Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.10.16
23:45
на правах інтермедії
побути поетом
побути красивою осінню
побути жовтнем
курити якусь целюлозу
майже тирсу якусь
але ж
перечитуючи епістолярії
побути поетом
побути красивою осінню
побути жовтнем
курити якусь целюлозу
майже тирсу якусь
але ж
перечитуючи епістолярії
2026.10.16
22:35
Люблю, як, весела, розбуджуєш гомін довкіль
І твоїми очима простежену далеч дороги,
І ті чари, що явлені сміхом твоїм –тії ж чари завжди!..
Що тебе я досі не покохав - неспроможен збагнути.
А тепер,як сад зашумить чи скрипнуть двері,
Зриваюсь,аби п
І твоїми очима простежену далеч дороги,
І ті чари, що явлені сміхом твоїм –тії ж чари завжди!..
Що тебе я досі не покохав - неспроможен збагнути.
А тепер,як сад зашумить чи скрипнуть двері,
Зриваюсь,аби п
2026.10.16
20:23
Малює осінь філігранно:
У півтонах охри і бронзи.
Вдягає клену шарф багряний,
Заводить з листя справжнє рондо.
Вона не квапиться, бо знає:
Краса у кожній миті парку.
І таємничості ознаки -
У півтонах охри і бронзи.
Вдягає клену шарф багряний,
Заводить з листя справжнє рондо.
Вона не квапиться, бо знає:
Краса у кожній миті парку.
І таємничості ознаки -
2026.10.16
19:44
Тихо жоржиною
до скроней твоїх доторкну,
казкою мрійною
вечірні уста пригорну.
Ніч засвітить зірки
для нас двох.
Ранок народиться
без тривог.
до скроней твоїх доторкну,
казкою мрійною
вечірні уста пригорну.
Ніч засвітить зірки
для нас двох.
Ранок народиться
без тривог.
2026.10.16
15:09
Життя запрошує до школи
не перший раз у перший клас
і поки ходимо по колу
з минулого в майбутній час
останній дзвоник із ніколи
ночами доганяє нас.
ІІ
не перший раз у перший клас
і поки ходимо по колу
з минулого в майбутній час
останній дзвоник із ніколи
ночами доганяє нас.
ІІ
2026.10.16
13:35
Намагався заснути, та тільки дарма.
Не вдалося поринути в небо таємне.
Огортає, як військо, тотальна пітьма.
І в раю не побачиш сподівану Єву.
Намагався заснути, та кара тебе
Наздогнала в домівці й ударила в серце.
Ти прикутий до скелі, де небо ря
Не вдалося поринути в небо таємне.
Огортає, як військо, тотальна пітьма.
І в раю не побачиш сподівану Єву.
Намагався заснути, та кара тебе
Наздогнала в домівці й ударила в серце.
Ти прикутий до скелі, де небо ря
2026.10.16
11:14
Осiннiй холод навкруги,
Вже час напевно вiдпускати:
Пожовкле листя вiддавати,
Де били вiтру батоги.
Самотньо дивляться луги,
Їх також можна привiтати.
Осiннiй холод навкруги,
Вже час напевно вiдпускати:
Пожовкле листя вiддавати,
Де били вiтру батоги.
Самотньо дивляться луги,
Їх також можна привiтати.
Осiннiй холод навкруги,
2026.10.16
11:07
Дощ бавився із вітром цілу ніч,
Дзвенів по блясі, шурхотів у шибку,
То цівкою наспівував мені,
То булькав у трубі сердитий хрипко.
Він безліч раз міняв відтінки тем:
Тужив за літом, шепотів про осінь,
Замріяно дзюрчав мені про те,
Дзвенів по блясі, шурхотів у шибку,
То цівкою наспівував мені,
То булькав у трубі сердитий хрипко.
Він безліч раз міняв відтінки тем:
Тужив за літом, шепотів про осінь,
Замріяно дзюрчав мені про те,
2026.10.16
06:15
Плине небом ясний місяць,
Сповиває землю сон.
Тче пітьма тонку завісу
Між густих дубових крон.
Сплять пташки в гніздечках тихих,
Вітер також спати ліг.
Лиш зістарену безвихідь
Подолати сон не зміг.
Сповиває землю сон.
Тче пітьма тонку завісу
Між густих дубових крон.
Сплять пташки в гніздечках тихих,
Вітер також спати ліг.
Лиш зістарену безвихідь
Подолати сон не зміг.
