06.03.08

08:56 Ранок на ПМ розпочався трохи суєтно, навіть поспіхом:
ні собі сорочку, ні тварям божим чобіток:

Як завжди – нам з тобою ніколи
Бджолою милуватись босою…

09:38 Потроху приходить осмислення сьогодення
і постають небуденні питання:

ти робиш що можеш і те що не зміг
щоб бути хоч чимось допоки не зник

10:01 Тривога нависла над галявиною перегонів,
«там чудеса, там лєший бродит»:

Іде неспокій
Наче змій
Будь чужий сокіл
Життя триває

10:30 У філософське розмірковування вривається
гнівне звинувачування, обстановка накаляється,
у повітрі запахло смаженим:

А ти – не українець,
бо з храму вірі втік,

13:00 – 13:25 Киснева подушка у вигляді віршів Марії Матіос

13:26 Свіжий вітер неземного кохання роздмухує хмари:
всім гарно, всі отримали, що хотіли:

Це неземне блаженство, нагорода
За те, що в тебе я є, в мене ти.

І далі - без зупину соло аж до 16:32!
Просто Карлсон на батарейках!

15:03:
Прошу, не відхиляй мого бажання;

15:27
В своїх мріях тебе я лоскочу
І у райське кохання бреду.

Запанує між нами кохання.
Ти прекрасна й водночас проста.

15:52
І ти мені подобаєшся дуже
І я мабуть також люблю тебе.

(15:22 Галантний Ман’єрист не в змозі навіть своїми Стансами
зупинити цей потік з першої чакри)

16:25
Повз красивих дівчат я пройшов,
Та тому що ішов за тобою.

Ти десь звезла та твоя краса
У думках залишилась постійних.

16:32
Твої перса дівочі неначе плоди,
Наче грона мого винограду…

16:50 Останній акорд всеосяжного кохання
виявився небуденним:

Любов – у ній існує щастя;
Любов - це наймиліша праці;
Любов – веде людину у перед;
Любов – то найсолодший в світі мед.
Любов...

16:50 Хіба вистачить сил протистояти такому напору?
Тут і жінка від чоловічого імені заволає:

Как обожаю я тебя,люблю и восхищаюсь я,
Небесной красотой и нежностью твоей,
О, милый мой ты ангелок, я счастьем полон впрок,
Судьба тебя мне подарила, как солнцем душу озарила,
Подарок Бога и судьбы, все это ты, все это ты.

16:48 У другій половині дня приходить розуміння,
що все не так просто, підбиваються невеселі,
але самокритичні підсумки:

Возможно, весенняя давит пора,
Мозги закипают и варятся просто,
………………………………………..
Но все же прозренья в умах настает:
Мужчины, свою осознайте ничтожность,
Мы выглядим с вами, как стадо горил.

17:00 На ПМ фієста, five o’clock під солодкі
і звабливі співи Золотої Жінки.

17:02 Скільки б пташечка не пєла,
а вічні питання залишаються без відповіді:

Життя...Чомусь те слово так багато значить.
Чому?НЕ дасть відповіді на це уже ніхто...

17:22 Але учасники перегонів ні на мить не втрачають
ясності розуму, самокритика загострюється навіть у жінок,
які намагаються вибороти у чоловіків право на приматів:

у деяких вчинках ми все ще горили
і в очах первісний страх…

19:16 Відчувається вечір! Градус підіймається,
відвертість наростає:

Варю, не боронись! Ти віддайся бажанню!

21:25 Ну, не без цього, грип же в Україні:

А ми такі хворі, що нікого лікувати.
Лишилось – почати із себе.
Аби почати.

22:13 Але життя бере своє… Всі до роботи!

Не гай часу, мій принце, —
цілуй!

22:16 Не зважаючи на пізній час, виявилось чимало бажаючих допомогти:

І ми з тобою - до плеча плече!

22:19 Ні, нащо нам конкуренція? Розборки, домовленості, консенсуси…

Для чого я тобі?
Пусти мене, пусти

Я більше не беру
Того, що не моє.

А не твоє — пусти,

23:25 Остання пісня нічних дзвонариків

Ты мне чуждишься в темноте,
Ты мне каждешься в море лиц

… і на Майстернях розпочалася нова доба!

Пишіть, друзі! Перегони форева!!!

:))