ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2026.11.22 18:55
Усе життя - велике синє поле,
Крізь поле це дорога непроста
Кладе мовчання у сухі вуста,
Тут пісня не лунатиме ніколи,
Лише відлуння, сповнене крамоли!
Здається, все прожите - тільки сон...
Стоїть жури ворожий батальйон,
Засохли польові яскраві кві

Ірина Вовк
2026.11.22 18:46
ІІІ. ЕПОХА БАРОКО: Тінь, пристрасть і застигла мить

8. «КАРАВАДЖО: СВІТЛО І ТІНІ ПОРТО-ЕРКОЛЕ»

(Містерія на три з’яви-«видіння» з прологом та епілогом)

Дійові особи:
Мікеланджело Мерізі да Караваджо – Майстер, поранений, згасаючий

Володимир Бойко
2026.11.22 18:27
Напівбрати-напівкати,
Напівтварюки-напівлюди,
Напівсвятоші-напів-Юди –
І спробуй з глузду не зійти!

Пощез стовідсотковий вміст –
Діли усе наполовину,
Бо навіть ницу худобину

Вячеслав Руденко
2026.11.22 17:22
Спить підступне у в’язниці,
Чути шерех чорних крил,
Млин розчинний у кавниці,
Місяць знову повен сил.

Бородою перехожі
Листя верб метуть вночі,
Рій метеликів вельможних,

Євген Федчук
2026.11.22 14:01
Дорога асфальтована кудись мене вела.
Ліси навколо золотом горіли.
Іноді з неба дощиком кропило.
Я їхав їхав від села і до села.
Та десь, напевно не туди звернув.
Те зрозумів, як довгий шлях проїхав.
Замовк мій навігатор, як на лихо.
Тож я на межі

Борис Костиря
2026.11.22 13:19
Холод ще повільно відступає,
А тепло приходить, мов король.
Долинають голоси із раю.
Так весна вступає в гідну роль.
Мерехтлива мова небокраю
Прозвучить, як первісний пароль.

Квіти язиками небо молять

Віктор Кучерук
2026.11.22 07:39
Жовтавий вихор знявся із дерев
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб

хома дідим
2026.11.21 22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність

С М
2026.11.21 20:31
Гроші прогулявши
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі

Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб

Артур Курдіновський
2026.11.21 18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя

В Горова Леся
2026.11.21 14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.

Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,

Борис Костиря
2026.11.21 13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.

Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,

М Менянин
2026.11.21 12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.

Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –

Оксана Лозова
2026.11.21 11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…

Юрій Гундарів
2026.11.21 11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і

Олена Побийголод
2026.11.21 07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)

Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.

Прохолода добромисно
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поеми):

Василь Кузів
2026.06.11

всеволод паталаха
2026.04.09

хома дідим
2026.02.11

Павло Інкаєв
2025.11.29

Пекун Олексій
2025.04.24

С М
2025.01.25

Полікарп Смиренник
2024.08.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Павло Інкаєв (2008) / Поеми

 ВІЧНІСТЬ

Можливо, через тисячу років,
коли на землю впаде небо,
ми зустрінемось знову…

У моїй голові панувала лиш тиша,
допоки в житті не з’явилася ти.
Я відчув, як це жити насправді,
я зберіг відчуття у собі.

Полюбив твої яскраві очі,
тендітні руки у теплі
і щиру усмішку в обіймах,
в тишині.

Одвічні погляди в нічних провулках
будуть проводжати мене завжди.
І тільки ніжністю рук твоїх
я зігрію свої думки.

Я понуро тону у твоїх океанах.
Я ніжно на крилах до тебе лечу.
Я топлюся в них, як місяць у зорях.
Я ніжно тобі шепочу: «Люблю».

Глибокий омут у воді темніє,
затягує глибоко у пітьму.
Та інколи світ знову майоріє,
коли я бачу усмішку твою.

Я відчуваю кожен подих,
кожну мить твого життя.
І лиш бажаю бути поруч,
та ти втікаєш в небуття.

Ті зорі, що там, в небутті,
палали яскравим вогнем.
Я присягався на вічність,
та згас той короткий момент.

