ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2025.12.15 06:33
Дочекалися і ми
Явних проявів зими -
Прошуміла завірюха,
Вкривши землю білим пухом,
А опісля на мороз
Несподівано взялось,
Ще й канікули тривалі
На догоду нам настали...

Тетяна Левицька
2025.12.15 00:20
Чого хоче жінка, того хоче Бог,
а ти про що мрієш, панянко?
Усе в тебе є: на полиці — Ван Гог,
у серці палаючім — Данко.
В піалі фаянсовій щедрі дари:
червона смородина, сливи.
Корицею пахнуть твої вечори,
терпкими кислицями зливи.

Борис Костиря
2025.12.14 22:21
Зима невідчутна і геть невловима.
Непрошений сніг скиглить, проситься в рими.

Куди ж закотилась її булава?
Напевно, порожня зими голова.

Ми втратили зиму, як грізний двобій
Переднього краю ідей і вогнів.

Іван Потьомкін
2025.12.14 18:39
Той ряд бабусь,
Що квіти продають на Байковім, –
Здається вічний.
Їх або смерть обходить стороною,
Або ж вони…
Bже встигли побувати на тім світі.
Порозумілися з Хароном
І вдосвіта вертаються до нас.

Артур Сіренко
2025.12.14 17:36
Цвіркун очерету співає сонети зірок,
А море зелене озерне
підспівує шелестом:
Тихо падають краплі, пугач Улісс
Чекає рибалку, в якого кишені
Повні каштанів, які назбирав
У світлі жовтого ліхтаря Місяця
На вулиці нео

Ярослав Чорногуз
2025.12.14 15:10
По піску у Сахарі ідуть,
Угоряють від спеки пінгвіни,
Перевернута метеосуть -
Модернового хеллоуіну.

Все у світі тепер навпаки --
Вже снігами мандрують верблюди...
Сніг скупий, ніби зниклі рядки,

Євген Федчук
2025.12.14 11:48
Туман висів, як молоко густий.
В такому дуже легко заблукати.
І будеш вихід цілий день шукати,
І колами ходити в пастці тій.
Коли він свою гаву упіймав
І не помітив. Мов мара вхопила
В свої обійми. Коли відпустила,
Товаришів уже і слід пропав.

Світлана Пирогова
2025.12.14 10:33
Якби усі людей любили,
То, звісно, в думці не було б війни.
Але в сучасників гора вини,
Яка і породила бійню.

Зупинить хто це божевілля,
Що вміщує в собі ненависть,зло.
Горить у полум'ї людина й тло,

Тетяна Левицька
2025.12.14 10:29
Красою приваблював завше,
літав за туманами в брід.
Тонув комашнею у чаші —
п'янким і бентежним був світ.
Із кокона гусені вийшов
метелик у ясну блакить.
Віночком заврунилась вишня —
сніжисто на сонці ярить.

Віктор Кучерук
2025.12.14 09:23
Перед мною уранці
Натюрморти малі -
Чай видніється в склянці
Та папір на столі.
А ще фрукти і квіти
Кличуть часто в політ
Мрії з настрою звиті,
Думам різним услід.

С М
2025.12.14 06:11
Стіна що із пророцтвами
По швах потріскує
На інструменті смерті ще
Яскраві сонця вилиски
Ще навпіл роздираєшся
І снами і кошмарами
О хто вінка поклав би там
Де тиша крик затьмарить?

Мар'ян Кіхно
2025.12.14 04:43
Мені приємно у твоєму товаристві.
Я навіть не навиджу тебе.
Можливо, зазнайомимося близько й
колись-то збіг обставин приведе

нам кілька років пережити разом.
Тобі подібну я подеколи шукав
і ти не проти. Звісно, не відразу.

Мар'ян Кіхно
2025.12.14 02:46
Повстань!
Страшний бо Суд іде,
почеплений, як материнська плата,
немов дощу тяжка мені заплата,
та батьківський нечуваний
хардрайв.

