О домашних питомцах ....
Обстановка в мире сложная, разногласия, непонимание, вражда…Создано все на Земле, Природе гармонично, для счастливой мирной жизни людей и всех живых существ…
Роль домашних питомцев невозможно одним словом оценить…
Важное самое то, кто любит их, то для них они самые верные и преданные друзья , об этом написала на протяжении 10 лет много рассказов ( из жизненного опыта и наблюдений…)
Чери прыгает, играет… Овчарку каждый в ней узнает…Со щенка у нас живет… Мчится, если кто зовет…Окраски черной, гладкой шерсти …Глаза ее, как угольки… Всегда так предана, пытлива… И очень ласкова, игрива… Не любит взаперти сидеть, на кошек и собак смотреть… Иногда возмущается , свободу получить старается… А вот когда во дворе ходит , молчит, и лишь глазами водит… Бывает, смотрит вдаль на лес… За птицами, аж до небес… А наши котики иногда ее боятся, приходится им на орех взбираться… Оттуда, слезть не могут сами, несмотря на то, что с коготками… Как только мы во двор выходим, всегда овчарка рядом ходит…Пытается лицо лизать… И как бы хочет что сказать… 2009
Неймовірно, але факт…
Три роки тому 12 грудня вівчарка Черрі вивела цуценя, дали прізвисько Лада. У той час моє здоров'я дозволяло доглядати, годувати вівчарку, а щеня потребувало ще більшого часу, доводилося спочатку (зима) навідуватися майже щогодини.
Вівчарка після укусу кліща зникла, а щеня виявилося копія Черрі, ті ж добрі звички, ласкава, обожнює дітей. Я вже про неї написала раніше кілька оповідань, про дивовижну сприйнятливість до настрою господарів та чужого болю.
Враховуючи мої проблеми із суглобами, а також наслідки укусу кліща. Якого не було вчасно виявлено, а наслідки виявилися дуже тяжкими. Доводиться терпіти сильні болі, що виснажують. Дуже подобається спілкуватися з «Ладою», дивлячись у її розумні, допитливі очі. Кажу «Лада хороша», глажу, прикладусь обличчям до її носа, вона не відриваючи погляд на мене уважно дивиться ... Перестаю гладити, дає зрозуміти ще погладь, як і людина любить увагу і ласку. Знає команду «дай лапку» ... Одного разу я ненароком їй прищемила дверима лапу, вона відскочила в бік гаража і скривджено нахилила голову. Почала кликати її, а потім кажу «Лада пробач, я ненароком ... підійди до мене ... Вона відразу ж підбігла і почала облизувати мене.
Багато цікавого і непізнаного написано про тварин, але коли сам пропускаєш це через себе, не перестаю дивуватися здібності їх відчувати навколишню природу і настрій людей… До речі в дитинстві, дуже боялася собак, у шкільному віці мене випадково збила з ніг собака, що вискочила через паркан. .І коли у 2007 році, коли ми переселилися до приватного будинку, зять привіз маленьке цуценя-вівчарку зі словами «Як у приватному будинку без собаки» Вівчарка стала для нас як член сім'ї. До 2018 року, поки не отримала інвалідність, готувала кашу та годувала вівчарку та цуценят, яких у неї було до 8 виводків… Не можу повірити, але це факт, що Лада відчуває мій гострий біль, коли я вже не можу стримуватися і мимоволі градом течуть сльози - вона починає сильно лаяти… Дивно ще те, що вівчарка знімає негатив, що накопичився у нас, струшуючись… Переконана, що тварини більш тонко відчувають природу, вміють себе лікувати, дуже віддані, допомагають нам, наскільки це можливо….23.12.20 20.04

Дві палички допомогли на віранду мені дійти, а там вівчарка «Лада» мене чекала, коли на лавку я присіла, вона так лагідно на мене дивилася, руки лизати, коли я гладила її, а тільки руки від неї я вберу, вона голову під руку мені знову ложить і не говорить, а благає, погладь іще...І не відходила від мене, то голову на коліна мені клала, весь час на мене дивилась, а я вже не могла втриматись від сліз...9.06.18 8.40

