ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

хома дідим
2026.04.30 18:19
хтось пан а дехто і пропав
кому кобила декому невіста
комусь вебсайт а ще комусь портал
до раю інколи й до пекла звісно
зоріючі стожари атлантид
наяди перламутрові намиста
гукне одна із них тобі привіт
подякуєш бо се красиво і корисно

Євген Федчук
2026.04.30 14:26
Сидять діди попід тином сиві та сивіші,
Розмовами про минуле зранку себе тішать.
Хоч укотре уже чули, слухають уважно,
Не якісь там пустобрехи, а люди ж поважні.
Розповідь ведуть неспішно – куди поспішати,
Все одно лиш до обіду вернуться до хати.
Си

Охмуд Песецький
2026.04.30 14:06
Витоки свідомості – такі джерела,
які не напувають, а біжать
моїх думок пісенним а капела,
вриваючись у тиху благодать
западин кулуарного смиренства.

Мряка безсонячних просторів ущелин,
сходи минулих лавин і водоспадів,

Артур Курдіновський
2026.04.30 11:17
березня 1968 року героїчно загинув мій друг, космонавт Юрій Гагарін. Але перед тим, як загинути, він мені сказав: "Жоро, будь у літературі першим! Як я - у космосі!" З того моменту я зрозумів, що в моїй поезії і прозі ідіотизм має бути суто космічного м

Борис Костиря
2026.04.30 11:15
Нескінченні дощі заливають свідомість.
І ковчег для рятунку уже потонув.
Хто ж допише печальну і змучену повість,
У якій за лаштунками Бог підморгнув?

Хто допише дощі на картині стозвучній
Там, де пензель упав у провалля віків?
Хто допише туман, б

Тетяна Левицька
2026.04.30 09:39
Вітер увірвавсь на ганок,
ходором вся хата.
Не буди мене так рано,
я ще хочу спати.
Додивитись сни рожеві,
дочекатись зливи
і плекати світ у мреві
срібної оливи.

Віктор Кучерук
2026.04.30 05:47
Зоряниці марніють тоді,
Коли жаром займається обрій,
А розбуджений звуками дім
Переповнюють світло і добрість.
Погасають, як іскри, рої
Зоряниць на блідім небосхилі,
Коли родяться вірші мої
І показують крила та силу.

Вікторія Лимар
2026.04.29 23:51
Небесна синь така безмежна.
Не можу погляд зупинить.
Бо неповторна зникне мить.
А ми від Всесвіту залежні.
Думки бувають протилежні
тому, що коїться навколо.
Навколо скільки горя, зла.
Ось так і я в собі несла,

хома дідим
2026.04.29 22:02
ми переважно сумні
віриш у це чи ні
нас переважно не пре
ні депардьйо ні маре
і гороскопи не суть
хай вони інших несуть
рифами сірих діб
де заробляють на хліб

С М
2026.04.29 21:39
О, шматяр колує справно
По вулиці вниз і вгору
Я спитав би, у чому справа
Але знаю, він не говорить
І пані до мене лагідні
І пов’яжуть бантики
Але глибоко у серці
Я знаю, не втекти

Володимир Невесенко
2026.04.29 20:34
Земля здригалась доокіл,
палало місто у кварталах.
В повітрі – дим з вогнем навпіл,
і люд нажаханий в підвалах.

За залпом залп в імлу цупку
гатили «Гради» неупинно,
а біля церкви нашвидку

Іван Потьомкін
2026.04.29 20:28
«Ти плачеш, Йоно? І за чим?
За цим кущем, який ти не садив?»
«Ні, не за цим, мій Боже».
«А за чим же?»
«Плачу, а варто б скорше вмерти, аніж далі жити...
Іще тоді, коли в китовім череві
Три дні й три безсонні ночі
Я пристрасно моливсь, щоб Ти мене

Артур Курдіновський
2026.04.29 19:31
Випльовує новатор гасло
сонети ж до яких не звик
на нього діють мов на чорта
часник

***

Дивлюсь у вибране, зітхаю...

