ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.01.28
23:03
У цьому будинку зникають душі....
Ти хочеш ступити на його поріг?
Спочатку прислухайся до звуків
(а раптом десь стогін ... крізь тишу століть)
У цьому будинку зникають душі...
Поріг переступлено...
Страшно? Не йди!
Ти хочеш ступити на його поріг?
Спочатку прислухайся до звуків
(а раптом десь стогін ... крізь тишу століть)
У цьому будинку зникають душі...
Поріг переступлено...
Страшно? Не йди!
2026.01.28
20:52
Не вгамую серця стук...
Січень, змилуйся над нами.
Божевільний хуги гук
між розлогими ярами.
Милий в чаті пропаде,
згубиться і не знайдеться.
Припаде ж бо де-не-де.
Січень, змилуйся над нами.
Божевільний хуги гук
між розлогими ярами.
Милий в чаті пропаде,
згубиться і не знайдеться.
Припаде ж бо де-не-де.
2026.01.28
20:24
…ось вона, ось… старенька верба
Потрісканий стовбур все той же…
Що, не впізнала? пам’ять не та?
Ти зачекай… Вербонько-боже
Спомини лиш… встрічала весну
А в жовтні покірно жовтіла
Листя і віття з рос і в росу
Потрісканий стовбур все той же…
Що, не впізнала? пам’ять не та?
Ти зачекай… Вербонько-боже
Спомини лиш… встрічала весну
А в жовтні покірно жовтіла
Листя і віття з рос і в росу
2026.01.28
19:15
сидить у мене птекродактиль на даху
і їсть хурму й мішає в голові бурду
і думає свою думу
ухух кажу ухух…
яку воно ото заварює собі уху
яку воно ото меле якусь х...
і в птеро лиш одна турбота
і їсть хурму й мішає в голові бурду
і думає свою думу
ухух кажу ухух…
яку воно ото заварює собі уху
яку воно ото меле якусь х...
і в птеро лиш одна турбота
2026.01.28
18:46
Усе сторчма на цім святковім світі.
Лиш догори ходить єврей дає ногам.
Чи ж перший я, хто запримітив,
Що полотно мудріш, аніж художник сам?
Портрет мій був би рабину впору.
Затіснуватий, може, але ж пасує так.
Вічно і в’ їдливо вивча він Тору,
Лиш догори ходить єврей дає ногам.
Чи ж перший я, хто запримітив,
Що полотно мудріш, аніж художник сам?
Портрет мій був би рабину впору.
Затіснуватий, може, але ж пасує так.
Вічно і в’ їдливо вивча він Тору,
2026.01.28
13:37
Які красиві ці сніги!
Які нестерпні!
Під ними тліє світ нагий,
як скрипка серпня…
Його чутлива нагота —
ламка і ніжна,
укрита попелом, як та
жона невтішна.
Які нестерпні!
Під ними тліє світ нагий,
як скрипка серпня…
Його чутлива нагота —
ламка і ніжна,
укрита попелом, як та
жона невтішна.
2026.01.28
11:13
Таємне слово проросте крізь листя,
Крізь глицю і знебарвлену траву.
Це слово, ніби істина столиця,
Увірветься в історію живу.
Таємне слово буде лікувати
Від викривлень шаленої доби.
Воно прорветься крізь сталеві ґрати,
Крізь глицю і знебарвлену траву.
Це слово, ніби істина столиця,
Увірветься в історію живу.
Таємне слово буде лікувати
Від викривлень шаленої доби.
Воно прорветься крізь сталеві ґрати,
2026.01.28
09:49
Це так просто —
не шукати істини у вині,
коли вона прозоро стікає
стінками келишка з «Чачею».
Входиш туди критиком,
а виходиш —
чистим аркушем.
Перша чарка — за герменевтику,
не шукати істини у вині,
коли вона прозоро стікає
стінками келишка з «Чачею».
Входиш туди критиком,
а виходиш —
чистим аркушем.
Перша чарка — за герменевтику,
2026.01.27
20:27
Підвіконня високе і ковані ґрати.
