ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

хома дідим
2026.11.12 23:32
дощ пішов по обіді
цей нудний листопадовий дощ
листопад без дощу проти правил
нехай би неписаних
стукотить несміливо в шибку
мов останній із найбідніших родичів
ми стрічали їх
усі ці південні північні західні східні

Артур Сіренко
2026.11.12 22:33
Пророкам було велено воскресати
В країні, де собори будують з ясенів,
Зрізуючи їхні ще живі стовбури,
Як зрізують свічки залізними ножицями
Біля закіптюжених портретів апостолів,
Коли циферблати
вічнопоспішаючих годинників
Перетв

Євген Федчук
2026.11.12 20:29
Стояв звичайний березневий ранок.
Був понеділок. В школу треба йти.
Я кусень хліба смальцем намастив,
Вхопив портфель і вискочив на ганок.
Жуючи хліб, дістався до зупинки.
Трамвай ось-ось повинен підійти,
Мене до школи швидко довезти.
Трамваєм шлях

Борис Костиря
2026.11.12 20:24
Мені не дасть спокою цей плач,
плач із середини лісу,
із його гущавини.
Плач дитини чи невідомого пророка,
плач сторіччя,
плач незбагненності,
невизначеності.
Плач, який переходить

Вячеслав Руденко
2026.11.12 15:05
Зранку зібраним чилімам
Відра додані в світлицях,
Над рогами їх витає
Дум неясних зграя дика.
Ширма з хутра у куточку
У ранковому серпанку
Шепіт шашеля рятує.
Явори, каміння, крики,

Юрій Гундарів
2026.11.12 11:02
Леся Українка і Василь Симоненко, молоді, красиві, харизматичні, повернулися до нас… 4 листопада 2026 року на сцені Національного академічного драматичного театру імені Лесі Українки в Києві відбулася надзвичайна подія. Вірші двох видатних українських

Віктор Кучерук
2026.11.12 07:21
Ворог винищити нас не в змозі,
Не убити волі у серцях -
Попри перепони на дорозі,
Ми незламні будем до кінця.
В стійкості кується перемога,
Людський дух гартується в боях -
До мети освітлює дорогу
Незборима правди течія.

Ірина Вовк
2026.11.12 06:54
«РАФАЕЛЬ САНТІ: ПЕРЕДЧУТТЯ, АБО ТРАГЕДІЯ ГАРМОНІЇ»

(Драматичний есей-містерія в голосах на три з’яви з прологом та епілогом)

Дійові особи:
Рафаель Санті – Майстер світла, принц живопису, який шукає абсолютну гармонію;

С М
2026.11.11 23:37
Замовить Mot et Chandon
У приватний кабінет
”Хай їдять торт“ звелить
Мовби Мері-Антуанет
Ліки від певності
Хрущов ти, чи Кеннеді
Будь-коли тебе запросить і ти скажеш ”так“

Софія Кримовська
2026.11.11 21:38
Ще нас нема, а камені живуть -
нутро застигле давнього вулкана.
Ці свідки світотворення, що стануть
І свідками занепаду, мабуть...
І перший водоспад, і перший ліс,
І перше слово, так, оте, найперше,
Що блискавку об камінь раптом скреше -
І розіллє

Ігор Терен
2026.11.11 13:37
Хто не помер за волю і свободу,
у того невеликий пієтет,
який не заслуговує на оду,
хай краще слух порадує дует.

Диктує моду на пустий сюжет
нечесана поетика бомонду.
Папуги теж піїти із народу

Марія Дем'янюк
2026.11.11 10:43
Господи, дякую Тобі за тишу, наповнену голосами.
Господи, я знову чую пісню своєї мами.
Господи, слухаю мову мого татусьо.
Господи, чую Твоє: «Поклич. Я озвуся».
Господи, мій любий, пресвітлий Боже,
Люблю Тебе усім серцем, як тільки можу.

Господи,

Юрій Гундарів
2026.11.11 10:35
Симфонія № 45 (Прощальна) Йозефа Гайдна виконується при свічах, закріплених на пюпітрах музикантів, які у фінальній частині один за одним припиняють грати, гасять свічі й залишають сцену. Згодом сходить зі сцени і диригент. Симфонію дограють лише два музи

Тетяна Левицька
2026.11.11 09:44
Цей погляд, ніби гостре жало,
вколов у серце мовчазне.

— Нічого вам не обіцяла,
тож не бентежте ви мене.
Самотня жінка ще не привід
торкатися її долонь;
з маршрутки на зупинці вийду,

хома дідим
2026.11.11 08:58
вона і він
пишуть навзаєм одне одному
якусь маячню
бо це їхнє уміння саме у цім моменті
ще щось писати
тут головне навязливо
увійти у ритм
зовсім необовязково

Віктор Кучерук
2026.11.11 06:10
Неспокійний, як вітрисько,
Прудконогий цей хлопчисько,
Що в глибинах небовиду
Таємничо зник без сліду.
Заховався за хмаринку
На якусь одну хвилинку,
Бо за мить повз мене знову
Шмигонув у гай вербовий,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

храм Ковальчук Ярослав Соборний
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17

Єгор Мельниченко
2026.10.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Охмуд Песецький (1993) / Вірші

 Батий
Сумуючи, немов розстаючись,
Про завтра не домовившись чи після
Зустрітися не днями, то колись,
Коли згадається сердець любовна пісня...


