Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.07.30
16:11
У 2026 р. творчий спадок Сергія Губерначука продовжує жити, зокрема світ побачили нові музичні сингли на його вірші на платформі URockBallads (https://www.youtube.com/@URockBallads/featured), публікуються коментарі та цикли його поезій на літературних рес
2026.07.30
16:11
Іде війна. Україна вся кров’ю стікає,
А поляки гріхи давні все нам пред‘являють.
Про Волинську «різанину» забути не можуть.
Їх постійно якісь сили накручують, схоже.
Галасують про сто тисяч, начебто убитих,
Бандерівців обзивають, що вони бандити.
Ск
А поляки гріхи давні все нам пред‘являють.
Про Волинську «різанину» забути не можуть.
Їх постійно якісь сили накручують, схоже.
Галасують про сто тисяч, начебто убитих,
Бандерівців обзивають, що вони бандити.
Ск
2026.07.30
14:39
Помилки ще не пробачені,
На вікні рослина сохне.
Я святу приймаю спадщину -
Наш родинний тихий вогник.
У собі ховаю мрійника -
Вже його не повернути.
Від плити до рукомийника
На вікні рослина сохне.
Я святу приймаю спадщину -
Наш родинний тихий вогник.
У собі ховаю мрійника -
Вже його не повернути.
Від плити до рукомийника
2026.07.30
13:20
Наче перший Адам підбираєш назви
Для відкритих речей - гадюк і лілій...
Забагато курного в землі вцілілій,
Щоб одразу скласти з піску всі пазли.
І тому вирушаєш ,куди добачиш –
Шлях до раю то черга з гробів і храмів,
Про яке каяття ти у черзі п
Для відкритих речей - гадюк і лілій...
Забагато курного в землі вцілілій,
Щоб одразу скласти з піску всі пазли.
І тому вирушаєш ,куди добачиш –
Шлях до раю то черга з гробів і храмів,
Про яке каяття ти у черзі п
2026.07.30
12:54
Забрів у юність, у провулок тихий,
Де спів птахів, далекі голоси.
Під жовтим листям причахлось лихо
В обіймах споконвічної краси.
Забрів подалі від кайданів міста
До первісних мелодій і казок.
Не виліплений із глевкого тіста,
Де спів птахів, далекі голоси.
Під жовтим листям причахлось лихо
В обіймах споконвічної краси.
Забрів подалі від кайданів міста
До первісних мелодій і казок.
Не виліплений із глевкого тіста,
2026.07.30
06:50
В. К. Осиповій
За рікою, поза лісом,
Поле, всіяне залізом,
Ще шурхоче сумовито
До цих пір незжатим житом.
За рікою, поза лісом,
Воювати достобіса
За рікою, поза лісом,
Поле, всіяне залізом,
Ще шурхоче сумовито
До цих пір незжатим житом.
За рікою, поза лісом,
Воювати достобіса
2026.07.30
06:41
Фінальний акорд розлуки
Музичний супровід:
Франц Ксавер Моцарт.
Шість полонезів для фортепіано, ор. 17 (Полонез № 3 фа мінор)
«Жозефіна ступала бруківкою Лємберга так, наче кожен її крок відгукувався Adagio в його змученій душі. Баронеса з очима
2026.07.29
21:57
Серед зими, як горобці поснули,
І пітьма по кімнаті залягла,
Балконні двері стиха прочинились,
І на порозі... батько стали...
Оце так стріча!.. Шукаю все життя...
Ми Брамса слухали удвох
І мені закортіло спитати батька:
«Як так сталось, що на від
І пітьма по кімнаті залягла,
Балконні двері стиха прочинились,
І на порозі... батько стали...
Оце так стріча!.. Шукаю все життя...
Ми Брамса слухали удвох
І мені закортіло спитати батька:
«Як так сталось, що на від
2026.07.29
21:05
Вже втрачаю у Тебе віру,
та й не маю вірити чим, —
мов згоріла душа допіру.
Отче, Отче… А чи вітчим?
