1. Ось, перешедши міст Кокушкін², уперши дупу в парапет, з мосьє Онєгіним сам Пушкін стоїть, дивіться, тет-а-тет. Не удостоюючи зглядом твердиню влади, цей гордій вмостився до фортеці³ задом... Не плюй в криницю, милий мій.
2. Пупок просвічує зухвало, назовні цицька – втішна мить! Тетяна папірець зібгала, бо в неї черево болить. Вона прокинулась на зірку, – відради не було вві снах, – й мерщій подерла на підтирку, звичайно, «Невський Альманах».

¹ Щорічник «Невский Альманах» у номері на 1829 рік помістив невдалі ілюстрації до "Євгенія Онєгіна", намальовані художником О.В.Нотбеком.
² Мається на увазі Кокушкін міст через Катерининський (зараз – Грибоєдова) канал у Санкт-Петербурзі.
³ Мається на увазі Петропавлівська фортеця у Санкт-Петербурзі.

*** ОРИГІНАЛ ***

1.

Вот, перешед чрез мост Кокушкин,
Опёршись жопой о гранит,
Сам Александр Сергеич Пушкин
С мосье Онегиным стоит.

Не удостоивая взглядом
Твердыню власти роковой,
Он к крепости стал гордо задом...
Не плюй в колодец, милый мой.

2.

Пупок чернеет сквозь рубашку,
Наружу титька – милый вид!
Татьяна мнёт в руке бумажку,
Зане живот у ней болит:

Она за тем поутру встала
При бледных месяца лучах
И на подтирку изорвала,
Конечно, «Невский Альманах».