
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.10.15
23:15
Не знають що творять потвори,
несуть хоч на шиях хрести,
цікавлять їх наші комори
та з наших країв нас знести.
Ми діти еліти,
настав вже наш час.
Нам жити й радіти,
несуть хоч на шиях хрести,
цікавлять їх наші комори
та з наших країв нас знести.
Ми діти еліти,
настав вже наш час.
Нам жити й радіти,
2025.10.15
22:39
Почесний директор прийшов
до свого колишнього кабінету,
але його ніхто не помічає.
Паркет скрипить,
мов клавіатура роялю.
У кабінетах віє
вітер минулого,
ледь колишучи штори
до свого колишнього кабінету,
але його ніхто не помічає.
Паркет скрипить,
мов клавіатура роялю.
У кабінетах віє
вітер минулого,
ледь колишучи штори
2025.10.15
21:57
Міріади доріг на землі пролягло.
Вже у космос лаштуються діти.
А мене тільки й тягне, що в рідне село.
Кажуть – так починають старіти...
Боже ж, як тут змаліло все.
Навіть шлях до Дніпра скоротився.
Я прибульцем стою і тамую щем.
Щем гіркий, що під
Вже у космос лаштуються діти.
А мене тільки й тягне, що в рідне село.
Кажуть – так починають старіти...
Боже ж, як тут змаліло все.
Навіть шлях до Дніпра скоротився.
Я прибульцем стою і тамую щем.
Щем гіркий, що під
2025.10.15
15:10
висить ябко, висить -
Єву жаба дусить.
ходь но ту Адаме, ходь но ту Адаме
змій ті не укусить.
Єво ж, моя Єво,
най Господь бороне -
казов не чіпати, казов не чіпати
Єву жаба дусить.
ходь но ту Адаме, ходь но ту Адаме
змій ті не укусить.
Єво ж, моя Єво,
най Господь бороне -
казов не чіпати, казов не чіпати
2025.10.15
14:44
Вона пройшла через паркан
Казала: ‘Ось тобі дурман
Коштовна поміч аби міг
Звільнитися страждань усіх’
На відповідь: ‘Тобі це зась’
Вона пійма мої зап’ястя
Мене жбурляє навзнаки
Забити щоб у колодки
Казала: ‘Ось тобі дурман
Коштовна поміч аби міг
Звільнитися страждань усіх’
На відповідь: ‘Тобі це зась’
Вона пійма мої зап’ястя
Мене жбурляє навзнаки
Забити щоб у колодки
2025.10.15
12:16
Поки що не жовтий.
Поки що зелене
пишне листя кленів.
Накрапає дощик
умиває площі,
укриває блиском
трав’яне намисто.
Поки що зелене
пишне листя кленів.
Накрапає дощик
умиває площі,
укриває блиском
трав’яне намисто.
2025.10.14
22:07
Мертва сторінка
у соціальній мережі,
із якої випарувалося життя.
Вона похована під брилами
гігабайтів інформації,
під мотлохом, шумом,
фейками, мемами,
хейтами, хештегами.
у соціальній мережі,
із якої випарувалося життя.
Вона похована під брилами
гігабайтів інформації,
під мотлохом, шумом,
фейками, мемами,
хейтами, хештегами.
2025.10.14
21:34
В час ранковий зникли зорі
І розтанула імла, -
І від сну звільнилась скоро
Сонцем збуджена земля.
І промінням обігріті,
Вмиті росами усі, -
Перед зором стали квіти
Дивовижної краси.
І розтанула імла, -
І від сну звільнилась скоро
Сонцем збуджена земля.
І промінням обігріті,
Вмиті росами усі, -
Перед зором стали квіти
Дивовижної краси.
2025.10.14
20:47
«Хто Ви такий?», – спитає «Берліоз» –
І, ніби Майстер, я зніяковію,
Бо іноді сам думаю всерйоз,
Що визнання – у повній безнадії...
