ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.10.30
06:00
Поблякле світання з холодним дощем
У душу приносить зажуру та щем, -
Краплини малюють на мокрому склі
Лиш згадки про літо, що згасло в імлі.
Ховається в мжичці сплетіння доріг
І ти оминаєш хатинний поріг.
Сьогодні негодою змучений світ
Шукає до сві
У душу приносить зажуру та щем, -
Краплини малюють на мокрому склі
Лиш згадки про літо, що згасло в імлі.
Ховається в мжичці сплетіння доріг
І ти оминаєш хатинний поріг.
Сьогодні негодою змучений світ
Шукає до сві
2026.10.29
23:32
музика пробивається
через усякі синоніми перепон
зринає і пробирає
у місцях несподіваних
мовби світло що
переливається через тріщини
в оболонках
рухомих і нерухомих
через усякі синоніми перепон
зринає і пробирає
у місцях несподіваних
мовби світло що
переливається через тріщини
в оболонках
рухомих і нерухомих
2026.10.29
21:34
У подорожі до L’Америки
Жменя бісеру за пінту злота
У подорожі до L’Америки
Жменя бісеру за пінту злота
L’Америка, L’Америка, L’Америка
L’Америка, L’Америка, L’Америка
Агов, люде, що такі сумні?
Жменя бісеру за пінту злота
У подорожі до L’Америки
Жменя бісеру за пінту злота
L’Америка, L’Америка, L’Америка
L’Америка, L’Америка, L’Америка
Агов, люде, що такі сумні?
2026.10.29
20:46
Онук у дідуся спитав,
Що на осонні вигрівався,
Якимсь думкам своїм всміхався,
Прикривши очі, наче спав:
- Дідусю, як же так воно
У нашім краї відбулося,
Що під Литвою довелося
Нам нині бути? Чи ж давно
Що на осонні вигрівався,
Якимсь думкам своїм всміхався,
Прикривши очі, наче спав:
- Дідусю, як же так воно
У нашім краї відбулося,
Що під Литвою довелося
Нам нині бути? Чи ж давно
2026.10.29
20:09
Я не хочу писати вже вірші.
Я порину у край німоти,
У країну мовчання, що гірше,
Ніж відсутність чіткої мети.
Я полину у поле розлуки,
У степи розставань і страждань,
У ліси невимовної муки,
Я порину у край німоти,
У країну мовчання, що гірше,
Ніж відсутність чіткої мети.
Я полину у поле розлуки,
У степи розставань і страждань,
У ліси невимовної муки,
2026.10.29
17:55
Ще донедавная їх не помічав,навіть вряди-годи
Перескакував і підіймався без будь яких зусиль .
Тільки тепер, як стала ковінька продовженням руки,
Не те що помічаю, а ворогую щоденно з ними.
Заздрю тим, у кого їх нема чи ,може, тимчасово й обмаль,
А в
Перескакував і підіймався без будь яких зусиль .
Тільки тепер, як стала ковінька продовженням руки,
Не те що помічаю, а ворогую щоденно з ними.
Заздрю тим, у кого їх нема чи ,може, тимчасово й обмаль,
А в
2026.10.29
15:26
До душі припали чорнобривці,
Квіти із далекого дитинства,
Що росли в садку і попідтинню.
Майже до зими цвіли жаринки.
Пестили їх сонця ніжні бризки.
Звісно, поки гомін дня не стихне.
До душі припали чорнобривці,
Квіти із далекого дитинства,
Що росли в садку і попідтинню.
Майже до зими цвіли жаринки.
Пестили їх сонця ніжні бризки.
Звісно, поки гомін дня не стихне.
До душі припали чорнобривці,
2026.10.29
11:18
Нині кобзи, знову гучно, —
Не брешу, бо сплю вночі!
Шерех вітру, дні поштучно,
Ворон скаче на плечі.
Гуркіт ранку вартового —
Знову гамір, знову лють.
Око світу кольорове
Не брешу, бо сплю вночі!
Шерех вітру, дні поштучно,
Ворон скаче на плечі.
Гуркіт ранку вартового —
Знову гамір, знову лють.
Око світу кольорове
2026.10.29
07:30
Змалечку любов'ю оповитий
Жінки найріднішої на світі,
Маминою ніжністю зігрітий,
Почуваюсь восени, як літом.
