
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Все сонцем залите.
І ніде вмістити
безмежжя тепла.
Пронизана світлом
серпнева тендітна
струїть малахітом
прощання пора.
Причаїлася тиша німотна, –
Ми з тобою, мов крила, близькі
І водночас, як зорі, самотні.
Не засліплює зір відбиття
Учорашніх цілунків тривалих, –
Десь поділись палкі почуття,
Що серця нам обом зігрівали.
Немов розчинилася, втратила цінність.
Можливо, це просто миттєвість життя,
Яку б я хотів розтягнути на вічність.
Не хочу про осінь, холодну і злу,
Чи сніг, що впаде на замерзлі дороги.
Про них надто рано, а біль та вій
Тільки губи в цілунку злились навмання…
Нині трапилось диво – Тетянина ніч –
І у щасті своєму я віри не йняв!
Я на неї чекав кілька тисяч ночей,
Утираючи сльози, ковтаючи страх.
Допоміг мені ямб, дав надію х
Всесвітнє безголосся, ніби тундра.
Безлюдність так жорстоко обійма.
Лягає тиша так велично й мудро.
І птах замерзне й тихо упаде
У невідомість, як в обійми страху.
Не знайдеш прихисток уже ніде,
Уже ступає на поріг.
І ллється віршів буйна злива,
І злото стелиться до ніг
Непрохано-медовим смутком,
Жалем за літечком ясним...
Що ніби квітка незабудка --
Життя мене нічого не навчило.
Для тебе вже букет зібрав троянд -
Поверне він твої забуті крила!
Засяй, немов яскравий діамант,
Забудь минуле, долю чорно-білу!
Римує сни твій вірний ад'ютант,
розмах крил птаха Рух –
Це частинка лиш розмаху
мого кохання...
Не відпускати б довіку
мені твоїх рук...
Твоє ложе встелю
простирадлом – Праною.
У вікно краплини б’ються та по склу стікають.
Громові удари часом хлопчика лякають.
Він тоді до діда очі повертає живо.
Дід Остап сидить спокійно, на те не звертає.
Його грім той не лякає, видно звик до того,
Усяко розважає на трамплінові
І Гендерсони будуть теж
Щойно Пабло Фанкез Феа одплескав їм
Над людом і кіньми й підв’язками
Урешті через бочку з огнем на споді!
У цей спосіб містер Кей кидає свій виклик!
Чортополоху, бо в цей час
Пора осіння безупинно
Виносить твори напоказ.
Поля вбирає в позолоту,
А в дрантя – вкутує сади,
Мов демонструє так роботи
Своєї плавної ходи.
під гуркотом дисонансів.
Коли душа найбільше потребує
прекрасного, звідкись виникає
огидний лик цинізму,
монструозне обличчя страху,
думки, ніби ратиці диявола,
цапина борідка банальності,
Не оселиться знову птах.
На душі, що ганьбою зорана,
Із журби проростає страх:
Він підніметься чорним колосом –
І зневіри впаде зерно,
У думках, у очах, у голосі
Такі не помирають від мікстур і ліків,
через тривалу душевну втому,
серед онуків у ліжку -
вдома…
Такі у Лету тихенько не кануть,
скаржся на себе, а не на Бога, що Він не дає тобі.
. Єрм, Пастир. Заповіді, 9.
Просити у Бога
Будь для Духа Святого офірою
що живе в тобі Божою мірою.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Сарказми
Усьому світу показали,
Що таки бовдур Геракліт!
Бо наша річка не міняється й сто літ!
Віват ідіотизм!
У кубі кретинізм!
І най помре патріотизм!
Нещадно вичавим націоналізм!
Ще трохи й знов з усіх каналів
Залунають дифірамби про проффесіоналів,
А хтось у раболєпії старається
На Кічиги "Тисячі"* рівняється.
А злодійство не спиняється
Повз універсали універсально продається
Як вичавимо -ізм до останньої краплини
Наїмося до блювоти салату із малини*.
Он стара камарілья повернулася
Бо Совість Нації* совісті позбулася
Й тому арматура архівами завідує*
Бо Хитра Борода ставить куди відає.
Зі США Щербатий* повертається
І президентський фатерлянд хай начувається!
Не всю він молодь там ще перебив
Не всю черемухою потруїв.
І Боря чесний чоловік
Нічого що комусь вкоротив вік
Він просто до гуманізму ще не звик,
А так - ну просто чудо чоловік!
Он МНС нового шефа жде!
Там Шуф свій шухер наведе
Він завжди знає що і де
Усюди змову він знайде.
Ізнову якийсь біс
Нагору цього хозарина заніс
Великий він вершитель криз
І будь-чий бізнес пустить під укіс!
Знов "принципові" коммі, нас не питаючи ведуть
У "світле майбуття" торують путь
І ми, нездібні до повстання,
От-от провалилось у "прірву процвітання".
А що іще нам залишається
Плебс лише на кухні лається
Іще він п'є шмурдяк, любить гламур
І дивиться по ящику розмальованих дур.
18 листопада 2006.
*"Дві тисячі" ("2000") - проросійська пропагандистська газета, що видавалась колишнім офіцером КДБ Сергієм Кічігіним у 1999-2018 роках.
* "Мультикультурне громадянське суспільство" - виправдальна вивіска для подальшої де українізації України, просувалось Володимиром Малінковичем.
* Совість Нації - почесне звання лідера Соціалістичної партії України Олександра Мороза за його багаторічну чесну позицію в політиці. Таємний договорняк із регіоналами призвів до утвердження другого кабінету Януковича чому, власне, і присвячено вірш.
* Ольга Гінзбург - член комуністичної партії України за спеціальністю виробництво арматури восени 2006 року очолила Державний комітет архівів України за креатурою Дмитра Табачника.
* Володимир Щербань - екс-губернатор Сумської області, де народився Віктор Ющенко. На посту голови ОДА відзначився побиттям студентів що протестували проти злиття сумських вишів у один та застосуванням сльозогінного газу проти учасників демонстрації. Після перемоги Ющенка ховався у США до листопада 2006 року.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)