ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Дудар
2025.10.19 00:31
Звинувачуєш… а кого?
І завбачуєш без "ого"
Черга виникне… зачекаєте
Страхокриками… ще пізнаєте
Відхрестилися, як ото…
Звідки й хто ви є… по можливості
Виє поштовх той без поживностей
Розірву…

Ярослав Чорногуз
2025.10.18 22:28
Світ знавіснілих торгашів
Я так ненавиджу страшенно.
Хіба в нім є щось для душі?
Все - для бездонної кишені.

Ти слухаєш музичний твір --
Сяйну Бетховена сонату...
Вривається реклами звір --

Борис Костиря
2025.10.18 22:14
Пара ніби єдина,
але між ними розверзлася
прірва. Голос потонув
у сплетінні чагарників,
тепло розтануло
у всесильному розпаді.
Пара ніби єдина,
але кожен - волаючий

Микола Дудар
2025.10.18 21:53
Коли тебе шматують крадькома
І гнізда в’ють в душі твоїй надмірно
Ти, видно, цілувався з багатьма
До виснаження висновку покірно…

Коли тебе, не ти, гнівили тим,
Що між людьми живе ще й параноя —
Ти радужно плескався до тих Рим,

Тетяна Левицька
2025.10.18 15:36
Всіх потворних істот видаляю з життя,
не з'ясовуючи в чому справа.
Вимітаю із серця токсичне сміття
й тих, у кого душа порохнява.

Підлість не визнаю, як у спину плювки,
зневажаю Іуд лицемірних.
Не подам психопату я більше руки —

Артур Курдіновський
2025.10.18 04:38
Шановна Редакція Майстерень! Наш видатний покидьок (ой, вибачте) автор Самослав Желіба під черговим ніком продовжує робити гидоту авторам. На цей раз він образив нашу чудову поетесу Тетяну Левицьку. На її вірш "Щенячий" він написав таку рецензію (текст

Володимир Бойко
2025.10.17 23:05
Вже ні чарів, ні спокуси,
Ні цілунку в темноті.
Навіть спогаду боюся,
Бо і спогади не ті.

А гулялось - так гулялось,
Наче буря - вглиб і вшир,
Нижче пояса дістало

Борис Костиря
2025.10.17 21:50
Із тиші комори,
набитій різним мотлохом,
лунає голос віків.
Він губиться в шумі,
як у брудних водах.
Його так легко заглушити.
Голос віків тендітний,
як шелест листя,

Віктор Насипаний
2025.10.17 21:49
Так буває, вір не вір,
Я від щастя сам не свій.
Бо мені таки щастить:
Моя вдача – то є ти.

Приспів:
Круглий світ, як не крути,
Мов клубочок непростий.

Віктор Кучерук
2025.10.17 16:29
Щоб не пускати дим у очі
Заради зниклої краси,
Які слова почути хочеш
У найсуворіші часи?
Куди нестерпну правду діти,
Аби від сліз уберегти, -
І як я маю говорити,
Щоб усміхалась звично ти?

Марія Дем'янюк
2025.10.17 15:14
Коли тобі сняться рожеві сни,
Чи неймовірно яскрава картина,
Це мами молитва летить в небесах,
Бо ти завжди її люба дитина.

Коли на ранок усміхаєшся дню,
В душі плекаєш передчуття свята,
То це кружляє в височині

Ірина Білінська
2025.10.17 13:56
І велелюдно,
і пустельно -
у плетиві людських орбіт.

Шматує сни
гудок пекельний,
мов апокаліптичний біт, -
ламається у хату, душу:

С М
2025.10.17 12:29
На порозі волоцюга
Їсить без турбот
Метильований сендвіч
Сам – ходячий гардероб
Ось іде дочка єпископа
Із іншого кута
Йому так ніби заздрить
Її гнали все життя

Ігор Терен
2025.10.17 11:13
А косо-око-лапих не приймає
деінде неугноєна земля,
та удобряє
де-не-де, буває,
війна тілами їхніми поля.

***
А балом правлять люди-тріпачі

Світлана Майя Залізняк
2025.10.17 10:44
Вийшов друком альманах сучасної жіночої поезії "Розсипані зорі", 50 поетес.
Примірники альманаху отримала. Зміст подаю на фейсбуці, дехто цікавився.
Видавництво "Терен", м. Луцьк. Вдячна видавцям та упоряднику за запрошення.
Ціна 300, для інформ

Борис Костиря
2025.10.16 22:36
Зникнути в невідомості,
розчинитися у просторі,
розпастися на частинки,
перетворитися на пил.
Пил стає господарем доріг,
найбільшим повелителем,
німим оракулом,
який віщує істини.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поеми):

Пекун Олексій
2025.04.24

Полікарп Смиренник
2024.08.04

Артур Курдіновський
2023.12.07

Зоя Бідило
2023.02.18

Тетяна Танета
2022.12.19

Софія Цимбалиста
2022.11.19

Емі Троян
2022.05.10






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Пекун Олексій (1983) / Поеми

 Ханкала. Один день 96 - го (російською мовою)

- Какой край, ну прямо Швейцария!
- Ага, щас ещё, не дай Бог, швейцарцы появятся!

Диалог якобы произошедший между журналистом и генералом в Ведено

1. Утро

И наступает шестой час,
И грубый окрик будит нас
Мы в наихудшем месте на Земле,
Мы здесь, в проклятой Ханкале.

Что попал сюда - не будешь рад.
Здесь право слово - сущий ад.
Так здесь и надписи гласят
Что может не вернёшься уж назад.

И не понять нам ни хрена
На кой сдалась им та война.
Своих детей не шлют сюда
Их не постигнет здесь беда.

