ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ірина Вірна
2026.01.28 23:03
У цьому будинку зникають душі....
Ти хочеш ступити на його поріг?
Спочатку прислухайся до звуків
(а раптом десь стогін ... крізь тишу століть)

У цьому будинку зникають душі...
Поріг переступлено...
Страшно? Не йди!

Тетяна Левицька
2026.01.28 20:52
Не вгамую серця стук...
Січень, змилуйся над нами.
Божевільний хуги гук
між розлогими ярами.

Милий в чаті пропаде,
згубиться і не знайдеться.
Припаде ж бо де-не-де.

Микола Дудар
2026.01.28 20:24
…ось вона, ось… старенька верба
Потрісканий стовбур все той же…
Що, не впізнала? пам’ять не та?
Ти зачекай… Вербонько-боже

Спомини лиш… встрічала весну
А в жовтні покірно жовтіла
Листя і віття з рос і в росу

Вероніка В
2026.01.28 19:15
сидить у мене птекродактиль на даху
і їсть хурму й мішає в голові бурду
і думає свою думу
ухух кажу ухух…
яку воно ото заварює собі уху
яку воно ото меле якусь х...

і в птеро лиш одна турбота

Іван Потьомкін
2026.01.28 18:46
Усе сторчма на цім святковім світі.
Лиш догори ходить єврей дає ногам.
Чи ж перший я, хто запримітив,
Що полотно мудріш, аніж художник сам?

Портрет мій був би рабину впору.
Затіснуватий, може, але ж пасує так.
Вічно і в’ їдливо вивча він Тору,

Ірина Білінська
2026.01.28 13:37
Які красиві ці сніги!
Які нестерпні!
Під ними тліє світ нагий,
як скрипка серпня…
Його чутлива нагота —
ламка і ніжна,
укрита попелом, як та
жона невтішна.

Борис Костиря
2026.01.28 11:13
Таємне слово проросте крізь листя,
Крізь глицю і знебарвлену траву.
Це слово, ніби істина столиця,
Увірветься в історію живу.

Таємне слово буде лікувати
Від викривлень шаленої доби.
Воно прорветься крізь сталеві ґрати,

Юрко Бужанин
2026.01.28 09:49
Це так просто —
не шукати істини у вині,
коли вона прозоро стікає
стінками келишка з «Чачею».
Входиш туди критиком,
а виходиш —
чистим аркушем.
Перша чарка — за герменевтику,

Олександр Буй
2026.01.27 20:27
Підвіконня високе і ковані ґрати.
Не побачити сонця за брудом на склі.
Номер шостий на дверях моєї палати –
Аж до сьомого неба портал від землі.

Стіни, білі колись, посіріли від часу,
Сіру стелю вінчає щербатий плафон,
Світло в ньому бліде – та ні

С М
2026.01.27 18:04
січневий день і вітер зимний
ось я закоханий чом би і ні
вітер пройма така причина
гріємося доторки рук твоїх

нумо станцюймо одні
в холоді цеї зими
твоє тепло &

Пиріжкарня Асорті
2026.01.27 13:35
якщо безладно наглядати
за техпроцесами всіма
то виробництво встати може
стійма

коли відкинувши убогість
побути мультиглитаєм
чому б не вкласти капітали

Вероніка В
2026.01.27 11:23
знаєш що там похитується
на гойдалці гілок
його не видно
тільки цей скрип
тільки він бачить напнуті на крони голоси

коли я вдягаю на плечі рюкзак
я хочу хотіти не слухати

Ірина Білінська
2026.01.27 11:05
Привіт,
невипадковий перехожий!
Не обертайся,
не ховай очей —
зізнайся, хто
твій спокій потривожив?
І що тобі у пам’яті пече?

Борис Костиря
2026.01.27 10:17
Це віршування, ніби вічне рабство,
Важка повинність і важкий тягар.
Воно підность в піднебесся раю,
Штовхає ордам первісних татар.

Це вічний борг перед всіма богами,
Перед землею, Всесвітом, людьми.
І ти не розрахуєшся з боргами,

Микола Дудар
2026.01.26 21:17
…ти помреш від блюзнірства й жадоби
На акордах брехні і піару.
Бо зачали тебе з перегару,
Що цікаво, ті, двоє, не проти…
У «замовленні» гнулись взірцево…
Для безхатьків потрібна ж іконна?
Якщо ні, то нехай, не «мадонна»…
Якщо так, не спіши, «короле

Ігор Терен
2026.01.26 18:45
А сатира, критика та гумор –
це пілюлі шоу шапіто,
де карикатури
із натури
вилікують одного на сто.

