Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.04.29
11:27
Не хочу в дзеркало дивитись,
Бо я себе не впізнаю.
Лиш хмара зяє, ніби витязь,
Мов усміх янгола в раю.
Я пізнаю свої глибини
У морі в штормах громових,
Коли торкається людини
Бо я себе не впізнаю.
Лиш хмара зяє, ніби витязь,
Мов усміх янгола в раю.
Я пізнаю свої глибини
У морі в штормах громових,
Коли торкається людини
2026.04.29
10:34
Апельсинний Кратін*
Долучи до життя богомаза -
Фосфоричний коктейль,
Ніби збитий тертям цвіркунів,
В мармурових шпаринах
Достатньо мистецького сказу,
Апельсинний Кратін -
Драматург, що часу заяснів.
Долучи до життя богомаза -
Фосфоричний коктейль,
Ніби збитий тертям цвіркунів,
В мармурових шпаринах
Достатньо мистецького сказу,
Апельсинний Кратін -
Драматург, що часу заяснів.
2026.04.29
10:08
Не дозволяй мені себе винити,
Я більше за життя його люблю!
Як небеса — отави соковиті,
І чуйну пісню з присмаком жалю.
Я так його кохаю, Боже! Нащо
Ти дав мені жагу земного щастя,
Аби міняла волю на кайдани?
Його любити я не перестану.
Я більше за життя його люблю!
Як небеса — отави соковиті,
І чуйну пісню з присмаком жалю.
Я так його кохаю, Боже! Нащо
Ти дав мені жагу земного щастя,
Аби міняла волю на кайдани?
Його любити я не перестану.
2026.04.29
07:10
Мов сонця промінь із туману,
З'явився спогад про кохану,
Яку з глибокої могили
Я повертати вже знесилів,
Адже, немов жіноча рима,
В моїх думках щомить незримо
Тремтить, колишеться, тріпоче
Вона й забутися не хоче...
З'явився спогад про кохану,
Яку з глибокої могили
Я повертати вже знесилів,
Адже, немов жіноча рима,
В моїх думках щомить незримо
Тремтить, колишеться, тріпоче
Вона й забутися не хоче...
2026.04.28
21:06
о так до ітаки
у напрямку линуть
одіссеї чи амфори
руни і тіні
безпілотні літаючі
пилососи усякі
бо там є ставки
є синки телемахи
у напрямку линуть
одіссеї чи амфори
руни і тіні
безпілотні літаючі
пилососи усякі
бо там є ставки
є синки телемахи
2026.04.28
19:57
Дорогий Артуре, сердечно тебе вітаю зі вступом в Національну спілку письменників України! Дуже пишаюся тобою і тим, що Ярослав Чорногуз і я дали тобі рекомендації, бо ти вартий того, щоб бути членом спільчанської родини. Твоя поезія викликає трепет в душі
2026.04.28
19:00
Далеко-далеко, де всюди вирують густі аромати сандалу,
Де сонце липким амарилісом ніжно цвіте у блакитній безодні,
Рожеві фламінго неспішно здіймаються прямо у зграю загальну,
Над горами рваними довго кружляють в повітрі легкі й невгамовні.
Далеко-
Де сонце липким амарилісом ніжно цвіте у блакитній безодні,
Рожеві фламінго неспішно здіймаються прямо у зграю загальну,
Над горами рваними довго кружляють в повітрі легкі й невгамовні.
Далеко-
2026.04.28
16:09
Незатійливо сонце пливе
Зорянистого неба дугою,
І розкішшя своє світлове
Зігріваючи перед собою.
У зеніті щоденних висот,
У сліпучому образі диска
Це життя зоресвітній оплот
Зорянистого неба дугою,
І розкішшя своє світлове
Зігріваючи перед собою.
У зеніті щоденних висот,
У сліпучому образі диска
Це життя зоресвітній оплот
2026.04.28
15:25
Вічний сум на образах.
Гріб дитячий на ослоні.
Мати стомлена в сльозах
над застиглим тілом доні:
«Вибач, пташечко, мені,
не зростила тебе мати...
Дні скінчилися земні,
Гріб дитячий на ослоні.
Мати стомлена в сльозах
над застиглим тілом доні:
«Вибач, пташечко, мені,
не зростила тебе мати...
