У серпні цього року одному з найстаріших чинних журналістів на планеті Лазарю Беренсону виповнюється аж 100 (!) років.


Людина унікальної долі, величезної ерудиції й неймовірної доброзичливості. Додам: і відчуття гумору. «Воскресіння Лазаря» - саме так він відреагував на мій невеличкий нарис про нього.

Кажуть, не можна двічі увійти в одну річку. Проте йому це вдалося: спочатку хлопчиком із мамою побував у Тель-Авіві ще до створення Держави Ізраїль, а згодом уже дорослою людиною повернувся до цього міста.

Усім серцем вболіває за Україну, адже багато років викладав латину в Харківському медичному. Досі цитує напам‘ять Лесині рядки…

Майже щотижня можна побачити його нові нариси і рецензії. 
Недавній його есей про Томаса Манна просто приголомшує - такий рівень, наче сам німецький класик пише про себе…


Ім'я Лазар походить від давньоєврейського імені Елеазар, що означає "Бог допоміг». Тож нехай Господь і надалі допомагає Лазарю Ізрайлевичу Беренсону!



Якби таких людей було більше,

вони не вбивали би одне одного,

а зустрічали би сонце, складали вірші -

жили б із Богом…



Вони не згиналися би під тягарем пороків,

мов човни прогнилі, розтрощені вітром,

а жили б у злагоді до ста років,

даруючи іншим світло!

2026 рік