ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юрко Бужанин
2026.02.11 12:29
Арчі —
мій малий читирилапий друг —
завершив свій ранковий ритуал
на газоні біля під’їзду.
Потім він подивився на мене
цими вологими очима,
у яких —
і любов, і виклик,

Тетяна Левицька
2026.02.11 11:23
Про ідеал, мій друже, не пишіть —
дурман ілюзій в полисках звабливих.
Немає цвіту в змореній душі,
це Вам здалося, що я особлива.

То Ви мене намріяли з пісень,
зліпили із фантазій феєричних.
А я скажу відверто Вам, лишень,

Борис Костиря
2026.02.11 10:18
Чи може бути
обличчя мовчання?
Обличчя у того,
у чого його не може
бути за визначенням.
Обличчя мовчання -
це лице пустки,
це хмара накуреного диму

Артур Курдіновський
2026.02.11 03:35
Невиліковний біль уже не вщухне.
Всі вірші, від початку до кінця, -
Естетика прокуреної кухні
Та сповідь непочутого мерця.

Метафора - мов порція отрути,
А цілий твір - отруєне вино.
Спостерігає чорним оком лютий,

І Ірпінський
2026.02.11 02:24
На кухні маленькій сиділа зима,
І в спальні, в вітальні... Усюди
Така безпардонна, здавалося аж,
Що в гості прийшли саме люди

Та як без ключів і без дозволу та
В будинки вкраїнські проникла?
Яка ціль візиту, причина, мета?

Олена Побийголод
2026.02.10 21:20
Із Леоніда Сергєєва

Наречена:
Зійди мерщій з фати, підкидьку божий,
не міг взуття почистити до дна!
А я, дурна, проґавила Серьожу,
там хоч свекруха звір, зате одна.

Світлана Пирогова
2026.02.10 19:23
Між нами - тільки тиша і тепло.
Така тонка, прозора невагомість.
Все, що до тебе в серці зацвіло,
переросло сьогодні у свідомість.
Я п'ю твій погляд, наче джерело,
В якому небо відбиває зорі.
І як би нас далеко не несло,
ми два вітрила в золотому

Іван Потьомкін
2026.02.10 18:53
Зло, не покаране належне за життя,
Спроможне мстити навіть з того світу.
В далекому минулім Ірод,
В нашу епоху біснуватий Гітлер
Керує помислами всіма із того світу
Пройдисвітів сьогоднішніх безпросвітних,
Готових на будь-яке зло, навіть на яде

Ігор Шоха
2026.02.10 15:13
А ми існуємо іще
по два боки одної долі...
ти у полоні, я на волі,
попри жалі, душевний щем
до мене линеш ти дощем,
а я до тебе вітром в полі.

ІІ

Микола Дудар
2026.02.10 14:09
У замкнутім колі несемось галопом.
Сил оглянутись бракує чомусь.
І кожен виток засмокчує мохом…
Вигода значить з галопу комусь.
І смокче так липко… Смокчи! — запевняє,
Інакше порвем, розтопчем у слизь…
Народжених в колі — коло кохає
Тому, що навіки

Борис Костиря
2026.02.10 10:05
Ранковий автобус один і той самий
Виходить з імли невблаганно, як час.
Як витязь казковий, виходить із драми,
Аби піднести до фантазії нас.

Ранковий автобус приходить невчасно,
Мов доля, яка заблукала в світах.
Ранковий автобус, як виблякле г

Віктор Кучерук
2026.02.10 07:12
На фото пожовкле дивлюся
І згадую легко краї
В яких потрапляла бабуся
В обійми юначі мої.
Як сонцю весна, довірялась
Теплу моїх лагідних рук
І тішилась щиро помалу,
Що часто гостює онук.

Лесь Коваль
2026.02.09 21:55
Ми колись перестрінемось поглядом
в центрі міста твого серед натовпу
мимовільно, побіжно і поквапом.
Я дивитимусь пильно й не знатиму
звідки мчиш і куди повноводною
провесінньою чистою річкою.
Милуватимусь літньою вродою
і душею, що сонцем відсвіч

С М
2026.02.09 21:41
закриття сезону
закриття сезону
літо йде
мов недовгий сон
що діяти
закриття сезону

вранці ми не думали про те

Володимир Бойко
2026.02.09 21:19
Кому бракує друзів – вишукує ворогів. У московській мові слова «братство» і «рабство» пишуться по-різному, але сприймаються однаково. Невчасно подана до обіду ложка може обернутися ложкою дьогтю. Московському баранові Золотих воріт не бачити.

Олександр Буй
2026.02.09 20:59
Він приречено жив, бо давно розумів,
Що горітиме вперше й востаннє,
І собою вогонь запалити хотів
Неземного святого кохання.

