Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.10.30
18:21
Землетруси, повені, цунамі,
Ще дощів кислотних дикі танці...
Це земля здригається під нами,
Атмосфера з нею в резонансі.
Смог і смерчі, різні катастрофи –
Вдосталь уже знаків Провидіння.
Руйнуватиме свій Світ допоки
Ще дощів кислотних дикі танці...
Це земля здригається під нами,
Атмосфера з нею в резонансі.
Смог і смерчі, різні катастрофи –
Вдосталь уже знаків Провидіння.
Руйнуватиме свій Світ допоки
2025.10.30
11:18
Люблю, коли біцухами натягую футболку,
Іду, такий, по вулиці — знімаю собі тьолку.
Іду, такий, по вулиці — знімаю собі тьолку.
2025.10.30
10:52
«На вікні свіча миготіла»…
Мати дитинча мовчки їла,
їла-доїдала.
Смачно чи не смачно було,
але всі про те вже забули.
Україна салом заросла!
Пнеться в матки пузо вгору
Мати дитинча мовчки їла,
їла-доїдала.
Смачно чи не смачно було,
але всі про те вже забули.
Україна салом заросла!
Пнеться в матки пузо вгору
2025.10.30
10:03
Мені би трішечки б тепла
Твоїх очей і губ, не проти?
І ти щоб пахла і цвіла…
Дай Боже, знати
До суботи…
Мені би спокою… мені б…
І бажано, щоб без сюрпризів
Твоїх очей і губ, не проти?
І ти щоб пахла і цвіла…
Дай Боже, знати
До суботи…
Мені би спокою… мені б…
І бажано, щоб без сюрпризів
2025.10.29
22:28
Не вслухаюсь в гамір дітвори,
у гомінкі перепалки дорослих,
а от пронизливі надривні
зойки амбулансів тривожать серце,
і на їхній одчайдушний клич
пошепки Всевишнього прошу,
щоб швидше добрались до мети,
і потерпілого вдалося врятувати.
у гомінкі перепалки дорослих,
а от пронизливі надривні
зойки амбулансів тривожать серце,
і на їхній одчайдушний клич
пошепки Всевишнього прошу,
щоб швидше добрались до мети,
і потерпілого вдалося врятувати.
2025.10.29
21:47
Старий зруйнований парк
ніби після запеклого бою.
Старі атракціони й будівлі
зносять, утворюючи пустку,
яку нічим заповнити,
яка волає до нас усіх,
яка ставить питання,
на які неможливо відповісти,
ніби після запеклого бою.
Старі атракціони й будівлі
зносять, утворюючи пустку,
яку нічим заповнити,
яка волає до нас усіх,
яка ставить питання,
на які неможливо відповісти,
2025.10.29
18:32
Вже гарненькі дівчатка у ліжку, мабуть
Вітці сього міста намагаються, жмуть
Щоб коня Пола Ревіра реінкарнуть
А містечку – чого нервувати
Душа Бели Стар поглум передає
Єзавелі-черниці й та шалено плете
Півперуку для Різника-Джека що є
Вітці сього міста намагаються, жмуть
Щоб коня Пола Ревіра реінкарнуть
А містечку – чого нервувати
Душа Бели Стар поглум передає
Єзавелі-черниці й та шалено плете
Півперуку для Різника-Джека що є
2025.10.29
17:54
Народжуються десь, а може поруч,
Цнотливі та незаймані слова.
Та де шукати? Спереду, праворуч?
Як завжди таємниця вікова.
Промовить хто, почуєш їх від кого?
Як лине недоторкана трава
До сонця. Так торуємо дорогу
До тих, хто має справжні почуття,
Цнотливі та незаймані слова.
Та де шукати? Спереду, праворуч?
Як завжди таємниця вікова.
Промовить хто, почуєш їх від кого?
Як лине недоторкана трава
До сонця. Так торуємо дорогу
До тих, хто має справжні почуття,
2025.10.29
13:15
А для мене негода - вона у замащених берцях
Об окопної глини тягучу і ржаву багнюку.
То не дощ, що мені цілу ніч підвіконнями стукав.
Дощ - це там, де солдату на плечі натомлені ллється.
Де тяжіє розгрузка, де мокрі несушені ноги,
Де гарячого чаю
Об окопної глини тягучу і ржаву багнюку.
То не дощ, що мені цілу ніч підвіконнями стукав.
Дощ - це там, де солдату на плечі натомлені ллється.
Де тяжіє розгрузка, де мокрі несушені ноги,
Де гарячого чаю
2025.10.29
11:51
Іржа в іржі не іржавіє…
Вода з водою все це бачить.