Артур Сіренко
2026.04.29 12:33
Знову снилися мертві. Снилося, що я мушу бути на якійсь конференції по кубофутуризму. Заходжу в якийсь бароковий будинок: анфілади, мармурові сходи, скульптури Геракла в левовій шкурі, Гекати, Діани Вічноцнотливої, двері, що більш нагадують врата, потім з

Борис Костиря
2026.04.29 11:27
Не хочу в дзеркало дивитись,
Бо я себе не впізнаю.
Лиш хмара зяє, ніби витязь,
Мов усміх янгола в раю.

Я пізнаю свої глибини
У морі в штормах громових,
Коли торкається людини

Вячеслав Руденко
2026.04.29 10:34
Апельсинний Кратін*
Долучи до життя богомаза -
Фосфоричний коктейль,
Ніби збитий тертям цвіркунів,
В мармурових шпаринах
Достатньо мистецького сказу,
Апельсинний Кратін -
Драматург, що часу заяснів.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Андрій Стельмахер
2026.04.29

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Макс Катинський
2026.04.22

Лія Ланер
2026.04.18

Оксана Алексеєва
2026.04.14

Костянтин Ватульов
2026.04.02






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Пекун Олексій (1983) / Вірші

 Тисячолітній Київ! Славний друже...
Тисячолітній Київ! Славний друже
Моїх дитячих проминулих літ!
Чом ти до свого став байдужим?
Чому в серцях завівся лід?
Як сталось що після Майданів
Спокійно можеш ти знести
Убивство скверів, парків і каштанів
Як виправдання цьому віднайти?
Зелене море більш не грає -
Його нещадно трощить міль!
І не одна алея умирає...
Страшний від того старожилам біль,
Але якби вона була одна,
Бо ж в неї ще союзники із влади!
За "зелень" проти зелені - війна!
Яку ведуть "космічні" із міськради
І проростає поміж схилами Дніпра
Нова столиця в котрій страшно жити
За "конурою" "конура"-
Хто міг би це свавілля зупинити?
Куди поділись ГрАК і та Пора?
Вони хоч щось десь намагалися робити
Довкола острови й ліси порозхапали
У якості винагороди за "труди",
А їм все мало, мало, мало!..
Діждуться гніву ще великої води.
А починалось все під ореолом слави
Коли в суспільстві панувала ейфорія
Вітали ми народження держави,
Раділи і падінню тиранії...
Не знали тоді дисиденти
В які держава лиш потрапить сіті
Не бачили цього і ті студенти
Котрі голодували на граніті.
Була ще революція й стояли
І співчував тоді нам білий світ
Та знов зневіри тут зазнали
В ній проминуло п'ять вже літ.
А ті все ходять у начальниках
Ніхто їх спокій не тривожить
Хіба, дівчата у купальниках?*
Чекаєте коли нас знов стриножать?
Трималось трохи "Сяйво книги"
Бо на закон була надія.
Однак! Прийшли ділки - бариги
І довели - ЗАКОН У НАС НЕ ДІЄ!
- Не тратьте ви даремно сили
Бо всьому тому - вже абзац
Хоч "Сяйво книги" погасили
Та замість нього буде вам ерзац.
Мішанка із мультикультури
Естрада безголосих поп-зірок
Повнім-повнісінько гламуру
Й тупих заголених дівок.
Які здавен не знають цноти...
(Щось путнє там - підбитий птах)
Квартальні ржачки щосуботи
Самозабутні танці на кістках.
А серцю темно так від туги
Вже й пам'ятник не витримав ганьби
І розломився навпіл від наруги*
Звалив додолу Хорива та Щека
В передчутті передчутті "прекрасної" доби
У переддень приходу...
(Ну самі знаєте кого!)
Я знаю що не обирали
І нині також ви його
Та вже ж таки часи настали...
Славетний Київ! Наша мати!
Скажу без зайвих я розмов
Як залучає "Нас - не подолати!"
То сонце ти розбудиш знов!

24 лютого 2010.

*Акції жіночого руху "Фемен" 2008-2013 років.
* 21 лютого 2010 року внаслідок потрапляння вологи в тріщину розколовся пам'ятник засновникам Києва Кию, Хориву і Щеку та їх сестрі Либеді, що пливуть у човні.





      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2025-05-07 09:57:48
Переглядів сторінки твору 152
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (0 / 0)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.755
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2026.04.30 13:41
Автор у цю хвилину відсутній