ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Бойко
2024.04.19 22:47
Мінус краса
Високі небеса, далекі виднокраї,
Галяви і луги виблискують в росі,
Прадавнішні дуби дива оповідають
І молоді гаї чудуються красі.

Там неба голубінь і жовте сяйво поля,
Зо світом гомонить одвічна давнина,
Але ота краса не вернеться ніколи,

Іван Потьомкін
2024.04.19 18:27
***
Якби товариш Сі
пройшовся по Русі,
тільки Московію
лишив ісконно руським,
на повні груди
дихнуві би світ тоді,
сказавши розбещеній орді
належне їй: "Дзуськи!"

Микола Дудар
2024.04.19 12:49
***
За чередою череда…
Роки біжать, мов коні
А з неба сочиться вода,
Але не на долоні…
Ступає кожен по землі
Куди — кому, є розклад
Старі похилені й малі
Спішать чомусь на розпад

Світлана Пирогова
2024.04.19 08:13
Квітка на лататті
А я стояла на глухім розпутті.
Гойдались зорі у ставочку.
Шляхи ожина застеляла пруттям,
Немов вдягала оторочку.

І та любов, як квітка на лататті,
Закрилась у вечірню сутінь.
На диво, щезло із душі сум'яття.

Леся Горова
2024.04.19 08:00
Залишся
Залишся у мені теплом осіннім,
І заходом не гасни у думках.
Бо то давно не мрія, то легка
Рожева тінь пелюстки, то - тремтіння
З чола спадаючого завитка.

То - тріпотіння крил, що не збулися,
Згубились на ходу, незвісно де.

Микола Соболь
2024.04.19 07:14
Варяг
Пам'ять тобі, друже Варяже,
із Богом покойся, братику.
Слово лихе хіба хто скаже?
Один я пройду Хрещатиком.
Тільки спогад колючим дротом,
де ми до війни приковані.
Повзе крізь дим їдкий піхота,
через міста йде зруйновані.

Віктор Кучерук
2024.04.19 06:07
* * *
Посадили квіти
Біля школи діти
І весняна клумба аж вогнем зайшлась, –
Іскорки шафрану,
В полум’ї тюльпанів,
Запашіли жаром з рястом водночас.
Квітів аромати
Стали наповняти

Гриць Янківська
2024.04.18 21:10
І тільки думка
Я не сумую, просто – білий вальс,
А думка в пелюстках стоїть безвітрям.
І впала б вже, та звичка, Ісабель!..

А ти чи так дивилась і на нас,
Як на бездення прорваного неба,
Коли ми світ розрізали навпіл?

Євген Федчук
2024.04.18 19:59
Про Гаркушине море і водоспад Вчелька
Ать-два! Ать-два!
В генерала голова.
Сам придумав, сам зробив.
Мабуть, орден заробив
Ще й підвищення звання.
А все інше – то дурня.
Легко було при Союзі.
Перед старшими – на пузі,

Артур Сіренко
2024.04.18 19:35
Архіпелаг міста
Отримав нагороду мовчанням –
Найвищу нагороду нинішніх рапсодів,
Що шиють собі сорочки-мантії
Для буття-блукання в царстві марень,
Братів кіфари, сестер ірландської арфи,
Нагороди сумної білої тиші
Пелюстками анемон посипаної –
Нагороди мовчання

Юрій Гундарєв
2024.04.18 19:12
Чернігів: діти не винні!
Уранці 17 квітня російські варвари завдали ракетного удару по Чернігову.
Є загиблі. Багато поранених. Серед них четверо дітей…


Старенький Чернігів - в крові без сил…
Кремлінський палець униз: вбий його!
Святі мовчки виходять з могил.
Сльози в оча

Володимир Каразуб
2024.04.18 19:05
Жінка на міському балконі
Ти виходиш з будинку, що носить прізвище якогось поета чи композитора,
А вона вже чекає тебе на балконі у свиті з каріатидами
І погляд її, як у звичайного, пристойного інквизитора,
Який знає, що буде далі, а тому милується міськими видами;
А тоді огля

Вікторія Лимар
2024.04.18 15:16
До миру
Терпіти несила, мовчати не можу,
бо замість весільного – траурне ложе.
Загинув хлопчина – йому дев’ятнадцять.
В матусі життя обірвалось неначе.

Її зрозуміють лиш ті, що втрачали.
Бо після такого – дорога печалі.
Дорога постійного смутку та болю.

