Це було років зо три тому
І два роки після Майдану
Коли ізнову всупереч усьому
Ми втратили можливість Богом дану.

Реваншу хвилі котились по країні
Хоч вибори оранжі й не програли,
Однак (чим скористались біло-сині)
Всі в суперечках час і змарнували.

Свавільничали в регіонах Регіони
І постанови усілякії приймали
Про "двуязичіє", плюючи на закони
Старокучмісти знов посади обіймали.

І оця гра брудна, політиканська,
Що європейським документом прикривались
Котилася від Севастополя й Луганська
Так камарилья збиткувалась.

Вже травень убиравсь у свої шати,
Весни відходила пора,
Коли ця епідемія -"приймати"
Прийшла й сюди - на береги Дніпра.

Та трапилось не зовсім що чекали
Пасивність то не всьому Сходу докір.
Вони напевно і не знали,
Що дії їх наразяться на опір.

Лунали вигуки "Ганьба!" і барабани
Здригався п'ятачок біля міськради
Та знали всі: за діючого стану
Невідворотністю є зрада.

Та хоч вона таки і сталась
Все ж прокурор не став дрімати.
То й вийшло все не як гадалося:
У суд він вирішив подати.

І молодь гнівом відгукнулась
На українофобське збиткування
Щоб швидко ця подія не забулась
Унсовці почали голодування.

А Ігор на додачу взяв
Й на знак протесту проти зради
Наручниками себе прикував
На цілий день біля міськради.

Казали розійдуться всі наступної вже днини
Даремними були ті сподівання
Ще підтягнувся актив Молодої Батьківщини
Так почалось двомісячне стояння.

Було їх може небагато,
Одначе - єдність як сім'я,
Тії молодії хлопці та дівчата
Приходила підтримка (серед них і я).

Поставлено намети під будівлею міськради
(В тім є заслуга і моя)
Й на цей маленький острівець розради
Щотижня поспішав з усюди я.

Дивились дивно журналісти каналу з іншої "планети"
Неслись спекотні літнії вітри
Строчили пасквілі "дніпрапітровскіє газєти"
Та все гойдались над фонтаном прапори.

Траплялось все: палкі дебати
І матюкались депутати,
Були й такі (зовсім падлюки)
Які штовхались та викручували руки.

Всього було: ходили ми під стіни суду
Гойдалися на вітрі прапори
Дивились перехожі: Що за чудо?
Стоять тут без вказівок ізгори.

Попи московськії творили клоунади
Влаштовували хрестнії ходи
То Сходу нашого "принади"
Суцвіття нашої біди.

Стояли ми у спеку й грози
Під стінами міської ради
Пережили удар від Санича Мороза
У час рожевенької зради.

І сталось те чого два місяці чекали,
Що врешті судді скасували
Ту незаконну постанову
Про другу "регіональну" мову.

На другий день ми розійшлися
Бо різні вже тоді були дороги.
Одначе в спільній пам'яті лишився
Солодкий присмак перемоги.

15 серпня, 23-24 серпня 2009.