Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.06.15
06:14
Птах сумний на горобині
повертає в дійсність.
Ні, не зрадив, не покинув —
відійшов у вічність.
Чи подумати могла я,
що біда проклята,
наче круків хижа зграя,
повертає в дійсність.
Ні, не зрадив, не покинув —
відійшов у вічність.
Чи подумати могла я,
що біда проклята,
наче круків хижа зграя,
2026.06.14
23:13
Не маєтки паперові,
а споріднені по крові,
розум і душа готові
мати серце для любові.
В погляді, а чи в розмові,
або хоч в одному слові,
сенс життя є при умові:
а споріднені по крові,
розум і душа готові
мати серце для любові.
В погляді, а чи в розмові,
або хоч в одному слові,
сенс життя є при умові:
2026.06.14
21:55
Ішов чумак ще бідніший,
Аніж перше з дому вийшов,-
Ані соли, ні тарані,
Одні тільки штани рвані,
Тільки латана свитина
Та порожняя торбина.
“Де твої, чумаче, воли?
Чом вертаєшся ти голий?
Аніж перше з дому вийшов,-
Ані соли, ні тарані,
Одні тільки штани рвані,
Тільки латана свитина
Та порожняя торбина.
“Де твої, чумаче, воли?
Чом вертаєшся ти голий?
2026.06.14
20:11
іще на хвилину дитинство городом недостигаючих полуниць · строго зелений нечервоніючий аґрус усе дозволяється їсти навіть не миючи · старий холодильник кавказ із характерною залізною ручкою що в одноруких бандитів тільки стирчить не догори а додолу · херн
2026.06.14
19:27
Ще прізвищ в давнину не існувало,
По прізвиськам людей і розрізняли.
Князів, скажімо давньоруських взяти.
Мстиславів там і Рюриків багато,
Всеславів, Володимирів чимало.
Та й Святославів, Ігорів навалом.
Ще Всеволоди всякі, Ярослави.
Й багато хто з
По прізвиськам людей і розрізняли.
Князів, скажімо давньоруських взяти.
Мстиславів там і Рюриків багато,
Всеславів, Володимирів чимало.
Та й Святославів, Ігорів навалом.
Ще Всеволоди всякі, Ярослави.
Й багато хто з
2026.06.14
17:29
Так сонце смажить невідступно
У гладіаторських боях,
Жорстоко, хижо і підступно
В далеких вигаслих краях.
Так прямо воїну у вічі
Воно палає, ніби меч.
І стяг далекого сторіччя
У гладіаторських боях,
Жорстоко, хижо і підступно
В далеких вигаслих краях.
Так прямо воїну у вічі
Воно палає, ніби меч.
І стяг далекого сторіччя
2026.06.14
11:25
Анатолій Матвійчук
Найгірше - коли нездари судять Митця...
Плювати в спину Геніям не треба,
Коли вони за небокрай ідуть!
Бо душі їх здіймаються у Небо,
І в тім, напевно, є найвища суть.
Найгірше - коли нездари судять Митця...
Плювати в спину Геніям не треба,
Коли вони за небокрай ідуть!
Бо душі їх здіймаються у Небо,
І в тім, напевно, є найвища суть.
2026.06.14
11:13
Я постукав в двері Бога,
Зранку, у неділю.
- Чи ти, Боже, віриш в мене?
Він спросоння:
- Ні, не вірю!
Ти є вигадка учених,
Пустота наполовину,
Зранку, у неділю.
- Чи ти, Боже, віриш в мене?
Він спросоння:
- Ні, не вірю!
Ти є вигадка учених,
Пустота наполовину,
2026.06.14
09:48
Пісок сховався у рогожу.
З’явились - Діккенс і вовки.
Жебрак гомілки сон тривожить,
Готує з кістки поплавки.
Гарцюють коники в коноплях
Промовлю я тобі: - Дивись!-
Вогонь вже їсть життя голоблю
І дим націлися кудись…
З’явились - Діккенс і вовки.
Жебрак гомілки сон тривожить,
Готує з кістки поплавки.
Гарцюють коники в коноплях
Промовлю я тобі: - Дивись!-
Вогонь вже їсть життя голоблю
І дим націлися кудись…
2026.06.14
07:48
Реквієм страждання
відлунало скерцо.
Стихнуло мовчанням
в порожнині серця.
Боже, як жахливо
втратити колишнє...
Ми ж були щасливі,
як буяли вишні
відлунало скерцо.
Стихнуло мовчанням
в порожнині серця.
Боже, як жахливо
втратити колишнє...
Ми ж були щасливі,
як буяли вишні
2026.06.14
07:24
Сонний алігатор у полуденнім сонці
Побіля річки як-ото зазвичай у сторонці (о ні)
Хоче своє віскі
Хоче свої чаї
Але хоч що завгодно та мене не хчи
О ні
О ні я бував там доволі
Побіля річки як-ото зазвичай у сторонці (о ні)
Хоче своє віскі
Хоче свої чаї
Але хоч що завгодно та мене не хчи
О ні
О ні я бував там доволі
2026.06.14
06:25
Щоби стан покращивсь зранку -
Треба чаю випить склянку,
Бутерброда скуштувати,
Щоб порадувати матір
Дуже гарним апетитом
Та у школі бути ситим.
14.06.26
Треба чаю випить склянку,
Бутерброда скуштувати,
Щоб порадувати матір
Дуже гарним апетитом
Та у школі бути ситим.
14.06.26
2026.06.13
21:40
Зиму я цю намацав,
Роблю у неї крок.
Ти подивись: не плачу,
Губи мої – пісок.
Скільки змовчати хочу –
І затягну паском
Ночі пітьму молочну,
Роблю у неї крок.
Ти подивись: не плачу,
Губи мої – пісок.