Що Ти бачиш отам, із неба?
Як усотує поле кров?
Не усім, не всім як потребу,
та й не маю вірити чим, —
мов згоріла душа допіру.
Отче, Отче… А чи вітчим?
Що Ти бачиш отам, із неба?
Як усотує поле кров?
Не усім, не всім як потребу,
2026.07.29
17:03
Соломон Фогельсон (1910-1994)
Під зливу ввечері, ввечері, ввечері,
коли пілоти бити байдики приречені, –
приземлимось ми за столом,
щоб не скучати загалом,
і нашу пісню заспіваємо гуртом:
Під зливу ввечері, ввечері, ввечері,
коли пілоти бити байдики приречені, –
приземлимось ми за столом,
щоб не скучати загалом,
і нашу пісню заспіваємо гуртом:
2026.07.29
14:40
Баба деда присмотрела
много лет тому назад.
С ним творила что хотела,
дед же не был тому рад.
А когда попалась рыбка
в мрежу ловчего сетей
стала править дедом шибко,
много лет тому назад.
С ним творила что хотела,
дед же не был тому рад.
А когда попалась рыбка
в мрежу ловчего сетей
стала править дедом шибко,
2026.07.29
14:05
Не хочеться зранку вставати
І йти у збурунені дні,
Долаючи стіни і ґрати
І буднів задавнені пні.
Просвітлені янгольські чати
Пробудять тебе у вогні.
Не хочеться зранку вставати
І йти у збурунені дні,
Долаючи стіни і ґрати
І буднів задавнені пні.
Просвітлені янгольські чати
Пробудять тебе у вогні.
Не хочеться зранку вставати
2026.07.29
13:57
Я відчиняю скриню мовчання
Через плече зазирає і блимає
Очима сумними синіми (наче квіти цикорію)
Козлоногий рогатий Пан флейтист,
Що забув яка вона – посмішка,
Бо знає: я ловив зозулю над прірвою:
Не так зозулю, як її крик,
Бачив на вербі зозулині
Через плече зазирає і блимає
Очима сумними синіми (наче квіти цикорію)
Козлоногий рогатий Пан флейтист,
Що забув яка вона – посмішка,
Бо знає: я ловив зозулю над прірвою:
Не так зозулю, як її крик,
Бачив на вербі зозулині
2026.07.29
12:10
Що є загрозою тьюторам* кліру?
Бо на початку ніхто не губився!-
В конях кінця, у потоках ефіру,
Не допускаючи в серце спіритів.
Втім миті меркли … жита колосились…
Потай загорнуті в ковдру яскраву,
Довго дивились на хвилі ковили
Бо на початку ніхто не губився!-
В конях кінця, у потоках ефіру,
Не допускаючи в серце спіритів.
Втім миті меркли … жита колосились…
Потай загорнуті в ковдру яскраву,
Довго дивились на хвилі ковили
2026.07.29
10:14
Вітчизна-мати не усім дається
і наша доля – на її межі
з ворожою армадою у герці
за наші нерушимі рубежі.
Вона живе у зболеному серці
і жевріє у зраненій душі,
не обіцяє золоті покої,
але не має рівної собі
і наша доля – на її межі
з ворожою армадою у герці
за наші нерушимі рубежі.
Вона живе у зболеному серці
і жевріє у зраненій душі,
не обіцяє золоті покої,
але не має рівної собі
2026.07.29
09:47
політ джмеля довкіл граната
у цім солодкім напів сні
свати просили мама й тато
дізнати
а чи світить щось мені
моя любов небесна та пихата
я не подобаюсь її рідні
це все хіба
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...у цім солодкім напів сні
свати просили мама й тато
дізнати
а чи світить щось мені
моя любов небесна та пихата
я не подобаюсь її рідні
це все хіба
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.06.11
2026.04.09
2026.02.11
2025.11.29
2025.04.24
2025.01.25
2024.08.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Пекун Олексій (1983) /
Поеми
Ханкала. Один день 96 - го (російською мовою)
И наступает шестой час,
И грубый окрик будит нас
Мы в наихудшем месте на Земле,
Мы здесь, в проклятой Ханкале.
