
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.09.11
22:58
Кому потрібен світ без тебе -
Ані мені, ані тобі.
Даремно впала зірка з неба
І загубилася в юрбі.
І знову тьмяні виднокраї
А далі - відчай і пітьма.
Холодних днів голодна зграя
Ані мені, ані тобі.
Даремно впала зірка з неба
І загубилася в юрбі.
І знову тьмяні виднокраї
А далі - відчай і пітьма.
Холодних днів голодна зграя
2025.09.11
22:15
дива з вівса суха солома
різка токсин в гаю гриби
плуги чужі що страх узяти
якщо з воріт а вже заслаб
стіна товста панель основа
своя зігрій і на верстак
і квітку щоб на скотч узяти
one day однак
осот не квітка рак не риба
вона це фіш носій ік
2025.09.11
22:14
Спадають останні хвилини
Важкого безумного дня.
Не ляжуть вони у билини
Розлогі, немовби стерня.
Зникають хвилини безслідно.
І крапля спаде в нікуди.
Години згоряють безплідно.
Важкого безумного дня.
Не ляжуть вони у билини
Розлогі, немовби стерня.
Зникають хвилини безслідно.
І крапля спаде в нікуди.
Години згоряють безплідно.
2025.09.11
18:08
Перемога Ігоря Святославовича, князя Новгород-Сіверського над половцями біля річки Хирія в 1183 році
Степ широкий. Вітер степом по траві гуляє.
А трава стоїть висока, де й по круп коневі.
З неба сонце поглядає тепле, вересневе.
По обіді, наче влітку землю зігріває.
По дорозі то діброви, то гаї, лісочки.
Є від спеки де сховатись. Але не до того.
Поп
А трава стоїть висока, де й по круп коневі.
З неба сонце поглядає тепле, вересневе.
По обіді, наче влітку землю зігріває.
По дорозі то діброви, то гаї, лісочки.
Є від спеки де сховатись. Але не до того.
Поп
2025.09.11
17:51
Сонцем калюжі висмоктав
сорок четвертий четвер.
В баню йдемо, щоб чистими
бути усім тепер!
Чорними черевиками
човгаємо асфальт.
Чорт його знає, звідки ми,
сорок четвертий четвер.
В баню йдемо, щоб чистими
бути усім тепер!
Чорними черевиками
човгаємо асфальт.
Чорт його знає, звідки ми,
2025.09.11
17:08
Між нами кілометрів біль, війна,
Криниця сумнівів, життєвий вир.
Ми живемо з надією на мир,
Допоки світом править сатана.
До вічності хвилина лиш одна -
Вимірює життя секундомір.
Між нами кілометрів біль, війна,
Криниця сумнівів, життєвий вир.
Ми живемо з надією на мир,
Допоки світом править сатана.
До вічності хвилина лиш одна -
Вимірює життя секундомір.
Між нами кілометрів біль, війна,
2025.09.11
12:14
ей! ей! ей! ей
колір небес пекельно багряний
чий то дім палає дотла дотла
он отам
друга я спитав ”о звідкіля цей чорний дим?“
він же: кха! – і чуєш каже ”те гадаю мав би сніг
піти“
колір небес пекельно багряний
чий то дім палає дотла дотла
он отам
друга я спитав ”о звідкіля цей чорний дим?“
він же: кха! – і чуєш каже ”те гадаю мав би сніг
піти“
2025.09.11
07:57
Це точно, що ви не побачили,
Від справ відволікшись на мить,
Що сад гілочками тремтячими
Уранці від стужі дрижить?
Це правда, що вам ще не чується,
Як в’є вихиляси нуда, –
Як осінь шурхоче по вулицях,
А літа – притихла хода?
Від справ відволікшись на мить,
Що сад гілочками тремтячими
Уранці від стужі дрижить?
Це правда, що вам ще не чується,
Як в’є вихиляси нуда, –
Як осінь шурхоче по вулицях,
А літа – притихла хода?
2025.09.10
21:41
Гасла стають антигаслами,
а антигасла - гаслами.
Постмодернізм вріс у твою кров,
проліз у ДНК, закріпився
у кістках. І вже постпостмодернізм,
як бутон, виростає з нього.
Розмальовані люмпенами паркани
стають поезією,
а антигасла - гаслами.
Постмодернізм вріс у твою кров,
проліз у ДНК, закріпився
у кістках. І вже постпостмодернізм,
як бутон, виростає з нього.