Тому, хто бачити не вміє
Навряд чи Видиво пробачить.
Надія, все ж, оптомістична:
Є інші видиви: калюжі…
Ну а якщо ви симпатичні —
Вам поталанило предуже…
Вода з водою все це бачить.
Тому, хто бачити не вміє
Навряд чи Видиво пробачить.
Надія, все ж, оптомістична:
Є інші видиви: калюжі…
Ну а якщо ви симпатичні —
Вам поталанило предуже…
2025.10.29
06:04
Пообіді в гастрономі
Я зустрів сусідку Тому
З імпозантним чоловіком
Одного зі мною віку.
Він всміхався без упину
І все гладив Томи спину,
Поки та не захотіла
Від руки звільнити тіло,
Я зустрів сусідку Тому
З імпозантним чоловіком
Одного зі мною віку.
Він всміхався без упину
І все гладив Томи спину,
Поки та не захотіла
Від руки звільнити тіло,
2025.10.28
22:03
Вогненні мечі - це основа закону.
Ми перед мечами присягу даєм.
Вогненні мечі, як таємні ікони,
Які кровоточать у полі знамен.
Вогненні мечі у танку хаотичнім,
У щільному колі хоругв і списів.
Вогненні мечі в нетривалім затишші,
Ми перед мечами присягу даєм.
Вогненні мечі, як таємні ікони,
Які кровоточать у полі знамен.
Вогненні мечі у танку хаотичнім,
У щільному колі хоругв і списів.
Вогненні мечі в нетривалім затишші,
2025.10.28
16:14
Безліч творчих людей
Тут приймали за честь
Набувати ідей
В центрі всіх перехресть,
В місті цім, де стою.
Тож вкладав свій талант
І амбітність свою
Генерал, музикант,
Тут приймали за честь
Набувати ідей
В центрі всіх перехресть,
В місті цім, де стою.
Тож вкладав свій талант
І амбітність свою
Генерал, музикант,
2025.10.28
12:32
Він міг розрізнити сміттєві контейнери за запахом.
Пам’ятав господарів, які викидали в них сміття.
Промишляв на скляній тарі та макулатурі.
Якщо везло знайти пристойні ношені речі,
здавав по п’ять гривен Вірці –
стерві у дві точки: на барахолці
і
2025.10.28
12:12
Коли думкам затісно в тілі,
А вихід замкнений назовні,
Причина навіть не в похміллі,
А в тім, що зникли полюбовні
Я сам по собі… думи вільні.
Інакше виникне дво-бійка...
І знов причина не в похміллі —
А вихід замкнений назовні,
Причина навіть не в похміллі,
А в тім, що зникли полюбовні
Я сам по собі… думи вільні.
Інакше виникне дво-бійка...
І знов причина не в похміллі —
2025.10.28
11:46
Диявол постачає нас вином,
зі своїх пекельних підвалів.
У тебе з рота пахне полином,
це запах вакханальних аномалій.
Я несу тобі крихітку ґлузду,
мов декілька грамів дусту.
Причащаймось частіше й чистішими,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...зі своїх пекельних підвалів.
У тебе з рота пахне полином,
це запах вакханальних аномалій.
Я несу тобі крихітку ґлузду,
мов декілька грамів дусту.
Причащаймось частіше й чистішими,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.10.29
2025.10.27
2025.10.20
2025.10.01
2025.09.04
2025.08.31
2025.08.13
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Євген Федчук (1960) /
Вірші
* * *
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
* * *
Як у жовтні комуняки змогли владу взяти,
То кругом свої порядки взялись насаджати.
Люди того не бажали, за зброю взялися.
А тут іще й іноземці сюди підпряглися.
Війна кругом громадянська жорстока кипіла.
Особливо Україну вона колотила.
Бо ж край хлібний, тому сюди всі постійно пхались.
Бідним простим українцям тоді діставалось.
Влада часто мінялася, як весною вітри.
І не знаєш, хто сьогодні – Махно чи Совіти.
Чи Денікін, чи Петлюра. Та і звідки знати,
Хто прийде в село до тебе нині грабувати.
Отож, у селі одному було таке діло,
Що денікінці до нього уранці вступили.
Перестріли було дядька та й стали питати:
- Ти за кого? А тому їх звідки було знати?
- За Петлюру. – отвічає. – Самостійник клятий! –
Штани дядькові веліли негайно знімати.
Дали двадцять п‘ять гарячих, взялися повчати
«За єдину й неділиму Росію» казати.
Не утрималися довго, скоро відступили
І махновці на тачанках в село залетіли.