Вот сейчас по нам летят
Снаряды с установки "Град"*
Опять начнется такой ад,
Что сам себе уже не брат.

Так духи что есть мочи в нас шмалят
И горы эхом им вторят,
Спуская сверху камнепад
Чтобы добить где не достанет "Град".

И на душе уж не хватает зла
Тебя б не видеть Ханкала.
Как хочется в Ростов домой.
Не воевать с проклятой Чечней.

Нам замполиты говорят:
Боевикам вот-вот закат.
Они же попросту стоят
И отбивают который уж накат.

В теории давно уж им капут
На практике - они вновь на нас идут.
И вот опять в ущелье гремит лютейший бой.
Кого-то вновь убили, кому-то снова яму рой.

Сам черт им и нам уже не брат,
И матерится тут комбат:
"Смотрите в оба! Не зевай!
Ты что же, мать твою! Стреляй!"

Эх, Жириновский, твою мать!
Легко оттуда поучать...
Пошел бы ты сюда стрелять
Узнал - что значит воевать.

Но вот затих снарядов вой,
И кончился жестокий бой.
А духи где? Исчезли за рекой.
Ушли, наверно, той тропой.

И стало здесь в ущелье тихо
Как буд-то нет войны и лиха.
Все так! Ведут свою игру,
Навалятся, постреляют и вновь в нору.

Пока мы здесь стреляли, утра миновал и след.
На шапке снежной той блестит отсвет.
На полдень солнце уж пошло
Туда где вон виднеется село...

2. Полдень

"Алло! Генштаб! Оставили Бамут?
Мы так и знали что они туда пойдут!
Что делать? Штурмом брать!
Не впервой же нам опять!"

И так! Третий отряд вперёд!
Вам курс на юго-запад вот!
Бамут вам надо отбивать
И тех бандитов там уничтожать.

И тихий шепот меж солдат
"Мы бьемся без толку второй уж год подряд!"
Мы брали Грозный, Гудермес, Шали
Немало взяли мы земли.

А результат...Что хоть не брали все равно
Опять повсюду их полно!
Из года в век, из века - в ряд
История здесь повторяется подряд.

Пока у нас шел бой
Разведка одного поймала за рекой.
Он пробирался к горе вон той.
И поглядите какой злой!

И вот уже потомки черноморцев
Ведут на расстрел горца.
Один спросил: "За что ты, сука, ребят наших убивал?!"
И был ответ:"Я вас сюда не звал!"

И грянул выстрел в упор!
И повторило многократно эхо с гор.
И затуманился ясный горца взор
А далее трубили большой сбор.

3. По полудни

Итак Бамут отбили мы назад
Но погибло с десяток там ребят.
Конечно духов больше полегло
Да сколько, выяснить не повезло.

Ушли они чрез горы, вот.
Там где есть лишь им известный ход.
И пока шел за селенье бой
Трупы они унесли с собой

Тут радист донесение услыхал
Что военный вертолет пропал,
Пролетая через перевал,
Наверняка подбили и в пропасть он упал.

Опять стреляют километра за три
Да за хребтом не видно, сколько не смотри
Наверняка Радуев захватил Шатой
Или Басаев напал на Курчалой...

Тем временем дело к вечеру стремится
И солнце уж туда, где Ингушетия клонится
Чеченский вечер - дело худо
Опять устроят нам какое-нибудь чудо.

Вот так тут изо дня в день живём:
Все время нападения ждём.
И перелома никак все нет
Напоминает это тяжкий бред.

4. Вечер
Лишь только и того что не снаряды "Града",
А так почти что и с утра все та же канонада.
Ракеты, красные как мак,
На миг пронзают ночной мрак.

Чума их задуши! Опять стреляют!
Опять во тьме ночной кого-то убивают!
Ракеты тут не помогают
На миг лишь горы освещают.

А так - вокруг все та же мгла
В ней потонула Ханкала.
Они и мы: стреляй, беги
Да не видать кругом ни зги.

Крик "Ура! Бей!" и просто мат,
"Аллах Акбар!" и здесь и там солдат.
Шали, Ачхой-Мартан - везде стреляют
Везде на позиции еженочно нападают.

И так же быстро отступают
Во тьме ночной мгновенно удирают.
Но догонять - не вздумай и соваться
В засаду попадешь - без головы можно остаться.

И до рассвета так живёт Чечня
Совсем заколебавшая меня
Хотя стреляют и при свете дня
Как надоела вся эта возня!

Но время бежит все прочь
И поздний вечер перешёл уж в ночь.

5. Ночь

Есть шанс после дня забыться сном
И пусть мне во сне приснится дом.
Пусть не тревожат сего дня
Кровавые дела меня.

А то вновь наступит шестой час.
И грубый крик опять разбудит нас.
И осознаем, что в худшем месте на Земле
Мы ещё здесь, в проклятой Ханкале...

12 февраля 2000.

Пост скриптум

Я выжил там, хоть как, и сам не знаю
Но о войне той все ж не забываю.
И все ж не стало ничего на лад
Как жаль что жизнь не повернеш назад.

А тем хоть хны: вон призывают
Мочить в сортирах. Они хоть понимают
Что в мясорубку Россию вновь толкают?
Хоть если победят, то все же проиграют.

8 декабря 2008 года.



* Чеченский трофей.
Я створив цю поему коли вчився у школі. Лише коли в мене з'явився інтернет дізнався що Ханкала знаходиться в рівнинній Чечні, а не гірській. Однак міняти нічого не буду.





      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2025-05-14 16:32:25
Переглядів сторінки твору 76
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (0 / 0)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.706
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2025.10.18 10:30
Автор у цю хвилину відсутній