Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.09.13
23:01
Погожа розкрилена днина
(хоч завтра вже дощик, либонь).
Листок, що струсила калина,
упав до розкритих долонь.
Тихенько потріскують дрова,
і тіні повзуть на намет...
Де мудрість життя і основа,
(хоч завтра вже дощик, либонь).
Листок, що струсила калина,
упав до розкритих долонь.
Тихенько потріскують дрова,
і тіні повзуть на намет...
Де мудрість життя і основа,
2026.09.13
22:17
при цім гармидері сучаснім
у марші цім іноваційнім
котрийсь-іще шукає щастя
і сенс чуттів
і власну цінність
чого би ні
усім дозвільно
є інтернет
у марші цім іноваційнім
котрийсь-іще шукає щастя
і сенс чуттів
і власну цінність
чого би ні
усім дозвільно
є інтернет
2026.09.13
19:43
Вже вечір жде, як бузьок, на одній нозі.
На берег місяця втікають хвилі зір.
В багатті листя клен палає молодий.
Вдягає швидко сутінь все у холоди.
Удвох, як в давнеч, ловкі, смілі дітлахи,
Зриваєм враз , як стиглі яблука, зірки.
Ростем, як трави,
На берег місяця втікають хвилі зір.
В багатті листя клен палає молодий.
Вдягає швидко сутінь все у холоди.
Удвох, як в давнеч, ловкі, смілі дітлахи,
Зриваєм враз , як стиглі яблука, зірки.
Ростем, як трави,
2026.09.13
19:22
Між вікон холодних людиномашин,
де від сірості день зачах,
мене зігріває той погляд один —
з бурштиновим теплом в очах.
Як прагнеться сильно такого тепла,
щоб воно все було й було,
щоб світлою барвою осінь текла
де від сірості день зачах,
мене зігріває той погляд один —
з бурштиновим теплом в очах.
Як прагнеться сильно такого тепла,
щоб воно все було й було,
щоб світлою барвою осінь текла
2026.09.13
19:01
У час луни й штукарства,
У літа півфінал,
У надлишку півцарства
Хиткого назагал.
Шпарини мармурові,
Стежки біля води —
Аморфні, амфотерні
Минулого сліди.
У літа півфінал,
У надлишку півцарства
Хиткого назагал.
Шпарини мармурові,
Стежки біля води —
Аморфні, амфотерні
Минулого сліди.
2026.09.13
17:23
Купає небо хмари кучеряві
у вицвілій блакиті далини,
толочить вітер посивілі трави,
на збіжжі стежки — жовті ясени.
Рожеві айстри кутають у вечір
пахучі чорнобривці, а між тим
лягають на мої холодні плечі
ажурні тіні шаликом легким.
у вицвілій блакиті далини,
толочить вітер посивілі трави,
на збіжжі стежки — жовті ясени.
Рожеві айстри кутають у вечір
пахучі чорнобривці, а між тим
лягають на мої холодні плечі
ажурні тіні шаликом легким.
2026.09.13
13:39
вона королівна
тут на гайвею
знаки дорожні
до madre до неї
ніхто не врятує
від лютого тигра
звіра смаглявого
убраного в шкіру
тут на гайвею
знаки дорожні
до madre до неї
ніхто не врятує
від лютого тигра
звіра смаглявого
убраного в шкіру
2026.09.13
13:29
Розвал відбудеться людини,
Немов граніту чи крижини.
Колись єдиний моноліт
Умить розпався в 40 літ.
Розвал свідомості, польоту
Фантазії, мов живоплоту,
Провали в пам'яті, а мова
Постала сіра, безголова.
Немов граніту чи крижини.
Колись єдиний моноліт
Умить розпався в 40 літ.
Розвал свідомості, польоту
Фантазії, мов живоплоту,
Провали в пам'яті, а мова
Постала сіра, безголова.
