всяко душевно дякую
теж люблю цю річ, слухали колись по ночах у Львові, ще на початку 90х
звучить пристрасно, написано Роббі Кріґером, гітаристом,
як він сам згадував пізніше, після сварки із коханою
«tongue-in-cheek» момент у тім, що початково Роббі
написав не «Touch me», але «Hit me», що, звісно, представляє текст у дещо іншому світлі

але таке ото кохання, що ж)


чисто для довідки, бо американцям і так відомо, для українського слухача:

«Stronger than dirt» (Сильніший за бруд) – відоме рекламне гасло 1960-х років, яке використовували для прального порошку Ajax.
Сьогодні ця фраза найбільше відома як енергійний фінальний рядок, який Джим Моррісон співає наприкінці хіта The Doors «Touch Me»,
що є іронічним відсиланням до рекламного джинглу.

безперечно, повстанські пісні були повторюваним слуханням і в 90х, і в нульових, хоча в нульових це були записи Плачу Єремії, по радіо їх, однак не крутили

Тарас Чубай безперечно ікона, бачив не раз, звісно
переважно на сценах, часто відкритих (open air)
або в "Ляльці", але на той час ще не доріс до спілкування
із іконами
якось на початку 94 здається занесло із невеликою компанією
у львівську консу, причому на сцену, знову-таки
але ніхто не виступав, був зимовий вечір
трохи поспілкувався із Лесею Герасимчук, видно їй не було до кого причепитися
ну, нічого такого особливого навіть не згадаю
скоріше, розчарування, але зрозуміло, що якість спілкування
залежить від співрозмовника, мабуть, я не був відповідним, тоді, себто, я був тверезий, само собою

я міг би припустити, що психоделічний поп