У «Массолітах» захопили все
«Лавровичі», «Латунські», «Оремани»...
Тож не протиснутись моїм «есе»
І, ніби Майстер, я зніяковію,
Бо іноді сам думаю всерйоз,
Що визнання – у повній безнадії...
У «Массолітах» захопили все
«Лавровичі», «Латунські», «Оремани»...
Тож не протиснутись моїм «есе»
2025.10.14
19:51
Слова, слова, слова —
пустелі слів…
Душа німує вгкими пісками.
Ти сам їй оніміти повелів,
кидаючи у сад квітучий —
камінь.
Небажані
пустелі слів…
Душа німує вгкими пісками.
Ти сам їй оніміти повелів,
кидаючи у сад квітучий —
камінь.
Небажані
2025.10.14
12:25
Конгломерат відмороженого люду на болотах гордо іменують нацією.
Малоцінні персони ціни собі ніяк не складуть.
Злі генії добре вміють прикидатися добрими.
Мистецтво брехні, як і будь-яке мистецтво, має і таланти, і шанувальників.
Імідж благод
2025.10.14
10:55
Дерево рубав побіля річки чоловік.
І чи втомився, чи так собі про щось подумав,
Сокира вислизнула з рук й шубовснула у воду.
«Ой, що ж мені теперечки робить?
Вона ж у мене одна в господі!»-
Отак ось лементує чоловік, та хто ж почує...
Раптом з води
І чи втомився, чи так собі про щось подумав,
Сокира вислизнула з рук й шубовснула у воду.
«Ой, що ж мені теперечки робить?
Вона ж у мене одна в господі!»-
Отак ось лементує чоловік, та хто ж почує...
Раптом з води
2025.10.13
23:22
Чекаю відповідь… Конкретно:
Коли і хто пірне у Осінь?..
І щоб з розгону на портрети…
Але не всі, у кого досвід.
Ніяких видумок з майбутнім.
Минуле хай, вже начудили…
І кожен щоб очнувся в Грудні —
Бо саме Він додасть вам сили…
Коли і хто пірне у Осінь?..
І щоб з розгону на портрети…
Але не всі, у кого досвід.
Ніяких видумок з майбутнім.
Минуле хай, вже начудили…
І кожен щоб очнувся в Грудні —
Бо саме Він додасть вам сили…
2025.10.13
22:48
Три роки промайнуло, як жура
прийшла у дім, мов грім посеред ночі.
І обілляла осінь із відра
холодними жалями дні пророчі.
Сестричко, люба, не зійдеш з небес,
моя печаль — повітряна сирена.
На кладовищі дерев'яний хрест
прийшла у дім, мов грім посеред ночі.
І обілляла осінь із відра
холодними жалями дні пророчі.
Сестричко, люба, не зійдеш з небес,
моя печаль — повітряна сирена.
На кладовищі дерев'яний хрест
2025.10.13
22:32
Увечері завжди здається,
що часу катастрофічно
не вистачає, що земля
вислизає з-під ніг.
Залишилися лічені хвилини.
Увечері ти опиняєшся
над прірвою.
Над прірвою життя,
що часу катастрофічно
не вистачає, що земля
вислизає з-під ніг.
Залишилися лічені хвилини.
Увечері ти опиняєшся
над прірвою.
Над прірвою життя,
2025.10.13
20:33
Едемський сад. Пташки щебечуть.
Буяє все в саду навколо.
Підкрався непомітно вечір –
Вже чути соловейка соло.
Так гармонійно, безтурботно –
Здавалося б,чого бажати…
І ніби добре так достоту.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Буяє все в саду навколо.
Підкрався непомітно вечір –
Вже чути соловейка соло.
Так гармонійно, безтурботно –
Здавалося б,чого бажати…
І ніби добре так достоту.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.09.04
2025.08.19
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Тамара Швець (1953) /
Проза
О домашних питомцах ....
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
О домашних питомцах ....
О домашних питомцах ....
