Нумо поїдемо в село
Бігати по трасі уночі
І писати вірші.

Співатимем дурні пісеньки,
Скрутимо в'язи, здеремо коліна.
Мріятимем про життя
на Марсі чи Плутоні.

Ти будеш слухати мій дурний сміх
І щасливі сльози.
Я буду думати, що все це для тебе дивно,
Хоча ти вважаєш це крутим.

Обцарапаємо шкіру в бур'янах,
Покричимо на всю країну.
Відчуєм волю, силу в слабкості.

Можливо, ми поплачемо,
Та потім обіймемось та тихо
Глядітимем на місяць.

Будемо в брудних речах,
Трохи голодні, трохи дурні.

Може будем друзями чи більше.
А може я зараз наодинці сиджу
В траві, злюся на комах,
Плачу під сумні пісні,
Мрію про космос, і боюся
Всіх машин, що проїжджають.

Знову я в самоті,
Знов все геть не гарно.
Проте чомусь саме цю мить згадаю,
Коли знову страждатиму за минулим.