І ти про те ж :)) В любові немає гріха, тому і каятися нема чого :))

Це ти, Чорнявенька, запропонувала тему - давай про любов!

Весна... Пішло про любов... :))
Непоганий вірш. Перечитала двічі: чого ж мені не вистачає? Мабуть, ще одну строфу з живими життєвими подробицями...

Із життєвими подробицями - роман, Ларисонько. А у стішах - загадка, напівправда. А пдробиці часом бувають такі...

Не згодна. Подробицею може бути просто одна деталь, така як, наприклад, запах його улюбленого одеколону чи смішна звичка поправляти волосся на лобі. Вірш може бути, правда, і без цього, але чи живий? Чи не сприймається він як узагальнена спроба моралізаторства чи чисте філософствування? Я не маю зараз на увазі Ваш вірш, я просто розмірковую і запрошую до діалогу.

Кожен вірш має ідею. ідея цього виражена чітко й коротко, пульс наявний, АТ в нормі, перистальтика є. Моралізаторства не зауважую. Вже й під мікроскопом розглядала - не бачу філософствування. Все просто.
Щодо подробиць - істина. подробиці творять образ, це так, і цю Америку я відкрила вже давно. Але знову ж, це скоріш справа прози.

"блаженство болю" - просто геніально!

Юрцю, дякую. А пробував?

Вітаю! От завжди любила розлогий зміст у лаконічному вислові, Лесюню!
Слів часто виходить замало, щоби втілити пережите, тож ще багато чого лишається між рядками. А вірші - справа особлива. Читаєш - і ніби коротко, і ніби просто, а ніби і півжиття пережито:)

Пробував, Лесю, ой пробував...
Шо то за писака, коли не пробував?

Дякую, серденько. Цього вірша я довго смажила, у первинному варіанті там було ще дві строфи. А потім випарувала воду - і вийшло те, що вийшло.

Юрцю, писакам, мабуть, особливою ложкою відважують, щоб мали про що писати.
А ще хочеться? Чи вже по вуха?

Ага - особливою :)
Та в тому то і справа - хоч і по вуха - а хочеться :)

От і маємо факт супердифузії образів, змісту крізь усенькі мої пори:))

Лю. значить, ти справжній...
Нікусь - супердифузія? Ого! Ото у тебе, серце, лексикончик!

Нарешті я дісталася до комп’ютеру.:)
Я також люблю лаконічні вірші, тому й зачепила цю тему. Мені подобається цей Ваш вірш, це не була критика на його адресу. Просто я з власного досвіду знаю, як легко, женучись за лаконізмом, вихолостити твір до схеми.
Треба, мабуть, навести пару прикладів, щоб було зрозуміло, про що я кажу...
«Не позволяй душе лениться,
чтоб воду в ступе не толочь.
Душа обязана трудиться
и день и ночь, и день, и ночь».

Можна про любов навести, але зараз не йде у голову нічого. Та, власне, мої ранні вірші весь час наближалися до цієї межі, за якою вже йде звичайна вихолощена схема. А вона нецікава читачеві. Для того й існують деталі. Не буду ходити далеко, ось новий вірш Ганни Осадко:

«Знову ковзаюся, слизько»
«І трава, густа, як коси. І туман. І спориші»

Правда, в неї не тільки деталі, тому якщо їх прибрати — ще багато чого лишиться, що робить кожен вірш перлинкою, але ці деталі багато чого додають.
Це мої власні думки. Ви не згодні?

Як може авторка роману у восьми книгах не погоджуватись зі значенням деталі? Я за тими детальками по світах літаю. Бо немає деталі - ямки на підборідді чи звички прикушувати губу, чи словечка-паразита - і читач не бачить гароя, не чує його мови. Часом одне словечко дає силу віршеві.

Лесю, а як почитати Ваш роман у восьми книгах? І як він називається? Чи вже щось видано?

Роман "Не залишай" вийшов у 2001-2004 р.р., загальний наклад - 40 тис. примірників. Першого накладу вже немає, перевидання зараз здійснює видавництво "Богдан" (редактор і художник книги, до речі - Г.Осадко). У цьому ж видавництві вийшов роман "Граvitaція", зараз виходить роман у 9 книгах "Чотири дороги". 6 книг уже надруковано. Інформація на офіційному сайті видавництва. Уривок прози є у мене в етюдах.

Спробую відшукати в продажу. Чи це марна справа?