Розділ 7. Андроповські реформи: спроба "навести лад залізною рукою", що зробила тільки гірше

10 листопада 1982 року помер Леонід Ілліч Брежнєв. Країну та ЦК КПРС очолив голова Комітету державної безпеки Юрій Володимирович Андропов. Андропов бачив системну кризу в державі, однак не розумів що справжньої її причиною є хибність світоглядно - політичного курсу: країна будувала те що неможливо в принципі. Андропов намагався боротись із мафією методами "нової сталінщини". Почалась масштабна "чистка". Було розпочато так звану "бавовняну справу", внаслідок якої було заарештовано низку керівників Комуністичної партії Узбекистану. Також були заарештовано ряд провідних чиновників у Москві. Був обвинувачений у розкраданні державного майна міністр внутрішніх справ СРСР Микола Щолоков, який покінчив життя самогубством. Разом з ним пішли з життя чимало інших керівників відомства. Серед них начальник дніпропетровського УВС Павло Адамович Стужук, котрий був багаторічним "дахом" Олександра Мільченка - Матроса, що на той час уже був лідером міської мафії. Невдовзі потому в серпні 1983 року був заарештований і сам Матрос. З посади першого секретаря Дніпропетровського міського комітету КПУ був змушений піти Володимир Петрович Ошко, котрий по праву вважається почесним громадянином міста Дніпро. Однак мафіозний хаос у місті дратував центральний уряд у Москві. Як показали подальші події, для Дніпропетровська це стало прологом до погіршення ситуації. Однак із них досі не знято гриф секретності. Автор тут про них писати не буде, однак згадає два епізоди підпільної громадянської війни очевидцем яких був. Перший це бандитський обстріл вікон цеху Дніпропетровського трубного заводу імені Карла Лібнехта у лівобережній частині міста десь у другій половині 1980 - х років. Другий це те як восени 1988 року на Дніпропетровському металургійному заводі імені Петровського в установки зі спалювання доменного газу кидали тіла загиблих у заводських кримінальних розбірках. Так що кримінальна війна в місті не закінчилась у 1983 році.

Намагання підвищити ефективність праці, як - от облік всіх хто у робочий час перебував не на робочому місці та інші репресії спричинили що в окремих місцях спалахували заколоти які придушувалися з винятковою жорстокістю.

Масові заворушення відбувались і протягом 1970 - х років. Зокрема це заколот у Дніпродзержинську в 1972 році та єврейський погром у Дніпропетровську (різні джерела називають різні дати коли він стався у 1973, 1975 чи 1976 роках). Однак до честі Леоніда Ілліча Брежнєва, що бачив людські смерті на фронтах Другої світової війни, він намагався уникнути масово кровопролиття. Його наступники були не настільки милосердними. Тому переважна більшість масових повстань у різних місцевостях Радянського Союзу протягом 1983 - 1988 років досі залишається засекреченою.

В серпні 1983 року тяжко хворий Юрій Андропов пішов на лікування з якого вже не повернувся. Після його смерті країну очолив Костянтин Устинович Черненко, що багато хвороб. Його правління було найкоротшим.

Розділ 8.Безнадійна справа. Перебудова

11 березня 1985 року , наступного дня після смерті К. У. Черненка, новим генеральним секретарем ЦК КПРС було обрано наймолодшого члена Центрального Комітету Михайла Сергійовича Горбачова. Навіть більша частина партійного керівництва розуміла що країні конче необхідні реформи. Було започатковано курс на Перебудову, котра від самого початку була приречена на провал.

Чому? По - перше, Михайло Горбачов і керівництво партії не враховували того факту, що не лише державні структури, але й саме суспільство перетворилося на мафію, воюючи постійно між собою.

По - друге, для Радянського Союзу вже закрилося "вікно можливостей". У другій половині 1980 - х років в світі стався обвал цін на нафту та газ, що були головним джерелом яке тримало напівзруйновану радянську економіку.

Від реформ що повернули основи ринкової економіки виграли головним чином члени партійної та комсомольської номенклатури, працівники спецслужб, вище керівництво міліції та представники криміналітету. Із простих громадян у легальному підприємництві пощастило втриматись лише одиницям.

Куди більш успішною була демократизація в Радянському Союзі, котра обумовила підняття національних та демократичних рухів, громадських організацій. Водночас держава вже прямувала до того моменту коли її розпад стане доконаним фактом. В цей час у різних регіонах відбувались різні процеси. В одних місцях представники кримінальних, правоохоронних, компартійних і комсомольських структур та Комітету державної безпеки збирались на "сходки" і постановляли що вони більше не воюють. Так війна закінчилась на більшій частині України, окрім Донбасу, де кримінальна війна ішла до початку нульових. У Дніпропетровську датою закінчення підпільної громадянської війни стало 31 грудня 1989 року.

В інших республіках війна часто стала причиною повномасштабних воєнних конфліктів. Так, вірменський погром у Сумгаїті (лютий 1988) став однією з причин Першої карабахської війни (1988 - 1994). Спалахнув конфлікт у Придністров'ї. В Узбекистані стались ферганські погроми, а в Киргизстан і - ошські. Заворушення в Душанбе (1990) поклали початок громадянській війні у Таджикистані.

