ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Козак Дума
2025.04.02 07:15
Регулярно щосуботи: завивання, слізки –
то дружина промиває чоловіку мізки.
Не устиг помити миску, зачинити браму –
і повисла у повітрі незбагненна драма.

Зая губоньки надула, що не підступиться,
і уже не обізветься вихідними киця.
А у тактики тіє

Микола Соболь
2025.04.02 05:06
З супутника Прятули видно все.
Поцупив гріш, тобі відразу амба.
Теля розумне мамки цицьку ссе
і нерозумне ссе, але у Трампа.

Хворіє божий світ на путинізм,
Москва чекає пострілу «Аврори»,
з могили дістає соціалізм:

Борис Костиря
2025.04.01 20:48
Вірш, написаний уві сні,
проглядає крізь пелени туману.
Вірш, написаний уві сні,
став діамантом,
який потонув
на дні болота.
Він виблискував
коштовними гранями.

Іван Потьомкін
2025.04.01 18:29
Перш ніж зійти на гору Моріа
й оглянуть омріяний край молока і меду,
куди Всевишнім не велено мені ввійти,
заради чого стільки незгод
перенесли ми з тобою і народом,
(не подивуй, що стримать сліз не можу…)
Так-от ввіряю тобі тих,
хто ще лишивсь

Козак Дума
2025.04.01 11:14
Сонце за обрій сховалося знову,
сутінки тихо повисли.
Місяця юного срібну підкову
хвилі у морі затисли.

Вечір духмяніє цвітом черешні
під переспіви пташині.
Десь ворухнулися згадки сердешні

Віктор Кучерук
2025.04.01 05:52
Малює Яринка
Барвисті картинки:
Біляву хмаринку,
Зелену ялинку,
Червону квітинку,
Зруділу стеблинку,
Жовтаву родзинку
І срібну краплинку

Тетяна Левицька
2025.04.01 02:40
Цього разу від образи йду,
й не кажи: «Утримати несила!»
Бо тобою вже перехворіла —
на відраду чи свою біду.

Де ти був, коли благала я
лиш мене одну любити міцно?
У твоєму серці надто тісно,

Борис Костиря
2025.03.31 21:46
Мовчання в ефірі, мовчання для світу.
Мовчання, як темрява в океані.
Мовчання, як крижана німота.
У потоках турбулентності
лише мовчання зберігає
постійність, являючи собою
вічність, океанічну безмежність,
яка здатна вмістити в себе

Леся Горова
2025.03.31 14:15
Білопінний весняний обрс черешневого саду
Відцвітав у дитинстві, натомість рожеві плоди
Піднімаючи високо, в сонці купаючи знадно:
- Що, мала, не дістанеш? А спробуй но і підлети!

То ж ставала в нагоді драбина і дідові руки,
Найміцніша опора для н

С М
2025.03.31 13:31
Піпли прийшли послухать
Ще хтось виходив і грав
Дехто квіти роздавав, як хотів
В Монтереї
В Монтереї

Янголи усміхалися
Музикувала любов

Іван Потьомкін
2025.03.31 12:32
Ламаний гріш вам, філософи
вічного життя після смерті...
Ламаний гріш вам за ваші зморшки.
А я обираю плоть, що страждає
в ім’я нігтя пальця мойого,
що такий звичний мені й симпатичний.
А я обираю насолоду просту й білу:
на омите водою, свіже тіл

Тетяна Левицька
2025.03.31 10:34
Не вдавай, коханий, що у нас все добре,
чи хіба не бачу, що не так усе?
Перелляла щастя у пекельне горе,
на вітрилах доля в небеса несе.

Не жалій, бо жалість не любов, а мука,
божевілля сонне тугою в очах.
Блекотою зустріч, каяттям розлука —

Віктор Кучерук
2025.03.31 05:29
Іще природа так собі,
Але змінився настрій,
Коли побачив на вербі
Гурт котиків сріблястих.
Порі весняній завдяки,
Уже з’явились звично
Оці красунчики м’які,
Пухнасті, невеличкі.

Ольга Олеандра
2025.03.30 22:59
Торкаюся твого волосся легесеньким рухом повітря.
Спи, любий, тобі це здалося. Безшумно відкрилася хвіртка,
Впустивши невидиму постать – лиш натяк на обриси тіла
Із ночі відлитої гості, що тебе торкнутись хотіла.

