Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
де на мотузці крутиться земля,
дірявлячи порожній нескінчений простір,
мовчи, поезіє, не плач, журбо моя.
У цей час немилосердний, ставши на коліна,
мовчи, поезіє, не плач, журбо моя.
То сила гравітації, важка і неупинн
Біжить, а не стоїть буття на місці.
І випускає ненароком стріли,
Буває біль надмірно в серці містить.
Як важко не було б, живе надія.
Життя, як зебра, в смугах чорно-білих.
Проходиш гартування, й знову досвід
убиті майже але втім
художник ловить кожну тінь
ці черевики небезликі
за тими тінями роки
як є схололі і бездарні
таке життя · немає правди
надій нема для бідняків
(ду ду ду ду ду ду, ужеж)
Обізнана із оксамитовим дотиком
Ящіркою оце, на склі вікна
Тип, що у натовпі, чоботи з люстерками
Всіх кольорів
Бреше очима, наднормово руками
Опрацьовує
Оселя любові, оселя розлук.
У битві життєвій, в розпаленім герці
Ми б'ємося в центрі надії та мук.
Покинутий дім, як маяк безпричальний.
У ньому лишились страждання земні.
І прийде філософ самітний, печальний
голова як енциклопедія
а в горлі — пустеля Гобі
телефон казиться
телефонує деканат
(там нишком наливають)
телефонують колишні аспіранти
(там уже розлили)
Господь – Небесний, а він – земний...
Навала дика – Магога й Гога –
зайшла вершити свій суд жахний.
Була наруга велика в тому,
зловісний виклик – для всіх держав...
А він тримався, згнітивши втому,
У даль поринула б давно —
Болять суглоби, руки.
Кульбабою сивини літ,
Лелека кличе у політ —
Тримаюсь за онуків,
За соломинку майбуття,
І радіє звіддалі,
Що промінчики іскристі
Мерехтять на всій землі.
Обціловують дбайливо
Стебла, листя, пелюстки
І дають нарешті привід
Погуляти залюбки.
Співець любові осяйної.
Його поезія не згасне!
Безсмертні почуття прекрасні,
Що не розчавлені війною!
Злетів у Небо передчасно.
кому кобила декому невіста
комусь вебсайт а ще комусь портал
до раю інколи й до пекла звісно
зоріючі стожари атлантид
наяди перламутрові намиста
гукне одна із них тобі привіт
подякуєш бо се красиво і корисно
Розмовами про минуле зранку себе тішать.
Хоч укотре уже чули, слухають уважно,
Не якісь там пустобрехи, а люди ж поважні.
Розповідь ведуть неспішно – куди поспішати,
Все одно лиш до обіду вернуться до хати.
Си
які не стільки напувають, як звучать
милозвучністю твоїх думок а капела,
розмиваючи і зносячи тиху благодать
западин рахманного смиренства.
Мряка безсонячних просторів ущелин,
кулуари сходів минулих лавин і водос
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Над Кам'яним Затоном
Що наче на небесну зірку схожа
Про що мені ти нагадала
Всього що і не було може?
Поволі від початку літа
Спливали все за днями дні
Немовби той пісок крізь сито
Текли хмаринки в вишині
І тихо шелестіли листя й трави
На пагорбах високих під Кам'яним Затоном
Свідках загибелі і слави
Того козацького загону
Що триста літ тому смерть прийняв
При відступі із-під полів Полтави
Та гетьмана і Карла врятував
Від лютої петрової розправи
Тут білі кам'яні хрести -
Одвічні знаки долі України
І дух псалтиру донести
Покликаний надгробок ієрея-пілігрима
А хвилі зелені рукотворного моря
Надсадно б'ють в береги
Відносять уламки і радості й горя
Життя що було навкруги:
Поселення, хати, поля і городи
Козацької митниці давні сліди
Усе що навіки вже зникло відтоді
Як край той накрило покровом води...
Тепер тут лиш тиша
Ледь чутно шумлять ясени
Лиш вітер на схилах врочисто колише
Парасолі білі рядів бузини...
21 червня 2010.
Кам'яний Затон (нині село Дніпрова Кам'янка Кам'янського району Дніпропетровської області) - стародавня козацька фортеця - поселення, розташована навпроти іншого історичного козацького поселення Переволочна (нині затоплене водами Кам'янського водосховища). Після Полтавської битви тут переправлялись через Дніпро (в цій місцевості досі існує піщаний острів названий Мазепин Бугор) шведи й козаки, що відступали. Частину козаків Меньшиков наздогнав і стратив на березі, у 1740 році козаки Нової Січі, що повернулись поставили на їх могилі хрест із білого каменю. Поруч розташована могила ієрея місцевої церкви (нині теж затоплена), на якій розміщений пам'ятник у вигляді розкритого Псалтиря. В цій місцевості я бував двічі, один раз нас водив туди місцевий краєзнавець Василь Артемович Сідак (1925 - 2025).
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
