Золотосяйна квітка астрагалу
Що наче на небесну зірку схожа
Про що мені ти нагадала
Всього що і не було може?
Поволі від початку літа
Спливали все за днями дні
Немовби той пісок крізь сито
Текли хмаринки в вишині
І тихо шелестіли листя й трави
На пагорбах високих під Кам'яним Затоном
Свідках загибелі і слави
Того козацького загону
Що триста літ тому смерть прийняв
При відступі із-під полів Полтави
Та гетьмана і Карла врятував
Від лютої петрової розправи
Тут білі кам'яні хрести -
Одвічні знаки долі України
І дух псалтиру донести
Покликаний надгробок ієрея-пілігрима
А хвилі зелені рукотворного моря
Надсадно б'ють в береги
Відносять уламки і радості й горя
Життя що було навкруги:
Поселення, хати, поля і городи
Козацької митниці давні сліди
Усе що навіки вже зникло відтоді
Як край той накрило покровом води...
Тепер тут лиш тиша
Ледь чутно шумлять ясени
Лиш вітер на схилах врочисто колише
Парасолі білі рядів бузини...


21 червня 2010.

Кам'яний Затон (нині село Дніпрова Кам'янка Кам'янського району Дніпропетровської області) - стародавня козацька фортеця - поселення, розташована навпроти іншого історичного козацького поселення Переволочна (нині затоплене водами Кам'янського водосховища). Після Полтавської битви тут переправлялись через Дніпро (в цій місцевості досі існує піщаний острів названий Мазепин Бугор) шведи й козаки, що відступали. Частину козаків Меньшиков наздогнав і стратив на березі, у 1740 році козаки Нової Січі, що повернулись поставили на їх могилі хрест із білого каменю. Поруч розташована могила ієрея місцевої церкви (нині теж затоплена), на якій розміщений пам'ятник у вигляді розкритого Псалтиря. В цій місцевості я бував двічі, один раз нас водив туди місцевий краєзнавець Василь Артемович Сідак (1925 - 2025).