Мій прадід Митрофанов Митрофан
Був сам з довколапітерських селян,
То ж в деякі (нечасті вже) затишшя дні
Я думаю що щось російське не чуже й мені.
Хоч сам ніколи і не бачив того краю,
Рязанські й брянськії ліси, озера вишнього Валдаю
З яких тече Дніпро до нас
Я шанував й шаную повсякчас!
Та все ж тут маю вам сказати
Що шовінізм не ладен шанувати.
При цьому ще відверто говорю:
Імперій на дух не люблю, проти
загарбництва - стаю на прю.
Відверте фарисейство - за милю відчуваю
І рабство братством я не називаю.
Не Леттов-Форбек, не Габсбург і не лях
Останній вбили цвях
В труну моїх ілюзій.
Все це зробили московські наші "друзі"
Леонтьєв, Дугін, Костян Затулін...
З яких все пасквілі летять, мов з кулемета
- кулі.
На всю катушку розкрутили вентиль крану
Через котрий потоком ллється дурь з екрану
Її ніде й ніхто не хоче припинити
Подивишся на це - несила і терпіти,
А що під тії вибори у нас тут влаштували
Ваш Ґельман, ваш Павловський, ваш Шувалов...
Тоді гадалося - ще до якої міри
Дійдуть цинічні лицеміри
То ж і не диво, що й досі величезний зуб
Тримаю досі на паршивий "Рускій клуб".
До речі - країна наша звалась Русь та не Росія
Русин і русич - наше все та слова "Рускій"
я не розумію.
Ви також Русь?
Коли хочете - то нею також будьте,
Але при цьому не забудьте:
Ми та білоруси - маєм право
на окремі мову і культуру
На власне рідне слово та ще - літературу
Наша історія - звитяга наша й слава,
І що під цим вбачати - також є наше право!


Травень 2010.