Милий,солодкий,дорогоцінній,рідний,классний,жагучій,очікуваний,рідний...Мій. Ну,долетіли вже нарешті мої поцілуночки-листівочки?Чи розбилися об скелі твого досвіду?Твої ласкаві очі хижака впевнено зайшли в мої.Вода й вогонь.Вітер й земля.На уроках хімії ми змішували,конденсували,ліпили водорідні сполуки,та от про ядерний вибух нічого не знали.Ооо!Земля зідригнулася,води вийшли із берегів.Це сталося.10000-градусна ядерна хвиля вислизнула із наших зімкнутих вуст.Ми з тобою злочинці. 19 й 50. Це не помилка коректора,це не рік якоїсь там битви чи чергової бюджетної кризи.Твоя дочка цього року стала студенткою.Мої щирі вітання.Як її звати до речі? Маша.Глаша чи Параска?Ти вже сказав їй..? Ми приречені на довічне ув'язнення десь там у жанровому Сибіру,чи у підземельних шахтах,де пану диявольська рать й страждання.Там,серед,попелу й сірки ми побачимо кратери вулканів.Вони вибухають яскравими й потужними оргазмами вогню.Щохвилинно.Уявляєш?
Візьмеш мене працювати до себе у ТВ-передачу?Бо ж я тільки там зможу суперечити тобі.Вже набридло чути оте:"Ксеня,ти нічого не розумієш.Ксеня,ти ще дитина.А потім..Ксеня,я хочу тебе." Мабуть,хтось вставив тобі всередину такий малесенький диктофончик.Там все записано.Скільки ти жити будеш.Що сказати дружині на раптову відмову їхати у Крим кататися на лижах.Взяти б,розпотрошити тебе.а це я так.
Зови мене медовуха.Грубо? Я от кожного ранку,кожного вечора після фітнесу й добрячої соляної ванни обмазую своє тіло медом.Немов язичниця.Воно стає таке все пливке,слизке й хтиве.Кожна пора всмоктує важкі краплі бджолиного корму,груди наповнюються сяяням,вуста набувають схожості із ильцем метелика.Я лечу.я лечу до тебе.Я-твоя.Пий мене.Їж мене.Запрошую на Таємну вечерю.Хочу кохатися з тобою під шаленою літньою злівою,хочу пробудити тебе не кавою,а мільонними поцілунками,хочу власноруч вилити із срібла сердечко й написати на ньому:"Моє сердце належить тобі".Тоді я стану бездушною лялькою.Мій рідній.Мій сивий філософ!Мій брутальний самець.Я закрию своїм пухкою плоттю твої бойові рани,я виношу в своєму лоні твої дітей.
А свою дружину кинь.До Лондона далеко.Чому вона не примчала першим поїздом,не прибігла до тебе,щоб накормити застиглим супчиком власного виробництва?Вона - ледача англійська бабеха.Ненавиджу.Так й бачу її у роддомі: у величезному капелюсі,суконному пальто й з похмурою маскою на обличчі.Такою вона народилася.
Вже біжить моя уява до найближчої кіностудії.Воно неодмінно візьмут мій сценарій.А називатися фільм буде "Коханці підлягають розтрілу".
П.С.:Пиши.Заходь до мене в універ.Ти любиш збирати гриби?Я їду влітку на дачу-збирати гриби,ловити рибу й вчитися водити авто.А ще-пікти наполеон.У мене вийде.Обіцяю.
Цілую. Твоя Ксю.