Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.03.14
21:40
Життя минає, та ніколи
мене ніде не омине
моє оточення земне –
гаї, луги, поля і доли.
І поки люди є навколо,
а в небі сонечко ясне,
природа слухає мене,
мене ніде не омине
моє оточення земне –
гаї, луги, поля і доли.
І поки люди є навколо,
а в небі сонечко ясне,
природа слухає мене,
2026.03.14
21:36
Минають ночі, і за днями дні,
і сонечко до літа покотило,
і мало що напам’ять залишило
до осені останньої мені.
А далі, як буває уві сні –
багряні увижаються вітрила.
Ассоль чекає! Напинаю крила
і сонечко до літа покотило,
і мало що напам’ять залишило
до осені останньої мені.
А далі, як буває уві сні –
багряні увижаються вітрила.
Ассоль чекає! Напинаю крила
2026.03.14
16:16
Це просто сон. Не менше і не більше.
Невиліковний надважкий склероз.
Тобі ганебна смерть, якщо ти інший!
Народжуються з порожнечі вірші -
Чи захист від світанку, чи наркоз.
Здаля усі - біленькі та пухнасті,
Колючому шепочуть: "Не кричи..."
Невиліковний надважкий склероз.
Тобі ганебна смерть, якщо ти інший!
Народжуються з порожнечі вірші -
Чи захист від світанку, чи наркоз.
Здаля усі - біленькі та пухнасті,
Колючому шепочуть: "Не кричи..."
2026.03.14
13:57
Співала самотність про зграйну дружбу.
Співала, аж серце злітало з словами
І в звуках тремтіло.
Здіймалося вище і вище.
Як жайворон, висло
Та й впало, мов грудка...
Нараз обірвалася пісня.
На серце людина поклала руку.
2026.03.14
13:32
Мавпочка Зіна — улюблениця і талісман підрозділу бойових медиків. Вона обожнює борщ і чай із молоком «по-англійськи».
Її господар — 50-річний колишній вчитель історії, який завів Зіну після того, як втратив на війні родину та дім. Мавпочка стала його від
Її господар — 50-річний колишній вчитель історії, який завів Зіну після того, як втратив на війні родину та дім. Мавпочка стала його від
2026.03.14
11:31
Так можна геть усе проспати:
І суд Страшний, й зорю Полин,
Доживши в камері до страти,
Яку здійснить нестримний плин.
Так можна геть усе проспати,
Проживши в сні нове життя
І продираючись крізь ґрати,
І суд Страшний, й зорю Полин,
Доживши в камері до страти,
Яку здійснить нестримний плин.
Так можна геть усе проспати,
Проживши в сні нове життя
І продираючись крізь ґрати,
2026.03.14
02:38
Не розказуй мені про любов,
Лиш кохай мене палко, без тями!
Ти повернешся ще в мій альков,
І торкнешся волосся вустами!
.
Ніжноковзанням віллєш снаги,
Біострумів сяйнуть блискавиці,
Вдарить спалах миттєвий жаги,
Лиш кохай мене палко, без тями!
Ти повернешся ще в мій альков,
І торкнешся волосся вустами!
.
Ніжноковзанням віллєш снаги,
Біострумів сяйнуть блискавиці,
Вдарить спалах миттєвий жаги,
2026.03.14
00:59
Олександр Жаров (1904—1984)
Сяйте багаттями, синії ночі!
Ми – піонери, діти робочих.
В радісну еру
мчим стрімголов,
клич піонера –
«Завжди будь готов!»
Сяйте багаттями, синії ночі!
Ми – піонери, діти робочих.
В радісну еру
мчим стрімголов,
клич піонера –
«Завжди будь готов!»
2026.03.13
22:31
Професор дрімав
під час
засідання кафедри
але всередині нього
вирувала запекла дискусія
між виноградною силою Кавказу
та галицькою стриманістю
та чача була не просто рідиною
під час
засідання кафедри
але всередині нього
вирувала запекла дискусія
між виноградною силою Кавказу
та галицькою стриманістю
та чача була не просто рідиною
2026.03.13
21:53
Гуаш весни чарує спраглі очі,
Мов перший дотик лагідних долонь.
В твоїй душі займається вогонь.
Прибравши холод, йде тепло уроче.
Блакить небес, прозора та пророча
Впадає в плеса синіх ручаїв.
Проміння, наче золотий курсив
Мов перший дотик лагідних долонь.
В твоїй душі займається вогонь.
Прибравши холод, йде тепло уроче.
Блакить небес, прозора та пророча
Впадає в плеса синіх ручаїв.
Проміння, наче золотий курсив
2026.03.13
20:00
І
Немає з ким у спокої дожити
свої три літа на своїй землі...
ну як вас уму-розуму навчити,
помітні українські москалі
і не помітні інде посполиті?