2026.09.13
08:17
ЦИКЛ "МЕСОПОТАМІЯ" (Додаток ІІ)
«АЛЕКСАНДР МАКЕДОНСЬКИЙ: ОСТАННІЙ ПАРАД НАПІВБОГА»
(драматичний ескіз у стилі шумеро-аккадського епосу, в трьох сценах)
«АЛЕКСАНДР МАКЕДОНСЬКИЙ: ОСТАННІЙ ПАРАД НАПІВБОГА»
(драматичний ескіз у стилі шумеро-аккадського епосу, в трьох сценах)
2026.09.13
07:47
Спокійно земля Руська спочивала.
Бо ж князь її славетний Святослав
У степ далеко половців прогнав,
Їх стійбища у полі потоптали
Князі й велику здобич узяли,
Полон великий зі степів пригнали.
Тож земля Руська мирно спочивала…
Князі також вспокоєні б
Бо ж князь її славетний Святослав
У степ далеко половців прогнав,
Їх стійбища у полі потоптали
Князі й велику здобич узяли,
Полон великий зі степів пригнали.
Тож земля Руська мирно спочивала…
Князі також вспокоєні б
2026.09.13
06:46
У природному парку в Японії
І верблюди, і коні, і поні є.
На японські дива
Претендує москва,
Бо у неї права на Японію.
У злиден
І верблюди, і коні, і поні є.
На японські дива
Претендує москва,
Бо у неї права на Японію.
У злиден
2026.09.13
06:31
Минають безрадісно роки,
Але відчуваю, бува,
Що досі надія глибока
На краще у серці жива.
Неначе від написів титли
На дулах столітніх мортир,
Нікуди донині не зникли
Мої сподівання на мир.
Але відчуваю, бува,
Що досі надія глибока
На краще у серці жива.
Неначе від написів титли
На дулах столітніх мортир,
Нікуди донині не зникли
Мої сподівання на мир.
2026.09.12
21:46
переконай себе у тім
що наша зустріч недаремна
що ти цього давно хотів
що цей момент є одкровенням
мовби сезон доречний день
і карусель чим не французька
що зачаровує дітей
проз таємниче слово дзуськи
що наша зустріч недаремна
що ти цього давно хотів
що цей момент є одкровенням
мовби сезон доречний день
і карусель чим не французька
що зачаровує дітей
проз таємниче слово дзуськи
2026.09.12
21:04
Рука ще пестить Фаберже,
Крихке й примарне береже,
В густе пірнає бланманже —
Тоді і прісно.
Немов Каафи* у Пейсах,
Чи сподік* сподівань і Птах —
Синиць, відтанулих в снігах,
Крихке й примарне береже,
В густе пірнає бланманже —
Тоді і прісно.
Немов Каафи* у Пейсах,
Чи сподік* сподівань і Птах —
Синиць, відтанулих в снігах,
2026.09.12
21:01
Понеділок. Час до школи
але Грицик трохи кволий.
В «Сталкера» до ночі грав,
не торкався інших справ.
Де наплічник, не згадає,
— Може, бачив хто? — питає.
Сердяться і мама, й тато:
але Грицик трохи кволий.
В «Сталкера» до ночі грав,
не торкався інших справ.
Де наплічник, не згадає,
— Може, бачив хто? — питає.
Сердяться і мама, й тато:
2026.09.12
13:06
До давніх каменів я припадаю
І чую шепіт із глибин віків.
Середньовічний замок - вхід до раю,
Але ключів немає від замків.
Я чую гул віддаленої битви,
Промови, клятви, навіжений шал,
Відлуння стародавньої молитви.
Запрошує історія на бал.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...І чую шепіт із глибин віків.
Середньовічний замок - вхід до раю,
Але ключів немає від замків.
Я чую гул віддаленої битви,
Промови, клятви, навіжений шал,
Відлуння стародавньої молитви.
Запрошує історія на бал.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.06.11
2026.04.09
2026.02.11
2025.11.29
2025.04.24
2025.01.25
2024.08.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Пекун Олексій (1983) /
Поеми
Місто над Дніпром
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Місто над Дніпром
Впродовж величних трьох століть
Наш благословенний град стоїть
На синім вигині Дніпра
Який тут шлях на південь обира.
Тоді як паном став козак
Опріч Старого, постав Новий Кодак
І сонце ту епоху пам'ятає
Коли на банях Миколая грає.
