Цвітуть каштани на вулицях Одеси
Весна гостює в чорноморської принцеси
Великдень, Світлий Тиждень - знову свята
Гуляють вулицями гарнії дівчата.
Та що там на асфальті? А онде знов і знов...
Темніють дивні плями, то є засохла кров!
Зловісні чорні на тілі всього міста плями
Це слід страсної п'ятничної драми
І відповідь на все це є така:
На цьому місці підло вбили юнака!
Ніхто убивцю не ловив і вільно той утік,
Подався у Москву - свого господаря барліг.
Як так ми дожилися до цього туману?
Клену те кляте восьме грудня, я на чім світ його клену.
Бо через що б іще настала та лафа
Кауро-чорних сотень і бузувірів антифа!
Звели кубло у місті отруйні злі гадюки
І майорить у центрі гидкий фетиш цариці-суки
Сичить та гадь всяк час і без упину:
"Ми нацика убили - не людину.
Хто сміє олігархів клясти, а не Україну,
Хто співає пісні УПА й "Червону Калину",
Хто має нахабство нє на общєпанятном говорити,
Той нацик є, а значить має бути вбитий!
А хто вціліє - мусить споглядати
Як вашу Україну будем на частини членувати.
Про самостійність забороняємо і бачить навіть сни
До сьомого коліна настрахаємо привидом Галичини!"
Знов СБУ когось лякає та справи знову не діждеться
Хоч Марков втік у Підмосков'я та він ще повернеться.
Україножерство зовсім не стихає
До часу виборів воно зростає і зростає.
Он з бордів штрикає враз у тім'я
Нахабний слоган - "Окрайно вспомні свойо імя!"
Заява незграбна це така
Колишнього есдека - о Пересунька.
Нахабство пам'ятай свої межі
Бо ще (боронь Бог!) дійде до пожежі
Недарма мовиться: Поки тихо -
Не буди лиха!

Ми пам'ятаємо колишній час
Де знали це усі довкола,
Що русичами завше звали нас
Одначе "русскіми" - ніколи!
А потім вже часи настали
Коли цю назву в нас забрали
І краденим махаючи, в нове ярмо женуть
Із цим ім'ям упорскують у кров отруйну ртуть!
І було б трутизну здолали
Коли б зневіри не зазнали
За все що сталось літ цих п'ять:
Бандити ж в тюрмах не сидять!
Вони грабують вільно і вбивають
А нас гірш від худоби мають.

Та досить у розчаруванні скніти
Вже час давно труну розбити
Здійснити знов велику Річ!
Щоб щезла України клята ніч!

4 жовтня 2009.

Четверта заповідь "Декалогу українського націоналіста" говорить "Пімсти смерть великих лицарів".
17 квітня 2009 року "червоними скінхедами" проросійськими бандитами антифа в центрі Одеси було зарізано на смерть 19 річного Максима Чайку, активіста правої організації "Січ", організатора клубу українських ультрас футбольної команди "Чорноморець".