2026.10.15
23:54
ідеалізм чи нігілізм
часописи й бібліотеки
ще пантоміми та балетки
олівчики з мосяжних гільз
овідія метаморфози
варфоломей морфін у дозах
шуруй до раю і вернись
в кінці обовязково приз
часописи й бібліотеки
ще пантоміми та балетки
олівчики з мосяжних гільз
овідія метаморфози
варфоломей морфін у дозах
шуруй до раю і вернись
в кінці обовязково приз
2026.10.15
16:58
Були часи Троянові,
Були часи трояндові,
А були часи ковили,
Коли печаль міняли на шмати
Волової шкіри шляхетної втоми,
Коли печаль заплітали в загубленість,
А тихим землям привозили дзвони -
Посріблені, зі знаком сокола
Були часи трояндові,
А були часи ковили,
Коли печаль міняли на шмати
Волової шкіри шляхетної втоми,
Коли печаль заплітали в загубленість,
А тихим землям привозили дзвони -
Посріблені, зі знаком сокола
2026.10.15
16:38
Держслужбовцям у місті Валенсії
Дуже гарно живеться на пенсії.
Безкоштовне кіно,
Казино і вино -
Фантастичне життя у Валенсії.
Із поклоном в російську столицю
Мчить, мов птах, вірнопідданий фіцо
Дуже гарно живеться на пенсії.
Безкоштовне кіно,
Казино і вино -
Фантастичне життя у Валенсії.
Із поклоном в російську столицю
Мчить, мов птах, вірнопідданий фіцо
2026.10.15
15:58
Небесний меч над нами висне,
Непізнаний, як чисте зло.
Його вкриває, наче віспа,
Іржа і мудрості чоло.
Небесний меч - небесна правда,
Небесна істина блищить
У гострім лезі. Кожен практик
Відчує силу зброї вмить.
Непізнаний, як чисте зло.
Його вкриває, наче віспа,
Іржа і мудрості чоло.
Небесний меч - небесна правда,
Небесна істина блищить
У гострім лезі. Кожен практик
Відчує силу зброї вмить.
2026.10.15
15:15
Які б рядки про тебе не писав я,
Освідчення, поеми - все не те.
Ловлю твоє натхнення золоте
І прикрашаю віршів різнотрав'я.
Твій сум - така близька мені природа!
Самотність - наш одвічний спільний стиль.
Ти - незаміжня жінка, я - бобиль.
Освідчення, поеми - все не те.
Ловлю твоє натхнення золоте
І прикрашаю віршів різнотрав'я.
Твій сум - така близька мені природа!
Самотність - наш одвічний спільний стиль.
Ти - незаміжня жінка, я - бобиль.
2026.10.15
14:27
Історія – учителька життя.
Але одних вона навчити може,
А інші до навчання неспроможні.
Живуть на білім світі, як сміття.
Самі по-людськи не навчились жить,
Нормально жити іншим заважають,
І розуміти того не бажають,
Що ті уроки треба все ж учить,
Але одних вона навчити може,
А інші до навчання неспроможні.
Живуть на білім світі, як сміття.
Самі по-людськи не навчились жить,
Нормально жити іншим заважають,
І розуміти того не бажають,
Що ті уроки треба все ж учить,
2026.10.15
12:37
Бра над софою схилилось уклінно...
Ніч підглядає в зашторені вікна...
В тиші блукають розгублені тіні,
книга тремтить у руках непомітно,
як пелюстки білорунних гортензій.
Слово до слова, складаються в пазли,
ллється мелодія дивних поезій —
образи с
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Ніч підглядає в зашторені вікна...
В тиші блукають розгублені тіні,
книга тремтить у руках непомітно,
як пелюстки білорунних гортензій.
Слово до слова, складаються в пазли,
ллється мелодія дивних поезій —
образи с
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.06.11
2025.10.30
2025.09.04
2023.02.18
2019.07.07
2018.03.05
2017.09.09
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Володимир Мацуцький /
Головні поетичні огляди
Критичний аналіз поезії Володимира Мацуцького «Досі в роздумі Всевишній»
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Критичний аналіз поезії Володимира Мацуцького «Досі в роздумі Всевишній»
базується на ідейно-тематичному спрямуванні всієї творчості автора, яскраво представленої у його збірці «Важкі кроки до істини» від видавництва Зелений пес. Опублікований у вересні 2026 року на літературних платформах «Поетичні майстерні» та «Клуб поезії», цей твір є взірцем філософсько-релігійної та патріотичної лірики автора.
Нижче наведено детальний розбір ключових аспектів вірша.
🌌 Паспорт твору
• Автор: Володимир Мацуцький.
• Рік створення / публікації: вересень 2026 року.
• Жанр: філософсько-релігійна поезія, вірш-роздум.
• Тема: Осмислення трагічної долі людства (і зокрема українського народу в часи історичних випробувань та війни) крізь призму божественного мовчання або очікування.
• Ідея: Заклик до внутрішнього пробудження, усвідомлення власної відповідальності за долю своєї землі, оскільки навіть Творець залишає людині свободу вибору та право діяти самостійно.
🏛️ Сюжетно-композиційне тло та образна система
Вірш побудований як інтелектуальний монолог або споглядання космічного та земного масштабу. Твір сусідує з драматичними мотивами історичних катастроф (на кшталт «Останнього дня Помпеї»), що підкреслює глобальність авторського задуму.