Бусінка лікує...
В суботу до нас приїхала донька з дітками - старшою Марією та маленькою Алісою, а в валізі привезли египетьську кішечку Бусінку, яку у нас залишили погостити на тиждень…
У Аліси була температура 37.8, проте як дитина, вона гралася, співала нам пісеньки та розповідала віршики. В той час я почувала себе поганно, прилягла на дивані і розмовляла з онучатами… Бусінка залізла під диван, а Аліса їй говорить: вилізай, пішли додому, а вона не виходить...Я говорю: Аліса, її мама привезла на тиждень до нас, ви відїзжаєте, ми залишаємось одні, я скучаю за вами за донькою,твоя мама наша дитина...А, Аліса говорить,яка вона дитина, їй ось скільки років, показує на пальчиках...Говорю їй, що для батьків в любому віці діти – залишаються дітьми...
Аліса,всеж продовжує звати Бусю додому... Я знову говорю, нехай залишиться у нас, я з нею розмовляю, вона мене лікує, а так мені буде самотньо.. На що вона відповідає, у тебе є собака, а кошки не вміють розмовляти – вони тільки мяукають – мяу- мяу... Я їй говорю: ваша Бусінка особлива, вона вихована, лагідна, все розуміє...Потім Аліса заспокоїлась, почала збиратися додому, я з нею розмовляю, а вона говорить: я хворію, у мене температура... На що я їй відповіла: потрібно говорити – я здорова, 36.6... Вона поки збиралася додому весь час повторювала ці слова : я здорова,36.6 – це було так потішно...
На ранок, я запитала у доньки, як самопочуття Аліси, на що вона відповіла – все добре... Приклад дії сили слова, думки, віри в одужання...
Бусінка залишилась у нас, вже п’ятий день вона нас з чоловіком радує, в захваті від її поведінки - ласки, тепла, яке вона випромінює...
Цікаво той факт, що перший день, вона до мене майже не підходила.незважаючи на те, що я її звала . Самопочуття моє було вкрай тяжким, нестерпні болі в суглобах, шуми в голові, набряки на ногах... В неділю я прийняла душ, замінила постільну білизну і зараз же змінилося до мене ставлення Бусінки, вона постійно крутиться то біля мене, то біля чоловіка, вночі по декілька раз підходить і вкладається поряд...Я її весь час поглажую, а вона не тільки дивиться на мене своїми розумними оченятами, посиленно дихає- звуки дихання нагадують мелодію, а потім починає прикладати свою голівку до мене, треться голівкою об мій лоб, щоки, руки – в цей час мене пронизують токи з ніг до голови, а вона потім затихає, заплющує очі, потім вилазить із-під ковдри і починає посилено стряхуватись, я читала, що таким чином тварини знімають негативну енергію з людини, почуття і настрій значно покращуються , я це відчуваю на собі...
28.08.19 11.40

Прогулка утром во дворе, с большим трудом, но двигаться ведь надо…Две палочки мне помогают и Лада рядом трется и хвостом виляет… Как все живое на Земле, очень любит общение и ласку… Пытливо и открыто смотрит на меня, глажу ее по холке, по спине, выражая искреннюю любовь за преданность, помощь и верность … Она мне лапу подает, значит доверяет, понимает и это факт… Убедилась в этом я уже не раз… Всевышнего благодарю за каждую минуту жизни… 1.04.22
Нові гості в саду. В наш сад завітали гості з лісу: маленький їжачок, вуж і зозуля. Що цікаво, що їжачок не боїться нашої вівчарки»Лади», а вона теж його не чіпає... А от вужа, який обладнав собі нору нв клумбі, «Лада» побоюється, про це мені розповів чоловік... Коли вуж виліз з нори, «Лада», побачивши його втекла... Зозуля прилітає майже кожного дня, сідає на горіх і якось надто цікаво кукує: ку-ку-ку...потім ще ку-ку- ку , а поті летить до сусідів... . 20.06.19 9.15
Горлиці на горІхові...
Вже багато років назад до нас на подвір’я завітали горлиці, поселились на горіхові. Які це розумні птахи, як вони реагують на настрій господарів,відношення в сім’ї, а наша вівчарка їх навідь не чіпає, мабуть розуміє, що це наші друзі.Не один раз вони будували на горіхові гніздо і виводили пташенят.
Мені дуже подобається за ними спостерігати, фотографувати, вони як барометр наших думок...якщо з’явилась на душі тривога, роздратування і не в змозі сам себе заспокоїти – одразу вони вилітають з подвір’я. Коли їх немає, я розумію,що у нас щось негаразд і терміново слід змінювати настрій , відношення в сім’ї.
Як радію, коли вони знову повертаються, ходять по подвір’ю, воркують– значить наступила гармонія в наших душах і навколо нас ...
В один рік до нас на горіх біля будинку прилетіла білосніжна горлиця, якої я раніше в наших місцях не зустрічала, мені вдалося її теж сфотаграфувати, треба лише відшукати це фото.
Вирішили поповнити свої знання про горлиць.
28.06.19 6.40
11 шенков вывела овчарка Лада 19 мая 2025 … 22 мая к нам приехала младшая дочь Надежда…Остановилась у нас в доме на мансарде…Очень рады были приезду дочери… Надя сделала снимок и видео щенков, которое отправили старшей дочери, внукам ,родственникам и знакомым….

6.07.25 Тамара Швец

ID: 1043139
ТИП: Проза
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Дума (билини)
ТЕМАТИКА: Пейзажна лірика й вірші про природу
дата надходження: 06.07.2025 13:42:23
© дата внесення змiн: 06.07.2025 13:43:26
автор: Тома