
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
І місяць замітає слід,
А вже в досвітній прохолоді
Забагровів утішно схід.
І небосхил узявся жаром,
І трохи ширшим обрій став, –
І роси вкрили, ніби чаром,
Безшумне листя сонних трав.
у глибинній воді ненависті,
він поринав без батискафа
у водорості підсвідомості,
у зарості алогічних питань,
у зіткнення, контрапункт
нерозв'язних проблем буття,
у війну світу й антисвіту,
Повні груди, пишний заде -
Літру назбирала сліз,
В бульбашках забило ніс.
Сповідаласі три рази,
Щоб позбутисі зарази.
Як мене поплутав біс,
Щоб мати врожаї, –
Розказують вдвадцяте
Учителі мої.
Відомо їм достоту,
Коли пора якраз
Уже іти полоти,
Чи підгортати час.
Відхлепоче ті з рук мольоко,
Схочуть кури курчати "ко-ко"
На підстилках у стиль ро-ко-ко!
Я тебе на руках донесу,
Прополощу в миднице красу,
Покрою нам на двох кубасу,
Про кельників німих і бісогонів –
Тоді миряни різні залюбки
Рівнялись показово на канони.
Опісля настає період хронік:
Походи, розкоші, повстання мас,
Прославлені в суспільній обороні –
Зір липневих квітнуть едельвейси.
Космосу похитує їх вітер.
Там десь паленіє Бетельгейзе.
В Оріоні - зоряна імпреза!
Наднова народжується світу!
Багрянисто зірка догорає,
куди зник поет?
Куди він дівся
із літературного поля?
Його немає в соцмережах,
у "Фейсбуці", " Телеграмі",
його телефон
не відповідає.
Я краще все перетворю на сміх і попіл.
Забуду ключ від усіх своїх дверей.
Розмножу гнів неприйняття на сотні копій.
Закриюся від натовпу плащем.
Пройду як ніж через вершкове масло.
Залишуся заручни
В крайню хату до ворожки
Якось Чорт заскочив:
«Розкажи, люба небого,
Тільки правду щиру,
Що говорять тут про Бога
І про мене, звісно?
Прокляли, мабуть, обох
Мліючи тихо в принаднім теплі, –
Жайвір щебече здіймаючись вгору
І замовкає, торкнувшись землі.
Змірюю поглядом світле безмежжя,
Хоч не збираюся в інші краї, –
Подуви вітру привітно бентежать
Ними ж оголені груди мої
немов саме говорить літо,
пахуча розквітає липа.
- Це дерево душі, - шепоче вітер.
Цілюща магія, любов і ніжність,
бо до землі торкнулась Лада,
і все в цім дереві до ладу:
деревина легка і цвіту цінність.
Бо через тебе я засліп, і я боюся світла
Кажу тобі, що я сліпий, а ти показуєш мені
Браслети, що я оплатив давно
Назовні усміхаюсь, але на серці холод
Хоч кажеш, ти є поруч, я знаю щось не то
у вертоград* розкішний,
бо не тобі в розмай
кров'ю писала вірші.
Небо і два крила –
в сонячному катрені,
ДНК уплела
в райдужні гобелени.
Ми шукаємо ритми, що розламують ніші.
Ми шукаємо сенсу у грудах каміння.
У стихії шукаємо знаків творіння.
У безликості прагнем побачить обличчя.
І порядок у хаосі, в темряві - свічі.
раюючи, бо завтра утече,
а з абрикос медових спозарання
гарячий липень пироги спече.
Посушить стиглі яблука і груші
на бурштиново-запашний узвар,
задухмяніє пелюстками ружі
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Сарказми
Усьому світу показали,
Що таки бовдур Геракліт!
Бо наша річка не міняється й сто літ!
Віват ідіотизм!
У кубі кретинізм!
І най помре патріотизм!
Нещадно вичавим націоналізм!
Ще трохи й знов з усіх каналів
Залунають дифірамби про проффесіоналів,
А хтось у раболєпії старається
На Кічиги "Тисячі"* рівняється.
А злодійство не спиняється
Повз універсали універсально продається
Як вичавимо -ізм до останньої краплини
Наїмося до блювоти салату із малини*.
Он стара камарілья повернулася
Бо Совість Нації* совісті позбулася
Й тому арматура архівами завідує*
Бо Хитра Борода ставить куди відає.
Зі США Щербатий* повертається
І президентський фатерлянд хай начувається!
Не всю він молодь там ще перебив
Не всю черемухою потруїв.
І Боря чесний чоловік
Нічого що комусь вкоротив вік
Він просто до гуманізму ще не звик,
А так - ну просто чудо чоловік!
Он МНС нового шефа жде!
Там Шуф свій шухер наведе
Він завжди знає що і де
Усюди змову він знайде.
Ізнову якийсь біс
Нагору цього хозарина заніс
Великий він вершитель криз
І будь-чий бізнес пустить під укіс!
Знов "принципові" коммі, нас не питаючи ведуть
У "світле майбуття" торують путь
І ми, нездібні до повстання,
От-от провалилось у "прірву процвітання".
А що іще нам залишається
Плебс лише на кухні лається
Іще він п'є шмурдяк, любить гламур
І дивиться по ящику розмальованих дур.
18 листопада 2006.
*"Дві тисячі" ("2000") - проросійська пропагандистська газета, що видавалась колишнім офіцером КДБ Сергієм Кічігіним у 1999-2018 роках.
* "Мультикультурне громадянське суспільство" - виправдальна вивіска для подальшої де українізації України, просувалось Володимиром Малінковичем.
* Совість Нації - почесне звання лідера Соціалістичної партії України Олександра Мороза за його багаторічну чесну позицію в політиці. Таємний договорняк із регіоналами призвів до утвердження другого кабінету Януковича чому, власне, і присвячено вірш.
* Ольга Гінзбург - член комуністичної партії України за спеціальністю виробництво арматури восени 2006 року очолила Державний комітет архівів України за креатурою Дмитра Табачника.
* Володимир Щербань - екс-губернатор Сумської області, де народився Віктор Ющенко. На посту голови ОДА відзначився побиттям студентів що протестували проти злиття сумських вишів у один та застосуванням сльозогінного газу проти учасників демонстрації. Після перемоги Ющенка ховався у США до листопада 2006 року.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)