Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.07.29
03:09
Штрих IV: Прихисток на Ринку та Слава Галичини
Музичний супровід:
продовжує тихо звучати Другий концерт (Andante espressivo)
Невдовзі Лемберг капітулював перед ним. Ксавер став головною фігурою тутешнього музичного життя – засновником хорового То
2026.07.28
20:51
Кажи усім, кого зустрів
О, ідімо, зі мною, о так
Кажи усім, кого зустрів
Себе звільніть, зі мною, о так
Кажи, що бігти їм не варто
Усіх можливо позбирати
Візьмімося за руки &
О, ідімо, зі мною, о так
Кажи усім, кого зустрів
Себе звільніть, зі мною, о так
Кажи, що бігти їм не варто
Усіх можливо позбирати
Візьмімося за руки &
2026.07.28
19:35
У світі, бездонному морі скорботи,
Завжди дві стихії - крилата й безкрила.
Весна - це натхненна колиска природи,
А осінь - її неминуча могила.
Беру собі осінь скорботно-барвисту,
Моє ненароджене пізнє кохання.
Про мрію розбиту зажурене листя
Завжди дві стихії - крилата й безкрила.
Весна - це натхненна колиска природи,
А осінь - її неминуча могила.
Беру собі осінь скорботно-барвисту,
Моє ненароджене пізнє кохання.
Про мрію розбиту зажурене листя
2026.07.28
19:02
Вже раки червоні і стало здаватись
Не купиш цілунку у чапель цибатих ! -
В серпневих стодолах омани
Лежать у коноплях прочани.
Люблю я їх комір крохмальний і ніжний
І жито в колоссі і камінь наріжний ,
І гілля айвове над дещо,
Не купиш цілунку у чапель цибатих ! -
В серпневих стодолах омани
Лежать у коноплях прочани.
Люблю я їх комір крохмальний і ніжний
І жито в колоссі і камінь наріжний ,
І гілля айвове над дещо,
2026.07.28
15:01
Легкий гуляє між кущами вітер,
Розносить вправно пахощі, як давню мрію.
Багато сонця і багато світла,
І гарантована аромотерапія.
Лаванди диво - фіолет шовковий,
Як океан, хвилює гармонійно душі.
Від негараздів захищає колір.
Розносить вправно пахощі, як давню мрію.
Багато сонця і багато світла,
І гарантована аромотерапія.
Лаванди диво - фіолет шовковий,
Як океан, хвилює гармонійно душі.
Від негараздів захищає колір.
2026.07.28
12:21
Колись ми повернемось знову
До рідних тополь і степів,
Зміцнивши надійну основу
З любові, беріз і дубів.
Повернемось у пекторалі,
У вічні слова, у вогонь,
У плетенні диво-спіралі
До рідних тополь і степів,
Зміцнивши надійну основу
З любові, беріз і дубів.
Повернемось у пекторалі,
У вічні слова, у вогонь,
У плетенні диво-спіралі
2026.07.28
11:58
стоять миряни
і говорять щось
наскільки щось це добре
ти не в курсі
а сам збирав би
квіточки на лузі
для милої
котра іде ось-ось
і говорять щось
наскільки щось це добре
ти не в курсі
а сам збирав би
квіточки на лузі
для милої
котра іде ось-ось
2026.07.28
10:01
Невтішна осінь п'є дощі
із глечика щербатого
і скрапує сльоза з душі
кровицею розп'ятого.
Пробачте, рідні, що була
подеколи нестримною! —
Пустують нерви, не зі зла,
із глечика щербатого
і скрапує сльоза з душі
кровицею розп'ятого.
Пробачте, рідні, що була
подеколи нестримною! —
Пустують нерви, не зі зла,
2026.07.28
07:46
Як ти, мамо, там, де тихий
Супокою час настав, -
Більш не крутишся, як вихор
І не горбишся від справ?