Сонечко сіяє яскравіше,
Бо про мене думає найбільше,
Клопотами втомлена матуся, -
Я за це їй низько уклонюся,
Жінки найріднішої на світі,
Маминою ніжністю зігрітий,
Почуваюсь восени, як літом.
Сонечко сіяє яскравіше,
Бо про мене думає найбільше,
Клопотами втомлена матуся, -
Я за це їй низько уклонюся,
2026.10.28
23:27
когось тобі нагадує сей труд
усе можливо і не суть важливо
іде процесія чогось несуть
періщить у серйозні очі злива
розмова заганяється у кут
інверсія сухотна й дратівлива
а ти вчепивсь у вибраний абсурд
що із-під ніг висковзуюча линва
усе можливо і не суть важливо
іде процесія чогось несуть
періщить у серйозні очі злива
розмова заганяється у кут
інверсія сухотна й дратівлива
а ти вчепивсь у вибраний абсурд
що із-під ніг висковзуюча линва
2026.10.28
19:37
Круг*, рампа, зал,
штанкет софіта,
дзеркал портал,
туман залито.
За планом план,
своя куліса,
планшет, карман,
штанкет софіта,
дзеркал портал,
туман залито.
За планом план,
своя куліса,
планшет, карман,
2026.10.28
17:20
Колись перегорнуть останню сторінку
Великої творчості, гулу життя,
Фатальної флейти чумного століття,
Яка уповільнює серцебиття.
Великі події і твори великі
Злились в цьому місці, немов контрапункт.
Зібрались актори і блазні столикі
На площі, щоб з
Великої творчості, гулу життя,
Фатальної флейти чумного століття,
Яка уповільнює серцебиття.
Великі події і твори великі
Злились в цьому місці, немов контрапункт.
Зібрались актори і блазні столикі
На площі, щоб з
2026.10.28
15:15
БЕЗ ТЕБЕ (глоса)
Як порожньо та сумно восени!
Ані душі навколо. Тільки листя
З журбою повінчалося у місті...
На хвилях нескінченної війни,
Коли від долі - біль та стусани,
А від людей - лихі моря підлоти,
Як порожньо та сумно восени!
Ані душі навколо. Тільки листя
З журбою повінчалося у місті...
На хвилях нескінченної війни,
Коли від долі - біль та стусани,
А від людей - лихі моря підлоти,
2026.10.28
13:56
Ламає розум полум’яний
Звитяжний погляд пломінкий,
В червоне листя між туманів
Ховає вогкість чорних вій.
В кутах сандалових, у грозах,
Від’ємних від сльози дощів,
У ластовинні верболозу,
Звитяжний погляд пломінкий,
В червоне листя між туманів
Ховає вогкість чорних вій.
В кутах сандалових, у грозах,
Від’ємних від сльози дощів,
У ластовинні верболозу,
2026.10.28
11:55
Московитам нічого втрачати окрім кайданів, наготованих на інших.
Хтось ділить останню скибку хліба, а хтось ділить світ.
Людяними можуть бути і люди з невисоким інтелектом і, на жаль, навпаки.
Із ворогами розстатися важче, ніж із друзями.
«Де
2026.10.28
11:54
Сьогодні, 28 жовтня, у Михайлівському соборі в Києві відспівали українського воїна.
Десять днів тому під час виконання бойового завдання в районі Авдіївки загинув 21-річний студент КНЕУ імені Вадима Гетьмана та військовий Олександр Чижов на позивний "
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Десять днів тому під час виконання бойового завдання в районі Авдіївки загинув 21-річний студент КНЕУ імені Вадима Гетьмана та військовий Олександр Чижов на позивний "
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2026.10.28
2026.10.27
2026.10.19
2026.10.17
2026.10.12
2026.10.08
2026.10.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Пекун Олексій (1983) /
Вірші
Я кину лірику до бісу...
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Я кину лірику до бісу...
Я кину лірику до бісу
Кохання й ніжність най ідуть
до найтемнішого десь лісу
І ось, доведений до краю
З десятого я літа в п'яту осінь повертаю.
Ні, про природу не співають
Коли за неї жорстоко убивають
Низведені до рівня маргіналів,
Спостерігаємо шаленство феодалів.
Невже такого ми чекали
Тоді як в революцію стояли?
Однак, розумні стали ви довкола,
Говорите:"Не було революції ніколи!"
Було лиш лицедійство, буфонада,
Це все вже зрадили, усі хто тоді зайняв посади.
Вони-то зрадили, а ви взяли й змовчати
Чом ви самі нічого не сказали?