Что попал сюда - не будешь рад.
Здесь право слово - сущий ад.
Так здесь и надписи гласят
Что может не вернёшься уж назад.
И не понять нам ни хрена
На кой сдалась им та война.
Своих детей не шлют сюда
Их не постигнет здесь беда.
Вот сейчас по нам летят
Снаряды с установки "Град"*
Опять начнется такой ад,
Что сам себе уже не брат.
Так духи что есть мочи в нас шмалят
И горы эхом им вторят,
Спуская сверху камнепад
Чтобы добить где не достанет "Град".
И на душе уж не хватает зла
Тебя б не видеть Ханкала.
Как хочется в Ростов домой.
Не воевать с проклятой Чечней.
Нам замполиты говорят:
Боевикам вот-вот закат.
Они же попросту стоят
И отбивают который уж накат.
В теории давно уж им капут
На практике - они вновь на нас идут.
И вот опять в ущелье гремит лютейший бой.
Кого-то вновь убили, кому-то снова яму рой.
Сам черт им и нам уже не брат,
И матерится тут комбат:
"Смотрите в оба! Не зевай!
Ты что же, мать твою! Стреляй!"
Эх, Жириновский, твою мать!
Легко оттуда поучать...
Пошел бы ты сюда стрелять
Узнал - что значит воевать.
Но вот затих снарядов вой,
И кончился жестокий бой.
А духи где? Исчезли за рекой.
Ушли, наверно, той тропой.
И стало здесь в ущелье тихо
Как буд-то нет войны и лиха.
Все так! Ведут свою игру,
Навалятся, постреляют и вновь в нору.
Пока мы здесь стреляли, утра миновал и след.
На шапке снежной той блестит отсвет.
На полдень солнце уж пошло
Туда где вон виднеется село...
2. Полдень
"Алло! Генштаб! Оставили Бамут?
Мы так и знали что они туда пойдут!
Что делать? Штурмом брать!
Не впервой же нам опять!"
И так! Третий отряд вперёд!
Вам курс на юго-запад вот!
Бамут вам надо отбивать
И тех бандитов там уничтожать.
И тихий шепот меж солдат
"Мы бьемся без толку второй уж год подряд!"
Мы брали Грозный, Гудермес, Шали
Немало взяли мы земли.
А результат...Что хоть не брали все равно
Опять повсюду их полно!
Из года в век, из века - в ряд
История здесь повторяется подряд.
Пока у нас шел бой
Разведка одного поймала за рекой.
Он пробирался к горе вон той.
И поглядите какой злой!
И вот уже потомки черноморцев
Ведут на расстрел горца.
Один спросил: "За что ты, сука, ребят наших убивал?!"
И был ответ:"Я вас сюда не звал!"
И грянул выстрел в упор!
И повторило многократно эхо с гор.
И затуманился ясный горца взор
А далее трубили большой сбор.
3. По полудни
Итак Бамут отбили мы назад
Но погибло с десяток там ребят.
Конечно духов больше полегло
Да сколько, выяснить не повезло.
Ушли они чрез горы, вот.
Там где есть лишь им известный ход.
И пока шел за селенье бой
Трупы они унесли с собой
Тут радист донесение услыхал
Что военный вертолет пропал,
Пролетая через перевал,
Наверняка подбили и в пропасть он упал.
Опять стреляют километра за три
Да за хребтом не видно, сколько не смотри
Наверняка Радуев захватил Шатой
Или Басаев напал на Курчалой...
Тем временем дело к вечеру стремится
И солнце уж туда, где Ингушетия клонится
Чеченский вечер - дело худо
Опять устроят нам какое-нибудь чудо.
Вот так тут изо дня в день живём:
Все время нападения ждём.
И перелома никак все нет
Напоминает это тяжкий бред.