***
А лінія життя, що на долоні,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Стефан Наздоганяйко
2026.01.28

Кіра Лялько
2026.01.22

Аліна Гурин
2026.01.19

Лесь Коваль
2026.01.19

Жанна Мартиросян
2026.01.16

Таїсія Кюлас
2026.01.11

Вероніка В
2025.12.24






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Пекун Олексій (1983) / Вірші

 Павутина
" Коли прокинеться Вкраїна?" -
Писав у розпачі Лелека...
Це не сьогоднішня руїна
То все було в часи уже далекі
Коли по селах бив фатальний молот.
Ще готувалась збирати перші жертви
Страшенний чорний вершник Голод.
Над Україною згущався морок смерти
У ту весну загинули мільйони
По всій країні спорожніло не одне село
І най про те не брешуть Регіони
Буцімто геноциду не було.

А що ми маєм нині?
Якої зажили слави
Коли ще гірш ніж на чужині
Посеред своєї (нібито) держави?
Що зараз, що тоді
Селян грабують, землю відбирають
І днем з вогнем не знайдеш чесного судді.
А потолочі б'ють і убивають
Настала ера дерибану
Безкарно з рук зійшов їм княжицький погром
Неначе й не було Майдану
Й для цих рядків ще знадобиться бром...
От Змієві Вали, що Київ з півдня захищали,
Де хто ще таку пам'ятку знайде?
Не можуть зупинить тої навали
Яка на них із Києва іде.
У місті... Краще б очей зовсім не мати
Щоб не дивитись на таке свавілля
Повсюди гральні автомати
Стоять відкрито, їх не ховають у підпілля
В такий підленький спосіб оббирають
На нову голку все продовжують саджати
Зате знічев'я капітали мають.
А на екранах все дурні квартали
Щось ліпшого не можуть показати,
Неукраїнські всі канали
Й нема підстав такими стати.
Блаженний той хто уповні не знає
В якому лиш кошмарі проживає.

В біді не лише Україна
Юрбі невидимих потвор
Весь світ обпліла павутина
(Вони й готують новий мор).
Ракети й бомби Палестині
Іде ударом за удар,
А в мирній десь країні
Останну шлють тим хто влаштував оцей кошмар.
Тим, кому на лихо
Судилось в Газі проживати,
Воліючи щоб було тихо,
Забороняють навіть співчувати!
Ізнов Дем'янюка мордують
Цей фарс вже у Німеччині триває
Голосів розуму не чують,
Івана Грозного уже давно немає.
В Європі куди не зайдеш
Вже незлічити всіх мечетей
Зате не всюди церкву знайдеш
І віру в Бога мов одрізано мачете.
Не пишуть вам про це газети
Про те що завтра світ чекає
Ким будеш й завтра будеш де ти
Чи вихід є, чи вже його немає.

Та все ж не вічно жити у тумані
Іще повстане за країною країна
Прийде кінець цьому обману
І розірветься павутина!

28-29 березня 2009.

Княжицький погром - навесні 2007 року земельні рейдери влаштували масове побиття мешканців села Княжичі на Київщині, які прийшли захищати свої земельні паї.

На той час автор у арабо-ізраїльському конфлікті був на боці палестинців. Зараз же підтримує ізраїльтян, причиною цього є те що хамасівці влаштували різанину цивільного населення на півдні Ізраїлю.

Справа Івана Дем'янюка і досі є неоднозначною. Судовий процес 2009 року був упередженим. Сторона обвинувачення так і не надала переконливих доказів що Дем'янюк був табірним поліцаєм.

Вірш передає негативні настрої автора щодо панування лівацької фрейдомарксистської диктатури, котра підриває засади західного світу, що довгі століття був локомотивом цивілізації.


Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2025-05-20 09:36:32
Переглядів сторінки твору 141
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (3.591 / 5.25)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.591 / 5.25)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.776
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2026.01.26 16:02
Автор у цю хвилину відсутній