
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
І він там у тому раї і турбот не знає.
Є що їсти, є що пити, де лягти, поспати.
Та вже скоро Адам в раї почав сумувати.
Ніщо йому не цікаво, все набридло досі.
- Дай мені якесь заняття?! – у Господа просить.
То дріботить, то плаче водоспадом.
Не просушив ніхто сльозину жодну,
І омиває кожна - листя саду.
Осінній холод і мокрінь журлива
Закрастися у душу підло прагнуть,
А сад почув мелодію тужливу,
і не тільки тліє.
Запалає і Москва,
світ зігріє.
Кочегарять два чорти:
Дональд Трамп і Путін.
Від чортячої чети
всі країни скуті.
Якщо я захитаюся навіть від зайвої ноші,
То не бійся, устоюй. Тонкі під ромашками стебла,
А негода лише нагинає, зламати не може.
Опирайся на плечі. Вагаєшся - що за рамена,
Бо на них ніби й хустка шаля
зірвати з хмари айстри вересневі;
вмочити у безмежжя два весла
і витягти з безодні повний невід;
звільнити з сіті рибку золоту,
серпанок непроглядний загадати,
щоб ворог не знайшов і за верству
на мапі всесвіту коо
Це вам не те, що в шоубізі,
Де завжди їжу знайде ніс.
А тут, у лісі – тільки ліс.
Щось їстівне шукаю завжди –
Усі стежинки перетовк.
Куди не глянь – сумний пейзаж, де
Онука, Бабка є і Вовк.
Ненаситні голуби, -
Кусень хліба не поділять
Під балконом півдоби.
Галасують, метушаться
Поруч скиби й навпаки, -
Кожна птаха хоче вкрасти
Дуже ситні грудочки.
І завбачуєш без "ого"
Черга виникне… зачекаєте
Страхокриками… ще пізнаєте
Відхрестилися, як ото…
Звідки й хто ви є… по можливості
Виє поштовх той без поживностей
Розірву…
Я так ненавиджу страшенно.
Хіба в нім є щось для душі?
Все - для бездонної кишені.
Ти слухаєш музичний твір --
Сяйну Бетховена сонату...
Вривається реклами звір --
але між ними розверзлася
прірва. Голос потонув
у сплетінні чагарників,
тепло розтануло
у всесильному розпаді.
Пара ніби єдина,
але кожен - волаючий
І гнізда в’ють в душі твоїй надмірно
Ти, видно, цілувався з багатьма
До виснаження висновку покірно…
Коли тебе, не ти, гнівили тим,
Що між людьми живе ще й параноя —
Ти радужно плескався до тих Рим,
не з'ясовуючи в чому справа.
Вимітаю із серця токсичне сміття
й тих, у кого душа порохнява.
Підлість не визнаю, як у спину плювки,
зневажаю Іуд лицемірних.
Не подам психопату я більше руки —
Ні цілунку в темноті.
Навіть спогаду боюся,
Бо і спогади не ті.
А гулялось - так гулялось,
Наче буря - вглиб і вшир,
Нижче пояса дістало
набитій різним мотлохом,
лунає голос віків.
Він губиться в шумі,
як у брудних водах.
Його так легко заглушити.
Голос віків тендітний,
як шелест листя,
Я від щастя сам не свій.
Бо мені таки щастить:
Моя вдача – то є ти.
Приспів:
Круглий світ, як не крути,
Мов клубочок непростий.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Вихлюпує море чорний мазут...
Скидаючи трупи дельфінів
То знову Русмір показав що він тут,
Надавши фашистам ізнов ендорфінів.
Христос не воскресає в Криму
Від весни проклятого року*
Ти запитаєш у мене: Чому?
Бо ллється кров тут потоком.
Татар утискають, катують в тюрмі
Без жалю їх жінок абортують*
Такі от порядки у руській зимі
Концтабір ізнову будують.
Воєнная база, гуркоче війна
Їм Криму замало вже стало
Пішли на Вкраїну і пекло без дна:
На пляжі ракета упала
Убила дитину (хоч вона і чужа)*
Ракетнеє літо настало.
Де в ницості підлій у них є межа?
Все мало їм, мало і мало...
Вихлюпує море чорнеє тло
Без коми, без рим і без речень.
В Криму відтепер панує лиш зло
І факт не потребує заперечень!
19 червня 2025.
* Алюзія на Максиміліана Волошина ("Но в ту весну Христос не воскресал..."), де він писав про більшовицький терор 1920 року після розгрому Врангеля.
* Автор звичайно грішить, вставляючи те що курсує як чутки. Російська поліція офіційно мовчить про таке. Від людей які втекли від окупантів я чув що в Криму з 2014 року регулярно знаходять трупи вагітних жінок кримсько-татарської національності із розпоротими животами. Але чому б цьому не бути правдою, коли я бачив відео на якому російська мразь-мадам у пілотці (невід'ємний атрибут) хвалилася що вона на окупованій росіянами території дістала з черева жінки ненароджений плід ще й показуючи його на телефон?
* В серпні 2024 року в Севастополі російське ППО збило українську ракету над пляжем, внаслідок чого на відпочиваючих випав сталевий дощ із шрапнелі. Серед жертв була восьмирічна донька одного з російських губернаторів.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)