Впродовж величних трьох століть
Наш благословенний град стоїть
На синім вигині Дніпра
Який тут шлях на південь обира.

Тоді як паном став козак
Опріч Старого, постав Новий Кодак
І сонце ту епоху пам'ятає
Коли на банях Миколая грає.

Із чотирьох сторін
На ярмарок стікався люд усіх країн.
Татарин і москвин, вкраїнець й лях
Не оминав Кайдацький шлях.

Ви кажете що люду там було немного
Зате були і церкви й синагога
Козацькі школи, кузні і шпиталі
Паланка тут охоплювала далі.


Мури фортеці, муширі, три брами
Земні вали інде стирчать поміж хатами
Були тут винокурні і гуральні,
А ще млини і сукновальні.

Бувало місто руйнували і палили
То за Мазепу люто мстили.
А потім татарва хазяйнувала
Та люди у Кодак усе одно вертали.

Та Січ Текелій зруйнував
І з містечка Новим Кодаком званого
Город новий східніше ще постав
Ім'ям Катеринослав.

Там де лунали порогів громовиці
Осіли козаки у гирлі Половиці
Її ім'ям поселення назвали
І двадцять років ще тут проживали.

Аж доки за повеліннями цариці
Катеринославом стала Половиця
А стару назву промовлять забороняли
За неї палицею "пригощали".

Там де на південь поворот Дніпра
Над Островом бринить Соборная Гора
Тут центр міста починався
Він звідси навсебіч розпочався.

Недовподоби був він царю Павлу
Потрапило це місто у опалу
І наслідком царевого веління
Було на довгі роки запустіння.

Та все ж зглянулася до міста доля
Заслуга в цьому Олександра Поля,
Що серед степу в балці сланці відшукав
Багато ж кабінетів подолав.

І ось французи рудню розробили
Наш край Америкою другою зробили
І впала провінційності завіса
Під впливом криворізького заліза.

Нові заводи виростали
Через Дніпро мости постали
І місто поволі розширялось
Кварталами новими поповнялось.

І вже не зна якої днини
Раптово стало центром Півдня України
"Просвіти" клуб у ній постав
На знак що український Січеслав.

Часи буремні рікою пронеслися
Їх пам'ятали центр і передмістя
Як влади одна одну в нім міняли
І як махновці тут гуляли.

В роки двадцяті град новим ім'ям назвали
Дніпропетровське найменували.
Ну а в роки тридцяті
Бували дні яскраві і прокляті.

Тут все було надія і терор
Великії заводи і Голодомор
Сказати без прикрас
Було тоді і світло й темно водночас.

Війна всесвітнім лихом стала
Мости і центр геть зірвала
Багато там було такого
Де не лишилося нічого.

Та Феніксом із попелу Дніпро наш відродився
Окрасою для інших міст зробився
На згарищах нові будівлі поставали
Довкола вулиці й квартали оживали.

І вже, поглинувши Нижньодніпровське та Ігрень
Постав той Лівий Берег, що є і у цей день
І поруч села Лоц-Кам'янка, Діївка,
Стара Самара й Сухачівка

Районами нового міста поставали
Хоч своєрідність завше зберігали
Тому поєднує Дніпро багатоповерхівки,
А поруч і старі хати Діївки.

Століть минулих знак
Зберіг в собі Новий Кодак
І міста центр, і Фабрика - границя
Несе колектором холодні води Половиця.

Новоросійськ, Дніпропетровськ і Січеслав
Де хто іще подібне місто знав?
Змішалися провулки і квартали
Які Імперію і Запоріжжя знали.

Своє минуле поважаймо
І майбуття щасливого ми місту побажаймо
Нехай каштани на проспекті зеленіють
Високі шпилі в небі мріють.

Нехай же літнє сонце, коли нас покидає
У вікнах веж й надалі грає
Нехай так само грозовії хмари
Сурмлять у ринви срібнії фанфари.

В яких краях би не доводилось бувати
Не забувайте до порогів повертати
А як тоді давно вже ви кияни
Згадайте батьківщину, городяни.

10 жовтня 2001 - 29 грудня 2003.