Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.12.14
18:39
Той ряд бабусь,
Що квіти продають на Байковім, –
Здається вічний.
Їх або смерть обходить стороною,
Або ж вони…
Bже встигли побувати на тім світі.
Порозумілися з Хароном
І вдосвіта вертаються до нас.
Що квіти продають на Байковім, –
Здається вічний.
Їх або смерть обходить стороною,
Або ж вони…
Bже встигли побувати на тім світі.
Порозумілися з Хароном
І вдосвіта вертаються до нас.
2025.12.14
17:36
Цвіркун очерету співає сонети зірок,
А море зелене озерне
підспівує шелестом:
Тихо падають краплі, пугач Улісс
Чекає рибалку, в якого кишені
Повні каштанів, які назбирав
У світлі жовтого ліхтаря Місяця
На вулиці нео
А море зелене озерне
підспівує шелестом:
Тихо падають краплі, пугач Улісс
Чекає рибалку, в якого кишені
Повні каштанів, які назбирав
У світлі жовтого ліхтаря Місяця
На вулиці нео
2025.12.14
15:10
По піску у Сахарі ідуть,
Угоряють від спеки пінгвіни,
Перевернута метеосуть -
Модернового хеллоуіну.
Все у світі тепер навпаки --
Вже снігами мандрують верблюди...
Сніг скупий, ніби зниклі рядки,
Угоряють від спеки пінгвіни,
Перевернута метеосуть -
Модернового хеллоуіну.
Все у світі тепер навпаки --
Вже снігами мандрують верблюди...
Сніг скупий, ніби зниклі рядки,
2025.12.14
11:48
Туман висів, як молоко густий.
В такому дуже легко заблукати.
І будеш вихід цілий день шукати,
І колами ходити в пастці тій.
Коли він свою гаву упіймав
І не помітив. Мов мара вхопила
В свої обійми. Коли відпустила,
Товаришів уже і слід пропав.
В такому дуже легко заблукати.
І будеш вихід цілий день шукати,
І колами ходити в пастці тій.
Коли він свою гаву упіймав
І не помітив. Мов мара вхопила
В свої обійми. Коли відпустила,
Товаришів уже і слід пропав.
2025.12.14
10:33
Якби усі людей любили,
То, звісно, в думці не було б війни.
Але в сучасників гора вини,
Яка і породила бійню.
Зупинить хто це божевілля,
Що вміщує в собі ненависть,зло.
Горить у полум'ї людина й тло,
То, звісно, в думці не було б війни.
Але в сучасників гора вини,
Яка і породила бійню.
Зупинить хто це божевілля,
Що вміщує в собі ненависть,зло.
Горить у полум'ї людина й тло,
2025.12.14
10:29
Красою приваблював завше,
літав за туманами в брід.
Тонув комашнею у чаші —
п'янким і бентежним був світ.
Із кокона гусені вийшов
метелик у ясну блакить.
Віночком заврунилась вишня —
сніжисто на сонці ярить.
літав за туманами в брід.
Тонув комашнею у чаші —
п'янким і бентежним був світ.
Із кокона гусені вийшов
метелик у ясну блакить.
Віночком заврунилась вишня —
сніжисто на сонці ярить.
2025.12.14
09:23
Перед мною уранці
Натюрморти малі -
Чай видніється в склянці
Та папір на столі.
А ще фрукти і квіти
Кличуть часто в політ
Мрії з настрою звиті,
Думам різним услід.
Натюрморти малі -
Чай видніється в склянці
Та папір на столі.
А ще фрукти і квіти
Кличуть часто в політ
Мрії з настрою звиті,
Думам різним услід.
2025.12.14
06:11
Стіна що із пророцтвами
По швах потріскує
На інструменті смерті ще
Яскраві сонця вилиски
Ще навпіл роздираєшся
І снами і кошмарами
О хто вінка поклав би там
Де тиша крик затьмарить?
По швах потріскує
На інструменті смерті ще
Яскраві сонця вилиски
Ще навпіл роздираєшся
І снами і кошмарами
О хто вінка поклав би там
Де тиша крик затьмарить?
2025.12.14
04:43
Мені приємно у твоєму товаристві.
Я навіть не навиджу тебе.
Можливо, зазнайомимося близько й
колись-то збіг обставин приведе
нам кілька років пережити разом.
Тобі подібну я подеколи шукав
і ти не проти. Звісно, не відразу.
Я навіть не навиджу тебе.
Можливо, зазнайомимося близько й
колись-то збіг обставин приведе
нам кілька років пережити разом.
Тобі подібну я подеколи шукав
і ти не проти. Звісно, не відразу.
2025.12.14
02:46
Повстань!
Страшний бо Суд іде,
почеплений, як материнська плата,
немов дощу тяжка мені заплата,
та батьківський нечуваний
хардрайв.