Протягом 1990 - 1991 років стався "парад суверенітетів". Першими проголосили незалежність республіки Балтії, другою - Грузія, третьою сама метрополія Радянського Союзу - Російська Федерація (12 червня 1990 року). Україна проголосила державний суверенітет 18 липня 1990 року.

За результатами референдуму 17 березня 1991 року, котрий проводився не на всій території Радянського Союзу, учасники радянських республік, намагалися перетворити його на конфедерацію суверенних держав.

Однак спроба державного перевороту 19 серпня 1991 року в Москві унеможливила подальше існування СРСР. 24 серпня 1991 року Верховна Рада України прийняла "Акт проголошення незалежності", який підтриманий більшістю жителів республіки на референдумі 1 грудня 1991 року. 31 грудня 1991 року було офіційно над Московським Кремлем було офіційно спущено прапор Радянського Союзу, який змінив прапор Російської Федерації.

Розділ 9. Дев'яності - десятиліття про яке забули що воно післявоєнне

Після розпаду СРСР кожна колишня радянська республіка зіткнулась зі старими та новими проблемами. Умови життя в кожній з нових держав були обумовлені повоєнною розрухою, котра мала різний рівень. Підпільна громадянська війна доволі сильно - таки поруйнувала економіку України: частими явищами на заводах були пожежі та вибухи спричинені тим що на їх території дуже часто йшли справжні бойові дії. Автору доводилось у другій половині 1980-х років бачити цехи які згоріли після ті підприємства більше не працювали повним циклом.

Рівень життя населення у дев'яностих був обумовлений стартовими можливостями в залежності як вони вийшли із підпільної громадянської війни.

Ті що мали зв'язки у державних та мафіозних структурах могли розраховувати на безбідне життя. Абсолютна більшість населення всіх пострадянських країн отримала різний рівень бідності.

На найнижчому рівні життя опинилися ті хто втратив усе: навіть дах над головою, а таких було дуже багато. Також були що втратили роботу і більше вже не знайшли її ставши маргіналами: алкоголіками, проститутками, наркоманами і злидарями.

Протягом дев'яностих років противники нової держави (зазначимо, що мафіозної держави, бо постмафіозне суспільство інших державних форм мати не може) говорили що із всіх пострадянських республік найгірше живеться в Україні. Однак то було не так: в найгіршому становищі опинились ті країни, у яких ця прихована війна переросла у повномасштабний військовий конфлікт: Грузія, Таджикистан, Придністров'я як частина Молдови, Чечня яку світова спільнота не визнала незалежною державою, Азербайджан, Вірменія. Найменше від підпільної громадянської війни постраждали Литва та Естонія, однак у Латвії інтенсивність цього прихованого військового конфлікту була на порядок вищою через що Латвія і досі залишається найбіднішою країною Євросоюзу.

Через те що підпільна громадянська війна носила мафіозно - кримінальний характер правда про неї довгі роки лишалася невигідною для правлячого класу пострадянських держав і найперше Російської Федерації, через що неодноразові спроби сказати правду про цей конфлікт зазнавали невдачі.

Висновки

Підпільна громадянська війна в СРСР (кінець 1960 - х - 1991) - була проявом системної кризи тоталітарної держави. Фактично це був розпад тривалістю двадцять років. Рано чи пізно будь - яке тоталітарне суспільство приречене на мафіозну громадянську війну всіх проти всіх. Приховування історичних подій як було із латентним воєнним конфліктом у Радянському Союзі практично завжди має виключно негативні наслідки - одним із яких стала нинішня російської - українська війна.

Примітки

1.Чому в СРСР в 1980-ті не настав обіцяний комунізм.

2.Економічна історія України: історико-економічне дослідження в 2 томах [ред. рада В. М. Литвин (голова), Г. В. Буряк, В. М. Геєць та ін; відп. ред. В. А. Смолій, авт.кол. Т. А. Балабушева, В. Д. Баран, В. К. Баран та ін.] (укр.) . Київ. 2011. ISBN 978 - 966 - 521 - 571. {{cite book}}: Перевірте значення |isbn=: довжина (довідка)

3.Загострення екологічних проблем у 70 - 80 - ті роки. Чорнобильська катастрофа та її наслідки.

4.Трагедія Аралу.

5.Глущенко О. О. Тіньова економіка як негативний фактор економічної безпеки України. {{cite web}}: Пропущений або порожній |url= (довідка)

6.Кундицький О. О., Сенишин О. С. Стан та перспективи подолання тіньової економіки у вітчизняній економічній системі (PDF).

7.Первый советский рэкетир Монгол держал в страхе Москву. Как он стал вором в законе и правил под себя понятия преступного мира?.

8.«Я никогда никого не боялся»Вор в законе Япончик стал главой русской мафии в Америке. Как он держал врагов в страхе даже в тюрьме?.

9."Амурские войны" - история днепропетровского бандитизма Дмитрий Хмельницкий Дмитрий Хмельницкий Криминальные новости.

10.Гуров А.И. Профессиональная преступность: прошлое и современность : [рос.]. — М. : Юридическая литература, 1990. {{cite web}}: Пропущений або порожній |url= (довідка)

11.«Казань бандитская»: как беспощадная группировка «Тяп-Ляп» заставила вздрогнуть весь Советский Союз.

12. «Бегуны». История глупой войны... 6 березня 2010.