Поїду до другого я міста краю
До розвороту Першого трамваю.
Углиб Нагірного району
Пройду проспектом вздовж дерев без крони.

Погляну ще раз на ДІІТівські* колони
І повз дорогу поверну до стадіону
Ще трохи на корпус перший озирнуся
На синь вікон його я подивлюся.

І далі поверну у зелень парку
Там де верхи дерев сплітаються у арку
Йдучи, вслухаючись у спів
Пташиних в верховині голосів.

Крокуючи уздовж огради,
Згадаю форзицій цвіт весняний у ботанічнім саді,
А ще при цьому пригадаю
Як восени тут листя кленів опадає.

І пам'ять про часи смутенні
Про вбитих у роки війни шалені,
Тут обеліски зберігають
До них щоосені вінки і квіти покладають.*

Спущусь на дно старої Половиці*
Де жовтіють нині трави луговиці,
Що їх вітри тут колихають
І в них по літньому ще цвіркуни співають.

Пройду я вуличками поміж факультетів
Студентського містечка університету
Там де уздовж доріг - каштанів тіні,
Де падають плоди у дні осінні.

Іще мовчать шумливі коридори,
І запах фарби від аудиторій.
Та через кілька місяців простори
Поглине гамірливе людське море.

Пригадую роки далекі
Сильні морози і травневу спеку
П'ять довгих літ мого навчання
Та з alma mater розставання.

Тепер готуються кимсь стати
Вже інші хлопці та дівчата,
А я своїх згадаю й посміхнуся...
Сюди іду та все ніяк не повернуся.

15 липня 2009.

*Alma mater (лат.) - годуюча мати. Означає місце навчання. В даному випадку Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара.
*ДІІТ - Дніпропетровський інститут інженерів транспорту. Нині Дніпровський національний технічний університет.
* Обеліск жертвам Голокосту розстріляним восени 1941 року у відрозі Червоноповстанської балки (нині Довга).
* Половиця - річка що утворювалась від злиття двох потоків один з яких протікає по Довгій балці.