
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Знайомій жіночка жаліється. –
Не знаю, чи дурниця, чи біда,
Бо щось із чоловіком діється.
Гіпноз йому чи лікаря б мені.
Не знаю, що з ним врешті коїться.
Раніше часто говорив у сні,
Тепер лиш хитро посміхається.
голівки не схиляють дружно.
Плісе жоржин у росах дивне,
але свою тримає пружність.
Засмагле дотліває літо.
Сачком лови, хіба впіймаєш?
Час спокою, і час марніти.
Чи наяву наткнусь впритул,
То серце сплескує прибоєм,
А почуттів зростає гул.
Думки про тебе зразу будять
У серці ніжні почуття, -
І радість пнеться звідусюди,
І щастям повниться життя.
навіть у горлі наростає ком,
бачу: рудий весь із очима сірими -
Франко…
-Пане Іване, як ви там на небесех?
Чи бачите на годиннику лютий час?
-Вболіваю, рідні мої, всім серцем
укриваєш мене снігом,
ніби поцілунками.
На твою честь я п'ю
снігове шампанське
і п'янію від крижаного холоду.
У зимовому полоні -
ніби в царстві задзеркалля,
Дитячі лики сірі від тривоги.
Схиляється над ними божий лик
Й шепоче: - Малеч! Буде перемога.
Із ирію повернуться татки
І спокоєм огорнуть ваші душі.
Я дам їм мир з Господньої руки,
Або до рук не брати книг,
Які століттями навчали
Життю щасливому усіх.
Великий гріх втрачати віру
У слово Боже і в слова,
Які дарує ніжна Ліра
Отим, що творять з них дива.
Я хочу пірнути в імлу,
Я хочу дивитися в морок
І падати в сон-ковилу.
Вино простягає долоні
Для радості і забуття.
Відчую в космічному лоні
В серці радості прилив, –
До грудей грудьми припала,
Як обійми їй розкрив.
Уст торкалася вустами,
Вибачаючись щомить
За кохання до нестями,
Що у ній вогнем пашить.
чоловіків. Останній залицяльник
зник у пучинах часу.
Його голос розчинився
у сипучих пісках,
доторки рук розтанули,
поцілунки вицвіли.
Самотність огортає жінку,
Хтось накоїть людям лиха, ворогам продасться.
А в потомках за святого він уже вважається.
Хоча б Невського згадати у тій клятій Рашці.
А другий нічого ж, наче не зробить такого.
Інші, бува набагато більше
але моє серце має ту ж форму
був ти зрештою моїм серцем
і той самий поспішний ритм оживляв папір
вивищував до розміру дерева
слова твої були листям
а смуток мій вітром
Ми у плетиві рішень і мареві мрій.
кат закручує Світ у брехню теревень…
Світ продовжує рух за життя і надії….
Злетіла сорока високо,
і зверху стрекоче сорока,
що цукор страшенно солений,
що яйця беруть зі смаженей,
що раки зимують на дубі,
що риби гуляють у шубі,
щоб рідні всі були здорові,
а поруч ти була завжди
у буднях сірих й кольорових.
Не дайте дітям гинути, Святі,
хай біль такий не точить струмом душу,
коли на цвинтарі на крихітній плиті
Пшениці, як шовк, шурхотіли, –
І в сяєві срібнім іскрились
Очам хлібороба на милість.
У руки його працьовиті,
Неначе просилось щомиті,
Колосся тужаве, налите
І потом старанно обмите…
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Вихлюпує море чорний мазут...
Скидаючи трупи дельфінів
То знову Русмір показав що він тут,
Надавши фашистам ізнов ендорфінів.
Христос не воскресає в Криму
Від весни проклятого року*
Ти запитаєш у мене: Чому?
Бо ллється кров тут потоком.
Татар утискають, катують в тюрмі
Без жалю їх жінок абортують*
Такі от порядки у руській зимі
Концтабір ізнову будують.
Воєнная база, гуркоче війна
Їм Криму замало вже стало
Пішли на Вкраїну і пекло без дна:
На пляжі ракета упала
Убила дитину (хоч вона і чужа)*
Ракетнеє літо настало.
Де в ницості підлій у них є межа?
Все мало їм, мало і мало...
Вихлюпує море чорнеє тло
Без коми, без рим і без речень.
В Криму відтепер панує лиш зло
І факт не потребує заперечень!
19 червня 2025.
* Алюзія на Максиміліана Волошина ("Но в ту весну Христос не воскресал..."), де він писав про більшовицький терор 1920 року після розгрому Врангеля.
* Автор звичайно грішить, вставляючи те що курсує як чутки. Російська поліція офіційно мовчить про таке. Від людей які втекли від окупантів я чув що в Криму з 2014 року регулярно знаходять трупи вагітних жінок кримсько-татарської національності із розпоротими животами. Але чому б цьому не бути правдою, коли я бачив відео на якому російська мразь-мадам у пілотці (невід'ємний атрибут) хвалилася що вона на окупованій росіянами території дістала з черева жінки ненароджений плід ще й показуючи його на телефон?
* В серпні 2024 року в Севастополі російське ППО збило українську ракету над пляжем, внаслідок чого на відпочиваючих випав сталевий дощ із шрапнелі. Серед жертв була восьмирічна донька одного з російських губернаторів.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)