Закоханість і первісний інстинкт –
Усе працює, щоби поєднати,
Загнати у життєвий лабіринт.
І накивати не дадуть ніякі п'яти.

За ліктями літа́ розпізнаю́,
І непомітно глипаю на шию.
Як не маскуйте зношеність свою,
А шкіра розповість – і я повірю.

Ще манікюр і зачіску, і грим,
Ошатність і поставу, голос, мову
Досліджую. Хтось каже, зі старим
Їй щось не те, але приходить знову.

Настане грудень, з ним і божий вік,
А на залисини і натяку немає.
Охмудом невідомо, хто нарік.
І прізвище тупе, а серце крає...

В моєму віці правив хан Батий.
Дізнаймось в ласках ми,
хто більше молодий.

2026-тий год





    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2026-06-26 07:57:33
Переглядів сторінки твору 363
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.441 / 6  (5.208 / 5.82)
* Рейтинг "Майстерень" 5.441 / 6  (5.208 / 5.82)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.780
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2026.09.09 19:21
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
хома дідим (Л.П./М.К.) [ 2026-06-26 09:30:16 ]
мені подобається прізвище, і самоіронія теж дуже імпонує; щодо віку, старіння, зношення, це дуже дотичні теми, їх ніколи не досить

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Охмуд Песецький (Л.П./М.К.) [ 2026-06-26 10:49:34 ]
Ґречно дякую.
І зараз не знаю, звідки і чий. Нам обіцяли розповісти, і нічого з цього не вийшло, бо могла виникнути кривава вендета або знайшлись би якісь кончені маргінали. Нам порадили менше про них думати, а більше фантазувати. Мені здається, що мої неназвані і ніким не знайдені батьки – секретні космонавти.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Борис Костиря (М.К./М.К.) [ 2026-06-26 13:12:34 ]
Художнє осмислення проблеми часу, взаємин часу і людини.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Охмуд Песецький (Л.П./М.К.) [ 2026-06-30 09:54:18 ]
Ґречно дякую за визначення. Іноді пишу, коли на мене находить.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юхим Семеняко (Л.П./М.К.) [ 2026-06-27 10:00:39 ]
Продовжуючи нашу практику відгуків.

Вірш цікавий насамперед тим, що самоіронія в ньому є не просто засобом гумору, а способом захиститися від страху часу. Ліричний герой ніби випереджає можливі глузування інших і першим починає кепкувати із себе.
Символічний вік "майже тридцять три" працює одразу в кількох площинах. Це і "божий вік", і межа, коли молодість уже перестає бути безумовною перевагою, а людина вперше уважніше придивляється до себе й до ровесників.
Самоіронія героя проявляється в багатьох деталях. Він уважно розглядає не лише власну зовнішність, а й ознаки віку в інших. Особливо промовистими видаються рядки про лікті та шию. Це незвичне спостереження, яке відразу вирізняє текст серед звичних розмов про зморшки чи сивину. Шкіра стає чеснішим свідком часу, ніж зачіска, макіяж чи одяг.
Показово, що герой не зупиняється лише на зовнішності. Він придивляється до голосу, мови, поведінки, намагаючись прочитати вік людини за цілою сукупністю ознак. У цьому вже відчувається не осуд, а радше уважне спостереження за тим, як час поступово змінює кожного.
Не менш промовистою є самоіронія щодо себе самого. Герой згадує про відсутність лисини, кепкує з власного імені й прізвища, ніби демонструючи недовіру навіть до родинної (читай "сирітської") легенди. Ця внутрішня усмішка не дозволяє текстові перетворитися на нарікання.
Рядок "В моєму віці правив хан Батий" побудований на вдалій гіперболі. Особистий вік раптом співвідноситься з масштабом світової історії, і саме ця невідповідність створює комічний ефект.
Фінал закономірно підсумовує весь попередній рух думки. Після розмов про час, старіння й самооцінку герой несподівано пропонує зовсім інший спосіб перевірити молодість. Жарт виявляється сильнішим за теоретичні міркування, а життєва енергія бере гору над календарем.
Саме тому вірш читається не як роздум про старість, а як іронічне утвердження бажання жити, любити й не втрачати здатності сміятися із самого себе.

З повагом, Ю.С.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Охмуд Песецький (Л.П./М.К.) [ 2026-06-30 09:58:05 ]
Перципую такий спосіб і манеру відгуків як допомогу з орієнтирами і визначеннями того, куди мене заносить.
Ґречно дякую.