Розмальовані люмпенами паркани
стають поезією,
2025.09.10
21:09
И если я умру, то кто же
Мои стихи напишет вам,
Кто стать звенящими поможет
Еще не сказанным словам?"
Анна Ахматова
"тим,які виживуть після пожежі мови...
і золотою золою впадуть за рогом...
Мои стихи напишет вам,
Кто стать звенящими поможет
Еще не сказанным словам?"
Анна Ахматова
"тим,які виживуть після пожежі мови...
і золотою золою впадуть за рогом...
2025.09.10
19:54
Проведи мене, Боже, між краплями чорної зливи,
Між осколками горя, уламками трощених доль.
Слід молитви моєї - лелечим курсивом тужливим
У осінньому небі над піками жовтих тополь.
Обійми мене, Боже, дитину свою малосилу.
І рукопис провин незумисних
Між осколками горя, уламками трощених доль.
Слід молитви моєї - лелечим курсивом тужливим
У осінньому небі над піками жовтих тополь.
Обійми мене, Боже, дитину свою малосилу.
І рукопис провин незумисних
2025.09.10
05:41
Чому зі мною так зробилося,
Донині ще не зрозумів, –
То знемагаю від сонливості,
То важко мучуся без снів.
То йду незнаною стежиною,
То знову битий шлях топчу,
Себе картаючи провиною
За те, що досі досхочу
Донині ще не зрозумів, –
То знемагаю від сонливості,
То важко мучуся без снів.
То йду незнаною стежиною,
То знову битий шлях топчу,
Себе картаючи провиною
За те, що досі досхочу
2025.09.09
22:42
Любити ближнього краще здаля.
Ворог ворогові ока не виклює.
Забреханий москаль гірше забрьоханої свині.
Диктатор наділяв себе правом наліво й направо.
Надія вмирає останньою, а першою хай вмирає безнадія.
Найважливіше у житті - не розминут
2025.09.09
21:38
Іти в поле
і впасти в сніги,
злитися з нескінченністю,
злитися з тим,
що тебе породило
і куди ти підеш,
отримати гарячку
і в маренні
і впасти в сніги,
злитися з нескінченністю,
злитися з тим,
що тебе породило
і куди ти підеш,
отримати гарячку
і в маренні
2025.09.09
20:39
Я за Христом несу свого хреста,
Заточуюся, падаю у ями.
А бог сказав: - "Ти грішний. Аз воздам.
До раю зачинив для тебе браму.
Не плач, не вий, пощади не проси!
Твоя судьба - казан! Чортячі вила!
Не бачити тобі ранкових зір
Заточуюся, падаю у ями.
А бог сказав: - "Ти грішний. Аз воздам.
До раю зачинив для тебе браму.
Не плач, не вий, пощади не проси!
Твоя судьба - казан! Чортячі вила!
Не бачити тобі ранкових зір
2025.09.09
19:59
Неймовірно актуальний проект - поетичні перлини українських класиків у рок-інтерпретації!
Супер сучасно все - і вокал, і саунд, і аранжування. А найголовніше, напевно, те, що вкотре переконуєшся в тому, що справжня класика не має жодних часових меж. Нав
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.09.04
2025.08.13
2025.08.04
2025.07.17
2025.06.27
2025.06.07
2025.05.27
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Євген Федчук (1960) /
Вірші
* * *
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
* * *
Як у жовтні комуняки змогли владу взяти,
То кругом свої порядки взялись насаджати.
Люди того не бажали, за зброю взялися.
А тут іще й іноземці сюди підпряглися.
Війна кругом громадянська жорстока кипіла.
Особливо Україну вона колотила.
Бо ж край хлібний, тому сюди всі постійно пхались.
Бідним простим українцям тоді діставалось.
Влада часто мінялася, як весною вітри.
І не знаєш, хто сьогодні – Махно чи Совіти.
Чи Денікін, чи Петлюра. Та і звідки знати,
Хто прийде в село до тебе нині грабувати.
Отож, у селі одному було таке діло,
Що денікінці до нього уранці вступили.
Перестріли було дядька та й стали питати:
- Ти за кого? А тому їх звідки було знати?
- За Петлюру. – отвічає. – Самостійник клятий! –
Штани дядькові веліли негайно знімати.
Дали двадцять п‘ять гарячих, взялися повчати
«За єдину й неділиму Росію» казати.
Не утрималися довго, скоро відступили
І махновці на тачанках в село залетіли.
«Спопашили» того дядька, питають сердито:
- Ти за кого? А він звідки зна, що говорити?
