14. Во ім’я Життя Вишнього, слава Світлу горньому!
   Шум-Кушта предстоїть, і возвіщає, і поучає. Шум бар Ну, Шум-Кушта, предстоїть і глаголе покірно перед Господом, прорікаючи:
   – Минувся час мій, і належить мені відійти. Та не відаю, хто супроводитиме мене, (аби вопросити його), яка довга путь моя. Ані поміж людей благих, ані поміж нечестивих не було того, хто пішов би та вернувся, аби мовив я до нього і вопросив, яка довга путь моя. Ані поміж лагідних, ані поміж бунтівних не було того, хто пішов би та вернувся, аби можна було вопросити, яка довга путь моя. Хто верне мені те, що дав я раніше, і хто віддасть мені те, що позичав я? Світло ясності згасло, а морок згустився, і немає нікого, хто прийшов би по мене. Чистота зникла, а скверна примножилася, і немає нікого, хто прийшов би по мене та прорік: «Ходімо, возстань!» Що стяжав я і що оддав, аби, коли відійду, нести це яко надбання своє? Бо чував я, і не оминуло слуху мого: «Того, хто несе із собою стяжане, коли досягне він переправи, перевезуть. А хто не несе із собою нічого, той возсідатиме і ждатиме переправи». Глава моя посивіла, і прагну я відійти, яко нива, котру час пожати. Очі мої осліпли, яко твердиня, покрівля котрої обвалилася. Вуха мої оглухли, яко безплідна жона без чада, уста мої замовкли, яко ріка, що висохла біля гирла свого. Десниця моя заслабла, яко жона, котра не пестить чада. Ноги мої більше не ступають, яко німе (чадо), що не навчиться за книгою. Біг я удень і вночі. (Біг я удень тако ж, як і вночі,) і взяв собі жону та зростив чад. Взяв я собі жону, ісповнений пристрасті до світу сього, і зростив чад на землі, тако ж яко й отець мій зростив мене, і вважав це мздою у світі сім. Та що мені з того, що брав я собі жону, і пощо зростив чад, коли сини мої не оплатять путі моєї, а дщері мої не перевезуть мене через велике море Суф? Братія моя не піде зо мною, а сестри мої не стануть моїм надбанням. І коли жона моя, котра любить мене, сумуватиме, поминаючи мене, та плакатиме за мною годину щодня, чи підкріплять мене діяння мої більше і чи оборюся сильніше на діло рук моїх?
   Коли Шум бар Ну прорік це, явився йому Вісник, заступник його, і мовив:
   – Нехай не гнітить тебе те, що взяв ти жону. Не скорби, що мав ти синів. Коли би не було жони у світі, не було б у світі сім Неба й Землі. Не було би Землі й Неба, і жадна крапля дощу не впала б у воду. Коли би не було жони, сонце та місяць не змінювали б одне одного. Сонце та місяць (не змінювалися б,) і світло їхнє не сяяло б у світі сім. Коли би не було жони, не прийшли би Води Живі. Води Живі не прийшли б, і не було би тоді сівби по всьому світу. Коли би не було жони, не було би Вітру Ефірного. Вітру Ефірного не сотворено було б, а тому не було б і вогню, і не поширювався би він. Жони сотворені подібно до Неба й Землі у світі сім. Ти зростив чад своїх, аби поминали вони ім’я твоє у світі. Вони тіло твоє до путі в Шеол зготовлять і прийдуть за тобою до місця поховання. Вони відправлятимуть поминальні служби за тебе в день, коли відійдеш ти зо світу. Вони подаватимуть милостиню від імені твого, аби над тобою не було проголошено вироку.
Вісникові, котрий прийшов і звисокості, Шум бар Ну відрік на це:
   – Аби лише не чинили вони перелюбу, (бо тоді мучитимуть вони мене)! Аби лише не крали вони, бо тоді мене осудять! Аби лише не співали вони пісень сатанинських, бо тоді полум’я палюче пожиратиме мене! Аби лише не зреклися вони Імені Життя, бо тоді помру я другою смертю замість єдиної!
Вісник Життя отворив уста і прорік Шуму бар Ну, Вісник, котрий прийшов із високості:
   – Ті, що чинять перелюб, підуть самі до вогню. Ті, що крадуть, наразяться на гнів. Ті, що співають пісень сатанинських, самі поглинуті будуть полум’ям палючим. А ті, що зречуться Імені Життя, помруть самі другою смертю замість єдиної. Тебе не сотворено суддею Тібілу , і не поставлено тебе володарем над ним. Коли би був ти суддею, не було би приведено сюди Абатура. Остави негайно світ сей, і нехай Тібіл буде запалений та поглинутий вогнем, і нехай спустошений буде, коли всі довершені оставлять його. Возстань, зійди до Дому Великого Життя, до краю, де пробувають люди благі. До краю, де сонце Його ніколи не заходить, і де світильники ніколи не мліють. До краю, де немає неправди, немає ні вади, ні нестачі.
   Нехай возвеличиться Життя Переможне!