Я знову у сні побачив тебе:
твою усмішку — найщирішу з усіх,
твій погляд у глибині моєї душі,
твій голос — найніжніший за все.

Твій запах — навіть за сто миль.
Твій подих… як близько він.
Та коли відкрив очі, здалося мені:
це всього лиш сон у нічній темноті.

Та знов, коли прийдеш у сон ти,
я знову побачу твій силует:
твої вуста, твої яскраві очі —
я розпалаюся найгарячішим вогнем.

Я шукатиму тебе серед сотень очей,
твій погляд — шукатиму всюди:
у щирих усмішках людей,
і знову болітимуть груди.

Випадкова зустріч з тобою
стала подарунком життя.
Коли ти вперше торкнулась рукою —
наче спинилось серцебиття.

Я пам’ятаю, коли падав дощ:
я відчував кожну краплю води.
Я думав, він шепоче: «Любов…»
та це були сльози твої.

Я дарував тобі тепло —
та ти його не приймала.
Ти казала: «Люблю», —
я словам не довіряв.

У душі ми безмежно кохали,
та в житті не змогли це довести.
«Щось не так?..» — і все пішло не за планом.
Ми забули, хто ми у цьому житті.

Твої ніжні обійми…
Твій погляд — у очах моїх…
Твої тендітні, ніжні руки…
Твій єдиний у світі сміх…

Навіть якщо це безглуздя,
навіть якщо це лиш сон уночі —
я збережу його назавжди:
твій силует і погляд в темноті.

Навіть якщо Земля згорить вщент,
я завжди буду поруч з тобою.
Ти назавжди будеш моя.
Навіть якщо буде інша земля.

Я хотів кричати на весь світ:
«Любов існує у цьому житті!»
А тепер — ні слова навиліт.
Ні подиху в темному бутті.

Не потрібно було більше нічого.
Лиш поруч з тобою я полюбив
весь цей світ і тебе,
і вперше відчув себе живим.

Коли ти зникала, йдучи у пітьму,
мій світ знову згасав, як світанок.
І я був готовий почати війну,
аби побачити тебе наостанок.

Почувся знову твій голос —
і вогнем запалало серце моє.
Я біжу по обломках розбитих,
тільки б побачити тебе…

І навіть якщо небо впаде —
за небом є інша земля.
Я заберу тебе з собою,
де будемо тільки ти і я.

Всі почуття мої погасли
палким вогнем у каятті.
Я відчуваю себе згаслим,
без світла й життя у бутті.

Я знову хочу в ті обійми,
де було тепло у душі.
І серце рвалося у вічність
із глибини моєї душі.

Ти любила червоні троянди,
обрізала їм колючки.
Я буду писати естради
лише одній тобі назавжди.

Я думав, це буде навічно…
Разом — у воду й вогонь.
Залишилось одне лиш бажання:
обійняти тебе знов…

Остання зустріч з тобою
була наче сон.
Я тонув в голубих океанах,
а ти перетнула кордон.

Вічність… не така вже й надійна.
Можливо, момент цей — лиш мить.
Ти була для мене — квітка срібна,
яка ненавистю кипить.

Ось і погас наш останній світанок.
«Вічність» — для нас були всього лиш слова.
Залишились лише силуети…
Залишились спогади і пітьма.

Ти для мене — весь Всесвіт!
Ти була життям!..
Ти — цвіт, який розквіт.
Ти була коротким миттям…

Я вб’ю себе — мені не жаль
життя віддати!
Мені б тебе іще хоч трохи
покохати!

І під прямим стволом, що
під чолом лежатиме,
не одійду нізащо,
я не відвернусь, якщо ти позаду
стоятимеш!

І я писатиму!
Писатиму «люблю» у кожнім слові,
що передає твою красу
у болі. У моєму болі…

27.ІІ.2024




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2026-08-24 21:55:13
Переглядів сторінки твору 198
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.157 / 5.31)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.873 / 5.5)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.786
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2026.10.31 22:08
Автор у цю хвилину відсутній