
Я порину у край німоти,
У країну мовчання, що гірше,
Ніж відсутність чіткої мети.

Я полину у поле розлуки,
У степи розставань і страждань,
У ліси невимовної муки,

Іван Потьомкін
2026.10.29 17:55
Ще донедавная їх не помічав,навіть вряди-годи
Перескакував і підіймався без будь яких зусиль .
Тільки тепер, як стала ковінька продовженням руки,
Не те що помічаю, а ворогую щоденно з ними.
Заздрю тим, у кого їх нема чи ,може, тимчасово й обмаль,
А в

Світлана Пирогова
2026.10.29 15:26
До душі припали чорнобривці,
Квіти із далекого дитинства,
Що росли в садку і попідтинню.
Майже до зими цвіли жаринки.

Пестили їх сонця ніжні бризки.
Звісно, поки гомін дня не стихне.
До душі припали чорнобривці,

Вячеслав Руденко
2026.10.29 11:18
Нині кобзи, знову гучно, —
Не брешу, бо сплю вночі!
Шерех вітру, дні поштучно,
Ворон скаче на плечі.

Гуркіт ранку вартового —
Знову гамір, знову лють.
Око світу кольорове

Віктор Кучерук
2026.10.29 07:30
Змалечку любов'ю оповитий
Жінки найріднішої на світі,
Маминою ніжністю зігрітий,
Почуваюсь восени, як літом.
Сонечко сіяє яскравіше,
Бо про мене думає найбільше,
Клопотами втомлена матуся, -
Я за це їй низько уклонюся,

хома дідим
2026.10.28 23:27
когось тобі нагадує сей труд
усе можливо і не суть важливо
іде процесія чогось несуть
періщить у серйозні очі злива
розмова заганяється у кут
інверсія сухотна й дратівлива
а ти вчепивсь у вибраний абсурд
що із-під ніг висковзуюча линва

М Менянин
2026.10.28 19:37
Круг*, рампа, зал,
штанкет софіта,
дзеркал портал,
туман залито.

За планом план,
своя куліса,
планшет, карман,

Борис Костиря
2026.10.28 17:20
Колись перегорнуть останню сторінку
Великої творчості, гулу життя,
Фатальної флейти чумного століття,
Яка уповільнює серцебиття.
Великі події і твори великі
Злились в цьому місці, немов контрапункт.
Зібрались актори і блазні столикі
На площі, щоб з

Артур Курдіновський
2026.10.28 15:15
БЕЗ ТЕБЕ (глоса)

Як порожньо та сумно восени!
Ані душі навколо. Тільки листя
З журбою повінчалося у місті...
На хвилях нескінченної війни,
Коли від долі - біль та стусани,
А від людей - лихі моря підлоти,

Вячеслав Руденко
2026.10.28 13:56
Ламає розум полум’яний
Звитяжний погляд пломінкий,
В червоне листя між туманів
Ховає вогкість чорних вій.

В кутах сандалових, у грозах,
Від’ємних від сльози дощів,
У ластовинні верболозу,

Володимир Бойко
2026.10.28 11:55
Московитам нічого втрачати окрім кайданів, наготованих на інших. Хтось ділить останню скибку хліба, а хтось ділить світ. Людяними можуть бути і люди з невисоким інтелектом і, на жаль, навпаки. Із ворогами розстатися важче, ніж із друзями. «Де

Юрій Гундарів
2026.10.28 11:54
Сьогодні, 28 жовтня, у Михайлівському соборі в Києві відспівали українського воїна.

Десять днів тому під час виконання бойового завдання в районі Авдіївки загинув 21-річний студент КНЕУ імені Вадима Гетьмана та військовий Олександр Чижов на позивний "
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Віталій Татленко
2026.10.28

Микола Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17

Єгор Мельниченко
2026.10.12

Олег Гелолев
2026.10.08

Михайло Укран
2026.10.08






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Пекун Олексій (1983) / Вірші

 Тисячолітній Київ! Славний друже...
Тисячолітній Київ! Славний друже
Моїх дитячих проминулих літ!
Чом ти до свого став байдужим?
Чому в серцях завівся лід?
Як сталось що після Майданів
Спокійно можеш ти знести
Убивство скверів, парків і каштанів
Як виправдання цьому віднайти?
Зелене море більш не грає -
Його нещадно трощить міль!
І не одна алея умирає...
Страшний від того старожилам біль,
Але якби вона була одна,
Бо ж в неї ще союзники із влади!
За "зелень" проти зелені - війна!
Яку ведуть "космічні" із міськради
І проростає поміж схилами Дніпра
Нова столиця в котрій страшно жити
За "конурою" "конура"-
Хто міг би це свавілля зупинити?
Куди поділись ГрАК і та Пора?
Вони хоч щось десь намагалися робити
Довкола острови й ліси порозхапали
У якості винагороди за "труди",
А їм все мало, мало, мало!..
Діждуться гніву ще великої води.
А починалось все під ореолом слави
Коли в суспільстві панувала ейфорія
Вітали ми народження держави,
Раділи і падінню тиранії...
Не знали тоді дисиденти
В які держава лиш потрапить сіті
Не бачили цього і ті студенти
Котрі голодували на граніті.
Була ще революція й стояли
І співчував тоді нам білий світ
Та знов зневіри тут зазнали
В ній проминуло п'ять вже літ.
А ті все ходять у начальниках
Ніхто їх спокій не тривожить
Хіба, дівчата у купальниках?*
Чекаєте коли нас знов стриножать?
Трималось трохи "Сяйво книги"
Бо на закон була надія.
Однак! Прийшли ділки - бариги
І довели - ЗАКОН У НАС НЕ ДІЄ!
- Не тратьте ви даремно сили
Бо всьому тому - вже абзац
Хоч "Сяйво книги" погасили
Та замість нього буде вам ерзац.
Мішанка із мультикультури
Естрада безголосих поп-зірок
Повнім-повнісінько гламуру
Й тупих заголених дівок.
Які здавен не знають цноти...
(Щось путнє там - підбитий птах)
Квартальні ржачки щосуботи
Самозабутні танці на кістках.
А серцю темно так від туги
Вже й пам'ятник не витримав ганьби
І розломився навпіл від наруги*
Звалив додолу Хорива та Щека
В передчутті передчутті "прекрасної" доби
У переддень приходу...
(Ну самі знаєте кого!)
Я знаю що не обирали
І нині також ви його
Та вже ж таки часи настали...
Славетний Київ! Наша мати!
Скажу без зайвих я розмов
Як залучає "Нас - не подолати!"
То сонце ти розбудиш знов!

24 лютого 2010.

*Акції жіночого руху "Фемен" 2008-2013 років.
* 21 лютого 2010 року внаслідок потрапляння вологи в тріщину розколовся пам'ятник засновникам Києва Кию, Хориву і Щеку та їх сестрі Либеді, що пливуть у човні.





    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2025-05-07 09:57:48
Переглядів сторінки твору 206
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (0 / 0)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.755
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2026.10.28 10:35
Автор у цю хвилину відсутній