Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Розмовами про минуле зранку себе тішать.
Хоч укотре уже чули, слухають уважно,
Не якісь там пустобрехи, а люди ж поважні.
Розповідь ведуть неспішно – куди поспішати,
Все одно лиш до обіду вернуться до хати.
Си
які не напувають, а біжать
моїх думок пісенним а капела,
вриваючись у тиху благодать
западин лагідного смиренства.
Мряка безсонячних просторів ущелин,
сходи минулих лавин і водоспадів,
І ковчег для рятунку уже потонув.
Хто ж допише печальну і змучену повість,
У якій за лаштунками Бог підморгнув?
Хто допише дощі на картині стозвучній
Там, де пензель упав у провалля віків?
Хто допише туман, б
ходором вся хата.
Не буди мене так рано,
я ще хочу спати.
Додивитись сни рожеві,
дочекатись зливи
і плекати світ у мреві
срібної оливи.
Коли жаром займається обрій,
А розбуджений звуками дім
Переповнюють світло і добрість.
Погасають, як іскри, рої
Зоряниць на блідім небосхилі,
Коли родяться вірші мої
І показують крила та силу.
Не можу погляд зупинить.
Бо неповторна зникне мить.
А ми від Всесвіту залежні.
Думки бувають протилежні
тому, що коїться навколо.
Навколо скільки горя, зла.
Ось так і я в собі несла,
віриш у це чи ні
нас переважно не пре
ні депардьйо ні маре
і гороскопи не суть
хай вони інших несуть
рифами сірих діб
де заробляють на хліб
По вулиці вниз і вгору
Я спитав би, у чому справа
Але знаю, він не говорить
І пані до мене лагідні
І пов’яжуть бантики
Але глибоко у серці
Я знаю, не втекти
палало місто у кварталах.
В повітрі – дим з вогнем навпіл,
і люд нажаханий в підвалах.
За залпом залп в імлу цупку
гатили «Гради» неупинно,
а біля церкви нашвидку
За цим кущем, який ти не садив?»
«Ні, не за цим, мій Боже».
«А за чим же?»
«Плачу, а варто б скорше вмерти, аніж далі жити...
Іще тоді, коли в китовім череві
Три дні й три безсонні ночі
Я пристрасно моливсь, щоб Ти мене
сонети ж до яких не звик
на нього діють мов на чорта
часник
***
Дивлюсь у вибране, зітхаю...
Бо я себе не впізнаю.
Лиш хмара зяє, ніби витязь,
Мов усміх янгола в раю.
Я пізнаю свої глибини
У морі в штормах громових,
Коли торкається людини
Долучи до життя богомаза -
Фосфоричний коктейль,
Ніби збитий тертям цвіркунів,
В мармурових шпаринах
Достатньо мистецького сказу,
Апельсинний Кратін -
Драматург, що часу заяснів.
Я більше за життя його люблю!
Як небеса — отави соковиті,
І чуйну пісню з присмаком жалю.
Я так його кохаю, Боже! Нащо
Ти дав мені жагу земного щастя,
Аби міняла волю на кайдани?
Його любити я не перестану.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Сарказми
Усьому світу показали,
Що таки бовдур Геракліт!
Бо наша річка не міняється й сто літ!
Віват ідіотизм!
У кубі кретинізм!
І най помре патріотизм!
Нещадно вичавим націоналізм!
Ще трохи й знов з усіх каналів
Залунають дифірамби про проффесіоналів,
А хтось у раболєпії старається
На Кічиги "Тисячі"* рівняється.
А злодійство не спиняється
Повз універсали універсально продається
Як вичавимо -ізм до останньої краплини
Наїмося до блювоти салату із малини*.
Он стара камарілья повернулася
Бо Совість Нації* совісті позбулася
Й тому арматура архівами завідує*
Бо Хитра Борода ставить куди відає.
Зі США Щербатий* повертається
І президентський фатерлянд хай начувається!
Не всю він молодь там ще перебив
Не всю черемухою потруїв.
І Боря чесний чоловік
Нічого що комусь вкоротив вік
Він просто до гуманізму ще не звик,
А так - ну просто чудо чоловік!
Он МНС нового шефа жде!
Там Шуф свій шухер наведе
Він завжди знає що і де
Усюди змову він знайде.
Ізнову якийсь біс
Нагору цього хозарина заніс
Великий він вершитель криз
І будь-чий бізнес пустить під укіс!
Знов "принципові" коммі, нас не питаючи ведуть
У "світле майбуття" торують путь
І ми, нездібні до повстання,
От-от провалилось у "прірву процвітання".
А що іще нам залишається
Плебс лише на кухні лається
Іще він п'є шмурдяк, любить гламур
І дивиться по ящику розмальованих дур.
18 листопада 2006.
*"Дві тисячі" ("2000") - проросійська пропагандистська газета, що видавалась колишнім офіцером КДБ Сергієм Кічігіним у 1999-2018 роках.
* "Мультикультурне громадянське суспільство" - виправдальна вивіска для подальшої де українізації України, просувалось Володимиром Малінковичем.
* Совість Нації - почесне звання лідера Соціалістичної партії України Олександра Мороза за його багаторічну чесну позицію в політиці. Таємний договорняк із регіоналами призвів до утвердження другого кабінету Януковича чому, власне, і присвячено вірш.
* Ольга Гінзбург - член комуністичної партії України за спеціальністю виробництво арматури восени 2006 року очолила Державний комітет архівів України за креатурою Дмитра Табачника.
* Володимир Щербань - екс-губернатор Сумської області, де народився Віктор Ющенко. На посту голови ОДА відзначився побиттям студентів що протестували проти злиття сумських вишів у один та застосуванням сльозогінного газу проти учасників демонстрації. Після перемоги Ющенка ховався у США до листопада 2006 року.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