Обстановка в мире сложная, разногласия, непонимание, вражда…Создано все на Земле, Природе гармонично, для счастливой мирной жизни людей и всех живых существ…
Роль домашних питомцев невозможно одним словом оценить…
Важное самое то, кто любит их, то для них они самые верные и преданные друзья , об этом написала на протяжении 10 лет много рассказов ( из жизненного опыта и наблюдений…)
Чери прыгает, играет… Овчарку каждый в ней узнает…Со щенка у нас живет… Мчится, если кто зовет…Окраски черной, гладкой шерсти …Глаза ее, как угольки… Всегда так предана, пытлива… И очень ласкова, игрива… Не любит взаперти сидеть, на кошек и собак смотреть… Иногда возмущается , свободу получить старается… А вот когда во дворе ходит , молчит, и лишь глазами водит… Бывает, смотрит вдаль на лес… За птицами, аж до небес… А наши котики иногда ее боятся, приходится им на орех взбираться… Оттуда, слезть не могут сами, несмотря на то, что с коготками… Как только мы во двор выходим, всегда овчарка рядом ходит…Пытается лицо лизать… И как бы хочет что сказать… 2009
Неймовірно, але факт…
Три роки тому 12 грудня вівчарка Черрі вивела цуценя, дали прізвисько Лада. У той час моє здоров'я дозволяло доглядати, годувати вівчарку, а щеня потребувало ще більшого часу, доводилося спочатку (зима) навідуватися майже щогодини.
Вівчарка після укусу кліща зникла, а щеня виявилося копія Черрі, ті ж добрі звички, ласкава, обожнює дітей. Я вже про неї написала раніше кілька оповідань, про дивовижну сприйнятливість до настрою господарів та чужого болю.
Враховуючи мої проблеми із суглобами, а також наслідки укусу кліща. Якого не було вчасно виявлено, а наслідки виявилися дуже тяжкими. Доводиться терпіти сильні болі, що виснажують. Дуже подобається спілкуватися з «Ладою», дивлячись у її розумні, допитливі очі. Кажу «Лада хороша», глажу, прикладусь обличчям до її носа, вона не відриваючи погляд на мене уважно дивиться ... Перестаю гладити, дає зрозуміти ще погладь, як і людина любить увагу і ласку. Знає команду «дай лапку» ... Одного разу я ненароком їй прищемила дверима лапу, вона відскочила в бік гаража і скривджено нахилила голову. Почала кликати її, а потім кажу «Лада пробач, я ненароком ... підійди до мене ... Вона відразу ж підбігла і почала облизувати мене.
Багато цікавого і непізнаного написано про тварин, але коли сам пропускаєш це через себе, не перестаю дивуватися здібності їх відчувати навколишню природу і настрій людей… До речі в дитинстві, дуже боялася собак, у шкільному віці мене випадково збила з ніг собака, що вискочила через паркан. .І коли у 2007 році, коли ми переселилися до приватного будинку, зять привіз маленьке цуценя-вівчарку зі словами «Як у приватному будинку без собаки» Вівчарка стала для нас як член сім'ї. До 2018 року, поки не отримала інвалідність, готувала кашу та годувала вівчарку та цуценят, яких у неї було до 8 виводків… Не можу повірити, але це факт, що Лада відчуває мій гострий біль, коли я вже не можу стримуватися і мимоволі градом течуть сльози - вона починає сильно лаяти… Дивно ще те, що вівчарка знімає негатив, що накопичився у нас, струшуючись… Переконана, що тварини більш тонко відчувають природу, вміють себе лікувати, дуже віддані, допомагають нам, наскільки це можливо….23.12.20 20.04
Дві палички допомогли на віранду мені дійти, а там вівчарка «Лада» мене чекала, коли на лавку я присіла, вона так лагідно на мене дивилася, руки лизати, коли я гладила її, а тільки руки від неї я вберу, вона голову під руку мені знову ложить і не говорить, а благає, погладь іще...І не відходила від мене, то голову на коліна мені клала, весь час на мене дивилась, а я вже не могла втриматись від сліз...9.06.18 8.40
Бусінка лікує...
