ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2026.07.30 14:39
Помилки ще не пробачені,
На вікні рослина сохне.
Я святу приймаю спадщину -
Наш родинний тихий вогник.

У собі ховаю мрійника -
Вже його не повернути.
Від плити до рукомийника

Вячеслав Руденко
2026.07.30 13:20
Наче перший Адам підбираєш назви
Для відкритих речей - гадюк і лілій...
Забагато курного в землі вцілілій,
Щоб одразу скласти з піску всі пазли.

І тому вирушаєш ,куди добачиш –
Шлях до раю то черга з гробів і храмів,
Про яке каяття ти у черзі п

Борис Костиря
2026.07.30 12:54
Забрів у юність, у провулок тихий,
Де спів птахів, далекі голоси.
Під жовтим листям причахлось лихо
В обіймах споконвічної краси.

Забрів подалі від кайданів міста
До первісних мелодій і казок.
Не виліплений із глевкого тіста,

Віктор Кучерук
2026.07.30 06:50
В. К. Осиповій

За рікою, поза лісом,
Поле, всіяне залізом,
Ще шурхоче сумовито
До цих пір незжатим житом.
За рікою, поза лісом,
Воювати достобіса

Ірина Вовк
2026.07.30 06:41
Фінальний акорд розлуки Музичний супровід: Франц Ксавер Моцарт. Шість полонезів для фортепіано, ор. 17 (Полонез № 3 фа мінор) «Жозефіна ступала бруківкою Лємберга так, наче кожен її крок відгукувався Adagio в його змученій душі. Баронеса з очима

Іван Потьомкін
2026.07.29 21:57
Серед зими, як горобці поснули,
І пітьма по кімнаті залягла,
Балконні двері стиха прочинились,
І на порозі... батько стали...
Оце так стріча!.. Шукаю все життя...
Ми Брамса слухали удвох
І мені закортіло спитати батька:
«Як так сталось, що на від

Ольга Садкова
2026.07.29 21:05
Вже втрачаю у Тебе віру,
та й не маю вірити чим, —
мов згоріла душа допіру.
Отче, Отче… А чи вітчим?

Що Ти бачиш отам, із неба?
Як усотує поле кров?
Не усім, не всім як потребу,

Олена Побийголод
2026.07.29 17:03
Соломон Фогельсон (1910-1994)

Під зливу ввечері, ввечері, ввечері,
коли пілоти бити байдики приречені, –
приземлимось ми за столом,
щоб не скучати загалом,
і нашу пісню заспіваємо гуртом:

М Менянин
2026.07.29 14:40
Баба деда присмотрела
много лет тому назад.
С ним творила что хотела,
дед же не был тому рад.

А когда попалась рыбка
в мрежу ловчего сетей
стала править дедом шибко,

Борис Костиря
2026.07.29 14:05
Не хочеться зранку вставати
І йти у збурунені дні,
Долаючи стіни і ґрати
І буднів задавнені пні.
Просвітлені янгольські чати
Пробудять тебе у вогні.

Не хочеться зранку вставати

Артур Сіренко
2026.07.29 13:57
Я відчиняю скриню мовчання
Через плече зазирає і блимає
Очима сумними синіми (наче квіти цикорію)
Козлоногий рогатий Пан флейтист,
Що забув яка вона – посмішка,
Бо знає: я ловив зозулю над прірвою:
Не так зозулю, як її крик,
Бачив на вербі зозулині

Вячеслав Руденко
2026.07.29 12:10
Що є загрозою тьюторам* кліру?
Бо на початку ніхто не губився!-
В конях кінця, у потоках ефіру,
Не допускаючи в серце спіритів.

Втім миті меркли … жита колосились…
Потай загорнуті в ковдру яскраву,
Довго дивились на хвилі ковили

Ігор Шоха
2026.07.29 10:14
Вітчизна-мати не усім дається
і наша доля – на її межі
з ворожою армадою у герці
за наші нерушимі рубежі.
Вона живе у зболеному серці
і жевріє у зраненій душі,
не обіцяє золоті покої,
але не має рівної собі

хома дідим
2026.07.29 09:47
політ джмеля довкіл граната
у цім солодкім напів сні
свати просили мама й тато
дізнати
а чи світить щось мені
моя любов небесна та пихата
я не подобаюсь її рідні
це все хіба

Охмуд Песецький
2026.07.29 08:27
Художня мапа сновидінь
В собі тримає білі плями,
А в них небачену глибінь,
На жаль, обмежену краями.