Козак Дума
2024.04.18 10:34
Ціна вибору
Політики, філософи, експерти…
Усіх несила і порахувать!.
Куми, свати, недоумки і смерди –
ота наразі «королівська рать»
аналізує, пророкує, пише,
висвітлює, доводить, викрива,
розбурхує і каламуте тишу…
Ярять і шаленіють нувориші –

Микола Дудар
2024.04.18 09:44
Люблю...
Люблю какао в молоці…
Моє їм привітання --
То друзі справжні, молодці
А особливо зрання…
Тако сьорбнеш ковточок їх
І завібрірує щодення…
І не згадати буде гріх
Любязність їх, і ймення…

Світлана Пирогова
2024.04.18 08:39
Коли в душі палає
Якщо серця співають, то вона, мов пісня.
Солодка чи гірка, але в житті не прісна.
І пишуться вірші, сонети й навіть оди.
І з розуму бентежно чарівниця зводить.
А очі набувають сонячного блиску,
І ось вона велична зовсім близько-близько.
Пірнають в г
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Проза):

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Меланія Дереза
2024.02.08

Ольга Чернетка
2023.12.19

Галюся Чудак
2023.11.15

Лінь Лінь
2023.10.26

Світлана Луценко
2023.07.27

Гельґа Простотакі
2023.07.15






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Юрій Лазірко / Проза / Вірші забрані з відділу поезія

 Небесні алгоритми
Образ твору ...
перейти до тексту твору

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2008-03-06 17:41:39
Переглядів сторінки твору 6851
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / 0  (5.044 / 5.64)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / 0  (5.060 / 5.67)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.736
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми ЩОДЕННИК
Автор востаннє на сайті 2024.03.29 20:39
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Романчук (М.К./М.К.) [ 2008-03-07 22:07:02 ]
Усе так глибоко закодоване, що аж лежить на поверхні для того, хто хоче бачити.
Рішення зберігати бісер у відповідному місці розумію. На жаль, абсолютної надійності не дає.
Хоч, врешті, не всі приходять на ПМ з бажанням витоптатися по найчутливіших струнах людської душі, є й інші автори. Може, колись настануть інші часи. Сподіваймось!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Романчук (М.К./М.К.) [ 2008-06-16 21:21:25 ]
Навіть дуже сильні іноді потребують паузи в польоті. Тим паче, що творчої паузи немає, навпаки - нова висота. Може, Господь посилає нам випробовування, щоб підняти вище?

"Дайте - прийти до себе - зовсім чи просто в гості,
вилити світло в небо та не набрати злості."

Із себе ти й не виходив, це ти, це - тільки ти, і ніхто окрім тебе.

"Будьте мені за ката, майте на кару міру". На кару за що?
Просто до геніальності.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2008-06-17 16:17:36 ]
Кара - "за життя", Лесю.
Вона і кара і нагорода...
Дякую за щирі слова Ле`.
З теплом і повагою,
Л.Ю.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2008-06-17 11:32:48 ]
Дещо несподіваний поворот після наших з тобою вчорашніх розмов не на ПМ... На ПМ, Юрчику, популярне все, навіть НЕпоезія.
Але від імені "свиней", перед якими ти не хочеш розкидувати свій бісер, скажу те, що казала вже: в останніх двох віршах ти справжній. За те і люблю.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Романчук (М.К./М.К.) [ 2008-06-17 14:12:02 ]
Можна було б і дату публікації подивитись, і дати коментарів - 6 БЕРЕЗНЯ!
Якщо спосіб тушити - це роздмухувати, то Юрій - на правильному шляху.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2008-06-17 16:10:48 ]
Привіт Черунь,
Леся вірно зауважила - перший коментар вже досить давній.
В той час, я мав на думці виставляти тут філософського напрямку поезію.
Якось дивлячись на те, що мій перший твір "Анінна" отримав аж цілих "4.5" (потім я його
ще раз виставив) народного рейтінгу, а в цей же час твір (не буду називати автора і назви - але тематика -
голі ніжки - ліжко) отримав "6" - мені просто не хотілось більше показувати щось таке на люди.
І справа не в оцінці самій, як у глибині смаків читача.
Я нічим і нікого не хотів образити власним коментарем.
А тепер, коли я вирішив зайнятись більше поезією, аніж порожньою балаканиною про геніальність (чи то
недолугість) ПМівських авторів, ця сторінка виявилась якраз доброю для "щоденника".
Не тримаю ні на кого і ні за що ні зла ні образи - "на вкус і цвет таваріщей нєт" :)
Просто в тіні - мені зараз затишніше...
Щиро і теплом,
Л.Ю. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2008-06-17 16:40:21 ]
Юрію, скажіть правду! Яка у вас там температура за бортом? Напевно шалена спека, бо як інакше припустити, що наше філософствування може зацікавити читача більше, аніж "ніжки - ліжко"? :)))

Тільки надмірна спека начисто вбиває "бажання"!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2008-06-18 06:43:26 ]
За бортом нині було не зле до 86 по Фарангайту.
А ще нині веселку побачив - значить не все так сіро в нашому житті. :)
Але зазвичай добиває не спека, а вологість - до океану ми близько -
тому часто як у лазні...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2008-06-17 13:25:24 ]
"від в серці кривди" - ?