В суботу до нас приїхала донька з дітками - старшою Марією та маленькою Алісою, а в валізі привезли египетьську кішечку Бусінку, яку у нас залишили погостити на тиждень…
У Аліси була температура 37.8, проте як дитина, вона гралася, співала нам пісеньки та розповідала віршики. В той час я почувала себе поганно, прилягла на дивані і розмовляла з онучатами… Бусінка залізла під диван, а Аліса їй говорить: вилізай, пішли додому, а вона не виходить...Я говорю: Аліса, її мама привезла на тиждень до нас, ви відїзжаєте, ми залишаємось одні, я скучаю за вами за донькою,твоя мама наша дитина...А, Аліса говорить,яка вона дитина, їй ось скільки років, показує на пальчиках...Говорю їй, що для батьків в любому віці діти – залишаються дітьми...
Аліса,всеж продовжує звати Бусю додому... Я знову говорю, нехай залишиться у нас, я з нею розмовляю, вона мене лікує, а так мені буде самотньо.. На що вона відповідає, у тебе є собака, а кошки не вміють розмовляти – вони тільки мяукають – мяу- мяу... Я їй говорю: ваша Бусінка особлива, вона вихована, лагідна, все розуміє...Потім Аліса заспокоїлась, почала збиратися додому, я з нею розмовляю, а вона говорить: я хворію, у мене температура... На що я їй відповіла: потрібно говорити – я здорова, 36.6... Вона поки збиралася додому весь час повторювала ці слова : я здорова,36.6 – це було так потішно...
На ранок, я запитала у доньки, як самопочуття Аліси, на що вона відповіла – все добре... Приклад дії сили слова, думки, віри в одужання...
Бусінка залишилась у нас, вже п’ятий день вона нас з чоловіком радує, в захваті від її поведінки - ласки, тепла, яке вона випромінює...
Цікаво той факт, що перший день, вона до мене майже не підходила.незважаючи на те, що я її звала . Самопочуття моє було вкрай тяжким, нестерпні болі в суглобах, шуми в голові, набряки на ногах... В неділю я прийняла душ, замінила постільну білизну і зараз же змінилося до мене ставлення Бусінки, вона постійно крутиться то біля мене, то біля чоловіка, вночі по декілька раз підходить і вкладається поряд...Я її весь час поглажую, а вона не тільки дивиться на мене своїми розумними оченятами, посиленно дихає- звуки дихання нагадують мелодію, а потім починає прикладати свою голівку до мене, треться голівкою об мій лоб, щоки, руки – в цей час мене пронизують токи з ніг до голови, а вона потім затихає, заплющує очі, потім вилазить із-під ковдри і починає посилено стряхуватись, я читала, що таким чином тварини знімають негативну енергію з людини, почуття і настрій значно покращуються , я це відчуваю на собі...
28.08.19 11.40
Прогулка утром во дворе, с большим трудом, но двигаться ведь надо…Две палочки мне помогают и Лада рядом трется и хвостом виляет… Как все живое на Земле, очень любит общение и ласку… Пытливо и открыто смотрит на меня, глажу ее по холке, по спине, выражая искреннюю любовь за преданность, помощь и верность … Она мне лапу подает, значит доверяет, понимает и это факт… Убедилась в этом я уже не раз… Всевышнего благодарю за каждую минуту жизни… 1.04.22
Нові гості в саду. В наш сад завітали гості з лісу: маленький їжачок, вуж і зозуля. Що цікаво, що їжачок не боїться нашої вівчарки»Лади», а вона теж його не чіпає... А от вужа, який обладнав собі нору нв клумбі, «Лада» побоюється, про це мені розповів чоловік... Коли вуж виліз з нори, «Лада», побачивши його втекла... Зозуля прилітає майже кожного дня, сідає на горіх і якось надто цікаво кукує: ку-ку-ку...потім ще ку-ку- ку , а поті летить до сусідів... . 20.06.19 9.15
Горлиці на горІхові...