Нічогісінько не знаю
Про той світ без темних стеж, -
Якщо добре так у раю,
То чому мене не звеш?
Супокою час настав, -
Більш не крутишся, як вихор
І не горбишся від справ?
Нічогісінько не знаю
Про той світ без темних стеж, -
Якщо добре так у раю,
То чому мене не звеш?
2026.07.28
07:35
Штрих III: Жозефіна. Ніжність проти закону
Музичний супровід:
Франц Ксавер Моцарт.
Фортепіанний концерт № 2 мі-бемоль мажор, ор. 25 (II. Andante espressivo)
«У присмерку лемберзьких салонів Жозефіна Кавалькабо з’являлася як тонка струна, що чекає
2026.07.28
00:35
Традиційно графині з Ессексу
Відмовлялись від всякого сексу.
Хай пробачить Ессекс,
Але був таки секс,
Бо не вимерло графство Ессексу.
Уродженцеві міста Батумі
Гарантовано місце у думі.
Відмовлялись від всякого сексу.
Хай пробачить Ессекс,
Але був таки секс,
Бо не вимерло графство Ессексу.
Уродженцеві міста Батумі
Гарантовано місце у думі.
2026.07.27
22:06
Нас день на дощик нині множить легко.
Каламчить з неба синь у душу тихо.
І літо ніби й тут чи десь далеко.
Лиш я і ти. Й зелений листя вихор.
А ми, як діти, граєм у мовчанку.
І крапель сум повзе листком, як гусінь.
Полічать нас міста й дороги зран
Каламчить з неба синь у душу тихо.
І літо ніби й тут чи десь далеко.
Лиш я і ти. Й зелений листя вихор.
А ми, як діти, граєм у мовчанку.
І крапель сум повзе листком, як гусінь.
Полічать нас міста й дороги зран
2026.07.27
21:12
Боже, як страшно, нестерпно, смертельно
дрони літають над Києвом древнім!
Далеч поранена скрапує кров'ю —
не заховати жахи за стіною.
Влучило в Дарниці та на Подолі,
бідна Лук'янівка стогне від болю.
На Оболоні будинок палає,
курява смерті пливе
дрони літають над Києвом древнім!
Далеч поранена скрапує кров'ю —
не заховати жахи за стіною.
Влучило в Дарниці та на Подолі,
бідна Лук'янівка стогне від болю.
На Оболоні будинок палає,
курява смерті пливе
2026.07.27
17:11
Гупають яблука гулко, і котяться шелестно,
Й поки не вляжуться м'яко в пухкий ломикамінь,
Де на секунду місцевий цвіркун замовкає,
Тріснутим боком бетонні орошують пелени.
Стіни розпечені туляться жаром до півночі,
Не охолонуть до ранку, бо рос
Й поки не вляжуться м'яко в пухкий ломикамінь,
Де на секунду місцевий цвіркун замовкає,
Тріснутим боком бетонні орошують пелени.
Стіни розпечені туляться жаром до півночі,
Не охолонуть до ранку, бо рос
2026.07.27
16:21
Випадаю з життя, випадаю.
Вир невдач — не простий поговір.
А ти кличеш з далекого краю:
«Сину, хлопче! У себе повір.
Не у ближнього, світ чи надію,
щонайперше у себе повір.
Піднеси на руках свою мрію
Вир невдач — не простий поговір.
А ти кличеш з далекого краю:
«Сину, хлопче! У себе повір.
Не у ближнього, світ чи надію,
щонайперше у себе повір.
Піднеси на руках свою мрію
2026.07.27
14:34
Закінчується двадцять п’ятий рік пошуків.
Устиг лише загубити.
Забути не встиг.
Тільки дзвонить мені одна дівчина
і каже:
«Вас люблять і чекають».
А я її не знаю.
Приходь у гості з вулиці.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Устиг лише загубити.
Забути не встиг.