Не побачити сонця за брудом на склі.
Номер шостий на дверях моєї палати –
Аж до сьомого неба портал від землі.
Стіни, білі колись, посіріли від часу,
Сіру стелю вінчає щербатий плафон,
Світло в ньому бліде – та ні
Не побачити сонця за брудом на склі.
Номер шостий на дверях моєї палати –
Аж до сьомого неба портал від землі.
Стіни, білі колись, посіріли від часу,
Сіру стелю вінчає щербатий плафон,
Світло в ньому бліде – та ні
2026.01.27
18:04
січневий день і вітер зимний
ось я закоханий чом би і ні
вітер пройма така причина
гріємося доторки рук твоїх
нумо станцюймо одні
в холоді цеї зими
твоє тепло &
ось я закоханий чом би і ні
вітер пройма така причина
гріємося доторки рук твоїх
нумо станцюймо одні
в холоді цеї зими
твоє тепло &
2026.01.27
13:35
якщо безладно наглядати
за техпроцесами всіма
то виробництво встати може
стійма
коли відкинувши убогість
побути мультиглитаєм
чому б не вкласти капітали
за техпроцесами всіма
то виробництво встати може
стійма
коли відкинувши убогість
побути мультиглитаєм
чому б не вкласти капітали
2026.01.27
11:23
знаєш що там похитується
на гойдалці гілок
його не видно
тільки цей скрип
тільки він бачить напнуті на крони голоси
коли я вдягаю на плечі рюкзак
я хочу хотіти не слухати
на гойдалці гілок
його не видно
тільки цей скрип
тільки він бачить напнуті на крони голоси
коли я вдягаю на плечі рюкзак
я хочу хотіти не слухати
2026.01.27
11:05
Привіт,
невипадковий перехожий!
Не обертайся,
не ховай очей —
зізнайся, хто
твій спокій потривожив?
І що тобі у пам’яті пече?
невипадковий перехожий!
Не обертайся,
не ховай очей —
зізнайся, хто
твій спокій потривожив?
І що тобі у пам’яті пече?
2026.01.27
10:17
Це віршування, ніби вічне рабство,
Важка повинність і важкий тягар.
Воно підность в піднебесся раю,
Штовхає ордам первісних татар.
Це вічний борг перед всіма богами,
Перед землею, Всесвітом, людьми.
І ти не розрахуєшся з боргами,
Важка повинність і важкий тягар.
Воно підность в піднебесся раю,
Штовхає ордам первісних татар.
Це вічний борг перед всіма богами,
Перед землею, Всесвітом, людьми.
І ти не розрахуєшся з боргами,
2026.01.26
21:17
…ти помреш від блюзнірства й жадоби
На акордах брехні і піару.
Бо зачали тебе з перегару,
Що цікаво, ті, двоє, не проти…
У «замовленні» гнулись взірцево…
Для безхатьків потрібна ж іконна?
Якщо ні, то нехай, не «мадонна»…
Якщо так, не спіши, «короле
На акордах брехні і піару.
Бо зачали тебе з перегару,
Що цікаво, ті, двоє, не проти…
У «замовленні» гнулись взірцево…
Для безхатьків потрібна ж іконна?
Якщо ні, то нехай, не «мадонна»…
Якщо так, не спіши, «короле
2026.01.26
18:45
А сатира, критика та гумор –
це пілюлі шоу шапіто,
де карикатури
із натури
вилікують одного на сто.
***
А лінія життя, що на долоні,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...це пілюлі шоу шапіто,
де карикатури
із натури
вилікують одного на сто.
***
А лінія життя, що на долоні,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2026.01.28
2026.01.22
2026.01.19
2026.01.19
2026.01.16
2026.01.11
2025.12.24
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Пекун Олексій (1983) /
Вірші
Україна, реванш і ми
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Україна, реванш і ми
На пустці вітри повідають
Все швидко так міста вмирають
Де тридцять літ тому моря вогнів вночі горіли
Сьогодні там мов кладовищ могили
Дзержинськ, Селідове, Стаханов...
