
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.10.20
01:28
Відчує кожен весь цей жах:
орел, як лев – одвічний птах,
крилом де маше – там війна,
нещастя наше, в нас вона.
Це та війна, це та війна,
де з двох голів лише одна,
лиш та, де вдача леВова,
орел, як лев – одвічний птах,
крилом де маше – там війна,
нещастя наше, в нас вона.
Це та війна, це та війна,
де з двох голів лише одна,
лиш та, де вдача леВова,
2025.10.20
01:14
Вона поїхала у сутінки далекі,
У невідомість, пристрасність і страх,
У гай, де не злітають вже лелеки
І почуття засохли на вітрах.
Вона поїхала в кохання, як у морок,
В жагу, немов невигасла пітьма.
Невдовзі їй виповнюється сорок,
У невідомість, пристрасність і страх,
У гай, де не злітають вже лелеки
І почуття засохли на вітрах.
Вона поїхала в кохання, як у морок,
В жагу, немов невигасла пітьма.
Невдовзі їй виповнюється сорок,
2025.10.19
22:50
Слова твої, мов кулі - лента за лентою;
Склеюю серце своє ізолентою.
Склеюю серце своє ізолентою.
2025.10.19
22:25
Вона поїхала у сутінки далекі,
У невідомість, пристрасність і страх,
У гай, де не злітають вже лелеки
І почуття засохли на вітрах.
Вона поїхала в кохання, як у морок,
В жагу, немов невигасла пітьма.
Невдовзі їй виповнюється сорок,
У невідомість, пристрасність і страх,
У гай, де не злітають вже лелеки
І почуття засохли на вітрах.
Вона поїхала в кохання, як у морок,
В жагу, немов невигасла пітьма.
Невдовзі їй виповнюється сорок,
2025.10.19
22:01
Ішов чумак ще бідніший,
Аніж перше з дому вийшов,-
Ані соли, ні тарані,
Одні тільки штани рвані,
Тільки латана свитина
Та порожняя торбина.
“Де твої, чумаче, воли?
Чом вертаєшся ти голий?
Аніж перше з дому вийшов,-
Ані соли, ні тарані,
Одні тільки штани рвані,
Тільки латана свитина
Та порожняя торбина.
“Де твої, чумаче, воли?
Чом вертаєшся ти голий?
2025.10.19
20:45
Женуть вітри рябі отари хмар
в безкрає поле зоряного неба,
де музикує змучений Ремарк,
Адамові Творець рахує ребра…
Сади стрічають пахощами груш,
і яблуням лоскоче сонце скроні -
це Осені портрети пише Труш,
в безкрає поле зоряного неба,
де музикує змучений Ремарк,
Адамові Творець рахує ребра…
Сади стрічають пахощами груш,
і яблуням лоскоче сонце скроні -
це Осені портрети пише Труш,
2025.10.19
18:44
Я думаю про тебе дні та ночі,
Почути хочу голос твій, будь ласка.
І погляд жду і , наче зорі, очі.
Бо ти для мене, ніби добра казка.
Приспів:
Я пам’ятаю очі, твої очі.
Тебе зустріти, мила, знову хочу.
Почути хочу голос твій, будь ласка.
І погляд жду і , наче зорі, очі.
Бо ти для мене, ніби добра казка.
Приспів:
Я пам’ятаю очі, твої очі.
Тебе зустріти, мила, знову хочу.
2025.10.19
16:33
Нічого такого. Кащель, не більш…
Зідки узявся? Бог його знає
Жовтню присвята худощавий цей вірш
Наче ж не лає?
Ти вже проснувся… частково проснувсь
Дякуєш Богу, біжиш за кермо
І знову не їдеш… сумуєш чомусь
Буває. Клеймо…
Зідки узявся? Бог його знає
Жовтню присвята худощавий цей вірш
Наче ж не лає?
Ти вже проснувся… частково проснувсь
Дякуєш Богу, біжиш за кермо
І знову не їдеш… сумуєш чомусь
Буває. Клеймо…
2025.10.19
15:21
Як створив Господь Адама, то пустив до раю
І він там у тому раї і турбот не знає.
Є що їсти, є що пити, де лягти, поспати.
Та вже скоро Адам в раї почав сумувати.
Ніщо йому не цікаво, все набридло досі.
- Дай мені якесь заняття?! – у Господа просить.
І він там у тому раї і турбот не знає.
Є що їсти, є що пити, де лягти, поспати.
Та вже скоро Адам в раї почав сумувати.
Ніщо йому не цікаво, все набридло досі.
- Дай мені якесь заняття?! – у Господа просить.
2025.10.19
14:53
Димчастий дощ зливається із жовтнем:
То дріботить, то плаче водоспадом.
Не просушив ніхто сльозину жодну,
І омиває кожна - листя саду.
Осінній холод і мокрінь журлива
Закрастися у душу підло прагнуть,
А сад почув мелодію тужливу,
То дріботить, то плаче водоспадом.