Дні скінчилися земні,
2026.04.28
11:33
Човни з очерету! Волхви на човнах! -
Рятуйте світи від наруги -
В сльоті палітурні ворони летять
І дві паперові папуги!
Волхви безупинно вітають сльоту,
Хто ж їм заборонить вітаться*,
В крисанях із хутра в добу золоту,
Рятуйте світи від наруги -
В сльоті палітурні ворони летять
І дві паперові папуги!
Волхви безупинно вітають сльоту,
Хто ж їм заборонить вітаться*,
В крисанях із хутра в добу золоту,
2026.04.28
10:59
Небесна твердінь безмежна,
а хмари, мов гріб, важкі.
Цей всесвіт мені належить,
як хмарочоси міські.
Будинок пече зіниці,
фундамент — ножем в землі,
у пам'яті на правиці
а хмари, мов гріб, важкі.
Цей всесвіт мені належить,
як хмарочоси міські.
Будинок пече зіниці,
фундамент — ножем в землі,
у пам'яті на правиці
2026.04.28
10:56
Я люблю важливий час затишшя
Перед вибухом в полях сумних,
Як заходить сонце на узвишшя
В променях яскраво-золотих.
Так натхнення у часи утоми
Причаїлось птахом у лісах.
У тенетах суму і ризоми
Перед вибухом в полях сумних,
Як заходить сонце на узвишшя
В променях яскраво-золотих.
Так натхнення у часи утоми
Причаїлось птахом у лісах.
У тенетах суму і ризоми
2026.04.28
08:42
Весна. На вістрях пер пташини
понад серцями плавко лине,
не віддаляючись від них.
Гойдають крила піднебесся,
пильнуючи у гніздах дещо
дорогоцінне і крихке.
понад серцями плавко лине,
не віддаляючись від них.
Гойдають крила піднебесся,
пильнуючи у гніздах дещо
дорогоцінне і крихке.
2026.04.28
06:36
Мигочуть дні, мелькають тижні,
Потік років змілів до дна, -
Нечасто нині бачу ближніх,
Забув знайомих імена.
Все більш зітхань і менше сміху,
Хоч хліб чужий іще не їм, -
Живу неначе на потіху
Всіляким недругам своїм.
Потік років змілів до дна, -
Нечасто нині бачу ближніх,
Забув знайомих імена.
Все більш зітхань і менше сміху,
Хоч хліб чужий іще не їм, -
Живу неначе на потіху
Всіляким недругам своїм.
2026.04.28
00:31
Візьми мене, мов поїзд, на ходу,
Аби хотілось так, щоб не здавалось.
Нехай в чужі обійми упаду,
Аби-но лиш паскудним не дісталось.
Минуть усі, і я колись мину –
Історія нікого не жаліла.
Лишень шкода змарновану весну
Аби хотілось так, щоб не здавалось.
Нехай в чужі обійми упаду,
Аби-но лиш паскудним не дісталось.
Минуть усі, і я колись мину –
Історія нікого не жаліла.
Лишень шкода змарновану весну
2026.04.27
22:02
Чом такі трагічні лики,
Чом мудреці такі сумні,
Такі печальні всі святі?
В очах страждань живі в них бліки,
Їх сумніви такі прості,
Живі вони і без покриву,
Істини дивляться такі сумні.
На печальній оцій тризні
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Чом мудреці такі сумні,
Такі печальні всі святі?
В очах страждань живі в них бліки,
Їх сумніви такі прості,
Живі вони і без покриву,
Істини дивляться такі сумні.
На печальній оцій тризні
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.23
2026.04.22
2026.04.18
2026.04.14
2026.04.02
2026.03.31
2026.03.29
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Пекун Олексій (1983) /
Вірші
Вітер хренорії (Червоний Норд)
Між Сходом і Заходом злука. Вірили люди:
Від Сяну й Кубані усі території
В державі єдиній з'єднаються всюди.
Та повіяв червоний норд. Вітер хренорії.
Зникла надовго добра погода.
Закурилися вихори-хмари. Дими крематоріїв.
І лихоліття настала негода.
Лунали розстрілів постріли вранці.
Вмирали з голоду люди.
Відчайдушно бились повстанці.
Строчили доноси іуди.
