Кара - "за життя", Лесю.
Вона і кара і нагорода...
Дякую за щирі слова Ле`.
З теплом і повагою,
Л.Ю.

Можна було б і дату публікації подивитись, і дати коментарів - 6 БЕРЕЗНЯ!
Якщо спосіб тушити - це роздмухувати, то Юрій - на правильному шляху.

Привіт Черунь,
Леся вірно зауважила - перший коментар вже досить давній.
В той час, я мав на думці виставляти тут філософського напрямку поезію.
Якось дивлячись на те, що мій перший твір "Анінна" отримав аж цілих "4.5" (потім я його
ще раз виставив) народного рейтінгу, а в цей же час твір (не буду називати автора і назви - але тематика -
голі ніжки - ліжко) отримав "6" - мені просто не хотілось більше показувати щось таке на люди.
І справа не в оцінці самій, як у глибині смаків читача.
Я нічим і нікого не хотів образити власним коментарем.
А тепер, коли я вирішив зайнятись більше поезією, аніж порожньою балаканиною про геніальність (чи то
недолугість) ПМівських авторів, ця сторінка виявилась якраз доброю для "щоденника".
Не тримаю ні на кого і ні за що ні зла ні образи - "на вкус і цвет таваріщей нєт" :)
Просто в тіні - мені зараз затишніше...
Щиро і теплом,
Л.Ю. :)

Юрію, скажіть правду! Яка у вас там температура за бортом? Напевно шалена спека, бо як інакше припустити, що наше філософствування може зацікавити читача більше, аніж "ніжки - ліжко"? :)))

Тільки надмірна спека начисто вбиває "бажання"!

За бортом нині було не зле до 86 по Фарангайту.
А ще нині веселку побачив - значить не все так сіро в нашому житті. :)
Але зазвичай добиває не спека, а вологість - до океану ми близько -
тому часто як у лазні...

О, дякую Майстерні за заувагу - я подумаю над цим рядком.
Немає жодних образ, жодних розчарувань - просто інакший погляд на текучість справ. Я відчуваю, що можу ще багато осягнути і незадоволений - лише
собою. Кому з авторів дійсно буде потрібна моя думка на якийсь конкретно-взятий твір - нехай пишуть на мило - я постраюсь відповісти.
З творчою наснагою для Вас і ПМу,
Л.Ю. :)

Дякуємо!

Літо, одначе, футбол, далекі мандри, деяка бездуховність оточуючого середовища, яка так ніжно охоплює сильних духом, і не відпускає...

Важко знайти ті нестачі, що викликають творчий неспокій, наснагу... :)

Юрію, а напишіть пару есейчиків про "ваш Нью-Йорк" - неймовірно цікаво!

Це хороша ідейка про есейчики - обміркую і щось
намазюкаю - такою фарбою яка є...
На завтра замовив бажання (під веселку) - Росія має програти шведам,
так, як люблю баланс - колись Полтава - тепер Innsbruck...
Go Sweden, go!!!

Юрчику, котику... (зараз піде такий собі дівчачий слізливий монолог)
людина завжди має чинити як, як відчуває. тобто, ну ... е ... яке ми ще можемо знайти мірило власним вчинкам, окрім того, що відчуваємо? чується - дооообра справа, тепло від неї на серці, совість муркоче - робимо раз, робимо і вдруге; чується - зле, користі - катма, та і біда одна на серці - не робимо. бо страждати не любить ніхто (за деяким, зазначеним у медичних довідниках, виключенням)... так це я до чого?.. ага… так. вибач мене, Юрцю. вибач, що через мене, та ще і через таку дурницю, як цифри, ти мав недобрі переживання. і… мова про "ґеніальність" - то лише враження, враження якоїсь миті, враження якогось відповідного натсрою. а воно, оте враження, річ дуже плинна. раз - спалахнуло, погоріло трохи, пальці обпекло і полетіло собі геть у траву. а ми говоримо про вічне, і ти це розумієш як мало хто інший здатен зрозуміти. вічне важко осмислити за раз, за два... до цього осмислення, розуміється мені, треба дорости. дорости духовно, долізти уявою, серцем... а ще ми говоримо про людей, і не просто собі про людей (хоть і у загальному смислі то тема дужже цікава:), а про людей творчих, відчуття і емоції яких майже завжди знаходяться на граничній позначці (тут Ніка геть не естетично закочує очі і намагається згадати оте мудре, з біології, про пороги болю, які в залежності від багатьох речей у різних людей є різними. не згадує. злісно стукає себе по лобі: от дриветень...). ми говоримо про людей-поетів, людей-естетів в усьому, що їх оточує, які є імпульсивнішими, вразливішими, слабшими, а основне для даного випадку - палкішими і відвертішими у вияві своїх почуттів (покликання, так сказать, :)) забов"язує до певної сміливості і внутрішньої розкомплектованості на рівні заглиблення у своє найдивніше підсвідоме). і ще. згадалось…(скоріш за все недоречно, але мисль – єсть хорошо, думки треба поважати, бо образяться і більше не приходитимуть…) одна моя дообра подруга завше казала, що найбільше у своєму житті щаслива, що не народилась поетом (навіть не сказати, щоб це повторювалось у мою адресу, вона просто згадувала себе у моєму віці:), бо, за її словами, відчувати усе так сильно у нормальної людини ніколи б не стало серця. а в неї воно з молодості слабе :)) але то таке... дурний ліричний відступ.
Юрчику, милий, не переймайся пустим, коли буде що сказати - кажи, я завжди рада буду почути. будь-що, абсолютно... зуб даю! (ох, чує моє серденько цокіт вставних щелеп у скорому майбутньому...:)
не зникай, і світла тобі :)

Нікусь,
Ото, дитинцю, написала.
Уклін мій Тобі - дай своє талановите чоло - най поцьомкаю.
Боронь Боже - Я ні на кого і ні на що не гніваюсь.
Це Ти вибач, за моє нерозуміння. Я не зникаю - просто насолоджуюсь тишею,
бо так, як вона пригортає - так ніхто. Кому цікаво - то заходитиме сюди на
віртуальну філіжанку кави з коньячком. Колись - просто жив - цими виставами -
цими очікуваннями на реакцію друзів. Тепер - зрозумів, що це не є так важливо.
А твори продовжую читати і Твої - безумовно. Ти пиши, як серце підказує і
не дивися, що там говорять (і що я говорю). Я Тобі скажу одну річ - є вірші -
гра слів - є - римоване безглуздя - а є - правдиві вірші - їх мало, але вони є.
Ось коли автор, перечитавши власного вірша видусить із серця сльозу чи то радість,
захоче 100 разів перечитати його собі - це правдивий вірш.
Я ціную Твій талант і чекатиму на нові твори з нетерпінням.
З повагою,
ЛЮ.

Обов`язково почуємось,
З теплом Л.Ю.

Це я дякую, Ондо Лінде - за бажання прийти сюди і вислухати мене,
за перший вірш українською - це мене насправді втішило - і Ти можеш.
Ю мейд май дей зен. :)
Скільки того щастя треба для людини - одне тепле слово - і всесвіт
тане.
З вдячністю,
ЛЮ.

Ле` це дякуючи Твоєму віршеві про маму.
Яке то щастя - насолоджуватись материнською присутністю.
Нехай всі матері будуть завжди з нами.