Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Ти хочеш ступити на його поріг?
Спочатку прислухайся до звуків
(а раптом десь стогін ... крізь тишу століть)
У цьому будинку зникають душі...
Поріг переступлено...
Страшно? Не йди!
Січень, змилуйся над нами.
Божевільний хуги гук
між розлогими ярами.
Милий в чаті пропаде,
згубиться і не знайдеться.
Припаде ж бо де-не-де.
Потрісканий стовбур все той же…
Що, не впізнала? пам’ять не та?
Ти зачекай… Вербонько-боже
Спомини лиш… встрічала весну
А в жовтні покірно жовтіла
Листя і віття з рос і в росу
і їсть хурму й мішає в голові бурду
і думає свою думу
ухух кажу ухух…
яку воно ото заварює собі уху
яку воно ото меле якусь х...
і в птеро лиш одна турбота
Лиш догори ходить єврей дає ногам.
Чи ж перший я, хто запримітив,
Що полотно мудріш, аніж художник сам?
Портрет мій був би рабину впору.
Затіснуватий, може, але ж пасує так.
Вічно і в’ їдливо вивча він Тору,
Які нестерпні!
Під ними тліє світ нагий,
як скрипка серпня…
Його чутлива нагота —
ламка і ніжна,
укрита попелом, як та
жона невтішна.
Крізь глицю і знебарвлену траву.
Це слово, ніби істина столиця,
Увірветься в історію живу.
Таємне слово буде лікувати
Від викривлень шаленої доби.
Воно прорветься крізь сталеві ґрати,
не шукати істини у вині,
коли вона прозоро стікає
стінками келишка з «Чачею».
Входиш туди критиком,
а виходиш —
чистим аркушем.
Перша чарка — за герменевтику,
Не побачити сонця за брудом на склі.
Номер шостий на дверях моєї палати –
Аж до сьомого неба портал від землі.
Стіни, білі колись, посіріли від часу,
Сіру стелю вінчає щербатий плафон,
Світло в ньому бліде – та ні
ось я закоханий чом би і ні
вітер пройма така причина
гріємося доторки рук твоїх
нумо станцюймо одні
в холоді цеї зими
твоє тепло &
за техпроцесами всіма
то виробництво встати може
стійма
коли відкинувши убогість
побути мультиглитаєм
чому б не вкласти капітали
на гойдалці гілок
його не видно
тільки цей скрип
тільки він бачить напнуті на крони голоси
коли я вдягаю на плечі рюкзак
я хочу хотіти не слухати
невипадковий перехожий!
Не обертайся,
не ховай очей —
зізнайся, хто
твій спокій потривожив?
І що тобі у пам’яті пече?
Важка повинність і важкий тягар.
Воно підность в піднебесся раю,
Штовхає ордам первісних татар.
Це вічний борг перед всіма богами,
Перед землею, Всесвітом, людьми.
І ти не розрахуєшся з боргами,
На акордах брехні і піару.
Бо зачали тебе з перегару,
Що цікаво, ті, двоє, не проти…
У «замовленні» гнулись взірцево…
Для безхатьків потрібна ж іконна?
Якщо ні, то нехай, не «мадонна»…
Якщо так, не спіши, «короле
це пілюлі шоу шапіто,
де карикатури
із натури
вилікують одного на сто.
***
А лінія життя, що на долоні,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Вихлюпує море чорний мазут...
Скидаючи трупи дельфінів
То знову Русмір показав що він тут,
Надавши фашистам ізнов ендорфінів.
Христос не воскресає в Криму
Від весни проклятого року*
Ти запитаєш у мене: Чому?
Бо ллється кров тут потоком.
Татар утискають, катують в тюрмі
Без жалю їх жінок абортують*
Такі от порядки у руській зимі
Концтабір ізнову будують.
Воєнная база, гуркоче війна
Їм Криму замало вже стало
Пішли на Вкраїну і пекло без дна:
На пляжі ракета упала
Убила дитину (хоч вона і чужа)*
Ракетнеє літо настало.
Де в ницості підлій у них є межа?
Все мало їм, мало і мало...
Вихлюпує море чорнеє тло
Без коми, без рим і без речень.
В Криму відтепер панує лиш зло
І факт не потребує заперечень!
19 червня 2025.
* Алюзія на Максиміліана Волошина ("Но в ту весну Христос не воскресал..."), де він писав про більшовицький терор 1920 року після розгрому Врангеля.
* Автор звичайно грішить, вставляючи те що курсує як чутки. Російська поліція офіційно мовчить про таке. Від людей які втекли від окупантів я чув що в Криму з 2014 року регулярно знаходять трупи вагітних жінок кримсько-татарської національності із розпоротими животами. Але чому б цьому не бути правдою, коли я бачив відео на якому російська мразь-мадам у пілотці (невід'ємний атрибут) хвалилася що вона на окупованій росіянами території дістала з черева жінки ненароджений плід ще й показуючи його на телефон?
* В серпні 2024 року в Севастополі російське ППО збило українську ракету над пляжем, внаслідок чого на відпочиваючих випав сталевий дощ із шрапнелі. Серед жертв була восьмирічна донька одного з російських губернаторів.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
