Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
І я дуже подячний, адже ти був збагнув, що
Мене нема тут
І я не знав, що місяць настільки великий
І я не знав, що місяць настільки блакитний
І я вдячний, що винесли старі черевики
І що вибрали у червоне,
Стихав навколо гомін балачок
І сам рояль у танцювальній залі
Готовий був пуститися в
танок.
І радістю світилася естрада
Від кількості мелодій і тонів,
А я в кутку стояв і слухав радо
А поляки гріхи давні все нам пред‘являють.
Про Волинську «різанину» забути не можуть.
Їх постійно якісь сили накручують, схоже.
Галасують про сто тисяч, начебто убитих,
Бандерівців обзивають, що вони бандити.
Ск
На вікні рослина сохне.
Я святу приймаю спадщину -
Наш родинний тихий вогник.
У собі ховаю мрійника -
Вже його не повернути.
Від плити до рукомийника
Для відкритих речей - гадюк і лілій...
Забагато курного в землі вцілілій,
Щоб одразу скласти з піску всі пазли.
І тому вирушаєш ,куди добачиш –
Шлях до раю то черга з гробів і храмів,
Про яке каяття ти у черзі п
Де спів птахів, далекі голоси.
Під жовтим листям причаїлось лихо
В обіймах споконвічної краси.
Забрів подалі від кайданів міста
До первісних мелодій і казок.
Не виліплений із глевкого тіста,
За рікою, поза лісом,
Поле, всіяне залізом,
Ще шурхоче сумовито
До цих пір незжатим житом.
За рікою, поза лісом,
Воювати достобіса
І пітьма по кімнаті залягла,
Балконні двері стиха прочинились,
І на порозі... батько стали...
Оце так стріча!.. Шукаю все життя...
Ми Брамса слухали удвох
І мені закортіло спитати батька:
«Як так сталось, що на від
та й не маю вірити чим, —
мов згоріла душа допіру.
Отче, Отче… А чи вітчим?
Що Ти бачиш отам, із неба?
Як усотує поле кров?
Не усім, не всім як потребу,
Під зливу ввечері, ввечері, ввечері,
коли пілоти бити байдики приречені, –
приземлимось ми за столом,
щоб не скучати загалом,
і нашу пісню заспіваємо гуртом:
много лет тому назад.
С ним творила что хотела,
дед же не был тому рад.
А когда попалась рыбка
в мрежу ловчего сетей
стала править дедом шибко,
І йти у збурунені дні,
Долаючи стіни і ґрати
І буднів задавнені пні.
Просвітлені янгольські чати
Пробудять тебе у вогні.
Не хочеться зранку вставати
Через плече зазирає і блимає
Очима сумними синіми (наче квіти цикорію)
Козлоногий рогатий Пан флейтист,
Що забув яка вона – посмішка,
Бо знає: я ловив зозулю над прірвою:
Не так зозулю, як її крик,
Бачив на вербі зозулині
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Над Кам'яним Затоном
Що наче на небесну зірку схожа
Про що мені ти нагадала
Всього що і не було може?
Поволі від початку літа
Спливали все за днями дні
Немовби той пісок крізь сито
Текли хмаринки в вишині
І тихо шелестіли листя й трави
На пагорбах високих під Кам'яним Затоном
Свідках загибелі і слави
Того козацького загону
Що триста літ тому смерть прийняв
При відступі із-під полів Полтави
Та гетьмана і Карла врятував
Від лютої петрової розправи
Тут білі кам'яні хрести -
Одвічні знаки долі України
І дух псалтиру донести
Покликаний надгробок ієрея-пілігрима
А хвилі зелені рукотворного моря
Надсадно б'ють в береги
Відносять уламки і радості й горя
Життя що було навкруги:
Поселення, хати, поля і городи
Козацької митниці давні сліди
Усе що навіки вже зникло відтоді
Як край той накрило покровом води...
Тепер тут лиш тиша
Ледь чутно шумлять ясени
Лиш вітер на схилах врочисто колише
Парасолі білі рядів бузини...
21 червня 2010.
Кам'яний Затон (нині село Дніпрова Кам'янка Кам'янського району Дніпропетровської області) - стародавня козацька фортеця - поселення, розташована навпроти іншого історичного козацького поселення Переволочна (нині затоплене водами Кам'янського водосховища). Після Полтавської битви тут переправлялись через Дніпро (в цій місцевості досі існує піщаний острів названий Мазепин Бугор) шведи й козаки, що відступали. Частину козаків Меньшиков наздогнав і стратив на березі, у 1740 році козаки Нової Січі, що повернулись поставили на їх могилі хрест із білого каменю. Поруч розташована могила ієрея місцевої церкви (нині теж затоплена), на якій розміщений пам'ятник у вигляді розкритого Псалтиря. В цій місцевості я бував двічі, один раз нас водив туди місцевий краєзнавець Василь Артемович Сідак (1925 - 2025).
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
