"Любов до себе - оце любов",
А жінка - це таке - лише сміття.
Можна збрехати, можна топтати,
юзати для власних потреб і мати.
Нічого вона не зробить,
Лише піде з хати побої знімати".

Танцюєш, огидний, скачеш на живих кістках,
П'єш жіночу кров? Це твоє натхнення?
Тобі таке, мабуть, до вподоби?
Ти навіть не звір! Ти лайно -
Не тоне воно, лиш смердить!
Жінко, пам'ятай - тиск змиє його.




З розділу " У-хромосома".







Якби хтось грамотний підказав, як називається такий жанр поезії, в якому автор різко виражає, виплескує негативні емоції: агресію, гнів, невдоволення, критику, заперечення.
Спробувала гуглити, та все ж не зовсім задоволена таким результатом, як жанр експресіонізм, чи шрей-експресіонізм.
(нім. Schrei - крик).
Можливо хтось знає інші види цього жанру, було б цікаво поспілкуватись.

Доречно буде надати коротке поясненння, точніше некоротку історію до цього вірша. Її корені мають більше 30 років і основані на реальній події, яка раптово винирнула з пам'яті через такий довгий проміжок часу.

Тоді був вечір, я була підлітком, років 12-13, батьки були в дальній кімнаті, дивились телевізор. А у моїй було достатньо тихо, щоб почути крик дівчинки, який лунав з вулиці. Вона без перестанку кричала і гірко плакала, спочатку я думала побігти до батьків і сказати, щоб вони їй допомогли, мій батько завжди захищав мене, то ж я була впевнена, що і її захистить. Але почула, що там вже є люди, які кричали:
- зупинись, зупинись, та що ж ти робиш? Це ж дитина.
Чути було багато голосів і чоловічі теж.
З мого вікна не було видно подіїї, вона була за рогом вулиці, але я бачила, що за поворот йшли інші люди і зникали у тому крику дівчинки і її благаннях:
- Тато, не треба.
Уся ця тривога тривала для мене наче вічність, я так хотіла, щоб крик припинився, що не могла зрушити з місця і покликати батьків, сподівалась, що в наступну секунду все зупиниться, хтось зупинить дитячий плач і зупинить те, що там відбувалось. Хоча зі звуків, що лунали на весь район, мені здавалось, що перехожі лише дивились, бо дівчинка продовжувала кричати і плакати.

Зараз, згадуючи цю страшну в моїй уяві історію , здається, що то був лиш сон, оскільки ні людей, ні самої події я не бачила, тільки чула. Я ніколи не знайду ту дівчинку, не зможу почути її історію, не можу обійняти її і сказати, що життя це чорно біла полоса, що біль минає і натомість приходить радість. Сказати, що є ті, хто вміє розділяти біль, є ті, хто вміє творити добро і може любити без болю. І вона їх обов'язково зустріне. Ніжно обіймаю ту, уже не дівчинку, та бажаю їй дорослого щастя, яке полягає у виборі.
Бо щастя це вибір, а її батько просто не знав цього. Хочу щоб її доля була легкою, ніжною і щасливою.

Повертаючись до вірша, хочу сказати, що цей вірш це не крик дівчинки, не шрей-експресіонізм - це наче гнів на інший гнів, на агресію чоловіка.
Це спроба донести агресору його поведінку, показати його лице.
Та історія і досі стискає моє серце. І коли хтось кривдить дітей, у тому числі "внутрішніх", це дуже відгукується у мені болем і протестом.


То ж, чому ця історія вилилась на папір саме зараз?! Можливо її батька вже немає в живих і дівчинці стало легше, вона вже не тримає біль у собі, він пішов разом з ним?! Тепер вона може обирати, тепер вона достатньо доросла для вибору. Я бачу її з коханим, добрим чоловіком і двома дітками, у місці сповненому сонця і тепла.

Хіба та маленька дівчинка могла зробити тоді щось? Хіба могла зупинити те, що відбувалось? А чи міг батько бути для своєї дитини провідником і захисником, учителем та другом, не знаючи, що таке любов.
Та, на жаль, ніхто не вчить батьків бути прикладом, не всі можуть берегти свою дитину в душі, щоб захистити інших, не всі ладні справитись з безпорадністю в дорослому віці і вони будуть чути свій крик постійно.

Це саме відбувається і з війною, вона вже не зникне з наших голів. Війна - це наслідок.

А на останок хочу додати, що каталізатором до вірша став чоловік на ім'я Денис. У ньому я побачила батька тієї дівчинки і просто не змогла змовчати.

Чи хотіла я, щоб він відгукнувся? Ні! Я б хотіла, щоб його ніколи не було у моєму житті.