Чи наснилось, чи ні... Вже заплутався. Не пам'ятаю...
А можливо, це просто уламок мого вітража.
Розквітала, мов літо, моя відігріта душа
У зеленій мелодії, ніжно-липневім розмаї.

Я заплющую очі та чую журу водограю,
Чиста зелень мелодії сірість мою заглуша.
Чи наснилось, чи ні... Вже заплутався. Не пам'ятаю...
А можливо, це просто уламок мого вітража.

Фортеп'янно чекаю на щось і органно страждаю.
Розумію: давно вже позаду остання межа.
Я назустріч іду нереальним, благим типажам,
І самотністю пахне горнятко лимонного чаю.
Чи наснилось, чи ні... Вже заплутався. Не пам'ятаю...

2

А можливо, це просто уламок мого вітража
Розриває надію на "до" і знесилене "після".
На кущах тільки ягоди згуби, зелені та кислі,
А за справжню турботу ніхто не дає ні гроша.

Редагує статути порядності всесвіт-ханжа.
Наді мною твердої безвиході хмари нависли.
А можливо, це просто уламок мого вітража
Розриває надію на "до" і знесилене "після".

Світ нагадує нині бридкого, слизького вужа.
У зміїнім кублі - все, як треба. Чужинці загризли.
З невимовною радістю просто закреслюю числа.
До мелодії серця мій поїзд уже поспіша.
А можливо, це просто уламок мого вітража.

3

Розриває надію на "до" і знесилене "після"
Нотний стан, до якого немає й не буде ключа.
Поступово, я ноту за нотою тихо втрачав,
Чисті лінії зошита білою тишею тиснуть.

Я, принаймні, сам вигадав цю недоспівану пісню,
Поки світ зовсім інші пісні агресивно кричав.
Розриває надію на "до" і знесилене "після"
Нотний стан, до якого немає й не буде ключа.

Люди бігають в пошуках рішень, простих і корисних,
Я - шукаю дитинства свого найдорожчий причал,
Де в зеленій мелодії шлях осяйний розпочав.
А зелений фінал, той, що сам собі згодом намислив,
Розриває надію на "до" і знесилене "після".

4

Нотний стан, до якого немає й не буде ключа, -
Все, що є в мене зараз. Гірка та безбарвна планида.
Хтось побачить у нинішнім часі благі краєвиди,
Тільки в мене цей час поступово з душі вилучав

Всі відтінки веселки. Чекало маленьке хлопча
На цікаві історії сонця, казкового гіда.
Нотний стан, до якого немає й не буде ключа, -
Все, що є в мене зараз. Гірка та безбарвна планида.

Де-не-де жовтим спогадом квітне тепер алича,
А навколо - шматує надію червона корида.
Я подумав колись: все ще буде! І час новий прийде!
А насправді щомиті майбутнє своє зустрічав -
Нотний стан, до якого немає й не буде ключа.

5

Все, що є в мене зараз - гірка та безбарвна планида,
Самовпевнений вакуум, де потонув монолог.
Перехрестя зневіри, байдужості, болю, тривог...
Вкотре знову туди я самітником зламаним вийду.

Бездуховність будує високу свою піраміду,
Заздрість чорна захоплено риє глибокий свій льох.
Все, що є в мене зараз - гірка та безбарвна планида,
Самовпевнений вакуум, де потонув монолог.

Попри все, таємницю свою я нікому не видав!
Де звернув не туди - я не знаю. Судитиме Бог.
Килим жовто-зелений кульбабок навіки засох.
Не знаходжу я музику, ту, що теплом оповита...
Все, що є в мене зараз - гірка та безбарвна планида.

6

Самовпевнений вакуум, де потонув монолог, -
Чорний залишок від чарівного мого автодрому.
Ці всі пошуки марні розвінчує болісна втома,
Бо для мене ніколи не буде прогулянки вдвох.

Я тримаю за руку свій спогад... Але нас обох
Розстріляє провина, нещадна та дуже знайома.
Самовпевнений вакуум, де потонув монолог, -
Чорний залишок від чарівного мого автодрому.

Конюшини давно вже нема, тільки чортополох.
Світу гучно брешу, коли знов поспішаю додому,
Бо нема, куди йти. Зачекай, мій казковий пароме!
Без жалю залишаю це свято брехливих епох,
Самовпевнений вакуум, де потонув монолог.

7

Чорний залишок від чарівного мого автодрому...
Чи наснилось, чи ні... Вже заплутався. Не пам'ятаю...
Неповторний зелений орган проводжає до раю
Та записку дає. Ноти всі записав через кому.

Цю зелену мелодію не заспіваю нікому!
Пронесу аж до фінішу, аж до останнього краю.
Чорний залишок від чарівного мого автодрому...
Чи наснилось, чи ні... Вже заплутався. Не пам'ятаю...

Не шкодую. Назустріч іду я обличчю сумному
І тримаю в руках стару книгу про Герду і Кая.
Там чекають мене. Цю мелодію щиро зіграю.
Ну а тут - залишаю у владі скорботного грому
Чорний залишок від чарівного мого автодрому...