Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.06.13
21:40
Зиму я цю намацав,
Роблю у неї крок.
Ти подивись: не плачу,
Губи мої – пісок.
Скільки змовчати хочу –
І затягну паском
Ночі пітьму молочну,
Роблю у неї крок.
Ти подивись: не плачу,
Губи мої – пісок.
Скільки змовчати хочу –
І затягну паском
Ночі пітьму молочну,
2026.06.13
20:36
іконостас твоїх ікон
для інших неважливий
орган регістри овертон
ще ладан тут курили
курили опіум хоча
дешевка синтетична
не промовляє до дівчат
сторонніх або стрічних
для інших неважливий
орган регістри овертон
ще ладан тут курили
курили опіум хоча
дешевка синтетична
не промовляє до дівчат
сторонніх або стрічних
2026.06.13
16:21
Літо з квітами жасмину,
Я до тебе серцем лину —
Літенько.
І вітаю, і цілую
Кожну квітоньку.
Он щебече соловейко —
Зупинилася,
Я до тебе серцем лину —
Літенько.
І вітаю, і цілую
Кожну квітоньку.
Он щебече соловейко —
Зупинилася,
2026.06.13
14:46
Ніч колишеться над левадою —
Полином.
Серце повниться тихо згадкою,
Наче сон.
Місяць випливе стигло-жовтий там,
За ліском.
Явір стане моїм порадником,
Полином.
Серце повниться тихо згадкою,
Наче сон.
Місяць випливе стигло-жовтий там,
За ліском.
Явір стане моїм порадником,
2026.06.13
13:24
Чи може музика звучати
Століть минулих і часів?
Чи пробивається крізь ґрати,
Крізь гомін площ і голосів?
Ця музика прорве кайдани
Темниці, чатових, тюрми,
Яку споруджують вандали
Століть минулих і часів?
Чи пробивається крізь ґрати,
Крізь гомін площ і голосів?
Ця музика прорве кайдани
Темниці, чатових, тюрми,
Яку споруджують вандали
2026.06.13
12:25
Я Тобі присвячую бузок,
А собі - відлуння бенефісу,
Купу нескінченну помилок
У своїй старій життєвій книзі.
Я Тобі присвячую жасмин,
Запашну сонату білих дзвонів.
Всесвіту супроти - я один,
А собі - відлуння бенефісу,
Купу нескінченну помилок
У своїй старій життєвій книзі.
Я Тобі присвячую жасмин,
Запашну сонату білих дзвонів.
Всесвіту супроти - я один,
2026.06.13
09:54
Зафарбовує небо глибока пітьма,
І вкриває довкілля нічною габою.
Дивовижна пастель, і зізнайся сама –
Ти ж не проти, щоб я милувався з тобою.
Чи не візьмеш, горянко, мене на постій –
Незнайомцем чудним, а супругом пізніше.
У дилемі оцій, календарн
І вкриває довкілля нічною габою.
Дивовижна пастель, і зізнайся сама –
Ти ж не проти, щоб я милувався з тобою.
Чи не візьмеш, горянко, мене на постій –
Незнайомцем чудним, а супругом пізніше.
У дилемі оцій, календарн
2026.06.13
07:01
Попід сонцем, понад гаєм
Хмара хмарку доганяє,
Як завжди прудку Катрусю
Заклопотана бабуся,
Бо онука, наче білка,
Сновигає дуже стрімко.
13.06.26
Хмара хмарку доганяє,
Як завжди прудку Катрусю
Заклопотана бабуся,
Бо онука, наче білка,
Сновигає дуже стрімко.
13.06.26
2026.06.12
22:23
Ти прийшов невипадково
у моє сумне життя,
розпалив ліричним словом
в серці справжні почуття.
Запросив на вальс чудесний
і романсом причастив.
Крижана льодина скресла
у моє сумне життя,
розпалив ліричним словом
в серці справжні почуття.
Запросив на вальс чудесний
і романсом причастив.
Крижана льодина скресла
2026.06.12
20:11
сьогодні графоманія
а завтра може й пафос
у цім сезоні навмання
не визначити якось
вже почитав усе в усіх
занотував моменти
в бежовенький блокнотик
свій
а завтра може й пафос
у цім сезоні навмання
не визначити якось
вже почитав усе в усіх
занотував моменти
в бежовенький блокнотик
свій
2026.06.12
18:47
Василь Лебедєв-Кумач (1898-1949)
Нам серце радує пісня весела,
від неї смуток нараз відліта!
І люблять пісню містечка і села,
і люблять пісню вируючі міста.
Нам пісня в праці й житті помагає,
Нам серце радує пісня весела,
від неї смуток нараз відліта!
І люблять пісню містечка і села,
і люблять пісню вируючі міста.
Нам пісня в праці й житті помагає,
2026.06.12
13:39
Розпливається перед очима
Світ, втрачаючи риси свої.
Підпирає майбутнє плечима
Невідомість з далеких країв.
Так у двері погрозливо грима
Правда гордих німих кураїв.
Розпливаються сталі поняття
Світ, втрачаючи риси свої.
Підпирає майбутнє плечима
Невідомість з далеких країв.
Так у двері погрозливо грима
Правда гордих німих кураїв.
Розпливаються сталі поняття
2026.06.12
12:40
В перлиннім, з бірюзи, бурштиновім намисті,
Що наче й дороге, й не коштує грошА –
У тисячі облич одягнуте це місто,
В яке до самоти закохана душа.
У безліч протиріч загорнута принцеса,
Коли у навпростець, а інколи навкруг,
У тисячах облич до мене
Що наче й дороге, й не коштує грошА –
У тисячі облич одягнуте це місто,
В яке до самоти закохана душа.