Вже багато років назад до нас на подвір’я завітали горлиці, поселились на горіхові. Які це розумні птахи, як вони реагують на настрій господарів,відношення в сім’ї, а наша вівчарка їх навідь не чіпає, мабуть розуміє, що це наші друзі.Не один раз вони будували на горіхові гніздо і виводили пташенят.
Мені дуже подобається за ними спостерігати, фотографувати, вони як барометр наших думок...якщо з’явилась на душі тривога, роздратування і не в змозі сам себе заспокоїти – одразу вони вилітають з подвір’я. Коли їх немає, я розумію,що у нас щось негаразд і терміново слід змінювати настрій , відношення в сім’ї.
Як радію, коли вони знову повертаються, ходять по подвір’ю, воркують– значить наступила гармонія в наших душах і навколо нас ...
В один рік до нас на горіх біля будинку прилетіла білосніжна горлиця, якої я раніше в наших місцях не зустрічала, мені вдалося її теж сфотаграфувати, треба лише відшукати це фото.
Вирішили поповнити свої знання про горлиць.
28.06.19 6.40
11 шенков вывела овчарка Лада 19 мая 2025 … 22 мая к нам приехала младшая дочь Надежда…Остановилась у нас в доме на мансарде…Очень рады были приезду дочери… Надя сделала снимок и видео щенков, которое отправили старшей дочери, внукам ,родственникам и знакомым….
6.07.25 Тамара Швец
ID: 1043139
ТИП: Проза
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Дума (билини)
ТЕМАТИКА: Пейзажна лірика й вірші про природу
дата надходження: 06.07.2025 13:42:23
© дата внесення змiн: 06.07.2025 13:43:26
автор: Тома
Обстановка в мире сложная, разногласия, непонимание, вражда…Создано все на Земле, Природе гармонично, для счастливой мирной жизни людей и всех живых существ…
Роль домашних питомцев невозможно одним словом оценить…
Важное самое то, кто любит их, то для них они самые верные и преданные друзья , об этом написала на протяжении 10 лет много рассказов ( из жизненного опыта и наблюдений…)
Чери прыгает, играет… Овчарку каждый в ней узнает…Со щенка у нас живет… Мчится, если кто зовет…Окраски черной, гладкой шерсти …Глаза ее, как угольки… Всегда так предана, пытлива… И очень ласкова, игрива… Не любит взаперти сидеть, на кошек и собак смотреть… Иногда возмущается , свободу получить старается… А вот когда во дворе ходит , молчит, и лишь глазами водит… Бывает, смотрит вдаль на лес… За птицами, аж до небес… А наши котики иногда ее боятся, приходится им на орех взбираться… Оттуда, слезть не могут сами, несмотря на то, что с коготками… Как только мы во двор выходим, всегда овчарка рядом ходит…Пытается лицо лизать… И как бы хочет что сказать… 2009
Неймовірно, але факт…
Три роки тому 12 грудня вівчарка Черрі вивела цуценя, дали прізвисько Лада. У той час моє здоров'я дозволяло доглядати, годувати вівчарку, а щеня потребувало ще більшого часу, доводилося спочатку (зима) навідуватися майже щогодини.
Вівчарка після укусу кліща зникла, а щеня виявилося копія Черрі, ті ж добрі звички, ласкава, обожнює дітей. Я вже про неї написала раніше кілька оповідань, про дивовижну сприйнятливість до настрою господарів та чужого болю.
