А час цей моральність затер
в догоду занепаду плину.
Та я, от дивак, дотепер
нас поміж шукаю Людину.

Шукаю, і мрію знайти
подій серед, надто розхожих.
Та мрії спливають, із тим
є сумніви - марний цей пошук!

Сум'яття: не склалось, мабуть,
їх, істинних, все таки мало
в епоху, порожня де суть
щоденною данністю стала.

Де б'ють гуманізм повсякчас,
де мислення в шорах і путах,
де підлість почута не раз,
а совість відверто забута.

Де слову всяк вчинок не брат,
а дружба у спогадах лИше,
Де золота дзвін у стократ
життів міліонів цінніше.

І де голоснішими ті,
яким би мовчати, несила...
Як часто в людській маєті
себе почуваю безкрило.


Та все ж я продовжу маршрут,
і йтиму вперед, без упину
за мить осіянну: вже тут!
Земляни! Стрічайте Людину!


9-12 січня 2026 року

Україномовна версія власного віршу "Ищу Человека" закінченого 16 травня 2014 року.

Ищу Человека


Проигран моральностью спор, -
В угоду ущербности века.
А я, вот чудак! До сих пор
Ищу меж людей Человека.

Ищу среди взглядов и лиц,
Подспудному вверившись чувству,
В мельканье расхожих страниц...
Сомненье: сей поиск - безумство!

Смятение: вдруг, не судьба?
Ведь их, настоящих, так мало...
В эпоху, где душ голытьба,
Обыденной данностью стала.

Где бьют гуманизм по лицу,
Где мыслить почти перестали,
Внимают скорей подлецу,
В ком совесть отыщешь едва ли.

Где слову поступок не брат,
А дружба отмечена тризной...
Где золота звон во сто крат,
Ценней человеческой жизни.

Где громче кричат часто те,
Кому б помолчать лучше было.
Всё чаще в мирской маете
Себя ощущаю бескрылым.


Но мне наугад дальше бресть,
Отбросив неверья опеку.
За миг озаренья, - он здесь!
Землянин! Встречай Человека!

---16 мая 2014 г.