
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.08.16
11:11
Заходиш до кімнати із якимось олівцем
Бачиш оголеного і кажеш “Хто є оцей?”
Змагаєшся справді якось ухопити сенс
Що казать прийшов собі додому
Бо щось-то відбувається, а ти не знаєш у чому річ
Слушний
Містер Джонс
Бачиш оголеного і кажеш “Хто є оцей?”
Змагаєшся справді якось ухопити сенс
Що казать прийшов собі додому
Бо щось-то відбувається, а ти не знаєш у чому річ
Слушний
Містер Джонс
2025.08.16
09:23
Літні дні лічені -
насолоджуйся кожним,
повернись обличчям
до краси Божої!
Ось м’ячем-сонцем
у високім небі
довгорукі сосни
насолоджуйся кожним,
повернись обличчям
до краси Божої!
Ось м’ячем-сонцем
у високім небі
довгорукі сосни
2025.08.16
06:52
Правду легко зрозуміти,
Хто б і що не говорив, –
Щастя вічно більше в світі,
Ніж усякої жури.
А коли його багато –
Почуттям не дати стрим, –
Будеш радість виражати,
Нею тішитись затим.
Хто б і що не говорив, –
Щастя вічно більше в світі,
Ніж усякої жури.
А коли його багато –
Почуттям не дати стрим, –
Будеш радість виражати,
Нею тішитись затим.
2025.08.15
21:59
Старий шукає ровесників,
але їх уже більше
у царстві мертвих, а не живих.
З ким йому розмовляти?
Він бачить молодих,
яких зовсім не розуміє.
Як перекинути місток
до померлих? Як відновити
але їх уже більше
у царстві мертвих, а не живих.
З ким йому розмовляти?
Він бачить молодих,
яких зовсім не розуміє.
Як перекинути місток
до померлих? Як відновити
2025.08.15
18:27
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 7 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.
Шахерезада і
Шахерезада і
2025.08.15
18:17
тісно у барі
шумно
Юр
наливай що є
музика шестиструнна
спокою не дає
будьмо
шумно
Юр
наливай що є
музика шестиструнна
спокою не дає
будьмо
2025.08.15
13:49
Сполох мій перед ранком,
Запеленався в сон ще.
Тільки-но роси впали,
Вітер себе зморив.
Ще не торка фіранки
Краєм рожевим сонце,
В шибі блідий черпалок
Носиком догори.
Запеленався в сон ще.
Тільки-но роси впали,
Вітер себе зморив.
Ще не торка фіранки
Краєм рожевим сонце,
В шибі блідий черпалок
Носиком догори.
2025.08.15
06:42
Чи не ти казала досі
І тлумачила завжди, –
Хто, чому й за ким голосить,
І не вирветься з біди?
Чи не ти співала тихо,
Користь маючи від знань, –
Що коли не збудиш лихо,
То не матимеш страждань?
І тлумачила завжди, –
Хто, чому й за ким голосить,
І не вирветься з біди?
Чи не ти співала тихо,
Користь маючи від знань, –
Що коли не збудиш лихо,
То не матимеш страждань?
2025.08.14
23:34
Тримаєш жезли у руці –
виконують все фахівці,
по профілю їм виші ці,
бо долі слід в їх вишивці.
14.08.2025р. UA
виконують все фахівці,
по профілю їм виші ці,
бо долі слід в їх вишивці.
14.08.2025р. UA
2025.08.14
22:55
Сховавши ідентичність десь на дно,
Вбачаючи у зраді доброчинство, Пишається змосковщене лайно Своїм холуйським недоукраїнством.
У нетрях зубожілої душі
Усе чуже, холодне і вороже. Позбутися московської іржі Здається, тільки куля допоможе.
Вбачаючи у зраді доброчинство, Пишається змосковщене лайно Своїм холуйським недоукраїнством.
У нетрях зубожілої душі
Усе чуже, холодне і вороже. Позбутися московської іржі Здається, тільки куля допоможе.
2025.08.14
21:45
Ти намагаєшся когось знайти
у натовпі, але все марно.
Натовп - це магма,
це хаотичний потік.
Ти думаєш, що знайомі
прийдуть на цей захід,
але вони десь забарилися,
щезли у випадкових справах.
у натовпі, але все марно.
Натовп - це магма,
це хаотичний потік.
Ти думаєш, що знайомі
прийдуть на цей захід,
але вони десь забарилися,
щезли у випадкових справах.
2025.08.14
20:17
В Московії чимало тих «святих»,
Яким хіба лише до пекла є дорога.
Вони ж не надто переймаються від того,
Бо в москалів завжди усе святе для них,
На кого вкаже нинішній їх «цар».
Нехай тавра уже на ньому ставить ніде,
Для москалів святий такий, однач
Яким хіба лише до пекла є дорога.
Вони ж не надто переймаються від того,
Бо в москалів завжди усе святе для них,
На кого вкаже нинішній їх «цар».
Нехай тавра уже на ньому ставить ніде,
Для москалів святий такий, однач
2025.08.14
15:02
На маленькій ділянці огороду, де не було ніяких рослин, після зливи, що заплескала землю, я угледів нірку. Спершу подумав, що це лисиця мишкувала. Тут неподалік на покинутому обійсті вона давно хазяйнує. Напено бігати з лісу, щоб вполювати крілика чи кур
2025.08.14
15:01
Весною уже сонце повернулось...