Враховуючи мої проблеми із суглобами, а також наслідки укусу кліща. Якого не було вчасно виявлено, а наслідки виявилися дуже тяжкими. Доводиться терпіти сильні болі, що виснажують. Дуже подобається спілкуватися з «Ладою», дивлячись у її розумні, допитливі очі. Кажу «Лада хороша», глажу, прикладусь обличчям до її носа, вона не відриваючи погляд на мене уважно дивиться ... Перестаю гладити, дає зрозуміти ще погладь, як і людина любить увагу і ласку. Знає команду «дай лапку» ... Одного разу я ненароком їй прищемила дверима лапу, вона відскочила в бік гаража і скривджено нахилила голову. Почала кликати її, а потім кажу «Лада пробач, я ненароком ... підійди до мене ... Вона відразу ж підбігла і почала облизувати мене.
Багато цікавого і непізнаного написано про тварин, але коли сам пропускаєш це через себе, не перестаю дивуватися здібності їх відчувати навколишню природу і настрій людей… До речі в дитинстві, дуже боялася собак, у шкільному віці мене випадково збила з ніг собака, що вискочила через паркан. .І коли у 2007 році, коли ми переселилися до приватного будинку, зять привіз маленьке цуценя-вівчарку зі словами «Як у приватному будинку без собаки» Вівчарка стала для нас як член сім'ї. До 2018 року, поки не отримала інвалідність, готувала кашу та годувала вівчарку та цуценят, яких у неї було до 8 виводків… Не можу повірити, але це факт, що Лада відчуває мій гострий біль, коли я вже не можу стримуватися і мимоволі градом течуть сльози - вона починає сильно лаяти… Дивно ще те, що вівчарка знімає негатив, що накопичився у нас, струшуючись… Переконана, що тварини більш тонко відчувають природу, вміють себе лікувати, дуже віддані, допомагають нам, наскільки це можливо….23.12.20 20.04
Дві палички допомогли на віранду мені дійти, а там вівчарка «Лада» мене чекала, коли на лавку я присіла, вона так лагідно на мене дивилася, руки лизати, коли я гладила її, а тільки руки від неї я вберу, вона голову під руку мені знову ложить і не говорить, а благає, погладь іще...І не відходила від мене, то голову на коліна мені клала, весь час на мене дивилась, а я вже не могла втриматись від сліз...9.06.18 8.40
Бусінка лікує...
В суботу до нас приїхала донька з дітками - старшою Марією та маленькою Алісою, а в валізі привезли египетьську кішечку Бусінку, яку у нас залишили погостити на тиждень…
У Аліси була температура 37.8, проте як дитина, вона гралася, співала нам пісеньки та розповідала віршики. В той час я почувала себе поганно, прилягла на дивані і розмовляла з онучатами… Бусінка залізла під диван, а Аліса їй говорить: вилізай, пішли додому, а вона не виходить...Я говорю: Аліса, її мама привезла на тиждень до нас, ви відїзжаєте, ми залишаємось одні, я скучаю за вами за донькою,твоя мама наша дитина...А, Аліса говорить,яка вона дитина, їй ось скільки років, показує на пальчиках...Говорю їй, що для батьків в любому віці діти – залишаються дітьми...
Аліса,всеж продовжує звати Бусю додому... Я знову говорю, нехай залишиться у нас, я з нею розмовляю, вона мене лікує, а так мені буде самотньо.. На що вона відповідає, у тебе є собака, а кошки не вміють розмовляти – вони тільки мяукають – мяу- мяу... Я їй говорю: ваша Бусінка особлива, вона вихована, лагідна, все розуміє...Потім Аліса заспокоїлась, почала збиратися додому, я з нею розмовляю, а вона говорить: я хворію, у мене температура... На що я їй відповіла: потрібно говорити – я здорова, 36.6... Вона поки збиралася додому весь час повторювала ці слова : я здорова,36.6 – це було так потішно...
На ранок, я запитала у доньки, як самопочуття Аліси, на що вона відповіла – все добре... Приклад дії сили слова, думки, віри в одужання...
Бусінка залишилась у нас, вже п’ятий день вона нас з чоловіком радує, в захваті від її поведінки - ласки, тепла, яке вона випромінює...
