Купив Ходжа м’ясця аж три кіло,
Відніс додому та й пішов у справах.
Жона ж бігом наготувала страви,
У гості подруг декілька прийшло
Та й погуляли, доки й мְ’ясо з’їли.
Ходжа уже надвечір повернувсь.
- Давай поїсти! – до жони звернувсь.
Воно його булгуром пригостила,
Якого зготувала на воді.
Він подивився на пісну ту страву,
Де, навіть грама не було приправи
Та і сказав своїй жоні тоді:
- Якщо у тебе часу не було
Аби із м‘яса щось приготувати,
Могла б в булгур шматочків накидати.
Воно б тоді охочіше пішло.
А жінка: - Я хотіла та, поки
Я відвернулась, кішка твоя клята
Устигла усе м‘ясо геть зіжрати.
Дивлюсь, сидить, облизує боки,
А м‘яса ні грамулечки нема.
Ходжа послухав, кинувся із хати,
Побіг ваги в сусіда свого взяти.
Десь під мангалом кішку упіймав
Та зважив. Вийшло рівно три кіло.
Давай кричати: - Де брехати вчилась?
Якщо це м’ясо, кішка де поділась?
А кішка – м‘ясо дітись де могло?