Як навчили: - За єдину, - каже, - й неділиму…»
Звісно, що ті розізлились словами такими.
- Так ти золотопогонник! Скидай штани, клятий!
Двадцять п‘ять велів отаман гаряченьких дати.
Ще й повчали: - Як питають, то казати маєш,
Що за батька Махна завше руку ти тримаєш.
Не утрималися довго і махновці, скоро
Зупинилися «червоні» в дядька біля двору.
Учепилися кліщами та стали питати:
- Ти за кого? А що дядьку було їм казати?
- Я? За того…Я за батька Махна – отвічає.
- А-а-а, так він за анархістів! Хай штани скидає!
Командир кричить, - і всипте двадцять п‘ять гарячих.
Від махновців не оклигав. Дядько ледь не плаче.
Ті ж лупцюють, не забувши при тому повчати:
- За совєтську владу, дурню, маєш ти казати!
Скоро уже й комуняки з села відступили
І петлюрівці на конях шалено влетіли.
- Ти, земляче, - запитали, - за якую владу?
А селянин тому всьому, звичайно не радий.
Та белькоче: - За… совєтську. – Більшовик проклятий!
Знову велять тому дядьку штани бігом зняти.
Відшмагали і повчали: - Казати повинен,
Що стоїш за Самостійну неньку-Україну!
Знов петлюрівців прогнали, прийшли комуністи.
І до дядька причепились з питаннями, звісно:
- За яку ти владу? Дядько став штани знімати:
- Бийте уже, - отвічає, - тільки не питайте!
То кругом свої порядки взялись насаджати.
Люди того не бажали, за зброю взялися.
А тут іще й іноземці сюди підпряглися.
Війна кругом громадянська жорстока кипіла.
Особливо Україну вона колотила.
Бо ж край хлібний, тому сюди всі постійно пхались.
Бідним простим українцям тоді діставалось.
Влада часто мінялася, як весною вітри.
І не знаєш, хто сьогодні – Махно чи Совіти.
Чи Денікін, чи Петлюра. Та і звідки знати,
Хто прийде в село до тебе нині грабувати.
Отож, у селі одному було таке діло,
Що денікінці до нього уранці вступили.
Перестріли було дядька та й стали питати:
- Ти за кого? А тому їх звідки було знати?
- За Петлюру. – отвічає. – Самостійник клятий! –
Штани дядькові веліли негайно знімати.
Дали двадцять п‘ять гарячих, взялися повчати
«За єдину й неділиму Росію» казати.
Не утрималися довго, скоро відступили
І махновці на тачанках в село залетіли.
«Спопашили» того дядька, питають сердито:
- Ти за кого? А він звідки зна, що говорити?
Як навчили: - За єдину, - каже, - й неділиму…»
Звісно, що ті розізлились словами такими.
- Так ти золотопогонник! Скидай штани, клятий!
Двадцять п‘ять велів отаман гаряченьких дати.
Ще й повчали: - Як питають, то казати маєш,
Що за батька Махна завше руку ти тримаєш.
Не утрималися довго і махновці, скоро
Зупинилися «червоні» в дядька біля двору.
Учепилися кліщами та стали питати:
- Ти за кого? А що дядьку було їм казати?
- Я? За того…Я за батька Махна – отвічає.
- А-а-а, так він за анархістів! Хай штани скидає!
Командир кричить, - і всипте двадцять п‘ять гарячих.
Від махновців не оклигав. Дядько ледь не плаче.
Ті ж лупцюють, не забувши при тому повчати:
- За совєтську владу, дурню, маєш ти казати!
Скоро уже й комуняки з села відступили
І петлюрівці на конях шалено влетіли.
- Ти, земляче, - запитали, - за якую владу?
А селянин тому всьому, звичайно не радий.
Та белькоче: - За… совєтську. – Більшовик проклятий!
Знову велять тому дядьку штани бігом зняти.
Відшмагали і повчали: - Казати повинен,
Що стоїш за Самостійну неньку-Україну!
Знов петлюрівців прогнали, прийшли комуністи.
І до дядька причепились з питаннями, звісно:
- За яку ти владу? Дядько став штани знімати:
- Бийте уже, - отвічає, - тільки не питайте!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"* * *"
• Перейти на сторінку •
"Перемога Ігоря Святославовича, князя Новгород-Сіверського над половцями біля річки Хирія в 1183 році"
• Перейти на сторінку •
"Перемога Ігоря Святославовича, князя Новгород-Сіверського над половцями біля річки Хирія в 1183 році"
Про публікацію