Цікаво той факт, що перший день, вона до мене майже не підходила.незважаючи на те, що я її звала . Самопочуття моє було вкрай тяжким, нестерпні болі в суглобах, шуми в голові, набряки на ногах... В неділю я прийняла душ, замінила постільну білизну і зараз же змінилося до мене ставлення Бусінки, вона постійно крутиться то біля мене, то біля чоловіка, вночі по декілька раз підходить і вкладається поряд...Я її весь час поглажую, а вона не тільки дивиться на мене своїми розумними оченятами, посиленно дихає- звуки дихання нагадують мелодію, а потім починає прикладати свою голівку до мене, треться голівкою об мій лоб, щоки, руки – в цей час мене пронизують токи з ніг до голови, а вона потім затихає, заплющує очі, потім вилазить із-під ковдри і починає посилено стряхуватись, я читала, що таким чином тварини знімають негативну енергію з людини, почуття і настрій значно покращуються , я це відчуваю на собі...
28.08.19 11.40
Прогулка утром во дворе, с большим трудом, но двигаться ведь надо…Две палочки мне помогают и Лада рядом трется и хвостом виляет… Как все живое на Земле, очень любит общение и ласку… Пытливо и открыто смотрит на меня, глажу ее по холке, по спине, выражая искреннюю любовь за преданность, помощь и верность … Она мне лапу подает, значит доверяет, понимает и это факт… Убедилась в этом я уже не раз… Всевышнего благодарю за каждую минуту жизни… 1.04.22
Нові гості в саду. В наш сад завітали гості з лісу: маленький їжачок, вуж і зозуля. Що цікаво, що їжачок не боїться нашої вівчарки»Лади», а вона теж його не чіпає... А от вужа, який обладнав собі нору нв клумбі, «Лада» побоюється, про це мені розповів чоловік... Коли вуж виліз з нори, «Лада», побачивши його втекла... Зозуля прилітає майже кожного дня, сідає на горіх і якось надто цікаво кукує: ку-ку-ку...потім ще ку-ку- ку , а поті летить до сусідів... . 20.06.19 9.15
Горлиці на горІхові...
Вже багато років назад до нас на подвір’я завітали горлиці, поселились на горіхові. Які це розумні птахи, як вони реагують на настрій господарів,відношення в сім’ї, а наша вівчарка їх навідь не чіпає, мабуть розуміє, що це наші друзі.Не один раз вони будували на горіхові гніздо і виводили пташенят.
Мені дуже подобається за ними спостерігати, фотографувати, вони як барометр наших думок...якщо з’явилась на душі тривога, роздратування і не в змозі сам себе заспокоїти – одразу вони вилітають з подвір’я. Коли їх немає, я розумію,що у нас щось негаразд і терміново слід змінювати настрій , відношення в сім’ї.
Як радію, коли вони знову повертаються, ходять по подвір’ю, воркують– значить наступила гармонія в наших душах і навколо нас ...
В один рік до нас на горіх біля будинку прилетіла білосніжна горлиця, якої я раніше в наших місцях не зустрічала, мені вдалося її теж сфотаграфувати, треба лише відшукати це фото.
Вирішили поповнити свої знання про горлиць.
28.06.19 6.40
11 шенков вывела овчарка Лада 19 мая 2025 … 22 мая к нам приехала младшая дочь Надежда…Остановилась у нас в доме на мансарде…Очень рады были приезду дочери… Надя сделала снимок и видео щенков, которое отправили старшей дочери, внукам ,родственникам и знакомым….
6.07.25 Тамара Швец
ID: 1043139
ТИП: Проза
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Дума (билини)
ТЕМАТИКА: Пейзажна лірика й вірші про природу
дата надходження: 06.07.2025 13:42:23
© дата внесення змiн: 06.07.2025 13:43:26
автор: Тома
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"27 червня 2025 одержала с поліграфії Альманах «Мистецтво, що рятує...» "
• Перейти на сторінку •
"Гроза…"
• Перейти на сторінку •
"Гроза…"
Про публікацію