Не просушив ніхто сльозину жодну,
І омиває кожна - листя саду.
Осінній холод і мокрінь журлива
Закрастися у душу підло прагнуть,
А сад почув мелодію тужливу,
2025.10.19
13:54
Тліє третя світова
і не тільки тліє.
Запалає і Москва,
світ зігріє.
Кочегарять два чорти:
Дональд Трамп і Путін.
Від чортячої чети
всі країни скуті.
і не тільки тліє.
Запалає і Москва,
світ зігріє.
Кочегарять два чорти:
Дональд Трамп і Путін.
Від чортячої чети
всі країни скуті.
2025.10.19
11:48
Ти візьми мою руку, коли в тому буде потреба.
Якщо я захитаюся навіть від зайвої ноші,
То не бійся, устоюй. Тонкі під ромашками стебла,
А негода лише нагинає, зламати не може.
Опирайся на плечі. Вагаєшся - що за рамена,
Бо на них ніби й хустка шаля
Якщо я захитаюся навіть від зайвої ноші,
То не бійся, устоюй. Тонкі під ромашками стебла,
А негода лише нагинає, зламати не може.
Опирайся на плечі. Вагаєшся - що за рамена,
Бо на них ніби й хустка шаля
2025.10.19
09:43
Для тебе також, любий, я змогла б
зірвати з хмари айстри вересневі;
вмочити у безмежжя два весла
і витягти з безодні повний невід;
звільнити з сіті рибку золоту,
серпанок непроглядний загадати,
щоб ворог не знайшов і за верству
на мапі всесвіту коо
зірвати з хмари айстри вересневі;
вмочити у безмежжя два весла
і витягти з безодні повний невід;
звільнити з сіті рибку золоту,
серпанок непроглядний загадати,
щоб ворог не знайшов і за верству
на мапі всесвіту коо
2025.10.19
09:25
Я мало жив і жив у лісі.
Це вам не те, що в шоубізі,
Де завжди їжу знайде ніс.
А тут, у лісі – тільки ліс.
Щось їстівне шукаю завжди –
Усі стежинки перетовк.
Куди не глянь – сумний пейзаж, де
Онука, Бабка є і Вовк.
Це вам не те, що в шоубізі,
Де завжди їжу знайде ніс.
А тут, у лісі – тільки ліс.
Щось їстівне шукаю завжди –
Усі стежинки перетовк.
Куди не глянь – сумний пейзаж, де
Онука, Бабка є і Вовк.
2025.10.19
06:14
Білопері, сизокрилі,
Ненаситні голуби, -
Кусень хліба не поділять
Під балконом півдоби.
Галасують, метушаться
Поруч скиби й навпаки, -
Кожна птаха хоче вкрасти
Дуже ситні грудочки.
Ненаситні голуби, -
Кусень хліба не поділять
Під балконом півдоби.
Галасують, метушаться
Поруч скиби й навпаки, -
Кожна птаха хоче вкрасти
Дуже ситні грудочки.
2025.10.19
00:31
Звинувачуєш… а кого?
І завбачуєш без "ого"
Черга виникне… зачекаєте
Страхокриками… ще пізнаєте
Відхрестилися, як ото…
Звідки й хто ви є… по можливості
Виє поштовх той без поживностей
Розірву…
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...І завбачуєш без "ого"
Черга виникне… зачекаєте
Страхокриками… ще пізнаєте
Відхрестилися, як ото…
Звідки й хто ви є… по можливості
Виє поштовх той без поживностей
Розірву…
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.10.01
2025.09.04
2025.08.31
2025.08.13
2025.08.04
2025.07.17
2025.06.27
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Пекун Олексій (1983) /
Вірші
Павутина
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Павутина
" Коли прокинеться Вкраїна?" -
Писав у розпачі Лелека...
Це не сьогоднішня руїна
То все було в часи уже далекі
Коли по селах бив фатальний молот.
Ще готувалась збирати перші жертви
Страшенний чорний вершник Голод.
Над Україною згущався морок смерти
У ту весну загинули мільйони
По всій країні спорожніло не одне село
І най про те не брешуть Регіони
Буцімто геноциду не було.
А що ми маєм нині?
Якої зажили слави
Коли ще гірш ніж на чужині
Посеред своєї (нібито) держави?
Що зараз, що тоді
Селян грабують, землю відбирають
І днем з вогнем не знайдеш чесного судді.
А потолочі б'ють і убивають
Настала ера дерибану
Безкарно з рук зійшов їм княжицький погром
Неначе й не було Майдану
Й для цих рядків ще знадобиться бром...
От Змієві Вали, що Київ з півдня захищали,
Де хто ще таку пам'ятку знайде?
Не можуть зупинить тої навали
Яка на них із Києва іде.
У місті... Краще б очей зовсім не мати
Щоб не дивитись на таке свавілля
Повсюди гральні автомати
Стоять відкрито, їх не ховають у підпілля
В такий підленький спосіб оббирають
На нову голку все продовжують саджати
Зате знічев'я капітали мають.