Із чотирьох сторін
На ярмарок стікався люд усіх країн.
Татарин і москвин, вкраїнець й лях
Не оминав Кайдацький шлях.
Ви кажете що люду там було немного
Зате були і церкви й синагога
Козацькі школи, кузні і шпиталі
Паланка тут охоплювала далі.
Мури фортеці, муширі, три брами
Земні вали інде стирчать поміж хатами
Були тут винокурні і гуральні,
А ще млини і сукновальні.
Бувало місто руйнували і палили
То за Мазепу люто мстили.
А потім татарва хазяйнувала
Та люди у Кодак усе одно вертали.
Та Січ Текелій зруйнував
І з містечка Новим Кодаком званого
Город новий східніше ще постав
Ім'ям Катеринослав.
Там де лунали порогів громовиці
Осіли козаки у гирлі Половиці
Її ім'ям поселення назвали
І двадцять років ще тут проживали.
Аж доки за повеліннями цариці
Катеринославом стала Половиця
А стару назву промовлять забороняли
За неї палицею "пригощали".
Там де на південь поворот Дніпра
Над Островом бринить Соборная Гора
Тут центр міста починався
Він звідси навсебіч розпочався.
Недовподоби був він царю Павлу
Потрапило це місто у опалу
І наслідком царевого веління
Було на довгі роки запустіння.
Та все ж зглянулася до міста доля
Заслуга в цьому Олександра Поля,
Що серед степу в балці сланці відшукав
Багато ж кабінетів подолав.
І ось французи рудню розробили
Наш край Америкою другою зробили
І впала провінційності завіса
Під впливом криворізького заліза.
Нові заводи виростали
Через Дніпро мости постали
І місто поволі розширялось
Кварталами новими поповнялось.
І вже не зна якої днини
Раптово стало центром Півдня України
"Просвіти" клуб у ній постав
На знак що український Січеслав.
Часи буремні рікою пронеслися
Їх пам'ятали центр і передмістя
Як влади одна одну в нім міняли
І як махновці тут гуляли.
В роки двадцяті град новим ім'ям назвали
Дніпропетровське найменували.
Ну а в роки тридцяті
Бували дні яскраві і прокляті.
Тут все було надія і терор
Великії заводи і Голодомор
Сказати без прикрас
Було тоді і світло й темно водночас.
Війна всесвітнім лихом стала
Мости і центр геть зірвала
Багато там було такого
Де не лишилося нічого.
Та Феніксом із попелу Дніпро наш відродився
Окрасою для інших міст зробився
На згарищах нові будівлі поставали
Довкола вулиці й квартали оживали.
І вже, поглинувши Нижньодніпровське та Ігрень
Постав той Лівий Берег, що є і у цей день
І поруч села Лоц-Кам'янка, Діївка,
Стара Самара й Сухачівка
Районами нового міста поставали
Хоч своєрідність завше зберігали
Тому поєднує Дніпро багатоповерхівки,
А поруч і старі хати Діївки.
Століть минулих знак
Зберіг в собі Новий Кодак
І міста центр, і Фабрика - границя
Несе колектором холодні води Половиця.
Новоросійськ, Дніпропетровськ і Січеслав
Де хто іще подібне місто знав?
Змішалися провулки і квартали
Які Імперію і Запоріжжя знали.
Своє минуле поважаймо
І майбуття щасливого ми місту побажаймо
Нехай каштани на проспекті зеленіють
Високі шпилі в небі мріють.
Нехай же літнє сонце, коли нас покидає
У вікнах веж й надалі грає
Нехай так само грозовії хмари
Сурмлять у ринви срібнії фанфари.
В яких краях би не доводилось бувати
Не забувайте до порогів повертати
А як тоді давно вже ви кияни
Згадайте батьківщину, городяни.
10 жовтня 2001 - 29 грудня 2003.
Наш благословенний град стоїть
На синім вигині Дніпра
Який тут шлях на південь обира.
Тоді як паном став козак
Опріч Старого, постав Новий Кодак
І сонце ту епоху пам'ятає
Коли на банях Миколая грає.
