Я заходжу в порожнії храми
І в них здійснюю тихий обряд
Я вже не чекаю Прекрасної Дами
І згаса жовтий вогник лампад.

Всі шляхи до кохань замело вже
В хуртовині моєї зими
Стала ніч без світил іще довша
Наодинці лишилися ми.

Наша молодість вже відгоріла
На поріг уже старість прийшла
Голова вся моя посивіла
Поміж віх безупинного зла.

Валить дим із комина у хату
Вітер в бовдур гуде навідліг
Я повстану проти матріархату
Бо лиш в ньому причина цих лих.

26 січня 2026.

Автор хотів дати назву віршеві "Наслідування Олександра Блока", але класик писав у своєму вірші до Прекрасної Дами зовсім про інше та й написано це з відстані довших років ніж прожив сам Блок. Передчуваю що за це автора поб'ють камінням феміністки, провісниці ери матріархату ХХІ століття. Однак домінування жінок на керівних посадах не зробило світ ані щасливішим, ані людянішим, ані добрішим. Навіть навпаки - настала головна ідея, що чоловік винен жінці все, а вона йому - нічого, окрім кохання. Наслідки цього довкола нас: хворий 55-річний чоловік лишився після розлучення в напівзруйнованому будинку, а молоді дівчата його ще й хейтять за те що він, бач, сміє скаржитись.

З початком російсько-української війни в Росії виник цілий соціальний прошарок "мальвінок", що оформлюють фіктивні шлюби із алкоголіками, колишніми ув'язненими, бомжами і відправляють їх підписувати контракт аби отримати за них гробові (і це жінки, що вважаються милосерднішими за чоловіків!)

Врешті Маргарита Симонян, Ольга Скабеєва і Юлія Вітязєва, котра радіє з того що її рідна Одеса залишилась без світла і тепла, теж належать до жіночої статі.

Навіть однією з причин нинішньої кризи є безмежна жадібність других половинок "князів світу цього".

Відтак світом має правити не матріархат, і не патріархат, а рівноправ'я і людяне ставлення одне до одного.