Уперся рогом за своє корито
чужий по духу рід мій у селі.
Немає з ким у спокої дожити
свої три літа на своїй землі...
ну як вас уму-розуму навчити,
помітні українські москалі
і не помітні інде посполиті?
Уперся рогом за своє корито
чужий по духу рід мій у селі.
2026.03.13
19:57
За Росією, навіки втраченою,
Бо нова –тюрма ще гірша.
Рахманінов плаче в зарубіжжі,
На розраду слів уже нема.
Бо ж не тільки слово, а й музику
Душать в обіймах невігласи…
Бо Росія голодна й загнуздана,
І до смаку їй оди й оглушливі марші.
Бо нова –тюрма ще гірша.
Рахманінов плаче в зарубіжжі,
На розраду слів уже нема.
Бо ж не тільки слово, а й музику
Душать в обіймах невігласи…
Бо Росія голодна й загнуздана,
І до смаку їй оди й оглушливі марші.
2026.03.13
19:40
Хто ти, жінко? Яка ти, квітко?
Солод серця гірким полином...
Ой яка ж бо летка, лелітко...
Гай хіба ж то твоя провина,
що вродилась у мамки слічна,
крихту гойна? Усе полова...
Вроди - капка, та й та не вічна,
Солод серця гірким полином...
Ой яка ж бо летка, лелітко...
Гай хіба ж то твоя провина,
що вродилась у мамки слічна,
крихту гойна? Усе полова...
Вроди - капка, та й та не вічна,
2026.03.13
19:39
Поворожу на чистих сторінках
сліпучо білих - білим і на біло...
Зіллю свій жаль і все, що наболіло -
хай чистість та вбере і біль, і страх...
На білім болю пам'ять настою,
зіп'ю лиш раз і виллю, щоб забути...
Так розірву прокляття чорні пута,
сліпучо білих - білим і на біло...
Зіллю свій жаль і все, що наболіло -
хай чистість та вбере і біль, і страх...
На білім болю пам'ять настою,
зіп'ю лиш раз і виллю, щоб забути...
Так розірву прокляття чорні пута,
2026.03.13
11:42
Не віриться, що перше серпня
До нас навшпиньках підійшло,
Встромивши вістря прямо в серце,
Нахмуривши сумне чоло.
Воно прийшло, як піхотинець
Крізь огорожі та рови.
Воно пропхалось попідтинню
До нас навшпиньках підійшло,
Встромивши вістря прямо в серце,
Нахмуривши сумне чоло.
Воно прийшло, як піхотинець
Крізь огорожі та рови.
Воно пропхалось попідтинню
2026.03.13
11:36
Щоденно поїзди гудками плакали,
Коли везли вигнанців по землі,
Котра пахтіла кров'ю вурдалакові,
Що жадібно від галасу хмелів.
Хватав жінок, дітей, і люто бавився,
Незнаний звір залісенських боліт,
Гонимий і жадобою і заздрістю
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Коли везли вигнанців по землі,
Котра пахтіла кров'ю вурдалакові,
Що жадібно від галасу хмелів.
Хватав жінок, дітей, і люто бавився,
Незнаний звір залісенських боліт,
Гонимий і жадобою і заздрістю
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.03.13
2026.03.06
2026.02.26
2026.02.25
2026.02.24
2026.02.14
2026.02.11
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Нестор Мудрий (1973) /
Вірші
ПОМИНАЛИ КУЧМУ, або ДАРЕМНА РАДІСТЬ*
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
ПОМИНАЛИ КУЧМУ, або ДАРЕМНА РАДІСТЬ*
На стіл самогон, огірочки і сало!
Це ж радісні поминки, браття, тепер.
Бо вже ОБС (Одна Баба Сказала)
Усім роздзвонило, що Кучми не стало:
У клініці - точно, німецькій! - помер.
Ви чули слова його «прес-секретутки»:
Живе, ще й підписує щось там? Ню-ню!
Якщо нам приємна і радісна чутка,
Ми їй, а не владі повіримо хутко,
Бо звикли, що влада нам каже брехню.
А Кучмина смерть - це підстава радіти
Для тих, хто існує в жахливій нужді
В той час, як не знають, де гроші подіти,
Високі чини, олігархи й бандити,
Які нажились на народній біді.
Вмер «їх» Президент - так і треба! Крім того,
Багато хто вірить у казку просту:
Коли оберуть Президента нового,
Це прийде месія, нам посланий Богом,
І ціни впадуть, а зарплати зростуть.
Але - що за туга, безмежна, як море,
Отим багатьом затопила серця,
Коли повернувся живим Кучма скоро!
Напийтесь же знову, та ниньки вже з горя:
Ненависний ворог уникнув кінця!