Прівіт, мала.
Страшний бо Суд іде,
почеплений, як материнська плата,
немов дощу тяжка мені заплата,
та батьківський нечуваний
хардрайв.
Прівіт, мала.
2025.12.14
00:08
Було колись під шістдесят,
А ви ще вештали думками…
Поміж віршованих цитат
Цідили ніжними струмками…
І що ж такого в тих думках?
Думки з думок втечуть у вірші,
А вас пошлють за шістдесят
Й струмки на вигляд стануть інші…
А ви ще вештали думками…
Поміж віршованих цитат
Цідили ніжними струмками…
І що ж такого в тих думках?
Думки з думок втечуть у вірші,
А вас пошлють за шістдесят
Й струмки на вигляд стануть інші…
2025.12.13
23:44
Послання віків скупі, як сніг,
Що грайливо мерехтить в місячному сяйві,
але це не біда*.
Сни ллються, як симфонії з радіо «Люксембург»,
з просторів небес, що хмарами оповиті,
але там ніколи не було симфоній…
Що грайливо мерехтить в місячному сяйві,
але це не біда*.
Сни ллються, як симфонії з радіо «Люксембург»,
з просторів небес, що хмарами оповиті,
але там ніколи не було симфоній…
2025.12.13
21:01
Сніг скупий, як послання віків,
Мерехтить у грайливій сюїті.
І симфонія ллється зі снів
У просторах, що небом сповиті.
Сніг скупий, ніби зниклі рядки
У віршах, що прийшли із нікуди.
Сніг скупий, ніби помах руки.
Мерехтить у грайливій сюїті.
І симфонія ллється зі снів
У просторах, що небом сповиті.
Сніг скупий, ніби зниклі рядки
У віршах, що прийшли із нікуди.
Сніг скупий, ніби помах руки.
2025.12.13
16:56
Дощ крижаний у шибу - музика крапель мерзлих.
Колеться сон у друзки, сиплеться за вікно.
Ближче до ранку дійсність, ніч неохоче кресне.
І на окрайці неба синій цвіте вінок.
Зорі тум утерла сірим своїм подолом -
Виглянули, обмиті, жаль, що всього н
Колеться сон у друзки, сиплеться за вікно.
Ближче до ранку дійсність, ніч неохоче кресне.
І на окрайці неба синій цвіте вінок.
Зорі тум утерла сірим своїм подолом -
Виглянули, обмиті, жаль, що всього н
2025.12.13
12:09
Відтепер і дотетер
Ти у пошуках — стажер…
Тільки з ким й куди іти?
Безліч склепів до мети…
Омбіркуй, не гарячкуй,
Краще знов пофантазуй…
Боже мій… Куди попер?
Краще б ти в собі завмер…
Ти у пошуках — стажер…
Тільки з ким й куди іти?
Безліч склепів до мети…
Омбіркуй, не гарячкуй,
Краще знов пофантазуй…
Боже мій… Куди попер?
Краще б ти в собі завмер…
2025.12.13
08:57
Вірш розглядався на онлайн-колегії робочих змін і керівників профільних департаментів "Асорті Пиріжкарень" з долученням сторонніх експертів.
І от що ми маємо в результаті.
Технічно текст повністю тримається купи на граматичних і словотвірно спорід
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.12.02
2025.12.01
2025.11.29
2025.11.26
2025.11.23
2025.11.07
2025.10.29
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Пекун Олексій (1983) /
Вірші
Павутина
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Павутина
" Коли прокинеться Вкраїна?" -
Писав у розпачі Лелека...
Це не сьогоднішня руїна
То все було в часи уже далекі
Коли по селах бив фатальний молот.
Ще готувалась збирати перші жертви
Страшенний чорний вершник Голод.
Над Україною згущався морок смерти
У ту весну загинули мільйони
По всій країні спорожніло не одне село
І най про те не брешуть Регіони
Буцімто геноциду не було.
А що ми маєм нині?
Якої зажили слави
Коли ще гірш ніж на чужині
Посеред своєї (нібито) держави?
Що зараз, що тоді
Селян грабують, землю відбирають
І днем з вогнем не знайдеш чесного судді.
А потолочі б'ють і убивають
Настала ера дерибану
Безкарно з рук зійшов їм княжицький погром
Неначе й не було Майдану
Й для цих рядків ще знадобиться бром...
От Змієві Вали, що Київ з півдня захищали,
Де хто ще таку пам'ятку знайде?
Не можуть зупинить тої навали
Яка на них із Києва іде.
У місті... Краще б очей зовсім не мати
Щоб не дивитись на таке свавілля
Повсюди гральні автомати
Стоять відкрито, їх не ховають у підпілля
В такий підленький спосіб оббирають
На нову голку все продовжують саджати
Зате знічев'я капітали мають.