А там якраз небесний плуг.
Це він заорює прогали
Зірок, розкиданих навкруг,

Віктор Кучерук
2026.07.29 05:36
Приснилася жінка безвісна
І щез надокучливий сум,
Бо в тиші почулася пісня
Та запах відчувся парфум.
Помадою змащені губи
Роняли усмішки й слова,
А очі дивились так любо,
Що обертом йшла голова.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Інна Момотюк
2026.07.04

Володимир Кириленко
2026.06.20






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Пекун Олексій (1983) / Вірші

 Тисячолітній Київ! Славний друже...
Тисячолітній Київ! Славний друже
Моїх дитячих проминулих літ!
Чом ти до свого став байдужим?
Чому в серцях завівся лід?
Як сталось що після Майданів
Спокійно можеш ти знести
Убивство скверів, парків і каштанів
Як виправдання цьому віднайти?
Зелене море більш не грає -
Його нещадно трощить міль!
І не одна алея умирає...
Страшний від того старожилам біль,
Але якби вона була одна,
Бо ж в неї ще союзники із влади!
За "зелень" проти зелені - війна!
Яку ведуть "космічні" із міськради
І проростає поміж схилами Дніпра
Нова столиця в котрій страшно жити
За "конурою" "конура"-
Хто міг би це свавілля зупинити?
Куди поділись ГрАК і та Пора?
Вони хоч щось десь намагалися робити
Довкола острови й ліси порозхапали
У якості винагороди за "труди",
А їм все мало, мало, мало!..
Діждуться гніву ще великої води.
А починалось все під ореолом слави
Коли в суспільстві панувала ейфорія
Вітали ми народження держави,
Раділи і падінню тиранії...
Не знали тоді дисиденти
В які держава лиш потрапить сіті
Не бачили цього і ті студенти
Котрі голодували на граніті.
Була ще революція й стояли
І співчував тоді нам білий світ
Та знов зневіри тут зазнали
В ній проминуло п'ять вже літ.
А ті все ходять у начальниках
Ніхто їх спокій не тривожить
Хіба, дівчата у купальниках?*
Чекаєте коли нас знов стриножать?
Трималось трохи "Сяйво книги"
Бо на закон була надія.
Однак! Прийшли ділки - бариги
І довели - ЗАКОН У НАС НЕ ДІЄ!
- Не тратьте ви даремно сили
Бо всьому тому - вже абзац
Хоч "Сяйво книги" погасили
Та замість нього буде вам ерзац.
Мішанка із мультикультури
Естрада безголосих поп-зірок
Повнім-повнісінько гламуру
Й тупих заголених дівок.
Які здавен не знають цноти...
(Щось путнє там - підбитий птах)
Квартальні ржачки щосуботи
Самозабутні танці на кістках.
А серцю темно так від туги
Вже й пам'ятник не витримав ганьби
І розломився навпіл від наруги*
Звалив додолу Хорива та Щека
В передчутті передчутті "прекрасної" доби
У переддень приходу...
(Ну самі знаєте кого!)
Я знаю що не обирали
І нині також ви його
Та вже ж таки часи настали...
Славетний Київ! Наша мати!
Скажу без зайвих я розмов
Як залучає "Нас - не подолати!"
То сонце ти розбудиш знов!

24 лютого 2010.

*Акції жіночого руху "Фемен" 2008-2013 років.
* 21 лютого 2010 року внаслідок потрапляння вологи в тріщину розколовся пам'ятник засновникам Києва Кию, Хориву і Щеку та їх сестрі Либеді, що пливуть у човні.





      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2025-05-07 09:57:48
Переглядів сторінки твору 169
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (0 / 0)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.755
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2026.07.30 03:01
Автор у цю хвилину відсутній