Всім привіт!

Юрію, чи маємо права розчаровуватись у житті, розчаровуватись у шляхах, нам дарованих?
Зовсім не шкодить подекуди махнути рукою на суєтне і далі зосереджено працювати над гармоніями, якими опіковуємося.

Недавно із вуст акторів зі старого радянського фільму "Граф Монте Крісто" почув сентенції, напевно таки авторства Гюго (не перевіряв за книжкою), - що раз Господь сотворив людину, і дав їй стільки свободи, то значить багато що потрібно ще досотворити, і саме людині...

Отже терпіння, - ми, схоже, на вірному шляху. Робимо, що повинні. І не розчаровуємось!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2008-06-17 16:27:47 ]
О, дякую Майстерні за заувагу - я подумаю над цим рядком.
Немає жодних образ, жодних розчарувань - просто інакший погляд на текучість справ. Я відчуваю, що можу ще багато осягнути і незадоволений - лише
собою. Кому з авторів дійсно буде потрібна моя думка на якийсь конкретно-взятий твір - нехай пишуть на мило - я постраюсь відповісти.
З творчою наснагою для Вас і ПМу,
Л.Ю. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2008-06-17 16:47:03 ]
Дякуємо!

Літо, одначе, футбол, далекі мандри, деяка бездуховність оточуючого середовища, яка так ніжно охоплює сильних духом, і не відпускає...

Важко знайти ті нестачі, що викликають творчий неспокій, наснагу... :)