Тільки дзвонить мені одна дівчина
і каже:
«Вас люблять і чекають».
А я її не знаю.
Приходь у гості з вулиці.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Гі Агнеса Бо /
Проза
сказка о синем
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
сказка о синем
Шёл по саду синий человек голяком, поднимал иногда яблоки с земли, надеясь отыскать сладкое, откусывал и бросал, бо все были кислые. Особых злоключений у него по жизни не было. Он путешествовал, ни разу не ночевал на том же месте, некоторые люди пугались, о жизни среди людей не могло быть и речи, но это его в общем-то устраивало. Он был прост, не сильно боялся холода, и ел почти что попало. Он встретил в этом саду синюю козу и почему-то очень обрадовался. Коза не убегала, он приласкал её, он вообще любил животных, а потом стал думать (хотя думал он крайне редко): «чё ж мы синие?». Коза задумалась об этом гораздо раньше, она жила среди людей и других коз, но пошла за синим человеком, предполагая что-то лучшее или просто дружбу. Потом за ними увязалась синяя змея, но она была обычная, все змеи её вида были синие,
Она кусалась, как они все, если её тронуть. Коза и человек были осторожны с ней, и не понимали зачем она с ними. И ещё одно – они оба могли исполнять желания (если они были соответственной силы), только об этом трудно было догадаться, да и не хотели они никогда ничего особо. По мере путешествия у них наростало желание узнать о своем странном цвете. Козье желание конечно отличалось от человечьего, оно вообще было в некотором роде странно, но вот их желания выросли до нужной степени, они оп! – посмотрели друг на друга, потом человек посмотрел в даль, и увидел, что чем дольше предмет тем он голубее, самые дальние горы казались синими, самым синим оказалось небо ведь оно дальше всех. И понял человек, что на самом деле он очень далеко отсюда, что он представляет собой тайну. Он смотрел на свою кожу, ногти, волосы внизу живота, и понимал на сколько он далек сам от себя. Он стал больше думать, был рад, даже в каком-то удовольствии, перестал путешествовать. Коза тоже перестала, она догадалась обо всем, но это ее не впечатлило, ее больше тронуло исполнябельность ее желаний, она желала в основном свежей травы, козлов, козлят, ласки и сил и все исполнялось.
Змея чуяла ситуацию, и когда человек сильно захотел приблизиться к себе, она метнулась как молния ССС-Ха и ужалила его. Душа человека полетела к далекой звезде (очень быстро и успешно), и его кожа валялась на земле как символ.
Она кусалась, как они все, если её тронуть. Коза и человек были осторожны с ней, и не понимали зачем она с ними. И ещё одно – они оба могли исполнять желания (если они были соответственной силы), только об этом трудно было догадаться, да и не хотели они никогда ничего особо. По мере путешествия у них наростало желание узнать о своем странном цвете. Козье желание конечно отличалось от человечьего, оно вообще было в некотором роде странно, но вот их желания выросли до нужной степени, они оп! – посмотрели друг на друга, потом человек посмотрел в даль, и увидел, что чем дольше предмет тем он голубее, самые дальние горы казались синими, самым синим оказалось небо ведь оно дальше всех. И понял человек, что на самом деле он очень далеко отсюда, что он представляет собой тайну. Он смотрел на свою кожу, ногти, волосы внизу живота, и понимал на сколько он далек сам от себя. Он стал больше думать, был рад, даже в каком-то удовольствии, перестал путешествовать. Коза тоже перестала, она догадалась обо всем, но это ее не впечатлило, ее больше тронуло исполнябельность ее желаний, она желала в основном свежей травы, козлов, козлят, ласки и сил и все исполнялось.
Змея чуяла ситуацию, и когда человек сильно захотел приблизиться к себе, она метнулась как молния ССС-Ха и ужалила его. Душа человека полетела к далекой звезде (очень быстро и успешно), и его кожа валялась на земле как символ.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