Хто пам'ятатиме про вас?
Через століття хто згадає
що то було Донбас?
Лиш де не де старі позалишались
Тут свого віку доживати,
А молоді пороз'їзджались
І вже не вернуться у ріднії пенати.
Та все ж чому край териконів
Активно так проштовхує баронів,
Які його пограбували й розорили
І на пустелю все перетворили?
А ми того не забували
Як років з два тому їх проганяли.
Та ті кого до влади привели
Собі та Україні ради не дали.
Із забуття крізь меморандуми і універсали
Пройдисвітів до керівництва повертали.
То що тоді сьогоднішня Донеччина
Є будучи на наша?
Що не заслужила Батьківщина
Нічого краще?
А може все від нас залежить?
Бо учинили ми не як належить
З Майдану пішли - не контролювали
Тихим життям жили - раю чекали.
Як громи вдарили - не схаменулись
В турботах і буднях усе позабулось.
Що тоді посіяли - тепер пожинаємо
Не звернули уваги на дії - зараз спокутувать маємо.
А між тим двохріччя наближається
Та світлого уже ніхто не сподівається.
Розбіжимось, поховаємось у щілинах
Зробимо вигляд: нічого мовляв не було.
Й ніколи більш на деревах і стінах
Стрічки не загасять похмуре листопадове тло,
А ті, хто вернувся до влади, нехай і надалі визискують нас
Аж поки, зробивши "а-ля Донбас",
Гайнуть кудись на Мальдіви...
Та все ж я не вірю, я знаю!
Мерзенність не вічна.
Колись і вона дійде кінця-краю,
Бо зло не панує одвічно
Тоді, як розбивши трухляве склепіння,
Прийде в Україну нове покоління
Лиш дай Боже, щоб на відміну від нас,
Воно не проспало свій час.
18 - 20 листопада 2006.
Все швидко так міста вмирають
Де тридцять літ тому моря вогнів вночі горіли
Сьогодні там мов кладовищ могили
Дзержинськ, Селідове, Стаханов...
Хто пам'ятатиме про вас?
Через століття хто згадає
що то було Донбас?
Лиш де не де старі позалишались
Тут свого віку доживати,
А молоді пороз'їзджались
І вже не вернуться у ріднії пенати.
Та все ж чому край териконів
Активно так проштовхує баронів,
Які його пограбували й розорили
І на пустелю все перетворили?
А ми того не забували
Як років з два тому їх проганяли.
Та ті кого до влади привели
Собі та Україні ради не дали.
Із забуття крізь меморандуми і універсали
Пройдисвітів до керівництва повертали.
То що тоді сьогоднішня Донеччина
Є будучи на наша?
Що не заслужила Батьківщина
Нічого краще?
А може все від нас залежить?
Бо учинили ми не як належить
З Майдану пішли - не контролювали
Тихим життям жили - раю чекали.
Як громи вдарили - не схаменулись
В турботах і буднях усе позабулось.
Що тоді посіяли - тепер пожинаємо
Не звернули уваги на дії - зараз спокутувать маємо.
А між тим двохріччя наближається
Та світлого уже ніхто не сподівається.
Розбіжимось, поховаємось у щілинах
Зробимо вигляд: нічого мовляв не було.
Й ніколи більш на деревах і стінах
Стрічки не загасять похмуре листопадове тло,
А ті, хто вернувся до влади, нехай і надалі визискують нас
Аж поки, зробивши "а-ля Донбас",
Гайнуть кудись на Мальдіви...
Та все ж я не вірю, я знаю!
Мерзенність не вічна.
Колись і вона дійде кінця-краю,
Бо зло не панує одвічно
Тоді, як розбивши трухляве склепіння,
Прийде в Україну нове покоління
Лиш дай Боже, щоб на відміну від нас,
Воно не проспало свій час.
18 - 20 листопада 2006.
Напередодні другої річниці Оранжевої революції, серед суму і розчарування, що охопили всю країну, написано ці рядки.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1541 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1541 seconds