Юрію, а напишіть пару есейчиків про "ваш Нью-Йорк" - неймовірно цікаво!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2008-06-18 06:51:09 ]
Це хороша ідейка про есейчики - обміркую і щось
намазюкаю - такою фарбою яка є...
На завтра замовив бажання (під веселку) - Росія має програти шведам,
так, як люблю баланс - колись Полтава - тепер Innsbruck...
Go Sweden, go!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Вороненко (М.К./Л.П.) [ 2008-06-17 17:02:57 ]
Юрію, думаю, ваші поради всім потрібні, особливо поетам-початківцям, здебільшого тим, для яких поезія не розвага, а щось більще і які прагнуть на ПМ набратися певного досвіду. Оцінювання теж є важливою складовою, бо якщо виставляється 6 за вірш, який викликає асоціації на рівні примітивного інтиму, то ПМ можуть перетворитися на бульварну пресу, щедро нашпиговану полуничкою. А не хотілося б.
Мені завжди потрібна ваша думка.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вероніка Новікова (Л.П./М.К.) [ 2008-07-04 21:02:54 ]
Юрчику, котику... (зараз піде такий собі дівчачий слізливий монолог)
людина завжди має чинити як, як відчуває. тобто, ну ... е ... яке ми ще можемо знайти мірило власним вчинкам, окрім того, що відчуваємо? чується - дооообра справа, тепло від неї на серці, совість муркоче - робимо раз, робимо і вдруге; чується - зле, користі - катма, та і біда одна на серці - не робимо. бо страждати не любить ніхто (за деяким, зазначеним у медичних довідниках, виключенням)... так це я до чого?.. ага… так. вибач мене, Юрцю. вибач, що через мене, та ще і через таку дурницю, як цифри, ти мав недобрі переживання. і… мова про "ґеніальність" - то лише враження, враження якоїсь миті, враження якогось відповідного натсрою. а воно, оте враження, річ дуже плинна. раз - спалахнуло, погоріло трохи, пальці обпекло і полетіло собі геть у траву. а ми говоримо про вічне, і ти це розумієш як мало хто інший здатен зрозуміти. вічне важко осмислити за раз, за два... до цього осмислення, розуміється мені, треба дорости. дорости духовно, долізти уявою, серцем... а ще ми говоримо про людей, і не просто собі про людей (хоть і у загальному смислі то тема дужже цікава:), а про людей творчих, відчуття і емоції яких майже завжди знаходяться на граничній позначці (тут Ніка геть не естетично закочує очі і намагається згадати оте мудре, з біології, про пороги болю, які в залежності від багатьох речей у різних людей є різними. не згадує. злісно стукає себе по лобі: от дриветень...). ми говоримо про людей-поетів, людей-естетів в усьому, що їх оточує, які є імпульсивнішими, вразливішими, слабшими, а основне для даного випадку - палкішими і відвертішими у вияві своїх почуттів (покликання, так сказать, :)) забов"язує до певної сміливості і внутрішньої розкомплектованості на рівні заглиблення у своє найдивніше підсвідоме). і ще. згадалось…(скоріш за все недоречно, але мисль – єсть хорошо, думки треба поважати, бо образяться і більше не приходитимуть…) одна моя дообра подруга завше казала, що найбільше у своєму житті щаслива, що не народилась поетом (навіть не сказати, щоб це повторювалось у мою адресу, вона просто згадувала себе у моєму віці:), бо, за її словами, відчувати усе так сильно у нормальної людини ніколи б не стало серця. а в неї воно з молодості слабе :)) але то таке... дурний ліричний відступ.
Юрчику, милий, не переймайся пустим, коли буде що сказати - кажи, я завжди рада буду почути. будь-що, абсолютно... зуб даю! (ох, чує моє серденько цокіт вставних щелеп у скорому майбутньому...:)
не зникай, і світла тобі :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2008-07-06 05:05:53 ]
Нікусь,
Ото, дитинцю, написала.
Уклін мій Тобі - дай своє талановите чоло - най поцьомкаю.
Боронь Боже - Я ні на кого і ні на що не гніваюсь.
Це Ти вибач, за моє нерозуміння. Я не зникаю - просто насолоджуюсь тишею,
бо так, як вона пригортає - так ніхто. Кому цікаво - то заходитиме сюди на
віртуальну філіжанку кави з коньячком. Колись - просто жив - цими виставами -
цими очікуваннями на реакцію друзів. Тепер - зрозумів, що це не є так важливо.
А твори продовжую читати і Твої - безумовно. Ти пиши, як серце підказує і
не дивися, що там говорять (і що я говорю). Я Тобі скажу одну річ - є вірші -
гра слів - є - римоване безглуздя - а є - правдиві вірші - їх мало, але вони є.
Ось коли автор, перечитавши власного вірша видусить із серця сльозу чи то радість,
захоче 100 разів перечитати його собі - це правдивий вірш.
Я ціную Твій талант і чекатиму на нові твори з нетерпінням.
З повагою,
ЛЮ.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2008-06-19 19:41:59 ]
Обов`язково почуємось,
З теплом Л.Ю.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ондо Линдэ (Л.П./М.К.) [ 2008-07-04 02:36:21 ]
Останнім часом мені здавалося, що я загубила на ПМ найцінніше вміння - бути читачем; твори оцінювала з боку "хто перший побачить потенційні покращення", чи "наскільки це щіро за 10-бальною шкалою", чи за іншими сумнівними критеріями...
Є кілька авторів, що з перших рядків вводять мене у ступор захоплення, через що Оцінка Відносної Гарності (брр) їх творів не з"являється навіть у переддумці.
Сьогодні, не могла заснути (застуда + муки совісті Безчитацтва))) й пішла шукати ваші нові твори:)), і... зрозуміла, що в мене ще є шанс навчитися бути Читачем.
За це - велике дякую)).


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2008-07-06 05:14:48 ]
Це я дякую, Ондо Лінде - за бажання прийти сюди і вислухати мене,
за перший вірш українською - це мене насправді втішило - і Ти можеш.
Ю мейд май дей зен. :)
Скільки того щастя треба для людини - одне тепле слово - і всесвіт
тане.
З вдячністю,
ЛЮ.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Романчук (М.К./М.К.) [ 2008-07-06 17:44:51 ]
Юро, Всесвіте...
Ти зібрав у цій поетичній "криївці" стільки досконалих вірщів, з яких майже кожен має право на оцінку, виставлену за "Амінну молитву".
Твій вірш про маму - цвях у серце.
"І ніби все на світі погасили" - але вогонь любові горить у серці сина і запалює свічку пам'яті.
Ну, хто так може? Почитайте, замисліться.
І помовчімо.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2008-07-06 18:45:36 ]
Ле` це дякуючи Твоєму віршеві про маму.
Яке то щастя - насолоджуватись материнською присутністю.
Нехай всі матері будуть завжди з нами.