А у неї із кременя серце було –
Почуття їй були незнайомі.
Що горіння для неї? Воно – ремесло,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Дарій Стрілецький
2026.02.05

Акко Акко
2026.02.03

Стефан Наздоганяйко
2026.01.28

Кіра Лялько
2026.01.22

Аліна Гурин
2026.01.19

Лесь Коваль
2026.01.19

Жанна Мартиросян
2026.01.16






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Кока Черкаський (1964) / Вірші

 Віршомази
Віршомази віршомазять
Дуже продуктивно.
Це, з одного боку, дивно,
А з іншого – й не дивно.

В них енергії й завзяття
До біса і трохи,
Та, щоправда, в їхніх віршах
Трапляються блохи.

Їм ці блохи непомітні,
Бо то ж їхні діти.
А стороннім читачам
Годі це терпіти!

Але віршомази проти,
Щоб їх поправляли.
Бо ж хіба вони для цього
В СПУ вступали?

Як не член ти СПУ
То не маєш права
Віршомаза поправляти,
Не твоя це справа.

Що ж робить в такому разі
Скажіть, любі друзі?-
Хай читають віршомазів
Одні чорногузи!

Вихваляються нехай
Одне перед одним,
Які в кого регалії,
Що в кого за орден!

А початкуючим митцям
Ви не дороговкази!
Кожен бачить й розуміє,
Хто тут віршомази!


28.12. 2025

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2025-12-28 06:02:20
Переглядів сторінки твору 209
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.832 / 5.31)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.778 / 5.28)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.753
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Сатира. Чорний гумор. Та інші дошкульності.
Автор востаннє на сайті 2026.01.22 11:00
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Борис Костиря (М.К./М.К.) [ 2026-01-01 13:42:44 ]
Добре, Коко, Ви розвінчали ремесників від мистецтва.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2026-01-05 10:47:33 ]
Костиря навіть коментар грамотно написати не вміє:
ремЕсників, горе лукове, чиє б мичало, а чиє б мовчало.

А тобі, Коко, я скажу таке. Ніхто не є поза критикою - чи член СПУ чи не член. І ти мені можеш писати свої зауваги, виловлювати блохи, якщо вони є, і якщо критика справедлива, конструктивна і доброзичлива, то я завжди прислухаюся.
Але якщо критика уїдлива і несправедлива, як ось в даному випадку коментар Костирі, то коментатор чи горе-критик отримає на горіхи так, що мало не здасться.
А тобі, Коко, раджу чемно. Спершу навчись гарно писати, а тоді вже отримаєш моральне право і критикувати. І поглянь на свій рівень збоку, чесно і справедливо. Може, різкуватим був мій віршований коментар, але ж, вибачай, який вірш, такий і коментар. І скільки б ти не обзивав справді обдаровану людину віршомазом, суть від того не зміниться, і зло твоє тобі ж і вернеться. І ярлик, який ти чіпляєш несправедливо, на тебе ж і почепиться. Подумай на дозвіллі.
І суть не в тому, член ти спілки чи ні. Є письменники, а є члени спілки, як колись писав поет Микола Холодний. Ліна Костенко не є членом спілки. Але це не заважає їй бути ЛІНОЮ КОСТЕНКО.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Борис Костиря (М.К./М.К.) [ 2026-01-05 11:12:33 ]
Це друкарська помилка чи неуважність.
Я з Вами нормально спілкувався, поки була нормальна комунікація. А згодом Ви перейшли на бульварну лексику. Я вважаю, що все-таки у Ваших віршах чимало банальностей.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Борис Костиря (М.К./М.К.) [ 2026-01-05 11:15:07 ]
Ви звикли всього досягати агресією і горлом.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Кока Черкаський (Л.П./М.К.) [ 2026-01-06 02:44:11 ]
гм...
я що, когось конкретно тут назвав "віршомазом"?

Перепрошую, у цьому творі нема жодних імен чи прізвищ, текст носить опосередкований характер, спрямований проти віршомазів як таких, незалежно від того, чи вони існують тут і зараз, чи може існували колись, чи існуватимуть у майбутньому.

Якщо хтось чи дехто упізнав тут себе, - це цілковито його рефлексії на його совісті.

Я навіть епіграфом не ставив абсолютно нічию творчість. Які до мене можуть бути претензії?

Яке зло до мене може повернутися? Абсолютно ніяке. Жодне. Тут немає ні краплі якогось зла.

Щодо морального права, яке я повинен отримати. Цікаво, який це володар душ людських має право надавати мені моральне право чи не надавати мені морального права?
Мені здавалося, що я, як вільна людина, вже від самого народження володію усіма моральними правами , які тільки можливі.

Аж тут виявляється, що я повинен спершу навчитися писати гарно :)
А хто буде оцінювати, чи я гарно пишу, чи не гарно?

Як писав Алєксандр Сєргєєвіч, "А судьї кто?"