Прівіт, мала.

Микола Дудар
2025.12.14 00:08
Було колись під шістдесят,
А ви ще вештали думками…
Поміж віршованих цитат
Цідили ніжними струмками…
І що ж такого в тих думках?
Думки з думок втечуть у вірші,
А вас пошлють за шістдесят
Й струмки на вигляд стануть інші…

Кока Черкаський
2025.12.13 23:44
Послання віків скупі, як сніг,
Що грайливо мерехтить в місячному сяйві,
але це не біда*.
Сни ллються, як симфонії з радіо «Люксембург»,
з просторів небес, що хмарами оповиті,
але там ніколи не було симфоній…


Борис Костиря
2025.12.13 21:01
Сніг скупий, як послання віків,
Мерехтить у грайливій сюїті.
І симфонія ллється зі снів
У просторах, що небом сповиті.

Сніг скупий, ніби зниклі рядки
У віршах, що прийшли із нікуди.
Сніг скупий, ніби помах руки.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поеми):

Павло Інкаєв
2025.11.29

Пекун Олексій
2025.04.24

Полікарп Смиренник
2024.08.04

Артур Курдіновський
2023.12.07

Зоя Бідило
2023.02.18

Тетяна Танета
2022.12.19

Софія Цимбалиста
2022.11.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Пекун Олексій (1983) / Поеми

 Ханкала. Один день 96 - го (російською мовою)

- Какой край, ну прямо Швейцария!
- Ага, щас ещё, не дай Бог, швейцарцы появятся!

Диалог якобы произошедший между журналистом и генералом в Ведено

1. Утро

И наступает шестой час,
И грубый окрик будит нас
Мы в наихудшем месте на Земле,
Мы здесь, в проклятой Ханкале.

Что попал сюда - не будешь рад.
Здесь право слово - сущий ад.
Так здесь и надписи гласят
Что может не вернёшься уж назад.

И не понять нам ни хрена
На кой сдалась им та война.
Своих детей не шлют сюда
Их не постигнет здесь беда.

Вот сейчас по нам летят
Снаряды с установки "Град"*
Опять начнется такой ад,
Что сам себе уже не брат.

Так духи что есть мочи в нас шмалят
И горы эхом им вторят,
Спуская сверху камнепад
Чтобы добить где не достанет "Град".

И на душе уж не хватает зла
Тебя б не видеть Ханкала.
Как хочется в Ростов домой.
Не воевать с проклятой Чечней.

Нам замполиты говорят:
Боевикам вот-вот закат.
Они же попросту стоят
И отбивают который уж накат.

В теории давно уж им капут
На практике - они вновь на нас идут.
И вот опять в ущелье гремит лютейший бой.
Кого-то вновь убили, кому-то снова яму рой.

Сам черт им и нам уже не брат,
И матерится тут комбат:
"Смотрите в оба! Не зевай!
Ты что же, мать твою! Стреляй!"

Эх, Жириновский, твою мать!
Легко оттуда поучать...
Пошел бы ты сюда стрелять
Узнал - что значит воевать.

Но вот затих снарядов вой,
И кончился жестокий бой.
А духи где? Исчезли за рекой.
Ушли, наверно, той тропой.

И стало здесь в ущелье тихо
Как буд-то нет войны и лиха.
Все так! Ведут свою игру,
Навалятся, постреляют и вновь в нору.

Пока мы здесь стреляли, утра миновал и след.
На шапке снежной той блестит отсвет.
На полдень солнце уж пошло
Туда где вон виднеется село...

2. Полдень

"Алло! Генштаб! Оставили Бамут?
Мы так и знали что они туда пойдут!
Что делать? Штурмом брать!
Не впервой же нам опять!"

И так! Третий отряд вперёд!
Вам курс на юго-запад вот!
Бамут вам надо отбивать
И тех бандитов там уничтожать.