До цих ознак, боюсь, ніяк не звикну –
Розтанув сніг, не прибраний із вулиць.
Тож мотлох видно, викинутий з вікон.
Підсніжники заполонили місто.
В спустошеному лісі таловини
Чорніють, зяють траурним намистом...
До цих ознак, боюсь, ніяк не звикну –
Розтанув сніг, не прибраний із вулиць.
Тож мотлох видно, викинутий з вікон.
Підсніжники заполонили місто.
В спустошеному лісі таловини
Чорніють, зяють траурним намистом...
2025.08.14
06:43
Дівицю я жду яка спить у бігуді
Дівицю я жду а за гроші не нуди
Наш автобус ось прибув
Дівицю я жду заводську
Дівицю я жду ну коліна затовсті
Дівицю я жду і за шапку їй шарфи
Змійка зламалась унизу
Дівицю я жду а за гроші не нуди
Наш автобус ось прибув
Дівицю я жду заводську
Дівицю я жду ну коліна затовсті
Дівицю я жду і за шапку їй шарфи
Змійка зламалась унизу
2025.08.14
06:32
Про усе дізнатись хоче
Самостійно змалку хлопчик
І тому вмовляє тата
Научить його читати
Буквара, що в їхню хату
Дід колись уніс для брата.
Батько вчитель нікудишній,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Самостійно змалку хлопчик
І тому вмовляє тата
Научить його читати
Буквара, що в їхню хату
Дід колись уніс для брата.
Батько вчитель нікудишній,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
2024.12.24
2024.10.17
2024.08.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Гі Агнеса Бо /
Проза
сказка о синем
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
сказка о синем
Шёл по саду синий человек голяком, поднимал иногда яблоки с земли, надеясь отыскать сладкое, откусывал и бросал, бо все были кислые. Особых злоключений у него по жизни не было. Он путешествовал, ни разу не ночевал на том же месте, некоторые люди пугались, о жизни среди людей не могло быть и речи, но это его в общем-то устраивало. Он был прост, не сильно боялся холода, и ел почти что попало. Он встретил в этом саду синюю козу и почему-то очень обрадовался. Коза не убегала, он приласкал её, он вообще любил животных, а потом стал думать (хотя думал он крайне редко): «чё ж мы синие?». Коза задумалась об этом гораздо раньше, она жила среди людей и других коз, но пошла за синим человеком, предполагая что-то лучшее или просто дружбу. Потом за ними увязалась синяя змея, но она была обычная, все змеи её вида были синие,
Она кусалась, как они все, если её тронуть. Коза и человек были осторожны с ней, и не понимали зачем она с ними. И ещё одно – они оба могли исполнять желания (если они были соответственной силы), только об этом трудно было догадаться, да и не хотели они никогда ничего особо. По мере путешествия у них наростало желание узнать о своем странном цвете. Козье желание конечно отличалось от человечьего, оно вообще было в некотором роде странно, но вот их желания выросли до нужной степени, они оп! – посмотрели друг на друга, потом человек посмотрел в даль, и увидел, что чем дольше предмет тем он голубее, самые дальние горы казались синими, самым синим оказалось небо ведь оно дальше всех. И понял человек, что на самом деле он очень далеко отсюда, что он представляет собой тайну. Он смотрел на свою кожу, ногти, волосы внизу живота, и понимал на сколько он далек сам от себя. Он стал больше думать, был рад, даже в каком-то удовольствии, перестал путешествовать. Коза тоже перестала, она догадалась обо всем, но это ее не впечатлило, ее больше тронуло исполнябельность ее желаний, она желала в основном свежей травы, козлов, козлят, ласки и сил и все исполнялось.
Змея чуяла ситуацию, и когда человек сильно захотел приблизиться к себе, она метнулась как молния ССС-Ха и ужалила его. Душа человека полетела к далекой звезде (очень быстро и успешно), и его кожа валялась на земле как символ.
Она кусалась, как они все, если её тронуть. Коза и человек были осторожны с ней, и не понимали зачем она с ними. И ещё одно – они оба могли исполнять желания (если они были соответственной силы), только об этом трудно было догадаться, да и не хотели они никогда ничего особо. По мере путешествия у них наростало желание узнать о своем странном цвете. Козье желание конечно отличалось от человечьего, оно вообще было в некотором роде странно, но вот их желания выросли до нужной степени, они оп! – посмотрели друг на друга, потом человек посмотрел в даль, и увидел, что чем дольше предмет тем он голубее, самые дальние горы казались синими, самым синим оказалось небо ведь оно дальше всех. И понял человек, что на самом деле он очень далеко отсюда, что он представляет собой тайну. Он смотрел на свою кожу, ногти, волосы внизу живота, и понимал на сколько он далек сам от себя. Он стал больше думать, был рад, даже в каком-то удовольствии, перестал путешествовать. Коза тоже перестала, она догадалась обо всем, но это ее не впечатлило, ее больше тронуло исполнябельность ее желаний, она желала в основном свежей травы, козлов, козлят, ласки и сил и все исполнялось.
Змея чуяла ситуацию, и когда человек сильно захотел приблизиться к себе, она метнулась как молния ССС-Ха и ужалила его. Душа человека полетела к далекой звезде (очень быстро и успешно), и его кожа валялась на земле как символ.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію