Літак British Airlines приземлився у аеропорту о. Борнео.
Молода пара спускалась трапом до терміналу.
- Тут таке незвичне відчуття, коли дихаєш, вологість зашкалює, і комахами мабуть кишить.
- Люба, ти ж сама обрала це місце.
- Так, люблю екзотику, і тепло, і море, а вологість навіює особливі настрої, - посміхнувшись промовила Джейн, - думки про комах, мабуть теж.


Ім'я дівчині обирала мати після прочитання улюбленої книги - Джейн Еір. Матері хотілось, щоб донька була легкою у характері і свіжою наче вітер. Хоча вітер Джейн не надто любила, він завжди заплутував її волосся, та смикав за сукню, надаючи не зовсім ідеального вигляду текстилю.

Пара рухалась в напрямку будиночку, який Інститут Нейтона винайняв для досліджень його праць. Юнак працював
над археологічно-історичними працями в галузі етнічних груп населення Індонезії, зокрема основного корінного населення -племен Даякі, які на його думку мали загадкове походження та цікаві факти генезису.

Прибувши на місце пара була приємно здивована. Вигляд з вікна був приголомшливий. Наче такими і мали бути кольори життя. Усе яскраве, квітуче, море гралось хвилями, а густе листя екзотичних дерев теревенило про щось своє.

Нейтон обійняв дружину та вдихнув аромат її волося.
- Новий парфюм?
- "Рейна". І здається це найдоречніша назва для них, враховуючи місцевий клімат. Можеш рятуватись! Вона - твоя злива, - з посмішкою Мони Лізи та з грайливою інтонацією промовила Джейн.
- Ооо, тоді можна замовити у вас усю зливу, яку маєте і одразу, пліз. - прокоментував юнак англійською.
- Джейн обдарувала чоловіка солодким поцілунком, вона любила, коли Нейтон підхоплював її звабливий настрій, та був з нею на одній частоті.

Її руки торкнулись його шиї.
Вологе повітря зробило свою справу.
Шкіра Нейтона була не надто сухою, а смак на губах передавав увесь колорит Яванського моря.
Поцілунок був схожий на метаморфозу устриці. А тропічна злива, яка незрозуміло звідки узялась, грала свій звичний блюз, як і десять тисяч років тому.

Пара зайшла у свій новий будиночок і поринула у свій світ.
( Далі частина тексту лише для дорослих ) :))))

Важкий день перельоту та заселення добігав кінця.

- Здається дощ стих, - промовила Джейн, наче боялась знову його потурбувати.
- Люблю тишу і затишок твоїх обійм.
- А я люблю шепіт вітру з тобою.
- І що він шепоче?
- Що ти мій найкращий серед усіх людей та птахів, на землі та у небі, найрідніший і найближчий, не уявляю нікого іншого поруч і не знаю, як жила би без тебе.

***

Наступного ранку хтось постукав у двері.
Нейтон відчинив двері.
На порозі стояв високий, худорлявий чоловік, років п'ятдесяти, не місцевої зовнішності, з рисами європейської раси.

- Дозвольте представитись, Джон Іверс, губернатор острова. Чув, що Ви, приїхали вивчати історію племен Даякі. Хотів познайомитись з Вами ближче і можливо зможу допомогти новою інформацією.
- В наших краях дуже мало європейців, тож радий, побачити когось з освітою. Відколи мене назначили губернатором, ви лише другий відвідувач в нашому поселенні.

- О, це чудово! Проходьте. Можу запропонувати вам тільки апельсиновий смузі, ми ...

В цей момент з кімнати вийшла Джейн.

- О, люба, це губернатор острова, Джон Іверс, він люб'язно запропонував допомогти у моїй роботі.

Губернатор ледь не втратив рівновагу. В обличчі Джейн він побачив свою колишню дружину, Мадлен.

Джейн помітила зміну виразу обличчя губернатора, їй ця зміна не сподобалась.
Щоб приховати емоцію, губернатор одразу заговорив:

- Доброго дня, пані Джейн. Не буду забирати Ваш час. Я зайшов тільки на хвилинку до вашого чоловіка. Ось візитка, там адреса офісу, стільниковий звязок тут дуже поганий, тож якщо щось цікавить - звертайтесь.
- Дякую, пане Джон, але наступні 3 тижні вже заплановані робочими відрядженнями.

- Тоді звертайтесь при нагоді. Можу відвезти вас углиб лісу, безпосередньо до поселень Даякі, там ви зможете довідатись більше про тутешній колорит.

Губернатор відкланявся і за секунду зник за стінами будинку. Проте з того моменту не міг думати більше ні про що, крім молодої дівчини, яка була ззовні подібна на його Мадлен, як дві краплі води.

Наступні тижні закохані проведи у знайомстві з островом, разом з перекладачем, якого знайшли організатори поїздки. Описати його красу було важко. Все виглядало доволі незвично. І тут краще один раз побачити, ніж довго розповідати. Пара зупинялась у місцевих мешканців, їли місцеву їжу, коштували екзотичні фрукти, про існування яких навіть не уявляли.
Погода була неймовірна. Нейтону здавалось, що там, де була Джейн, завжди сяяло сонце. Вона наче вміла розганяти непогоду своєю усмішкою.
А Джейн усім розповідала про той тропічний дощ, яким зустрів їх острів у день приїзду. Він так гармонійно лив на тропічні орхідеї, що росли перед вікном їхнього будиночку, і виспівував пісні, як ті, що співають місцеві мешканці.
Нейтон занотовував важливі деталі побуту та оповіді старших людей.
Час спливав швидко і цікаво для усіх.

За відсутності доктора Нейтона та Джейн, Губернатор вирішив для себе продовжити їм візу на півроку, і за цей час зблизитись з дівчиною. Показати їй усю красу острова, поки Нейтон вивчатиме племена дикунів. Джон хотів, щоб дівчина склала йому компанію у подорожі на дикі озера вглиб острова, на оглядовий майданчик найвищої гори острова Кінабалу, показати їй мангові ліси та прокататись на човні серед джунглів по ріці Махакам і ще в його голові винирнуло з десяток вражаючих подорожей, які, як був впевнений Іверс, точно сподобаються дівчині з Європи.

До того ж, це була найлегша ідея, позбутись Нейтона, якщо він раптово зникне десь у племені. І губернатор переконає дівчину шукати чоловіка до останнього. А там уже поступово призвичаїть Джейн до місцевих справ і дасть надію, що вона рано чи пізно зможе знайти коханого.

Після повернення з відрядження. Нейтон все ж домовився з губернатором на вівторок про поїздку до племен Даякі.
Падав дощ. Джейн погодилась поїхати з Чоловіком, щоб розвіяти хмарний настрій.
Губернатор не скасував поїздку, щоб відчути колорит острова, оскільки це зазвичай нормальна погода для цього регіону. Вони їхали по болотяному грунту, вчотирьох: Нейтон, Джейн,Губернатор, та штатний перекладач Губернатора. Відкритий джип поступово просувався дорогою вздовж схилу.
Аж раптом з хащі вистрибнули аборигени, водій різко дав вправо.
Джейн викинуло з джипа, вона впала за схил, Нейтон побачив густі гілки і крикнув

- Тримайся за гілки, Джейн, я йду.

Чоловік без роздумів стрибнув за дружиною у густі гілки і схопився за одну з них.
Мить промайнула перед очима і він побачив сову, що висиджувала совенят, а далі гілки і удар головою.

Джейн впала на виступ, який був у схилі. Вона почула Нейтона, Але нічого не змогла промовити.
Вона роздивлялась де вона і як їй вибратись. Побачила місце, де можна було перелізти нижче і по гілкам спуститись вниз.

- Нейтон, Нейтон, ти мене чуєш? Я спускаюсь. Але мені страшно.

Нейтон не відповідав.

Джейн спустилась вниз і не знала що робити, вона гукала Нейтона, але він не відгукувався.
Вона вирішила бігти додому і шукати допомоги.

Вся в сльозах і в дощі вона забігла в будинку. Телефон не відповідав, було вже темно і вона вирішила бігти в поселення, аж раптом забіг задиханий Нейтон.

- Я хочу додому, сказала Джейн, і міцно обійняла чоловіка.
- Збирайся. Повідомимо про все в аеропорту.

Після недовгої розмови з місцевою поліцією, подружжю дозволили переліт до Лабуану.
- Туди зараз відправляється айленд хупер, ви встигаєте, - промовила диспетчер.

Коли пара сіла у салон хупера, Джейн раптово скрикнула,
- О, Боже, я забула тобі ска...

- Тільки не кажи, що ти щось забула на острові.

- Ні, ні, я не хочу туди повертатись! Я вже декілька днів хотіла сказати, але спочатку сумнівалась, а зараз точно відчуваю, що мене дивно нудить, і у мене більше тижня затримка.
Нейтон просто не знав, як закричати від щастя, щоб не перелякати пасажирів літака. Він широко посміхнувся, очі його засяяли і чоловік поцілував кохану тричі в губи.
- Назвемо сина Борнео, а дівчинку Реіна.
- І купимо орхідеї, як пам'ятку про цей острів, - доповнила Джейн.
- Це дощ нас врятував! Все буде добре, - і Нейтон поцілував кохану в руку.







02.05.2024 - 16.01.2026