И тихий шепот меж солдат
"Мы бьемся без толку второй уж год подряд!"
Мы брали Грозный, Гудермес, Шали
Немало взяли мы земли.

А результат...Что хоть не брали все равно
Опять повсюду их полно!
Из года в век, из века - в ряд
История здесь повторяется подряд.

Пока у нас шел бой
Разведка одного поймала за рекой.
Он пробирался к горе вон той.
И поглядите какой злой!

И вот уже потомки черноморцев
Ведут на расстрел горца.
Один спросил: "За что ты, сука, ребят наших убивал?!"
И был ответ:"Я вас сюда не звал!"

И грянул выстрел в упор!
И повторило многократно эхо с гор.
И затуманился ясный горца взор
А далее трубили большой сбор.

3. По полудни

Итак Бамут отбили мы назад
Но погибло с десяток там ребят.
Конечно духов больше полегло
Да сколько, выяснить не повезло.

Ушли они чрез горы, вот.
Там где есть лишь им известный ход.
И пока шел за селенье бой
Трупы они унесли с собой

Тут радист донесение услыхал
Что военный вертолет пропал,
Пролетая через перевал,
Наверняка подбили и в пропасть он упал.

Опять стреляют километра за три
Да за хребтом не видно, сколько не смотри
Наверняка Радуев захватил Шатой
Или Басаев напал на Курчалой...

Тем временем дело к вечеру стремится
И солнце уж туда, где Ингушетия клонится
Чеченский вечер - дело худо
Опять устроят нам какое-нибудь чудо.

Вот так тут изо дня в день живём:
Все время нападения ждём.
И перелома никак все нет
Напоминает это тяжкий бред.

4. Вечер
Лишь только и того что не снаряды "Града",
А так почти что и с утра все та же канонада.
Ракеты, красные как мак,
На миг пронзают ночной мрак.

Чума их задуши! Опять стреляют!
Опять во тьме ночной кого-то убивают!
Ракеты тут не помогают
На миг лишь горы освещают.

А так - вокруг все та же мгла
В ней потонула Ханкала.
Они и мы: стреляй, беги
Да не видать кругом ни зги.

Крик "Ура! Бей!" и просто мат,
"Аллах Акбар!" и здесь и там солдат.
Шали, Ачхой-Мартан - везде стреляют
Везде на позиции еженочно нападают.

И так же быстро отступают
Во тьме ночной мгновенно удирают.
Но догонять - не вздумай и соваться
В засаду попадешь - без головы можно остаться.

И до рассвета так живёт Чечня
Совсем заколебавшая меня
Хотя стреляют и при свете дня
Как надоела вся эта возня!

Но время бежит все прочь
И поздний вечер перешёл уж в ночь.

5. Ночь

Есть шанс после дня забыться сном
И пусть мне во сне приснится дом.
Пусть не тревожат сего дня
Кровавые дела меня.

А то вновь наступит шестой час.
И грубый крик опять разбудит нас.
И осознаем, что в худшем месте на Земле
Мы ещё здесь, в проклятой Ханкале...

12 февраля 2000.

Пост скриптум

Я выжил там, хоть как, и сам не знаю
Но о войне той все ж не забываю.
И все ж не стало ничего на лад
Как жаль что жизнь не повернеш назад.

А тем хоть хны: вон призывают
Мочить в сортирах. Они хоть понимают
Что в мясорубку Россию вновь толкают?
Хоть если победят, то все же проиграют.

8 декабря 2008 года.



* Чеченский трофей.
Я створив цю поему коли вчився у школі. Лише коли в мене з'явився інтернет дізнався що Ханкала знаходиться в рівнинній Чечні, а не гірській. Однак міняти нічого не буду.





      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2025-05-14 16:32:25
Переглядів сторінки твору 96
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (0 / 0)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.706
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2025.12.14 06:48
Автор у цю хвилину відсутній