Життя - мов комета
прекрасна і нестерпна
невідома нам рука створила її,
таємничим блиском мерехтячи у вогні

Міжзірковий простір-шлях комети,
по якому здійснює вона небезпечні злети,
зорі-образи людей різноманітні
одні безтурботні,а інші самотні...

Від них немає порятунку,
від них не втечеш
так само як поглядом одним
всю красу земну не осягнеш...

Ці постаті-примари туманні
утворюють собою містичні діаграми,
такі які ніхто й ніколи не розгадає
бо вони без таємниці,
а отже й розгадки в них немає

Полумя'м своїм мерехтливим
комета освітлює цю діаграму зіркову, і
звуком своїм утворює ніким ще нечувану мову
і доводить вона, що ніщо в світі не є випадковим

А парадокс такий:
одні постаті ніколи не згасають в нашій душі,
а інші поверхневі, індиферентні й скороминущі
й проходять так само швидко й непомітно
як листок поривом вітру зривається з дерева свого,
виконуючи для нього танець і пісню скорботи...

Життя буває різне:
у кого гірке, а у кого солодке...
народжуючись ніколи не вгадаєш
яким саме буде твоє життя:
солодким як мед чи гірким і кислим як лимон

Але вдень і вночі
мариш ти мрією осяйною,
яка не дає тобі спокою

Ти забуваєш про те, що мрія-апогей фантазії
й не треба намагатись здійснити її,
бо тоді вона надає тобі стусанів
на рахунок один, два, три,
позбавивши тебе при цьому
природньої життєвої жаги

Й доведе вона тобі наступне:
людська істота-маленька жалюгідна мікроба,
для припинення життя якої
потрібен лише один подих Творця Святого
так було і так буде завжди
поки сам Творець не стане таким як Ми...