Ізнову ви, немов води у рот понабирали
Спостерігаєте як деградують і газети, і канали
Як кожного нездари стає хистом
За слово правди навісити ярлик фашиста,
Паплюжачи УПА, що на смерть стояли, в
своїй державі же покривджені тепер
Котрі не кинули на ту оману що звалася УРСР.
Плямують Галич і Карпати -гори
І хочеться їм кинути у вічі:
"Брешеш людоморе!"
Ти кажеш, що дід мій зрадник був?
Коли він з Гітлером боровся -
про Ковпака ніхто іще не чув
І хоч лякаєш новим Сандормохом
Ти сам уже порослий мохом...
А ваше кредо- промовчати
І там де треба не сказати
Як різнії жерці з Москви тут приїжджають
Й прокльонами до "правильної" віри навертають.
А дугіни несуть нові руїни
Та вам не шкода України!
І скоро крові буде тут аж гей,
Та вам не страшно за дітей!
Для вас один той конкурс "Мокра майка"
Важливіший ніж смерть Максима Чайки.
І не впаде на вбивцю справедлива кара
Незграбная овеча отара!
Ви біомаса, що недостойна буть народом
Для того ви щоб всі заброди
Із вас довіку шкури дерли
Навіщо ви в цей світ приперли?
Та, зрештою, якщо ви все ще люди
Чиніть як справжні нації усюди
Ставайте до борні ізнову,
За дороговказ беріть Донцова.
Лише як ворогів із влади приберете
Тоді ви станете Людьми і заживете
Лиш як боротиметеся всяк час і без упину
Побачите єдину й сильну Україну.
13 серпня 2009.
Кохання й ніжність най ідуть
до найтемнішого десь лісу
І ось, доведений до краю
З десятого я літа в п'яту осінь повертаю.
Ні, про природу не співають
Коли за неї жорстоко убивають
Низведені до рівня маргіналів,
Спостерігаємо шаленство феодалів.
Невже такого ми чекали
Тоді як в революцію стояли?
Однак, розумні стали ви довкола,
Говорите:"Не було революції ніколи!"
Було лиш лицедійство, буфонада,
Це все вже зрадили, усі хто тоді зайняв посади.
Вони-то зрадили, а ви взяли й змовчати
Чом ви самі нічого не сказали?
Ізнову ви, немов води у рот понабирали
Спостерігаєте як деградують і газети, і канали
Як кожного нездари стає хистом
За слово правди навісити ярлик фашиста,
Паплюжачи УПА, що на смерть стояли, в
своїй державі же покривджені тепер
Котрі не кинули на ту оману що звалася УРСР.
Плямують Галич і Карпати -гори
І хочеться їм кинути у вічі:
"Брешеш людоморе!"
Ти кажеш, що дід мій зрадник був?
Коли він з Гітлером боровся -
про Ковпака ніхто іще не чув
І хоч лякаєш новим Сандормохом
Ти сам уже порослий мохом...
А ваше кредо- промовчати
І там де треба не сказати
Як різнії жерці з Москви тут приїжджають
Й прокльонами до "правильної" віри навертають.
А дугіни несуть нові руїни
Та вам не шкода України!
І скоро крові буде тут аж гей,
Та вам не страшно за дітей!
Для вас один той конкурс "Мокра майка"
Важливіший ніж смерть Максима Чайки.
І не впаде на вбивцю справедлива кара
Незграбная овеча отара!
Ви біомаса, що недостойна буть народом
Для того ви щоб всі заброди
Із вас довіку шкури дерли
Навіщо ви в цей світ приперли?
Та, зрештою, якщо ви все ще люди
Чиніть як справжні нації усюди
Ставайте до борні ізнову,
За дороговказ беріть Донцова.
Лише як ворогів із влади приберете
Тоді ви станете Людьми і заживете
Лиш як боротиметеся всяк час і без упину
Побачите єдину й сильну Україну.
13 серпня 2009.
Вірш написаний під враженням від вбивства в Голованівському лісі народним депутатом України від Блоку Юлії Тимошенко Віктором Лозинським місцевого жителя Валерія Олійника за те що той зайшов на територію його мисливських угідь.
А також від першого приїзду московського патріарха Кирила, законопроекту Вадима Колесніченка про засудження на довічне ув'язнення за "реабілітацію нацизма", вбивства Максима Чайки в Одесі 17 квітня 2009 року (докладніше про це буде далі).
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.0922 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.0922 seconds