Забувається потроху ця Річ Посполита
Чому москалям вдалося її захопити.
Почалося все із того, що не забажали,
Щоб в державі українці рівними їм стали.
Півстоліття колотнечі, Хмельниччина й раптом
Москалі нас узялися жваво «захищати».
Користались тим, що ми ще досвіду не мали,
Між собою нас стравили та і запопали.
А потім вже й за поляків так само взялися.
І поляки на ті ігри, врешті повелися.
Хоча їх Річ Посполита іще існувала,
В боротьбі із москалями перспектив не мала.
Кинулася надто пізно, стала повставати,
Але то були даремні та криваві втрати.
Шанс з’явився, як валитись Московія стала,
І поляки тим, здавалось, вдало скористали.
Їм би з нами замиритись й разом воювати,
А вони взялися землі наші забирати.
І чи довго була вільна та Річ Посполита?
Сталін з Гітлером криваво взялися ділити.
Замість того, щоб із нами сили їм єднати,
Щоби німців з москалями, накінець прогнати,
Стали чубитися тільки, адже не бажали,
Щоби ми на своїх землях вільно панували.
А москалі тільки руки потирали з того,
Сподівались до Варшави прокласти дорогу.
Так і сталось. Поки гризлись поляки із нами,
Москалі зробились в Польщі справжніми панами.
Як Союз став розпадатись, звільнились поляки.
Стали вільні й українці. Москалі ж усяко
Намагаються і досі народи стравити,
Щоби й Польщу, й Україну знову покорити.
Знаходяться ідіоти, що їм помагають,
Знов питання піднімають, що нас розділяють.
Ні, щоби єднатись з нами, всі кривди забути,
Вони знов під москалями, мабуть, хочуть бути?!