А на екранах все дурні квартали
Щось ліпшого не можуть показати,
Неукраїнські всі канали
Й нема підстав такими стати.
Блаженний той хто уповні не знає
В якому лиш кошмарі проживає.
В біді не лише Україна
Юрбі невидимих потвор
Весь світ обпліла павутина
(Вони й готують новий мор).
Ракети й бомби Палестині
Іде ударом за удар,
А в мирній десь країні
Останну шлють тим хто влаштував оцей кошмар.
Тим, кому на лихо
Судилось в Газі проживати,
Воліючи щоб було тихо,
Забороняють навіть співчувати!
Ізнов Дем'янюка мордують
Цей фарс вже у Німеччині триває
Голосів розуму не чують,
Івана Грозного уже давно немає.
В Європі куди не зайдеш
Вже незлічити всіх мечетей
Зате не всюди церкву знайдеш
І віру в Бога мов одрізано мачете.
Не пишуть вам про це газети
Про те що завтра світ чекає
Ким будеш й завтра будеш де ти
Чи вихід є, чи вже його немає.
Та все ж не вічно жити у тумані
Іще повстане за країною країна
Прийде кінець цьому обману
І розірветься павутина!
28-29 березня 2009.
Писав у розпачі Лелека...
Це не сьогоднішня руїна
То все було в часи уже далекі
Коли по селах бив фатальний молот.
Ще готувалась збирати перші жертви
Страшенний чорний вершник Голод.
Над Україною згущався морок смерти
У ту весну загинули мільйони
По всій країні спорожніло не одне село
І най про те не брешуть Регіони
Буцімто геноциду не було.
А що ми маєм нині?
Якої зажили слави
Коли ще гірш ніж на чужині
Посеред своєї (нібито) держави?
Що зараз, що тоді
Селян грабують, землю відбирають
І днем з вогнем не знайдеш чесного судді.
А потолочі б'ють і убивають
Настала ера дерибану
Безкарно з рук зійшов їм княжицький погром
Неначе й не було Майдану
Й для цих рядків ще знадобиться бром...
От Змієві Вали, що Київ з півдня захищали,
Де хто ще таку пам'ятку знайде?
Не можуть зупинить тої навали
Яка на них із Києва іде.
У місті... Краще б очей зовсім не мати
Щоб не дивитись на таке свавілля
Повсюди гральні автомати
Стоять відкрито, їх не ховають у підпілля
В такий підленький спосіб оббирають
На нову голку все продовжують саджати
Зате знічев'я капітали мають.
А на екранах все дурні квартали
Щось ліпшого не можуть показати,
Неукраїнські всі канали
Й нема підстав такими стати.
Блаженний той хто уповні не знає
В якому лиш кошмарі проживає.
В біді не лише Україна
Юрбі невидимих потвор
Весь світ обпліла павутина
(Вони й готують новий мор).
Ракети й бомби Палестині
Іде ударом за удар,
А в мирній десь країні
Останну шлють тим хто влаштував оцей кошмар.
Тим, кому на лихо
Судилось в Газі проживати,
Воліючи щоб було тихо,
Забороняють навіть співчувати!
Ізнов Дем'янюка мордують
Цей фарс вже у Німеччині триває
Голосів розуму не чують,
Івана Грозного уже давно немає.
В Європі куди не зайдеш
Вже незлічити всіх мечетей
Зате не всюди церкву знайдеш
І віру в Бога мов одрізано мачете.
Не пишуть вам про це газети
Про те що завтра світ чекає
Ким будеш й завтра будеш де ти
Чи вихід є, чи вже його немає.
Та все ж не вічно жити у тумані
Іще повстане за країною країна
Прийде кінець цьому обману
І розірветься павутина!
28-29 березня 2009.
Княжицький погром - навесні 2007 року земельні рейдери влаштували масове побиття мешканців села Княжичі на Київщині, які прийшли захищати свої земельні паї.
На той час автор у арабо-ізраїльському конфлікті був на боці палестинців. Зараз же підтримує ізраїльтян, причиною цього є те що хамасівці влаштували різанину цивільного населення на півдні Ізраїлю.
Справа Івана Дем'янюка і досі є неоднозначною. Судовий процес 2009 року був упередженим. Сторона обвинувачення так і не надала переконливих доказів що Дем'янюк був табірним поліцаєм.
Вірш передає негативні настрої автора щодо панування лівацької фрейдомарксистської диктатури, котра підриває засади західного світу, що довгі століття був локомотивом цивілізації.
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Я імігрант та на своїй землі..."
• Перейти на сторінку •
"Коли прокинеться Вкраїна? © А. Лелека (реконструкція вірша)"
• Перейти на сторінку •
"Коли прокинеться Вкраїна? © А. Лелека (реконструкція вірша)"
Про публікацію