І все ж конкурентам на руку, панове,
Цей розіграш чорний, цей дикий «прикол».
Раз кажуть таке - значить, Він нездоровий.
А отже - який третій термін, про що ви!
Хай Кучма вакантним лишає престол!
При цьому нітрохи, мабуть, не цікавить
Наближених до претендента на трон,
Що хай навіть ворог їм лідер держави, -
А гріх хоронити живого, їй-право.
Зробили - порушили Божий Закон.
Це знов за своє антикучмівські сили,
Традиціям вірні «месії» синки?
Три роки тому що, поганці, творили -
Прилюдно опудало Кучми палили
І клали йому поховальні вінки.
В оточенні Ющенка нині ці люди...
А хто ж дає кошти «месії» жерцям,
Щоб віру у нього поширити всюди?
А він відробляти ці гроші як буде -
Служитиме нам чи своїм хазяям?
Чи думав про це ти, шановний читачу?
Я ось як гадаю - скажу без табу:
Його обіцянки нічого не значать -
Вдає він любов до народу гарячу,
А бачить всіх нас там, де й Кучму, - в гробу.
Втім, версія є імовірною досить,
Що «качку» придумав не Ющенків штаб.
А - хто в нас чутки і як швидко розносить,
Дізнатись кортить, зарубати на носі...
Не знаю, кому і яка в них мета.
Що варто додати? Нема чого крити:
БайдУже, хто біля керма взагалі -
Нас дурять, дурили і будуть дурити.
Й різниці нема, скільки Кучмі ще жити -
Чи рік, чи два роки, а хоч до ста літ.
Січень 2004
_______
*Приводом для написання цього твору
була реальна "газетна качка"
про смерть тодішнього Президента України,
розтиражована чотири роки тому
безліччю вітчизняних ЗМІ
(час появи вірша на світ зазначено).
Це ж радісні поминки, браття, тепер.
Бо вже ОБС (Одна Баба Сказала)
Усім роздзвонило, що Кучми не стало:
У клініці - точно, німецькій! - помер.
Ви чули слова його «прес-секретутки»:
Живе, ще й підписує щось там? Ню-ню!
Якщо нам приємна і радісна чутка,
Ми їй, а не владі повіримо хутко,
Бо звикли, що влада нам каже брехню.
А Кучмина смерть - це підстава радіти
Для тих, хто існує в жахливій нужді
В той час, як не знають, де гроші подіти,
Високі чини, олігархи й бандити,
Які нажились на народній біді.
Вмер «їх» Президент - так і треба! Крім того,
Багато хто вірить у казку просту:
Коли оберуть Президента нового,
Це прийде месія, нам посланий Богом,
І ціни впадуть, а зарплати зростуть.
Але - що за туга, безмежна, як море,
Отим багатьом затопила серця,
Коли повернувся живим Кучма скоро!
Напийтесь же знову, та ниньки вже з горя:
Ненависний ворог уникнув кінця!
І все ж конкурентам на руку, панове,
Цей розіграш чорний, цей дикий «прикол».
Раз кажуть таке - значить, Він нездоровий.
А отже - який третій термін, про що ви!
Хай Кучма вакантним лишає престол!
При цьому нітрохи, мабуть, не цікавить
Наближених до претендента на трон,
Що хай навіть ворог їм лідер держави, -
А гріх хоронити живого, їй-право.
Зробили - порушили Божий Закон.
Це знов за своє антикучмівські сили,
Традиціям вірні «месії» синки?
Три роки тому що, поганці, творили -
Прилюдно опудало Кучми палили
І клали йому поховальні вінки.
В оточенні Ющенка нині ці люди...
А хто ж дає кошти «месії» жерцям,
Щоб віру у нього поширити всюди?
А він відробляти ці гроші як буде -
Служитиме нам чи своїм хазяям?
Чи думав про це ти, шановний читачу?
Я ось як гадаю - скажу без табу:
Його обіцянки нічого не значать -
Вдає він любов до народу гарячу,
А бачить всіх нас там, де й Кучму, - в гробу.
Втім, версія є імовірною досить,
Що «качку» придумав не Ющенків штаб.
А - хто в нас чутки і як швидко розносить,
Дізнатись кортить, зарубати на носі...
Не знаю, кому і яка в них мета.
Що варто додати? Нема чого крити:
БайдУже, хто біля керма взагалі -
Нас дурять, дурили і будуть дурити.
Й різниці нема, скільки Кучмі ще жити -
Чи рік, чи два роки, а хоч до ста літ.
Січень 2004
_______
*Приводом для написання цього твору
була реальна "газетна качка"
про смерть тодішнього Президента України,
розтиражована чотири роки тому
безліччю вітчизняних ЗМІ
(час появи вірша на світ зазначено).
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
