У широкому степу
Бовваніє могила
Гуде лінія ЛЕПу
Над нею щосили.
І шепоче трава
Під вітрами
Мов забутих слова
Про здобуті міста
і відчинені брами.

Вічним сном воїн спить
Понад степом в кургані
Славетне життя наче мить
Промайнуло за обрій в тумані.
Хто ми є? І якого ми роду?
Що живем сьогоденням - не шануєм минуле
Наші предки великі народи
Та про них уже ми забули.

Ми скіфи - сколоти
Які мандрували степами.
Скіфськеє царство було звитяги оплотом
І межею поміж світами.
За гіміррами* вслід скіфи йшли
На Близького Сходу простори
І азійськії царства довгий час не могли
Подолати скіфськеє горе.
Асірійські й лівійські царі
Відкупились від воїв Ішкузи*
Та не змігши здолати на прі
Підло вбили вождів їхні друзі.
То мідійський володар Кіаксар
Напоїв доп'яна на бенкеті
І упав від ножа скіфський цар
Відтак Мідія стала на злеті*.
Повернулись з далеких країв
В рідний степ дикі скіфи
Та нащадки їхніх рабів
Налетіли на них наче грифи.
Довго бились в степу до снаги
Молодії та старії люди
Не уздріли доки: - вороги
То плоди їх жінок перелюбу.
Поховавши мечі, взяли батоги
Для раба - найстрашніша покара
І побігли тоді від снаги
Рабські діти неначе отара*.
Наші предки то скіфи були
З розкритими мов волошки очима
Що скакали на конях у степ поміж ковили
З колонами стріл за плечима.
Збрехав москаль*: не азіати вони
Хоч із Азії вертались додому
Відійшли у минуле, ніби у сни
В час сарматського того погрому.

Ми - сармати, що звались роксолани
Славні вої цариці Амаги*,
Що в степу залишили кургани
Свідки давнього вічного змагу.
І сиділи верхи в сідлі
Разом з коханими воїни - діви
Амазонки зродились на нашій землі
Тут топтали нежатії ниви.
Принести ворога голову
То було найбільше придане.
Золотилось з Британії олово
На одежі воячок коханих.
Те що мають у жилах сарматськую кров
Не соромляться того поляки*
Ну а ми - аби не сказали "фашисти" ізнов
Стоїмо й мовчимо з переляку.

Ми - анти. Діти Славути.
Що ходили походами на Візантію
У тих походах вдалось їм славу здобути
Колонізувати хребти Іллірії.
Антський союз то є перша держава
Слов'янських племен що жили на сході.
Віча Трояна і культ Триглава* -
Спомин по давній антській свободі.
Орали степ. Торгували з Царградом.
З плем'ям Ойюм* воювали. Лаштували союзи.
Та ось ізнову прийшли номади*
І відійшли у ліси анти по аварській напрузі.

Ми - гуни. Слов'янськеє плем'я
Під прапором тюркського хана Атілли*
В союзі із тюрками в давнеє врем'я
Ми були для Риму грізная сила.
Аттілу - Гатила "біч Божий" прозвали
Дрижали під військом його Аппеніни.
Греки три слова гунські назвали
Котрі в Україні говорять і нині.
Квас, мед і страва.
Хоч і розпалась
Гунська держава
Та слава лишилась
Перейшла у романи
Про "Меч Арея"*
Хоч Маланчук* і назвав
Те обманом...

Ми - слов'яни, що славили Бога
І розселились від Волги до Лаби
Співали молитви до Рода й Сварога
Ну а чужинці казали, мовляв, раби ми. Саклаби.
Будували гради над річками
Ходили шляхом з Варягів у Греки.
Віск продавали. Ставав він свічками.
Обирали князів. Збирали віча.
Ходили на Царгород у походи.
У війнах і мирі минали сторіччя
Було у той час то законом природи.

Ми - русичі, що призвали князями варягів
Збудували Русь - велику державу.
Славетний град Київ між ляхів і фрягів*
Мав тоді величною славу.
Знамена Олега, Ігоря і Святослава
Знали на півдні і також на сході.
Впала Хозарськая тоді держава
Підкорились Русі племена чуді і воді.
Охрестив Володимир
І визнала Русь Ісуса за Бога.
Храми постали. Пішов до них мир.
Нова віра лаштувала дорогу
Оженив Ярослав своїх дітей
З королівськими домами Європи
Русь засіяла поміж людей
Так було до татарської тої потопи.

Ми - половці, що прийшли до Дніпра
Крізь пустелі незнаного Сходу
Перед собою гнали як була пора
Печенігів, берендеїв та інші народи.
Дешті-Кіпчак - Половецькеє Поле
Звалась імперія наша.
Йшла орда за кущами перекотиполя
Туди де трава була краща.
Зі слов'янською Руссю ми
Спершу були ворогами
Одначе від літа до літа. Від зими до зими
Ми здружилися таборами й градами.
Спільний люд над Дніпром степ обжив
Бродниками* народ той прозвали
Від весняної повіді до осінніх злив
Вони рибу ловили. На звірину полювали.
Залишились могили в степу
І на них кам'янії баби.
Про життя і з монголами боротьбу
Оповідають греки й араби...

У широкому степу
Бовваніє могила
Гуде лінія ЛЕПу
Над нею щосили
І шепоче трава
Під вітрами
Мов забутих слова
Про здобуті міста
і відчинені брами.

Ну а далі - бринить, ген, село
Під черепицею біліють хати
І постало вкраїнське є тло
Де були раніш козацькі чати.
Там у тому степовому селі
Живуть й набираються сили
Старі й молоді, великі й малі
Нащадки воїна, що спить у могилі.

16 жовтня 2025 року.
Задум весни 2008 року.

* Гімірри - кіммерійці яких скіфи витіснили в Малу Азію.
* Ішкуза - назва скіфів у народів Близького Сходу.
* Цар Мідії Кіаксар запросив скіфських вождів на бенкет, де всі вони були перебиті. Так закінчилась скіфська навала на Близькому Сході.
* Битва старих із молодими - нащадками їхніх дружин від рабів - одна з легенд записаних Геродотом.
* Тут відсил до вірша Олександра Блока "Скіфи" - " Да! Скифы мы . Да азиаты, с раскосыми и жадными глазами..." Натомість автор говорить, що скіфи Причорномор'я були європеоїдами.

* Амага - сарматська цариця, що вбила скіфського царя, а його сина змусила підписати угоду вічного миру з сарматами.

* Амазонки - прототипом жіночого народу вочевидь були сарматські дівчата - воїни.

* Сарматська теорія походження польської шляхти. Натомість українці як постгеноцидне суспільство бояться сказати хто вони й звідки з'явились.

* Троян і Триглав - слов'янські боги.

* Ойюм (Яйце) - назва держави племені готів в Середньому Придніпров'ї.

* Номади - кочовики. В даному випадку авари.


* Гунський союз хана Атілли був об'єднанням понад семидесяти племен - тюрків, фіно-угрів і слов'ян скріплених в єдиний ударний кулак під прапором гунського правителя.

* "Меч Арея" - роман Івана Білика.
* Маланчук Валентин - секретар з ідеології ЦК КПУ. Прославився репресіями проти інтелігенції. Зокрема Івана Білика за "Меч Арея" було звільнено з роботи і позбавлено можливості друкуватись.

* Фряги - давня назва німців.

* Бродники - змішане слов'яно - тюркське населення Середнього і Нижнього Придніпров'я, Приазов'я, Дону.