4. Вечер
Лишь только и того что не снаряды "Града",
А так почти что и с утра все та же канонада.
Ракеты, красные как мак,
На миг пронзают ночной мрак.
Чума их задуши! Опять стреляют!
Опять во тьме ночной кого-то убивают!
Ракеты тут не помогают
На миг лишь горы освещают.
А так - вокруг все та же мгла
В ней потонула Ханкала.
Они и мы: стреляй, беги
Да не видать кругом ни зги.
Крик "Ура! Бей!" и просто мат,
"Аллах Акбар!" и здесь и там солдат.
Шали, Ачхой-Мартан - везде стреляют
Везде на позиции еженочно нападают.
И так же быстро отступают
Во тьме ночной мгновенно удирают.
Но догонять - не вздумай и соваться
В засаду попадешь - без головы можно остаться.
И до рассвета так живёт Чечня
Совсем заколебавшая меня
Хотя стреляют и при свете дня
Как надоела вся эта возня!
Но время бежит все прочь
И поздний вечер перешёл уж в ночь.
5. Ночь
Есть шанс после дня забыться сном
И пусть мне во сне приснится дом.
Пусть не тревожат сего дня
Кровавые дела меня.
А то вновь наступит шестой час.
И грубый крик опять разбудит нас.
И осознаем, что в худшем месте на Земле
Мы ещё здесь, в проклятой Ханкале...
12 февраля 2000.
Пост скриптум
Я выжил там, хоть как, и сам не знаю
Но о войне той все ж не забываю.
И все ж не стало ничего на лад
Как жаль что жизнь не повернеш назад.
А тем хоть хны: вон призывают
Мочить в сортирах. Они хоть понимают
Что в мясорубку Россию вновь толкают?
Хоть если победят, то все же проиграют.
8 декабря 2008 года.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Ханкала. Один день 96 - го (російською мовою)
- Какой край, ну прямо Швейцария!
- Ага, щас ещё, не дай Бог, швейцарцы появятся!
Диалог якобы произошедший между журналистом и генералом в Ведено
1. УтроИ наступает шестой час,
И грубый окрик будит нас
Мы в наихудшем месте на Земле,
Мы здесь, в проклятой Ханкале.
Что попал сюда - не будешь рад.
Здесь право слово - сущий ад.
Так здесь и надписи гласят
Что может не вернёшься уж назад.
И не понять нам ни хрена
На кой сдалась им та война.
Своих детей не шлют сюда
Их не постигнет здесь беда.
Вот сейчас по нам летят
Снаряды с установки "Град"*
Опять начнется такой ад,
Что сам себе уже не брат.
Так духи что есть мочи в нас шмалят
И горы эхом им вторят,
Спуская сверху камнепад
Чтобы добить где не достанет "Град".
И на душе уж не хватает зла
Тебя б не видеть Ханкала.
Как хочется в Ростов домой.
Не воевать с проклятой Чечней.
Нам замполиты говорят:
Боевикам вот-вот закат.
Они же попросту стоят
И отбивают который уж накат.
В теории давно уж им капут
На практике - они вновь на нас идут.
И вот опять в ущелье гремит лютейший бой.
Кого-то вновь убили, кому-то снова яму рой.
Сам черт им и нам уже не брат,
И матерится тут комбат:
"Смотрите в оба! Не зевай!
Ты что же, мать твою! Стреляй!"
Эх, Жириновский, твою мать!
Легко оттуда поучать...
Пошел бы ты сюда стрелять
Узнал - что значит воевать.
Но вот затих снарядов вой,
И кончился жестокий бой.
А духи где? Исчезли за рекой.
Ушли, наверно, той тропой.
И стало здесь в ущелье тихо
Как буд-то нет войны и лиха.
Все так! Ведут свою игру,
Навалятся, постреляют и вновь в нору.
Пока мы здесь стреляли, утра миновал и след.
На шапке снежной той блестит отсвет.
На полдень солнце уж пошло
Туда где вон виднеется село...
2. Полдень
"Алло! Генштаб! Оставили Бамут?