Скільки змовчати хочу –
І затягну паском
Ночі пітьму молочну,
2026.06.13
20:36
іконостас твоїх ікон
для інших неважливий
орган регістри овертон
ще ладан тут курили
курили опіум хоча
дешевка синтетична
не промовляє до дівчат
сторонніх або стрічних
для інших неважливий
орган регістри овертон
ще ладан тут курили
курили опіум хоча
дешевка синтетична
не промовляє до дівчат
сторонніх або стрічних
2026.06.13
16:21
Літо з квітами жасмину,
Я до тебе серцем лину —
Літенько.
І вітаю, і цілую
Кожну квітоньку.
Он щебече соловейко —
Зупинилася,
Я до тебе серцем лину —
Літенько.
І вітаю, і цілую
Кожну квітоньку.
Он щебече соловейко —
Зупинилася,
2026.06.13
14:46
Ніч колишеться над левадою —
Полином.
Серце повниться тихо згадкою,
Наче сон.
Місяць випливе стигло-жовтий там,
За ліском.
Явір стане моїм порадником,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Полином.
Серце повниться тихо згадкою,
Наче сон.
Місяць випливе стигло-жовтий там,
За ліском.
Явір стане моїм порадником,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.06.14
2026.06.11
2026.06.08
2026.06.05
2026.06.01
2026.05.31
2026.05.14
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Пекун Олексій (1983) /
Вірші
Спомин про минуле
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Спомин про минуле
Хотілося б мені
Вернутись на кільканадцять літ назад
Щоб зринули старі картини, мов у сні.
Щоб все постало знов на старий лад.
І озирнутися довкола
Щоб пересвідчитись
Що все не так як нині є - на грані фолу
В любові пам'яті освідчитись.
Коли іще без остраху води
Було напитись із криниці
Коли автобуси ходили ще туди
Де піднялись нові будинки на Стрілиці.*
Іще великі цифри на Безіменній Висоті*
Не розкурочили невдячнії вандали
Ще рибними були довкола води ті:
Рибалки днями на Кар'єрі пропадали.
Ще раз побачити великі ясени
Які колись росли на Мукачовій*
І першими жовтіли восени
А в травні ще чорніли віти ясенові.
Побачити хоч раз би тих
Кого нема давно із нами
Зринають в пам'яті обличчя всіх
Що й нині ще приходять з снами.
Тоді узимку ще були сніги,
А влітку небо щедрилось дощами.
І все що було навкруги
Не поцінованеє нами.
Старі дерева порубали
Нема давно вже їх і сліду...
Сміттям балки позакидали,
Що й самі не приховують огиду.
Забилися джерела на Кар'єрі
Вода осіла й відступала доти,
Коли спинившись у кальдері
Не стало з озера болото.
Ураном й гафнієм потруєно криниці!
Чорнобиль ні до чого тут
То з придніпровських могильників* частиці
У воду й землю все ідуть...
Дощів немає місяцями
І взимку теж не є зима
Все чудне щось під небесами
Бо рівноваги теж нема.
Змінилось все, не завжди в кращий бік
Чом саме так? Я й сам не знаю
Злились роки в стрімкий потік
Лиш пам'ять моя не згорає...
4 липня 2009.
Вернутись на кільканадцять літ назад
Щоб зринули старі картини, мов у сні.
Щоб все постало знов на старий лад.
І озирнутися довкола
Щоб пересвідчитись
Що все не так як нині є - на грані фолу
В любові пам'яті освідчитись.
Коли іще без остраху води
Було напитись із криниці
Коли автобуси ходили ще туди
Де піднялись нові будинки на Стрілиці.*
Іще великі цифри на Безіменній Висоті*
Не розкурочили невдячнії вандали
Ще рибними були довкола води ті:
Рибалки днями на Кар'єрі пропадали.
Ще раз побачити великі ясени
Які колись росли на Мукачовій*
І першими жовтіли восени
А в травні ще чорніли віти ясенові.
Побачити хоч раз би тих
Кого нема давно із нами
Зринають в пам'яті обличчя всіх
Що й нині ще приходять з снами.
Тоді узимку ще були сніги,
А влітку небо щедрилось дощами.
І все що було навкруги
Не поцінованеє нами.
Старі дерева порубали
Нема давно вже їх і сліду...
Сміттям балки позакидали,
Що й самі не приховують огиду.
Забилися джерела на Кар'єрі
Вода осіла й відступала доти,
Коли спинившись у кальдері
Не стало з озера болото.
Ураном й гафнієм потруєно криниці!
Чорнобиль ні до чого тут
То з придніпровських могильників* частиці
У воду й землю все ідуть...
Дощів немає місяцями
І взимку теж не є зима
Все чудне щось під небесами
Бо рівноваги теж нема.
Змінилось все, не завжди в кращий бік
Чом саме так? Я й сам не знаю
Злились роки в стрімкий потік
Лиш пам'ять моя не згорає...
4 липня 2009.
* Стрілиця - місцевість у передмісті Дніпра Діївка-1. Район вулиць Велика Діївська, Метробудівська, Ватутіна, Арзамаська.
* Безіменна Висота - місце боїв у 1941 році. Також місце поховання загиблих радянських солдатів Другої світової війни. Колись там був напис "1941 - 1945", який складався з великих бронзових цифр, що навесні 1999 року були здані на метал. Поруч розташовано Діївський Кар'єр, де купались і ловили рибу місцеві жителі. Залишок довоєнної гранітної каменоломні.
* Вулиця Мукачова - одна з головних вулиць Діївки -2.
* Хвостосховища Придніпровського хімічного заводу, де займались переробкою уранової руди. Внаслідок порушення норм зберігання були отруєні ґрунтові води.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
