Минулої ночі екіпажу бригантини «АНахНамЦеНада» наснився кошмар. Як виявилось вранці, колективний…
Нібито у безхмарному небі над Поетичними Майстернями відбулося спільне Свято орнітологів і музикознавців. Десь у неоглядній височині гордо линули Соколи-Моцарти, які по-батьківськи радили дурнуватим півням-Сал’єрі робити те, на що вони тільки і здатні, тобто топтати курочок. При цьому в соколиному голосі відчувалася погано прихована заздрість. Не дивно, що Соколи почали підозріло придивлятися до павлинів…
У цей самий час десь низенько-низенько пурхали недоопєрівшієся пташечки взагалі без назви, в яких зліє люди (теж Сал’єрі) жбурляли каменюки, не даючи їм зрости до нормальних розмірів і набрати масштабу хоча б Гуно, щоб їх тоді можна було чесно, по-звірячому, замордувати гачком…
…Ніде не було помітно тільки лелек, яких, скоріше за все, Мінздрав перевіряв на якусь з пташиних хвороб, яку вони несли з Африки…
……………………………………………………….

Між тим, АНТИПО, залишений на березі десь між парканом, відділявшим ПМ і море і замаскований під ПОСТАМЕНТ НЄБОЖИТЕЛЯ, щоб його партизани не розтащили на запчастини до арбалетів, почав надсилати тривожні радіоповідомлення. Обстановка і правда була цікава. На галявині вже двічі виривали ті ж самі зуби, думаючи, що це смішно… Думки марширували самі по собі, шукаючи відповідь на питання: куди ж прямує майбутність…Кревний брат небожителя до того ж вмовляв чи то сам себе, чи то оточуючих: не годиться співати, краще мовчати»… Але, здається, його ніхто не чув.
Все це дійство називалось якимось дивним словом КОНСЕНСУС…
Їжаки, об’ївшись цього консенсусу або нетльонки, забилися в нору, утягнув за собою хфотку Варі Черезової…
І тільки вновприбулі три рухливі літери ПЕН-ЕПН щиро раділи проявам народної творчості…
А свіжий вітер з моря ганяв по галявині прозору оболонку мадам КУКУЙ…