Мы так и знали что они туда пойдут!
Что делать? Штурмом брать!
Не впервой же нам опять!"
И так! Третий отряд вперёд!
Вам курс на юго-запад вот!
Бамут вам надо отбивать
И тех бандитов там уничтожать.
И тихий шепот меж солдат
"Мы бьемся без толку второй уж год подряд!"
Мы брали Грозный, Гудермес, Шали
Немало взяли мы земли.
А результат...Что хоть не брали все равно
Опять повсюду их полно!
Из года в век, из века - в ряд
История здесь повторяется подряд.
Пока у нас шел бой
Разведка одного поймала за рекой.
Он пробирался к горе вон той.
И поглядите какой злой!
И вот уже потомки черноморцев
Ведут на расстрел горца.
Один спросил: "За что ты, сука, ребят наших убивал?!"
И был ответ:"Я вас сюда не звал!"
И грянул выстрел в упор!
И повторило многократно эхо с гор.
И затуманился ясный горца взор
А далее трубили большой сбор.
3. По полудни
Итак Бамут отбили мы назад
Но погибло с десяток там ребят.
Конечно духов больше полегло
Да сколько, выяснить не повезло.
Ушли они чрез горы, вот.
Там где есть лишь им известный ход.
И пока шел за селенье бой
Трупы они унесли с собой
Тут радист донесение услыхал
Что военный вертолет пропал,
Пролетая через перевал,
Наверняка подбили и в пропасть он упал.
Опять стреляют километра за три
Да за хребтом не видно, сколько не смотри
Наверняка Радуев захватил Шатой
Или Басаев напал на Курчалой...
Тем временем дело к вечеру стремится
И солнце уж туда, где Ингушетия клонится
Чеченский вечер - дело худо
Опять устроят нам какое-нибудь чудо.
Вот так тут изо дня в день живём:
Все время нападения ждём.
И перелома никак все нет
Напоминает это тяжкий бред.
4. Вечер
Лишь только и того что не снаряды "Града",
А так почти что и с утра все та же канонада.
Ракеты, красные как мак,
На миг пронзают ночной мрак.
Чума их задуши! Опять стреляют!
Опять во тьме ночной кого-то убивают!
Ракеты тут не помогают
На миг лишь горы освещают.
А так - вокруг все та же мгла
В ней потонула Ханкала.
Они и мы: стреляй, беги
Да не видать кругом ни зги.
Крик "Ура! Бей!" и просто мат,
"Аллах Акбар!" и здесь и там солдат.
Шали, Ачхой-Мартан - везде стреляют
Везде на позиции еженочно нападают.
И так же быстро отступают
Во тьме ночной мгновенно удирают.
Но догонять - не вздумай и соваться
В засаду попадешь - без головы можно остаться.
И до рассвета так живёт Чечня
Совсем заколебавшая меня
Хотя стреляют и при свете дня
Как надоела вся эта возня!
Но время бежит все прочь
И поздний вечер перешёл уж в ночь.
5. Ночь
Есть шанс после дня забыться сном
И пусть мне во сне приснится дом.
Пусть не тревожат сего дня
Кровавые дела меня.
А то вновь наступит шестой час.
И грубый крик опять разбудит нас.
И осознаем, что в худшем месте на Земле
Мы ещё здесь, в проклятой Ханкале...
12 февраля 2000.
Пост скриптум
Я выжил там, хоть как, и сам не знаю
Но о войне той все ж не забываю.
И все ж не стало ничего на лад
Как жаль что жизнь не повернеш назад.
А тем хоть хны: вон призывают
Мочить в сортирах. Они хоть понимают
Что в мясорубку Россию вновь толкают?
Хоть если победят, то все же проиграют.
8 декабря 2008 года.
* Чеченский трофей.
Я створив цю поему коли вчився у школі. Лише коли в мене з'явився інтернет дізнався що Ханкала знаходиться в рівнинній Чечні, а не гірській. Однак міняти нічого не буду.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