Лунали розстрілів постріли вранці,
Наповнюючи трупами братські могили.
На смерть ішли приречені бранці,
Скорившись велінню темної сили.
Вмирали з голоду люди.
Котилися валки-трупарні повз порожнії села,
А поруч накрадене збіжжя звідусіль і усюди
Пильно гляділи ситі й дебелі.
Відчайдушно бились повстанці
Без перемоги, без краплини надії.
Хтось йшов на Захід мов Енея троянці,
А хтось залишався на смерть в безнадії.
Строчили доноси іуди
Бо вправно робити їх так навчили
Жоден сигнал ніхто не забуде:
Лаштувалися тюрми, божевільні, могили.
Не все ми ще знаємо
Про те що було і сталося з нами
Одначе від того в підсумку маємо
Вогонь у Бендерах. Руїни Агдама.
Ми вже гадали що ті події
Лишились в минулому. В книгах історії.
Однак ізнову в нашу сторону віє
Злий і холодний вітер хренорії
8 листопада 2025.
Хренорія (хренова історія) - жаргонний термін яким позначали в час радянської влади прихований момент з біографії. Хренорією могло бути що завгодно: соціальне походження (дворянин, діти священика, куркуля), перебування на окупованій території або взагалі в Німеччині. Радянська влада любила викривати такі хренорії, а про те в неї самої їх було чималенько і знаємо нині ми далеко не все.
Вогонь у Бендерах - обстріл міста в червні 1992 року під час придністровського конфлікту в Молдові.
Агдам - місто в Рівнинному Карабаху (Азербайджан) зруйноване в 1993 році під час першої вірмено-азербайджанської війни (1988 - 1994). Руїни Агдама називають "Кавказька Хіросіма".
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Вітер хренорії (Червоний Норд)
Пам'яті тьоті Юді
Була УНР. Віяв вітер історії.
Між Сходом і Заходом злука. Вірили люди:
Від Сяну й Кубані усі території
В державі єдиній з'єднаються всюди.
Та повіяв червоний норд. Вітер хренорії.
Зникла надовго добра погода.
Закурилися вихори-хмари. Дими крематоріїв.
І лихоліття настала негода.
Лунали розстрілів постріли вранці.
Вмирали з голоду люди.
Відчайдушно бились повстанці.
Строчили доноси іуди.
Лунали розстрілів постріли вранці,
Наповнюючи трупами братські могили.
На смерть ішли приречені бранці,
Скорившись велінню темної сили.
Вмирали з голоду люди.
Котилися валки-трупарні повз порожнії села,
А поруч накрадене збіжжя звідусіль і усюди
Пильно гляділи ситі й дебелі.
Відчайдушно бились повстанці
Без перемоги, без краплини надії.
Хтось йшов на Захід мов Енея троянці,
А хтось залишався на смерть в безнадії.
Строчили доноси іуди
Бо вправно робити їх так навчили
Жоден сигнал ніхто не забуде:
Лаштувалися тюрми, божевільні, могили.
Не все ми ще знаємо
Про те що було і сталося з нами
Одначе від того в підсумку маємо
Вогонь у Бендерах. Руїни Агдама.
Ми вже гадали що ті події
Лишились в минулому. В книгах історії.
Однак ізнову в нашу сторону віє
Злий і холодний вітер хренорії
8 листопада 2025.
Хренорія (хренова історія) - жаргонний термін яким позначали в час радянської влади прихований момент з біографії. Хренорією могло бути що завгодно: соціальне походження (дворянин, діти священика, куркуля), перебування на окупованій території або взагалі в Німеччині. Радянська влада любила викривати такі хренорії, а про те в неї самої їх було чималенько і знаємо нині ми далеко не все.
Вогонь у Бендерах - обстріл міста в червні 1992 року під час придністровського конфлікту в Молдові.
Агдам - місто в Рівнинному Карабаху (Азербайджан) зруйноване в 1993 році під час першої вірмено-азербайджанської війни (1988 - 1994). Руїни Агдама називають "Кавказька Хіросіма".
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Закину димову я шашку в Кремль...."
• Перейти на сторінку •
"В останні місяці перед початком Другої холодної війни... (мініатюра)"
• Перейти на сторінку •
"В останні місяці перед початком Другої холодної війни... (мініатюра)"
Про публікацію
