Добрий вкчір, пані Любо! Прочитав вашого віршика. Він досить добре передає настрій, емоції, цікава метафора з дитячими душами... Шкода, що перший рядок не римується, а в останньому крапка замість коми. У передостанньому рядочку, мабуть, краще було б І замінити на А.

Короткий вірш (саме вірш, а не віршик), але пронизливо-холодний, як отой вітер, що дме старенькій у спмну. Ви змогли це написати. Дуже важко на такі речі навіть дивитися, а писати... Сили Вам. З повагою - ЛР

Дякую, Лесю. Ви відчули те, що я намагалася передати.
Валентине, з крапкою опечаточка, виправила, а І на А міняти не буду, я бачу там І.

Любо, я бачу цю картину по кілька разів на день. Боляче і сумно. Дійсно чимось допомогти важко, пройти повз - неможливо. Дивитись в очі боляче.
Ви небайдужа і маєте добре серце.
Моє шанування:)

У мене ще одне зауваження, але не до вірша, а до коментаря щодо дитячих душ. Ой, якби ж то йшлося про дітей! А діти ж - здорові тітки й дядьки у такої старенької жінки. Моторошно, як подумаєш.
А І нехай собі буде. Богу дякувати, з'явився хоч один вірш, а то все казна-що. Даруйте, Любо, то я про вакханалію пародій. А я люблю читати поезію. Дякую Вам.