«Спопашили» того дядька, питають сердито:
- Ти за кого? А він звідки зна, що говорити?
Як навчили: - За єдину, - каже, - й неділиму…»
Звісно, що ті розізлились словами такими.
- Так ти золотопогонник! Скидай штани, клятий!
Двадцять п‘ять велів отаман гаряченьких дати.
Ще й повчали: - Як питають, то казати маєш,
Що за батька Махна завше руку ти тримаєш.
Не утрималися довго і махновці, скоро
Зупинилися «червоні» в дядька біля двору.
Учепилися кліщами та стали питати:
- Ти за кого? А що дядьку було їм казати?
- Я? За того…Я за батька Махна – отвічає.
- А-а-а, так він за анархістів! Хай штани скидає!
Командир кричить, - і всипте двадцять п‘ять гарячих.
Від махновців не оклигав. Дядько ледь не плаче.
Ті ж лупцюють, не забувши при тому повчати:
- За совєтську владу, дурню, маєш ти казати!
Скоро уже й комуняки з села відступили
І петлюрівці на конях шалено влетіли.
- Ти, земляче, - запитали, - за якую владу?
А селянин тому всьому, звичайно не радий.
Та белькоче: - За… совєтську. – Більшовик проклятий!
Знову велять тому дядьку штани бігом зняти.
Відшмагали і повчали: - Казати повинен,
Що стоїш за Самостійну неньку-Україну!
Знов петлюрівців прогнали, прийшли комуністи.
І до дядька причепились з питаннями, звісно:
- За яку ти владу? Дядько став штани знімати:
- Бийте уже, - отвічає, - тільки не питайте!
То кругом свої порядки взялись насаджати.
Люди того не бажали, за зброю взялися.
А тут іще й іноземці сюди підпряглися.
Війна кругом громадянська жорстока кипіла.
Особливо Україну вона колотила.
Бо ж край хлібний, тому сюди всі постійно пхались.
Бідним простим українцям тоді діставалось.
Влада часто мінялася, як весною вітри.
І не знаєш, хто сьогодні – Махно чи Совіти.
Чи Денікін, чи Петлюра. Та і звідки знати,
Хто прийде в село до тебе нині грабувати.
Отож, у селі одному було таке діло,
Що денікінці до нього уранці вступили.
Перестріли було дядька та й стали питати:
- Ти за кого? А тому їх звідки було знати?
- За Петлюру. – отвічає. – Самостійник клятий! –
Штани дядькові веліли негайно знімати.
Дали двадцять п‘ять гарячих, взялися повчати
«За єдину й неділиму Росію» казати.
Не утрималися довго, скоро відступили
І махновці на тачанках в село залетіли.
«Спопашили» того дядька, питають сердито:
- Ти за кого? А він звідки зна, що говорити?
Як навчили: - За єдину, - каже, - й неділиму…»
Звісно, що ті розізлились словами такими.
- Так ти золотопогонник! Скидай штани, клятий!
Двадцять п‘ять велів отаман гаряченьких дати.
Ще й повчали: - Як питають, то казати маєш,
Що за батька Махна завше руку ти тримаєш.
Не утрималися довго і махновці, скоро
Зупинилися «червоні» в дядька біля двору.
Учепилися кліщами та стали питати:
- Ти за кого? А що дядьку було їм казати?
- Я? За того…Я за батька Махна – отвічає.
- А-а-а, так він за анархістів! Хай штани скидає!
Командир кричить, - і всипте двадцять п‘ять гарячих.
Від махновців не оклигав. Дядько ледь не плаче.
Ті ж лупцюють, не забувши при тому повчати:
- За совєтську владу, дурню, маєш ти казати!
Скоро уже й комуняки з села відступили
І петлюрівці на конях шалено влетіли.
- Ти, земляче, - запитали, - за якую владу?
А селянин тому всьому, звичайно не радий.
Та белькоче: - За… совєтську. – Більшовик проклятий!
Знову велять тому дядьку штани бігом зняти.
Відшмагали і повчали: - Казати повинен,
Що стоїш за Самостійну неньку-Україну!
Знов петлюрівців прогнали, прийшли комуністи.
І до дядька причепились з питаннями, звісно:
- За яку ти владу? Дядько став штани знімати:
- Бийте уже, - отвічає, - тільки не питайте!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"* * *"
• Перейти на сторінку •
"Перемога Ігоря Святославовича, князя Новгород-Сіверського над половцями біля річки Хирія в 1183 році"
• Перейти на сторінку •
"Перемога Ігоря Святославовича, князя Новгород-Сіверського над половцями біля річки Хирія в 1183 році"
Про публікацію
