13. Во ім’я Життя Вишнього, слава Світлу горньому!
   До вас глаголю і вас поучаю, обраних і довершених, котрі живуть у світі. Не будьте причастниками Тьми і возведіть очі свої вгору, до Дому Світла. Відлучіть себе від злого заради блага, від гріхів із Дому Тьми. Любіть і поучайте одне одного, аби гріхи ваші та провини були відпущені. Пильнуйте, внімайте і приємліть поучення, аби переможно вознеслися ви до Дому Світла.
   Благі мужі возсідають і шукають (істину), і всі розумом багаті приємлють поучення. Благі мужі бесідують поміж собою, радяться та глаголять:
   – Хто прийде і нам возвістить? Хто напутить нас? Хто прийде і прорече, чи був спершу один Цар, чи двоє?
Благі мужі бесідують поміж собою і приємлють поучення:
   – Було два царі; було два єства: цар віку сього і Цар світів потойбічних. Цар віків сих підперезався мечем і возложив Тьми вінець. Возложив Тьми вінець він і взяв меч у десницю свою. Взяв меч він у десницю свою і зачат убивати власних синів, і сини його убивали одне одного. Цар світів потойбічних, (Цар віків потойбічних,) возложив Світла вінець; возложив Світла вінець Він і взяв Кушту в десницю Свою. Кушту взяв у десницю Свою і зачат поучати синів Своїх, і сини Його поучали одне одного.
   – Хто прийде, хто возвістить нам: що постало спершу? До того, яко воздвиглася твердь небесна, і до того, яко возсіяли на ній зорі? До того, яко земля утвердилася, і до того, яко пішли над водою дощі? До того, яко сонце та місяць зачали змінювати одне одного в світі сім – якою була тоді душа?
   – Коли душа ще пробувала в Канні , не відала вона ні голоду, ні жаги. Коли душа пробувала в Канні, не мала вона ні болісті, ні немочей. Коли душа ще пробувала в Канні, не терпіла вона ні спеки, ні холоду. Коли пробувала вона в Канні, пасма її були заплетені, а на главу її возложено було вінець із повітря. Очі її іспускали Світло та возведені були до Дому Могутнього. Уста її (ісповнені) були чистою довершеністю, котра прославляла Царя Дому Світла. Та зо дня, коли Лукавий зачат розмишляти, зло примножувалося в ньому. Роз’ярився він вельми і зачат брань зо Світлом. І послано було Вісника, аби сокрушити силу бунтівних. Тоді принесли вони Води Живі й ізлили їх у мутні (стоячі) води. Принесли вони Світло ясне і вкинули його у Тьму похмуру. Принесли вони подув лагідний і вкинули його у вітер буремний. Принесли вони Вогонь Живий і вкинули його у полум’я нищівне. Принесли вони душу, чистий Розум , і вкинули її в нікчемне тіло. Із вогню та води воздвиглася єдина твердь небесна. Із вогню та води вони (викували) Землю на ковадлі, і вона утвердилася. Із вогню та води зросли плоди, виноградні лози та древа. Із вогню та води сотворений був тілесний Адам. І тоді сотворено було Вісника та послано його до начальника поколінь . Воззопив гласом небесним він у світове змішання . Адам, сплячий, воспрянув од гласу Вісника. Адам, котрий спав, воспрянув і вийшов назустріч Вісникові:
– Прийди з миром, Віснику, посланцю Життя, котрий прийшов із Дому Отця мого! Чи ж не сього жадає Життя дорогоцінне та благоліпне в Обителі Своїй? Та пощо мені (тут) воздвигнуто престол, де похмура двійниця моя возсідає в скорботі?
Тоді Вісник отворив уста і прорік тілесному Адамові, глаголячи:
   – Край пречудний уготовано для тебе, Адаме, а тут возсідатиме скорбна двійниця твоя. Той, Хто мислить про тебе з благостю, сотворив мене та послав до тебе. Прийшов я і поучатиму тебе, Адаме, аби визволити зо світу сього. Пильнуй, внімай і поучайся, і ти переможно вознесешся до Дому Світла.
   Адам услишав і увірував – благословен той, хто вослід за ним внімає та вірує. Адам приємлив Істину – благословен той, хто вослід за ним приємле Істину. Адам з упованням возвів зір та вознісся (до Дому Світла) – благословен той, хто вослід за ним возноситься.
   Пильнуйте, внімайте і поучайтеся, довершені, і ви такожде переможно вознесетеся до Дому Світла.
   Нехай возвеличиться Життя Переможне!