А на екранах все дурні квартали
Щось ліпшого не можуть показати,
Неукраїнські всі канали
Й нема підстав такими стати.
Блаженний той хто уповні не знає
В якому лиш кошмарі проживає.
В біді не лише Україна
Юрбі невидимих потвор
Весь світ обпліла павутина
(Вони й готують новий мор).
Ракети й бомби Палестині
Іде ударом за удар,
А в мирній десь країні
Останну шлють тим хто влаштував оцей кошмар.
Тим, кому на лихо
Судилось в Газі проживати,
Воліючи щоб було тихо,
Забороняють навіть співчувати!
Ізнов Дем'янюка мордують
Цей фарс вже у Німеччині триває
Голосів розуму не чують,
Івана Грозного уже давно немає.
В Європі куди не зайдеш
Вже незлічити всіх мечетей
Зате не всюди церкву знайдеш
І віру в Бога мов одрізано мачете.
Не пишуть вам про це газети
Про те що завтра світ чекає
Ким будеш й завтра будеш де ти
Чи вихід є, чи вже його немає.
Та все ж не вічно жити у тумані
Іще повстане за країною країна
Прийде кінець цьому обману
І розірветься павутина!
28-29 березня 2009.
Писав у розпачі Лелека...
Це не сьогоднішня руїна
То все було в часи уже далекі
Коли по селах бив фатальний молот.
Ще готувалась збирати перші жертви
Страшенний чорний вершник Голод.
Над Україною згущався морок смерти
У ту весну загинули мільйони
По всій країні спорожніло не одне село
І най про те не брешуть Регіони
Буцімто геноциду не було.
А що ми маєм нині?
Якої зажили слави
Коли ще гірш ніж на чужині
Посеред своєї (нібито) держави?
Що зараз, що тоді
Селян грабують, землю відбирають
І днем з вогнем не знайдеш чесного судді.
А потолочі б'ють і убивають
Настала ера дерибану
Безкарно з рук зійшов їм княжицький погром
Неначе й не було Майдану
Й для цих рядків ще знадобиться бром...
От Змієві Вали, що Київ з півдня захищали,
Де хто ще таку пам'ятку знайде?
Не можуть зупинить тої навали
Яка на них із Києва іде.
У місті... Краще б очей зовсім не мати
Щоб не дивитись на таке свавілля
Повсюди гральні автомати
Стоять відкрито, їх не ховають у підпілля
В такий підленький спосіб оббирають
На нову голку все продовжують саджати
Зате знічев'я капітали мають.
А на екранах все дурні квартали
Щось ліпшого не можуть показати,
Неукраїнські всі канали
Й нема підстав такими стати.
Блаженний той хто уповні не знає
В якому лиш кошмарі проживає.
В біді не лише Україна
Юрбі невидимих потвор
Весь світ обпліла павутина
(Вони й готують новий мор).
Ракети й бомби Палестині
Іде ударом за удар,
А в мирній десь країні
Останну шлють тим хто влаштував оцей кошмар.
Тим, кому на лихо
Судилось в Газі проживати,
Воліючи щоб було тихо,
Забороняють навіть співчувати!
Ізнов Дем'янюка мордують
Цей фарс вже у Німеччині триває
Голосів розуму не чують,
Івана Грозного уже давно немає.
В Європі куди не зайдеш
Вже незлічити всіх мечетей
Зате не всюди церкву знайдеш
І віру в Бога мов одрізано мачете.
Не пишуть вам про це газети
Про те що завтра світ чекає
Ким будеш й завтра будеш де ти
Чи вихід є, чи вже його немає.
Та все ж не вічно жити у тумані
Іще повстане за країною країна
Прийде кінець цьому обману
І розірветься павутина!
28-29 березня 2009.
Княжицький погром - навесні 2007 року земельні рейдери влаштували масове побиття мешканців села Княжичі на Київщині, які прийшли захищати свої земельні паї.
На той час автор у арабо-ізраїльському конфлікті був на боці палестинців. Зараз же підтримує ізраїльтян, причиною цього є те що хамасівці влаштували різанину цивільного населення на півдні Ізраїлю.
Справа Івана Дем'янюка і досі є неоднозначною. Судовий процес 2009 року був упередженим. Сторона обвинувачення так і не надала переконливих доказів що Дем'янюк був табірним поліцаєм.
Вірш передає негативні настрої автора щодо панування лівацької фрейдомарксистської диктатури, котра підриває засади західного світу, що довгі століття був локомотивом цивілізації.
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Я імігрант та на своїй землі..."
• Перейти на сторінку •
"Коли прокинеться Вкраїна? © А. Лелека (реконструкція вірша)"
• Перейти на сторінку •
"Коли прокинеться Вкраїна? © А. Лелека (реконструкція вірша)"
Про публікацію