Із чотирьох сторін
На ярмарок стікався люд усіх країн.
Татарин і москвин, вкраїнець й лях
Не оминав Кайдацький шлях.
Ви кажете що люду там було немного
Зате були і церкви й синагога
Козацькі школи, кузні і шпиталі
Паланка тут охоплювала далі.
Мури фортеці, муширі, три брами
Земні вали інде стирчать поміж хатами
Були тут винокурні і гуральні,
А ще млини і сукновальні.
Бувало місто руйнували і палили
То за Мазепу люто мстили.
А потім татарва хазяйнувала
Та люди у Кодак усе одно вертали.
Та Січ Текелій зруйнував
І з містечка Новим Кодаком званого
Город новий східніше ще постав
Ім'ям Катеринослав.
Там де лунали порогів громовиці
Осіли козаки у гирлі Половиці
Її ім'ям поселення назвали
І двадцять років ще тут проживали.
Аж доки за повеліннями цариці
Катеринославом стала Половиця
А стару назву промовлять забороняли
За неї палицею "пригощали".
Там де на південь поворот Дніпра
Над Островом бринить Соборная Гора
Тут центр міста починався
Він звідси навсебіч розпочався.
Недовподоби був він царю Павлу
Потрапило це місто у опалу
І наслідком царевого веління
Було на довгі роки запустіння.
Та все ж зглянулася до міста доля
Заслуга в цьому Олександра Поля,
Що серед степу в балці сланці відшукав
Багато ж кабінетів подолав.
І ось французи рудню розробили
Наш край Америкою другою зробили
І впала провінційності завіса
Під впливом криворізького заліза.
Нові заводи виростали
Через Дніпро мости постали
І місто поволі розширялось
Кварталами новими поповнялось.
І вже не зна якої днини
Раптово стало центром Півдня України
"Просвіти" клуб у ній постав
На знак що український Січеслав.
Часи буремні рікою пронеслися
Їх пам'ятали центр і передмістя
Як влади одна одну в нім міняли
І як махновці тут гуляли.
В роки двадцяті град новим ім'ям назвали
Дніпропетровське найменували.
Ну а в роки тридцяті
Бували дні яскраві і прокляті.
Тут все було надія і терор
Великії заводи і Голодомор
Сказати без прикрас
Було тоді і світло й темно водночас.
Війна всесвітнім лихом стала
Мости і центр геть зірвала
Багато там було такого
Де не лишилося нічого.
Та Феніксом із попелу Дніпро наш відродився
Окрасою для інших міст зробився
На згарищах нові будівлі поставали
Довкола вулиці й квартали оживали.
І вже, поглинувши Нижньодніпровське та Ігрень
Постав той Лівий Берег, що є і у цей день
І поруч села Лоц-Кам'янка, Діївка,
Стара Самара й Сухачівка
Районами нового міста поставали
Хоч своєрідність завше зберігали
Тому поєднує Дніпро багатоповерхівки,
А поруч і старі хати Діївки.
Століть минулих знак
Зберіг в собі Новий Кодак
І міста центр, і Фабрика - границя
Несе колектором холодні води Половиця.
Новоросійськ, Дніпропетровськ і Січеслав
Де хто іще подібне місто знав?
Змішалися провулки і квартали
Які Імперію і Запоріжжя знали.
Своє минуле поважаймо
І майбуття щасливого ми місту побажаймо
Нехай каштани на проспекті зеленіють
Високі шпилі в небі мріють.
Нехай же літнє сонце, коли нас покидає
У вікнах веж й надалі грає
Нехай так само грозовії хмари
Сурмлять у ринви срібнії фанфари.
В яких краях би не доводилось бувати
Не забувайте до порогів повертати
А як тоді давно вже ви кияни
Згадайте батьківщину, городяни.
10 жовтня 2001 - 29 грудня 2003.
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Дорога крізь ніч (поема про Василя Стуса). Пролог"
• Перейти на сторінку •
"Ханкала. Один день 96 - го (російською мовою)"
• Перейти на сторінку •
"Ханкала. Один день 96 - го (російською мовою)"
Про публікацію