У безліч протиріч загорнута принцеса,
Коли у навпростець, а інколи навкруг,
У тисячах облич до мене
2026.06.12
09:23
Поки до суфіксів і флексій,
До міфів Греції і Риму
Я спомин цей із серця вийму,
Щоб пом’януть дядька Олексу.
...Колись в студентську кампанію осінню
Невмілі до селянської роботи руки
Він направляв не матом, а прислів’ями.
Чимало призабулося з тої н
До міфів Греції і Риму
Я спомин цей із серця вийму,
Щоб пом’януть дядька Олексу.
...Колись в студентську кампанію осінню
Невмілі до селянської роботи руки
Він направляв не матом, а прислів’ями.
Чимало призабулося з тої н
2026.06.12
07:05
В. Н...
Всілякі дні мелькають без зупинки
І кожен з нас торує власний шлях,
Де радість і печаль навперемінку
Щодня стрічаються не на словах.
Ти, друже, той, хто розуміє мовчки
Усе і переймається завжди, -
Всілякі дні мелькають без зупинки
І кожен з нас торує власний шлях,
Де радість і печаль навперемінку
Щодня стрічаються не на словах.
Ти, друже, той, хто розуміє мовчки
Усе і переймається завжди, -
2026.06.11
21:50
Не збагнула вона, як побачив я
Та усміхнено каже щось іще
Закриваючи книгу, щоби бути тут
У чуттях, і я грав би про це
Сторінки лишає із іменами
Хай чекають, вона прийде, хіба ні
Мріючи, що їм іще розповісти про
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Та усміхнено каже щось іще
Закриваючи книгу, щоби бути тут
У чуттях, і я грав би про це
Сторінки лишає із іменами
Хай чекають, вона прийде, хіба ні
Мріючи, що їм іще розповісти про
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.06.11
2026.06.08
2026.06.05
2026.06.01
2026.05.31
2026.05.14
2026.05.13
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Пекун Олексій (1983) /
Вірші
Квітка глоду з Цвинтаря Невинноубієнних
Оце і почалося
Всі кажуть - Бог благословив
Репресії й убивства досі
"Ген квітка глоду в серпні розцвіла
То знак що наше діло праве!"
І над Парижем поночі кривава мла
Враз затопила пів-французької держави
"Пусти на штик єретика!
Втопи у власній крові гугенота!
То божа вістка нам така:
"Te Deum" заспіваємо по нотах
Й підемо різати жінок і немовлят
Ми робим тут велику справу
По трупах нехристів гулять
Ми будем ще і ще на славу!"
Ви скажете:
Навіщо згадувати те?
Адже то все Середньовіччя.
Лишилося в минулому пусте
Пройшли, либонь, криваві віча...
Ба ні, пускати кров,
В людей та звичка не пропала
"Неправильний" світогляд - отже знов
Біда на голубу планету впала
Нацистських концтаборів, радянських лікарень
Не щезла пекельна робота
В тихім затишку паризьких кав'ярень
Зродилась Кампучія Пол Пота.
Відтак і в недобрий наш день
Розбиваються голови об холоднії мури
Сьогодні Пекін - як учора Пномпень:
Гинуть сектанти, гинуть уйгури.
Двадцять п'ятого літа, у цей полудень
Смертю залізо із неба сіє
Край мракобісся й про "Катюшу" пісень
Бо так повелів володар Росії...
Релігійних фанатиків непокаране зло
Питання одне: чи збориме?
Розбомблених міст гаптоване тло
Складається в болісні рими...
18 червня 2025.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Квітка глоду з Цвинтаря Невинноубієнних
Прошу пробачення за неоптимістичні вірші, але поет не може лишатися осторонь коли світ стрімко летить у прірву.
Відколи Каїн Авеля убив
Оце і почалося
Всі кажуть - Бог благословив
Репресії й убивства досі
"Ген квітка глоду в серпні розцвіла
То знак що наше діло праве!"
І над Парижем поночі кривава мла
Враз затопила пів-французької держави
"Пусти на штик єретика!
Втопи у власній крові гугенота!
То божа вістка нам така:
"Te Deum" заспіваємо по нотах
Й підемо різати жінок і немовлят
Ми робим тут велику справу
По трупах нехристів гулять
Ми будем ще і ще на славу!"
Ви скажете:
Навіщо згадувати те?
Адже то все Середньовіччя.
Лишилося в минулому пусте
Пройшли, либонь, криваві віча...
Ба ні, пускати кров,
В людей та звичка не пропала
"Неправильний" світогляд - отже знов
Біда на голубу планету впала
Нацистських концтаборів, радянських лікарень
Не щезла пекельна робота
В тихім затишку паризьких кав'ярень
Зродилась Кампучія Пол Пота.
Відтак і в недобрий наш день
Розбиваються голови об холоднії мури
Сьогодні Пекін - як учора Пномпень:
Гинуть сектанти, гинуть уйгури.
Двадцять п'ятого літа, у цей полудень
Смертю залізо із неба сіє
Край мракобісся й про "Катюшу" пісень
Бо так повелів володар Росії...
Релігійних фанатиків непокаране зло
Питання одне: чи збориме?
Розбомблених міст гаптоване тло
Складається в болісні рими...
18 червня 2025.
Історичний факт, кущ глоду на паризькому кладовищі Невинноубієнних Младенців розквітнув у серпні 1572 року і став одним із символів Варфоломіївської ночі. Убивати гугенотів фанатики йшли з квітами глоду на шоломах. Нажаль і в нашу злу епоху в Росії переслідують Свідків Єгови, а в Китаї всіх кого партія вважає ворогами: це послідовники духовної практики "Фалунь Гун" та мусульманські народи дунгане й уйгури, щодо яких Комуністична партія Китаю розгорнула справжній ґеноцид.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
