Я від світла без омани
увійду сам у імлу
І суспільству некрофілів
аз воздам же і хвалу.
Так річницю вже Майдану
я не буду відзначати.
Бо, розкаявшись в усьому,
стану "плідно працювати".
А над чим? І сам не знаю
та й не треба мені знати
Ролі те уже не грає...
Третьосортний обиватель
руку стисне так мені
Він щасливий вже від того
що не стану до борні!
І, пішовши в цвинтарище,
(то дорога вже така!)
Разом вдвох ми на могилах
там станцюєм гопака.
Також ми заприсягнемось
завше жити у пітьмі
Вічно також поклянемось
бути вірними зимі!
Канонічно "православний"
вічний, мов прокляття, піп
Урочисто благословить
мить оцих священних діб.
Ми відкрито визнаємо:
президент наш є один.
Щось потиримо довкола
бо такі ж ми як і він!
Побухаємо не трохи
щоб не "янкі" - "слов'янин".
Завше тут і завше в часі
кривдив нас з усіх причин.
А що чесно слід сказати:
підійду я до люстерка
там, де промінь вже відбився.
Подивлюся сам на себе:
чорта з два! Я - не змінився!

21 листопада 2009.

Написано під впливом перегляду передачі Свобода Савіка Шустера про п'яту річницю Помаранчевої революції.