Ключові образи твору:
1. Всевишній (Творець) — не як каральна чи дієва сила, а як спостерігач, що перебуває «в роздумі». Цей образ символізує екзистенційну паузу, під час якої людство має саме вирішити свою долю.
2. Земля / Нація — простір, де розгортається драма людського гріху, корупції, олігархату чи війни, які Мацуцький часто засуджує у своїх роботах.
🔍 Ідейно-тематичний аналіз
Мацуцький традиційно займає безкомпромісну громадянську позицію. У поезії «Досі в роздумі Всевишній» поет ставить руба класичне питання теодіцеї: «Чому Бог допускає несправедливість і страждання?».
Проте автор дає суто стоїчну та патріотичну відповідь. Бог «в роздумі», бо чекає на дію самого народу. Поки люди миряться з кривдою, «династіями крадунів» та зовнішньою агресією, вищі сили тримають паузу. Твір перегукується із програмним віршем Мацуцького «Народе, встань!», де стверджується, що саме народ є творцем своєї держави та долі.
🛠️ Художня форма та поетика
• Стиль: Тяжіє до неоромантизму з виразними елементами філософського стоїцизму та публіцистичності.
• Художні засоби:
o Метафора: «в роздумі Всевишній» (антропоморфізація Бога для передачі глибини космічного очікування).
• Епітети: Традиційно для стилю Мацуцького, образи є прямими та енергійними, позбавленими надмірної пишності, аби тримати фокус на сенсі, а не на формі.
Ритміка: Чіткий, маршовий або розмірений філософський ритм, який налаштовує читача на серйозну внутрішню роботу та рефлексію.
💡 Висновок
Вірш «Досі в роздумі Всевишній» — це потужна світоглядна поезія. Вона знімає з людини інфантильне очікування «дива з неба» та перекладає тягар історичного вибору на плечі суспільства. Для Мацуцького «роздуми Бога» — це не байдужість, а найвища форма довіри до людського розуму та волі.
Нижче наведено детальний розбір ключових аспектів вірша.
🌌 Паспорт твору
• Автор: Володимир Мацуцький.
• Рік створення / публікації: вересень 2026 року.
• Жанр: філософсько-релігійна поезія, вірш-роздум.
• Тема: Осмислення трагічної долі людства (і зокрема українського народу в часи історичних випробувань та війни) крізь призму божественного мовчання або очікування.
• Ідея: Заклик до внутрішнього пробудження, усвідомлення власної відповідальності за долю своєї землі, оскільки навіть Творець залишає людині свободу вибору та право діяти самостійно.
🏛️ Сюжетно-композиційне тло та образна система
Вірш побудований як інтелектуальний монолог або споглядання космічного та земного масштабу. Твір сусідує з драматичними мотивами історичних катастроф (на кшталт «Останнього дня Помпеї»), що підкреслює глобальність авторського задуму.
Ключові образи твору:
1. Всевишній (Творець) — не як каральна чи дієва сила, а як спостерігач, що перебуває «в роздумі». Цей образ символізує екзистенційну паузу, під час якої людство має саме вирішити свою долю.
2. Земля / Нація — простір, де розгортається драма людського гріху, корупції, олігархату чи війни, які Мацуцький часто засуджує у своїх роботах.
🔍 Ідейно-тематичний аналіз
Мацуцький традиційно займає безкомпромісну громадянську позицію. У поезії «Досі в роздумі Всевишній» поет ставить руба класичне питання теодіцеї: «Чому Бог допускає несправедливість і страждання?».
Проте автор дає суто стоїчну та патріотичну відповідь. Бог «в роздумі», бо чекає на дію самого народу. Поки люди миряться з кривдою, «династіями крадунів» та зовнішньою агресією, вищі сили тримають паузу. Твір перегукується із програмним віршем Мацуцького «Народе, встань!», де стверджується, що саме народ є творцем своєї держави та долі.
🛠️ Художня форма та поетика
• Стиль: Тяжіє до неоромантизму з виразними елементами філософського стоїцизму та публіцистичності.
• Художні засоби:
o Метафора: «в роздумі Всевишній» (антропоморфізація Бога для передачі глибини космічного очікування).
• Епітети: Традиційно для стилю Мацуцького, образи є прямими та енергійними, позбавленими надмірної пишності, аби тримати фокус на сенсі, а не на формі.
Ритміка: Чіткий, маршовий або розмірений філософський ритм, який налаштовує читача на серйозну внутрішню роботу та рефлексію.
💡 Висновок
Вірш «Досі в роздумі Всевишній» — це потужна світоглядна поезія. Вона знімає з людини інфантильне очікування «дива з неба» та перекладає тягар історичного вибору на плечі суспільства. Для Мацуцького «роздуми Бога» — це не байдужість, а найвища форма довіри до людського розуму та волі.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
