Літо, сонце і засмага не з тобою, а проти, якщо розповідаєш, який ти крутий Сіндбад, і що тобі дали ті зароблені валюти, які для тебе – ніщо, бо тобі потрібні лише моря з океанами – простір, вільний від будь-яких семафорів твого шляху.
Вусате обличчя стриженого бороданя і руки – вони розкажуть більше про тебе, ніж ти розповісиш, цідячи слова і граючись морськими наголосами.
"Ми ходили"...
Та куди ви ходили, якщо в тебе міський загар? Протокольні звороти прориваються до кожного невидимого абзацу твоїх оповідок, а ти такий спостережливий спец, що вираховуєш, хто перед тобою, а не ти перед кимось.
Тебе "прочитають" ще до десерту, і ти побіжиш за поглядом, а не за колким і привабливим доторком жіночого струму магнітних енергій.
О'кей, не ти побіг, а за тобою. Ми неслабо повечеряли, і знаєш, куди повезеш і що може бути. Але засмага, твоя літня візитка, і як ти це заперечиш?
Біла смужка незагорілої частини тіла, з її штучним походженням пляжного зразку, бгг. У будь-якому спа-салоні під кварцем отримаєш і не таку. Ти вправний мачо, який знає, коли поспішати, коли – ні. Та хто на морі куди і коли поспішає, і де ти опанував науку неквапності та поспіху?
Маршрути прокладені, і шлях – як знайомою вулицею, якою ти виїжджаєш з подвір'я зі шлагбаумом-пропусником. Ще на обрії, в його хиткому мареві, ти в бінокль впізнаєш знайомі силуети палубних надбудов, а контейнеровозів ти начебто надивився і надивився. Тобі й без штурмана відомо, де земля.
Баклани та мартини...

Кажи чи не кажи заздалегідь, що тобі треба від нас, сьогодні від мене, завтра від іншої, і ми це зробимо разом, навіть не цілуючись. І не роби вигляду, що самотність тебе вбиває. "Бачили ми таких", як ти подумки міркуєш. А бачимо і ми – тебе такого, якими кицями та чайками ти б нас не облещував.

Батий

2026-тий год