У доторку трохи побуду. Ти дихаєш зв

Ігор Шоха
2025.03.30 22:42
Ще не уміють пересічні люди
єднати сили із останніх сил
у симбіозі Заратустри, Будди
та Ієгови.. на один копил.

Та уповають люди пересічні
і віруючі на одного з трьох...
у цьому світі нації не вічні

Борис Костиря
2025.03.30 21:21
Будинок розтрощений.
Із нього безглуздо стирчать
його кістки.
Із розбитої цегли
виривається крик.
Зі зруйнованого шиферу
проглядає безнадія.
Розсипана глина
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Дарина Меліса
2025.03.20

Софія Пасічник
2025.03.18

Діон Трефович
2025.03.03

Арсеній Войткевич
2025.02.28

Григорій Скорко
2025.02.20

Павло Сікорський
2025.02.13

Антіох Відлюдник
2025.02.13






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Петро Сорока (1960) / Вірші

 * * *
Ліси і рівнини. Озера, незамкнуті в плити.
Піки тополь і нескошені трави руді.
Ніколи не думав, що можна цю землю любити
Дужче, як жінку, терпкіше, як душу в собі.
Що можна так п’яно й надсадно тулитись до теплого лона,
І, мудре життя занедбавши, прожити, як справжній мудрець.
–Хто ти? – питає мене тихий янгол у шибці вагона.
–Паломник, бродяга, земних краєвидів ловець.
Дороги на серце намотую, гори і доли,
Де вітер спиває росу, а людина ясу.
Кажуть, душа відлітає в засвіття голісінька-гола,
А я найбагатшу колекцію в горні світи принесу.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2008-01-27 08:36:37
Переглядів сторінки твору 3905
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 5.127 / 5.5  (5.059 / 5.57)
* Рейтинг "Майстерень" 5.119 / 5.5  (5.013 / 5.53)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.797
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2008.07.23 13:43
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентин Бендюг (Л.П./Л.П.) [ 2008-01-27 09:09:22 ]
Доброго ранку, пане Петре!
Вірш ніби про мене: жив, бував і працював у 10 з 15 колишніх республік Союзу, у багатьох - неодноразово і врізних їхніх куточках. Так легко любити із-за вікна теплого купе чи ілюмінатора літака землю і навіть людей на ній, колекціонувати пейзажі й образи... Відчуваєш разом і якусь причетність і відстороненість, не відчуваєш ні вини, ні відповідальності, ні обовязку щось змінювати... Як сказала Ізергіль: "Славну ти собі обрав долю, соколе! Отак ходи і дивись. А находишся - ляж і помирай" За точність цитати не ручаєся, але зміст такий.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Дяченко (Л.П./М.К.) [ 2008-01-27 09:17:22 ]
Чомусь не відповідає на коментарі зачарованих читачів пан Петро. Мабуть, тому, що головне вже сказано в віршах.
А я "Кавказську полонянку" пригадав. Там людина світ із вікна власної "Волги" пізнавала.
"Що можна так п’яно й надсадно тулитись до теплого лона"...
Я в захваті від Вашої іронічності. Дякую, пане Петре, за вірш. Оцінки - то пусте. Хоча й приємне.
Чекатиму на нові вірші. Ваш читач.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Дяченко (Л.П./М.К.) [ 2008-01-27 09:39:10 ]
То я про свою оцінку писав, яку не виставив, вибачаючись наче. Критикуючи чи схвалюючи, мабуть-таки, читач повинен якось більш точно висловити своє відношення до авторського творського доробка.
А вже чиясь з"явилась. Поздоровляю. Янгол із вірша, мабуть, приніс :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентин Бендюг (Л.П./Л.П.) [ 2008-01-27 09:40:34 ]
Та то я, щоб підсолодити пілюю.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Дяченко (Л.П./М.К.) [ 2008-01-27 09:49:47 ]
Я колись вже писав про маленьких йолопів і вже не хотів би повертатися до цієї теми.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Дяченко (Л.П./М.К.) [ 2008-01-27 10:02:05 ]
Мабуть, таки треба. Безадресно я згадав про творчо болісне. Просто, наскільки я розумію, ми знаємо, що таке є справжня поезія, якщо навіть своєю особистою ми до неї не дуже наблизились, але рухаємось, зупиняючись, відпочиваючи. Тому і читаю вірші шанованих поетів, при цьому не зупиняючи свій творчий пошук.
Все.